Основні функції медіатора

(Дж. Уолл нараховував їх більше 50)

• Він забезпечує участь сторін у переговорах, а при тупиковій ситуації, коли сторони відмовляються від зустрічей, здійснює контакт між ними. Для цього застосовуються непрямі та прямі канали комунікації.

• Зводить до мінімуму емоційну напругу для забезпечення нормального ходу переговорів, що досягається головним чином нейтральністю його позицій.

• Спонукає сторони до уважності й об’єктивної реалістичної оцінки пропозиції та альтернативних рішень кожної сторони, у тому числі й тих, що пропонуються посередником. Завдання посередника в цьому випадку − указати на численні претензії кожного з учасників переговорів і сприяти формуванню їх позицій.

• Важливою функцією посередника є пошук такого рішення, яке б задовольнило не тільки учасників переговорів, але і громадську думку, що склалася навколо конфлікту

• Організаційна функція посередництва – посередник здійснює комплекс організаційних заходів, зокрема організовує збори, паради, обговорення з учасниками конфлікту та експертами; використовує досвід розв’язання подібних конфліктів, розподіляє функції серед помічників; організує інтелектуальні види діяльності рішення проблеми.

Умови медіації

1. Якщо сторони конфлікту тривалий час утягнуті в конфліктну ситуацію, яка досягла активної згоди.

2. Якщо вони не визнають одна однієї.

3. Якщо сторони мають рівні зобов’язання: “бояться втратити обличчя”.

4. Якщо існують додаткові комунікаційні бар’єри у вигляді серйозних розбіжностей у культурі, ідеології, релігії.

Мотиви звернення до медіації

• Участь медіатора дозволяє більш швидко і ефективно розв’язати конфлікт і досягти домовленості.

• Кожен з учасників сподівається на сприятливий вплив посередника на опонента.

• Обидві сторони розглядають третю сторону, як можливість публічно сформувати зобов’язаність, що може стати запорукою їх виконання (посередник як свідок).

• Невдачі при переговорах можуть бути перекладені на посередника.

• Сподівання, що посередник надасть реальну допомогу в пошуку рішень.

Різноманітні та складні функції посередника вимагали від нього відповідних властивостей і якостей. Американський учений У.Сімкин вважає, що хороший посередник повинен мати: терпіння, щирість та бульдожу хватку; винахідливість; фізичну витривалість марафонця; бігові здібності футбольного хавбека; макіавелійську хитрість; здібності хорошого психіатра; здатність зберігати впевненість; товстошкірість носорога; мудрість Соломона, а якщо більш реалістично: демонстративну цільність, безпристрасність, тверду віру в добровільність, знання основ і віру в процеси переговорів, фундаментальну віру в загальнолюдські цінності і потенціальні можливості, обмежені здатністю оцінювати особливості слабкості, також як і сильні сторони, уперту здатність аналізувати те, чого досягли, а не те, чого бажано: достатньо особисте самолюбства і енергійність, обмежену готовність самому піти в тінь

Вимоги до медіатора

• Компетентність посередника, яка має два аспекти: знання проблеми, що викликала конфлікт, знання і вміння здійснювати посередницькі функції.

• Визнання компетентності всіма учасниками переговорів.

• Незацікавленість посередника в особистому вирішенні проблеми на користь однієї сторони (нейтральність та об’єктивність).

• Наявність авторитета та престижу посередника не тільки з боку учасників, але і з боку представників громадськості.

• Особисті якості посередника – толерантність, певний інтелектуальний рівень.

• Відсутність конфліктів з однією із сторін в минулому.