7. Земельне правопорушення як особливий вид галузевих правопорушень: поняття, ознаки

Земельне правопорушення - це суспільно шкідлива винна дія або бездіяльність, що про-тирічить нормам земельного права. Земельні правопорушення являють собою негативні соціальні явища, тому що посягають на земельний лад і правопорядок, покликаний забезпечити раціональне використання і охорону земель. Причинами правопорушень в земельному праві нерідко бувають недоліки правового регулювання земельних відносин, безконтрольність за станом використання земельного фонду, недостатня юридична грамотність населення в земельному законодавстві.

Суб'єктами земельних порушень можуть бути як окремі громадяни і посадові особи, так і працівники підприємств, установ, організацій. Правопорушниками можуть бути і державні органи, які незаконно розпоряджаються земельним фондом або здійснюють інші порушення діючих норм земельного права.

Суб'єкти земельних правопорушень - юридичні та фізичні особи - не обов'язково повинні бути землекористувачами або суб'єктами земельних відносин.

Об'єктами земельних правопорушень можуть бути порушення права державної, колективної і приватної власності на землю, укладений порядок землекористування і охорони земель, права та інтереси окремих громадян, підприємств, установ, організацій. Змістом земельних правопорушень є дії або бездіяльність, які суперечать вимогам норм земельного законодавства. Вони (дія або бездіяльність) є суспільно шкідливими і виступають в формі винних дій або бездіяльності. Відповідальність за порушення може наступати тільки при наявності повного складу правопорушення, яке характеризується чотирма елементами: суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна сторона і об'єктивна сторона правопорушення.

Об'єктивну сторону земельного правопорушення становлять конкретні діяння правопорушника, який посягає на земельні інтереси учасників земельних відносин.    Земельне правопорушення може бути вчинене як шляхом активних дій (наприклад, зайняття земельної ділянки), так і в результаті бездіяльності суб'єкта (наприклад, невиконаная заходів щодо охорони земель). Водночас земельні правопорушення можуть виступати як результат неправомірної дії та бездіяльності.

Суб'єктивна сторона являє собою психічне ставлення суб'єкта до протиправного діяння, яке він здійснив. Об'єктивна сторона земельного правопорушення - це конкретні дії правопорушника, які посягають на земельні інтереси учасників земельних відносин. Юридична відповідальність за скоєне правопорушення настає в тому випадку, якщо в законодавстві закріплений склад правопорушення і встановлені санкції до правопорушників. Земельні правопорушення регламентуються не тільки земельним правом, тому до порушників земельних правовідносин застосовують також санкції, які встановлені цивільним, адміністративним, кримінальним, трудовим та іншим законодавством.

За ст. 211 Види земельних правопорушень:

Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, ад­міністративну або  кримінальну відповідальність відповід­но до законодавства за такі порушення:

а) укладення угод з порушенням земельного законодав­ства;

б) самовільне зайняття земельних ділянок;

в) псування сільськогосподарських угідь та інших зе­мель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речо­винами і стічними водами, засмічення промисловими, по­бутовими та іншими відходами;

г) розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель;

ґ) невиконання вимог щодо використання земель за ці­льовим призначенням;

д) порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

е) знищення межових знаків;

є) приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок;

ж) непроведення рекультивації порушених земель;

з) знищення або пошкодження протиерозійних і гідро­технічних споруд, захисних насаджень;

и) невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту;

і) самовільне відхилення від проектів землеустрою;

ї) ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них;

й) порушення строків розгляду заяв щодо відведення зе­мельних ділянок.

Законом може бути встановлено відповідальність і за інші порушення земельного законодавства.

8. Особливості об’єктивних ознак складу земельного правопорушення (див. пит. 7)

9. Загальна характеристика суб’єктивних ознак складу земельного правопорушення (див. пит. 7)

10. Види земельних правопорушень та практичне значення їх класифікації (див. пит. 7)

11. Зловживання правом та земельне правопорушення

Зловживання правом — це соціально шкідлива поведін­ка суб'єкта, яка здійснюється в рамках правових норм. Суб'єктивне право є мірою поведінки, має свої межі, а проб­лема зловживання правом якраз і пов'язана з можливістю виходу уповноваженого суб'єкта у своїй поведінці за ці межі. Тому може йтися тільки про зловживання суб'єктив­ним юридичним правом, а не об'єктивним правом.

Тлумачення терміна «зловживання» приводить до ви­сновку, що він позначає використання чого-небудь у зло. Воно достатньо поширене на практиці. Може йтися про зловживання конституційними правами і свободами, бать­ківськими правами, посадовими повноваженнями, цивіль­ними і процесуальними правами.

Ознаки зловживання правом:

1) наявність у суб'єкта суб'єктивного права;

2) діяльність суб'єкта з реалізації цього права;

3) використання суб'єктивного права всупереч його со­ ціальному призначенню і спричинення цим використанням шкоди суспільним інтересам або інтересам інших осіб;

4) відсутність правопорушення, тобто порушення конкретних юридичних заборон або невиконання обов'яз­ ків.

Оцінка зловживання правом у літературі є неоднознач­ною. Багато авторів трактують зловживання правом як правопорушення, але подібний висновок не цілком адекват­но відображає його зміст, оскільки правопорушення є про­типравним діянням, а зловживання правом — це діяння в рамках права, хоч і таке, що має асоціальний характер. Разом із тим суперечність соціальному призначенню права не дає підстав і для характеристики зловживання правом як поведінки правомірної, бо остання є завжди соціально корисною. Цей феномен слід розглядати як самостійний вид правової поведінки, девіантної (що відхиляється) щодо права.

Існує проблема юридичного реагування на зловживання правом. Вона безпосередньо пов'язана зі встановленням певних юридичних меж, що позначають межі допустимої поведінки особи при реалізації права. У різних системах права різними способами (в основному за допомогою забо­рон) фіксується негативна реакція законодавця на зловжи­вання правом. Так, ст. 103 Земельного кодексу України встановлює, що власники і користувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способа­ми, які не дозволяють власникам, користувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призна­ченням. Така поведінка трактується Земельним кодексом як неприпустимий вплив.

Зловживання правом може перерости у правопорушен­ня, якщо суб'єкт, що зловживає своїм суб'єктивним правом, повноваженнями, статусом, заподіє істотну шкоду інте­ресам, що охороняються правом. Наприклад, законодавст­вом передбачена кримінальна відповідальність за зловжи­вання владою або службовим положенням, яке заподіяло істотну шкоду правам і інтересам, що кримінально охороняються.