1 Але й при індивідуальних контр-перенесеннях я не беру до уваги аспект контр-перенесення на побічні контр-перенесення учасників групи, який розглядаю в наступному розділі.

«Розтягування у різні боки» під час контр-перенесення

Воно виникає, по-перше, через інтенсивне переживання багатовимірної реальності власної особистості на основі множинних перенесень на групового аналітика. На відміну від індивідуального аналізу, Герман може мене сприймати як відсутнього батька, а Мартін — одночасно як батька, що підтримує.

Але це — лише порівняно «невинний» приклад, якщо врахувати інші різно­манітні можливості суперечливих і конфліктних контр-перенесень у відповідь на перенесення: амбівалентні-не амбівалентні, жваві-стримані, батьківські-ма-теринські, інцестні-деструктивні, конкурентні-агуючі, сублімуючі-раціоналізу-ючі — напруження контр-перенесення має тисячі джерел. Ці розгалуження можна назвати «Розтягуванням у різні боки» під час контр-перенесення.

Мені спадає на думку особливе контр-перенесення, а саме контр-перенесен­ня батьків на малих дітей, у яких бурхлива сиблінгова динаміка за декілька хвилин змінюється з бурхливої суперечки до палкої прихильності. Сценарій, який, зазвичай, не дає підстав для непотрібного втручання батьків. В індивіду­альному аналізі таке напруження не виникає.

Конкуренція контр-перенесення

Друге випробування виникає через те, що як груповий аналітик я зовсім по-іншому, ніж решта учасників групи, відповідаю на перенесення окремих учасників. Кожен груповий аналітик знає такі моменти цілковито іншої психіч­ної реакції на учасника групи (в екстремальному випадку на «офірного цапа»), необхідні для підтримуючої терапевтичної техніки. Щоправда, їх не можна іде­алізувати як психічно більш зрілий спосіб поведінки групового аналітика, до­сить часто (можливо, навіть у переважній більшості) це просто інші способи реакції, які базуються на іншій структурі особистості групового аналітика. Немає потреби «турбувати» залишки неврозу, аби обґрунтувати це друге ви­пробування. Його можна назвати конкуренцією контр-перенесення.

Подвійне напруження контр-перенесення (з одного боку — «розтя­гування у різні боки» під час контр-перенесення, з іншого — конкуренція контр-перенесення) у моєму розумінні є особливим психічним випробуванням, можливо, навіть не моментом страху. Я вбачаю у цьому своєрідний поріг, ви­рішальний критерій відбору на шляху від індивідуального аналітика до групо­вого. Відомо, що багато індивідуальних аналітиків не можуть обрати груповий аналіз — і причиною цьому є не лише нейтральна, пов'язана із особистістю схильність. Численність веде до подвійного напруження контр-перенесення, на початках це є особливим тягарем.

Як було сказано про контр-перенесення індивідуального аналізу, так і тут залишається відкритим питання: чи йдеться про контр-перенесення в об'єктному вимірі (груповий аналітик сприймає себе як батько, мати, сестра чи брат — відповідно до перенесення пацієнта на аналітика) чи у суб'єктному (груповий аналітик сприймає себе так, як несвідомо сприймає себе пацієнт, який робить перенесення)? Така групова аналітична ситуація виявить, про яку саме реактуалізовану репрезентацію стосунків ідеться — конгруентну із не­свідомою темою.

2.2 Контр-перенесення на побічні контр-перенесення

Численні перенесення учасників групи стосуються не лише групового ана­літика, а й інших учасників. Значення, яке надається цим перенесенням, зале­жить від концепції групової терапії. Легко зауважити, що групова концепція, центрована на ведучого групи (наприклад, концепція Біона чи модель Тавін-сток), таким множинним перенесенням між собою надає меншої ваги і менше враховує їх у терапевтичній роботі. Якщо ж узяти групову аналітичну концеп­цію Фукса, згідно з якою групові інтеракції між собою визнаються значимими, a позиція ведучого групи визначається як primus inter pares (перший серед рівних), тоді такі множинні перенесення враховуються та оцінюються за допо­могою вільно плаваючої уваги. Результатом цього є майже однаково значима оцінка відповідних побічних перенесень.

Феномен побічних контр-перенесень знаходить швидке вирішення, якщо згадати про важливі моменти групового терапевтичного процесу.

2.2.1 Побічні контр-перенесення, зумовлені ролями

Певні учасники групи можуть приймати особливі ролі — ко-терапевта, офірного цапа, оповідача снів, діяча — того, хто постійно вносить песимістичні депресивні перспективи, схильного розставляти позитивні акценти. Ці ролі ви­значаються, зрозуміло, через перенесення. Носії ролей потрапляють у ранг change agents (агентів зміни). Так чи інак, зрозуміло, що одного разу знайдена роль пробуджує відповідні контр-перенесення.

