5. Групове аналітичне контр-перенесення, зумовлене концепцією

5.1 Ілюзорна концепція автономного Я

Центральний контр-опір у груповому аналізі виникає в той момент, коли приходить усвідомлення, що концепція автономного індивіда зникає.

«Індивід дізнається з кожною хвилиною: те, що він уважав своєю внутріш­ньою самістю, насправді вже давно розділене з іншими. Завдяки цьому мож­лива справжня і тривала зміна; індивід мусить позбутись ілюзії, навіть якщо через найбільший опір, що він належить лише собі» (Hearst, van der Kleij, Behr, 1985, с. 100).

Звичайно, цей контр-опір у випадку попередньої індивідуальної аналітич­ної освіти (що, наприклад, є умовою участі у груповому аналітичному семінарі (GRAS)) надзвичайно інтенсифікується.

Проте це не єдиний момент, який заздалегідь констелює контр-перенесен­ня. У груповому аналізі 3. Г. Фукса, наприклад, груповий аналітик стоїть не у центрі процесу. Його розглядають як «primus inter pares». Він підв'язаний до несвідомого сплетіння стосунків, матриці, він є радше симптомом матриці, аніж капітаном, який усе скеровує. Це вже саме по собі є можливим джерелом образи, хоча при правильному розумінні може стати полегшенням. Концепція матриці, наприклад, імплікує таке: тлумачення, яке повинне привести до інсай­ту, не вважається «золотом» терапевтичної роботи, як це прийнято в індивіду­альному психоаналізі. Фукс визнає розучування Я в дії, тобто в корегуючій інгеракції з іншими, а не в інсайті чи тлумаченні словами. Так груповий аналі­тик значною мірою концептуалізується як супроводжуючий/-ча самоінтер-претації групи, а не її керівник.

5.2 Три пласти контр-перенесення: базальне, культуральне і динамічне контр-перенесення

Для контр-перенесення мала би цікаві наслідки перспектива вкладення переживань і поведінки групового аналітика в матрицю, а не наголошення на «віртуально здоровій» особливій позиції групового аналітика-візаві групи. Можна було би, аналогічно до концепції матриці Фукса, розглянути контр-перенесення у трьох пластах:

1. Відповідно до так званої «базальної матриці» існує базальне контр-перенесення. Це попередньо викладений фундамент наших відчуттів і переживань. Базове контр-перенесення відповідає основному настрою всіх людей відповідно до особливостей структурування їхнього психічного реа­гування. З точки зору етології людини, йдеться про універсалію, дану всім людям, вірогідно — про готовність до реакції. Так, реакції суму є ідентич­ними способами поведінки; те саме стосується і флірту із характерною при­хильністю та подальшим несприйняттям. Груповий аналітик і група мають цю спільну базу.

2. Якщо візуально зобразити контр-перенесення як піраміду, то над уже згаданою базою, формуючи її, лежить культуральне контр-перенесення, отже, та сфера, яку Фукс назвав суспільною матрицею і часто зараховував до базо­вої матриці. Ця площина стає актуальною лише в мультикультурних групах, у яких форми реакції від культури до культури мають значні відмінності. Якщо звузити межі лише до однієї культури, то виникає проблема можливої неуз­годженості між соціальною верствою, до якої належить учасник групи, і тією, до якої належить груповий аналітик. Через те, що жіноча і чоловіча дійсність значно відрізняються, ми швидко потрапляємо у специфічне статеве контр-перенесення. Водночас можна констатувати цілу низку культуральних контр-перенесень, які, наприклад, індуковані гомосексуалами та гетеросексуалами, віруючими й атеїстами тощо.

3. Однак лише верхній пласт, вершина піраміди, є динамічним контр-пере-несенням, яке ситуативно пов'язане із процесом терапевтичної групи. На мою думку, тут постає головне питання, яке стосується взаємодії так званого «спонтанного» відчуття із відповідною терапевтичною концепцією. Наскільки попередній настрій та думки визначають наше відчуття? Гадаю, ми глибоко помиляємось, коли виходимо із почуття, ні з чим незв'язаного, так би мовити, вільного, незалежного від теорії. Цим ми створюємо у надскладних стосунках оманливу простоту. Я вважаю, що правильніше було би виходити із контр-перенесення, яке завжди міцно пов'язане із концепцією, не зменшуючи його цінності як відповіді на емоційний настрій учасників групи. Йоган Вольфґанґ Ґете у своїх висловлюваннях і рефлексіях говорив: «Найвищим було би зро­зуміти, що все фактичне вже є теорією».⁶