3. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

 

ЗСУ: 1. Частина перша коментованої статті визначає коло суб'єктів, що зобов’язані здійснити відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам. Частково частина перша відтворює норму цивільного законодавства (ч. 1 ст. 1166 ЦК України), відповідно до якої шкода (збитки) підлягає відшкодуванню особою, яка її завдала.

В той же час, враховуючи положення ст. 156 ЗК України, збитки можуть бути заподіяні внаслідок правомірних дій. При цьому, згідно норм земельного законодавства України, збитки можуть відшкодовуватися не заподіювачем шкоди, а вигодонабувачем — суб'єктом, в інтересах якого діяв заподіювач шкоди. 

Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» визначено, що при вилученні (викупі) сільськогосподарських угідь, лісових земель, чагарників для потреб, не пов'язаних із сільсько- чи лісогосподарським виробництвом, їх тимчасовому зайнятті для інших видів використання, встановленні обмежень щодо використання земельних ділянок, погіршенні якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, приведенні сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у не придатний для використання стан, неодержанні доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, відшкодування збитків згідно зі статтями 156, 157 ЗК здійснюється органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та юридичними особами, які використовують земельні ділянки і діяльність яких обмежує права власників та землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу (в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими й іншими відходами та стічними водами). 

У випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до ст.ст. 211, 212 ЗК України, ст.ст. 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК України, особами, що її заподіяли. При заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки її відшкодовує володілець цього джерела, згідно зі статтею 1187 ЦК України.

23. Особливості відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару) без спеціального дозволу

Самовільне зайняття земельної ділянки є адміністративним правопорушенням, передбаченим статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Його вчинення тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також, статтею 197-1 Кримінального кодексу України встановлена кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику. За вчинення такого злочину встановлене кримінальне покарання у вигляді штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних або арешту на строк до шести місяців.

Самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або групою осіб, або щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель, карається обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на строк до двох років.

У разі ж самовільного будівництва будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, кримінальне покарання встановлюється у вигляді штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, а у разі, якщо таке будівництво здійснено на земельній ділянці особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель - позбавлення волі на строк від одного до трьох років.

Крім того, власник або користувач земельної ділянки вправі звернутись до суду із позовом про стягнення із особи, яка неправомірно використовує земельну ділянку завданих цим збитків, а також, у разі, якщо суд визнає це обґрунтованим, і моральної шкоди.

Адміністративна відповідальність за нецільове використання землі передбачена ст. 53 Кодексу про адміністративні правопорушення і полягає в стягненні штрафу (з громадян у розмірі від п'яти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і з посадових осіб – від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Що стосується кримінальної відповідальності, то нецільове використання землі тільки в тому випадку кримінально каране, коли воно пов'язане із негосподарським використанням землі (ст. 254 Кримінальні кодекси України) або із забрудненням чи псуванням земель (ст. 239 Кримінального кодексу України), або іншим злочином проти навколишнього середовища. При аналізі питань цільового використання землі слід враховувати її цільове призначення не тільки в розумінні категорії землі (ст. 19 ЗК), але і з огляду її приватноправової (згідно з нормами цивільного права) і публічно-правової (згідно із публічними нормами земельного права) кваліфікації. Слід врахувати, що хоча в договорах сторони часто під цільовим призначенням визначають будівництво певного об'єкта, згідно зі статтями 110, 111 ЗК такі положення можуть розглядатися як обмеження земельної ділянки, порушення яких може служити приводом для припинення прав та вилучення земельної ділянки. Аргументом на користь такої кваліфікації є, наприклад, визначення в договорах строків забудови ділянки, яке все частіше зустрічається на практиці, (наприклад, упродовж трьох років). Хоча такі положення, як правило, прописуються в розділі «Права та обов'язки сторін», очевидно, що вони за своєю правовою природою є обмеженнями відповідно до ст. 111 ЗК (обмеження стосовно початку і завершення будівельних робіт). У разі порушення таких строків (так само як і у разі будівництва об'єкта, що не передбачається договором) можуть застосовуватися наслідки, передбачені статтями 141, 143 ЗК, тобто позбавлення права власності або ж права користування земельною ділянкою.

Статтею 53³ КУпАП передбачено обсяг відповідальності за зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу. У цій статті передбачена відповідальність за зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок, а також невиконання умов зняття, збереження та використання родючого шару ґрунту. Отже, законодавець розмежовує поняття «ґрунтового покриву земельних ділянок» і «родючого шару ґрунту».

Статтею 239¹ Кримінального кодексу України (далі – КК України) передбачена відповідальність за незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель. Слід зазначити, що відповідальних осіб за зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу можуть також зобов'язати відшкодувати заподіяну вищезазначеними діями шкоду у розмірі, який вираховується відповідно до п. 6 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Виходячи з усталеної судової практики щодо вказаної категорії справ, можна стверджувати, що при притягненні до відповідальності відповідно до п. 6 Методики мають бути наявні докази щодо знищення ґрунтового покриву, докази якісного стану ґрунту, дані агрохімічного паспорта відповідної ділянки. Вищезазначена позиція відображається, зокрема, у постанові Вищого гсподарського суду України від 29 липня 2008 року № 20/23-08-441.