7. Двоє очей контр-перенесення: безпосереднє і структурне контр-перенесення

Коротке визначення основних труднощів у груповому аналітичному про­цесі веде до загальної центральної проблеми. Образно: кожне контр-перене­сення дивиться ніби двома очима: оком, яке безпосередньо сприймає відчуття, та оком, яке визначає структуру. Перед тим я хотів би торкнутися безпосе-- реднього та структурного контр-перенесення.

Досі висвітлювали безпосереднє контр-перенесення. Структурне контр-перенесення — це розуміння структурної ситуації, у якій розгортається безпо­середнє контр-перенесення. Безкрайність цього структурного контр-перенесення проявляється, насамперед, тоді, коли є нагода одночасно спостерігати дві різні групові супервізії. У своїй груповій супервізії за моделлю «тандем» я вжедекілька років тому запровадив деяку суміш супервізуючих груп. Поряд із амбула­торними аналітичними груповими терапіями туди зведені також стаціонарні групи та супервізії колективу. Одразу помітно, наскільки глибоко стаціонарна групова терапія залежна від різних інституційних умов відповідної лікарні, відтак безпо­середнє контр-перенесення взагалі неможливо зрозуміти без усвідомлення цих структурних умов. У зв'язку із цим існують також контр-перенесення, залежні від професії, які я відобразив під час підтримки груп самодопомоги (Моеііег, 1991). Висловлюючись простіше, тут ідеться про те, аби зрозуміти, на що струк­турно відповідає безпосереднє контр-перенесення. Найпростішим прикладом може бути прийняття нового члена чи вихід учасника. Наступним прикладом мог­ло би бути сум'яття, яке завжди недооцінюється і в яке потрапляє група, коли переноситься місце проведення групи. Навіть досить сумнівне порівняння із пе­ресаджуванням вазонів було би лише блідим відображенням мобілізованого роздратування. Страх контр-перенесення на початку сесії групи так само має цілком інше значення, ніж під кінець групової терапії тощо. Структурне контр-перенесення — я міг би коротко сформулювати це так — є майже несвідомим.

Не буде жодної користі, якщо ми пов'яжемо цю терапевтичну роботу із поняттям локалізації («Іосаііоп»; Роиікев, 1975, с. 131). Під цим слід розуміти таке: певні психічні процеси у групі викликані певними подіями — роздратуван­ня із коливанням між агресивністю, сумом і смиренністю, які, наприклад, насту­пають за декілька сесій до початку канікул. Локалізація як поняття є порівня­но когнітивним процесом, який надто відсторонений безпосереднім, емоційно забарвленим контр-перенесенням. Ідеальним є симультанність бачення двома очима, що надає контр-перенесенню глибинної різкості зображення групових процесів.

8. Групове контр-перенесення як ключове слово матриці

Груповий аналітик Ґреґорі ван дер Клей так сформулював дефініцію мат­риці: «Ми — слова речення». Одне можна зрозуміти лише у зв'язку із іншим. Індивід є, так би мовити, уламком групи. Лише всередині матриці розгортаєть­ся його зв'язність і його здоров'я.

Смиренне спантеличення, яке може охопити будь-кого, хто побачив різно­манітність групових аналітичних контр-перенесень, нагадує мені про дещо спов­нені страху слова Карла Кереная, якого я провідав наприкінці 1960-х в Ас-коні⁷: «Як у груповій терапії один може зрозуміти так багато несвідомих»?

Відповідь можна знайти у матриці: аналітик — перший серед рівних, той, від кого можна очікувати зібраного інтенсивного групового досвіду, його контр-перенесення в ідеалі здобуває ранг ключового слова, того відчуття, яке най­швидше розкриває комплексний груповий процес. Це відчуття завжди збігати­меться з вільними інтеракціями та зауваженнями учасників групи. Таким чи­ном, контр-перенесення, як і будь-яке висловлювання у групі, є своєрідним рупором групового процесу. Якщо груповий аналітик здатен за допомогою свого досвіду віддатися течіям і вирам групового процесу, він першим порине в ту глибину, у якій розгортається несвідома тема групи.