Пацієнтка регулярно розповідала у групі про сни з такою казковою яскравістю та незабутністю, що всі учасники після однієї з її розповідей про сновидіння, які завжди добре ілюстрували групову ситуацію, відреагували суперечливими один до одного контр-перенесеннями: по-перше, було контр-перенесення цілком захопленої і до гли­бини душі зворушеної, повністю зачарованої дитини; по-друге — контр-перенесення суперництва із спробою поставити поряд із особливим зразком свій власний сон; по-третє — контр-перенесення заздрості, яка іноді відверто визнається, але часто веде до того, що у цю чудову сновидицю незабаром влучають знецінювальні чи інші деструк­тивні зауваження.

Груповий аналітик — у цьому випадку я — спочатку сам реагує індивіду­альним контр-перенесенням майже невимовного захоплення перед таким не­звичним душевним багатством, яке здатне і горе, і щастя передати однаковоглибоко й у виразних образах. Одночасно він бачить, що у групі протистоїть дуже суперечливим контр-перенесенням учасників. Так він реагує на ці побічні контр-перенесення — дитячої відданості, конкуренції та руйнівної заздрості — надзвичайно напруженим контр-перенесенням. Бо не в усі часи вдається збе­регти у так званому «португальському стані душі»³ численні суперечливі відчуття із однаковою інтенсивністю. Тут груповий аналітик своїми контр-пе-ренесеннями визначає разом із іншими процес, частково посилюючи, частково послаблюючи його.

2.2.2 Побічні контр-перенесення, зумовлені фазами

Наступна потужна мобілізація протилежного побічного контр-перенесен­ня виявляється в результаті фаз групового терапевтичного процесу. Загалом ним керують дві сили: гомеостаз, який намагається зберегти досягнутий гру­пою статус-кво, і ті сили змін, які не справляються із цією рівновагою і насту­пають із відповідними спонуканнями до змін. Кожен груповий аналітик може розпізнати серед членів своєї групи той чи інший бік. Консерватори чи носії змін мають різні контр-перенесення одні до одних, до того ж, уводять групо­вого аналітика у відповідний конфлікт. Стан справ не полегшується тим, що кожен період розвитку — депресивний, істеричний, фобійний — призводить до різних наслідків.

В одній групі подружніх пар молоде, успішне подружжя виблискувало своєю май­же акробатичною вербалізацією. На початку група була майже розгублена перед таким обдарованим застосуванням слів, але досить швидко змінила своє контр-пе­ренесення на цю пару доволі диференційованим чином. У той час, коли деякі підтриму­вали цю пару, аби не проявляти активність самому, інші реагували дуже агресивно, решта — смиренно, бо не могли пройти через цю залізну стіну слів. «Ваші слова — як бетон», — сказав один із учасників групи.

Із контр-перенесенням глибокого розпачу груповий аналітик за цими словами, які часто входили в річище двобою за владу, відчував захист від глибокого почуття безсилля. Але він одночасно реагував на контр-перенесення учасників групи: відпо­віддю покірним учасникам було його обурення на їхню бездіяльність; зневага сто­совно захоплених, які не розуміли бутафорності представленого, і солідарність із тими, які впадали у гнів, бо через спустошливу, безперервну словесну майстерність їх позбавляли будь-якого власного шансу розвитку. Груповий аналітик повинен роз­пізнати у собі всі ці відчуття. Залишається запитати: чи не вибухне він як переповне­ний контейнер?

2.2.3 Побічні контр-перенесення на улюбленців терапевта серед членів групи

У кожній групі є, скажімо, улюбленець групового аналітика, навіть якщо «терапевтичне око» не хоче цього визнавати. Ситуація лише зрідка сприймається автентично та справедливо. На цьому прикладі очевидно, що особлива позиція групового аналітика встановлюється на основі того, як він відчуває певну при­вілейовану роль у групі і тим самим значною мірою керує сплетінням перене-сення/контр-перенесення групи. До улюбленця групового аналітика у групі, з одного боку, завжди почувають заздрість, з іншого — намагаються приєд­натись до нього, аби потрапити у сяйво прихильності. Контр-перенесення на нього збоку учасників групи відповідно розгалужується. Груповий аналітик повинен витримати це напруження у своєму контр-перенесенні на побічні контр-перенесення.

Ситуація не полегшується тим, що ми як групові аналітики зазвичай маємо у групі тих, кого ледь можемо терпіти.

2.2.4 Побічні контр-перенесення, зумовлені опором

Груповий терапевтичний процес дозволяє розпізнавати чітко визначені гру­пові опори. Візьмемо для прикладу так зване фракціонування (порівн.: Kadis, 1982, с. 157), тобто відчуття того, що йдеться не про групу, а про зібрання окремих людей. Таке фракціонування виникає особливо під час підвищеного напруження заздрості, як і перед розлукою на тривалий час. Група розпадається залежно від захисної позиції: одні реагують великою заздрістю, відступом, мовчанкою, інші, навпаки, перед загрозою розпаду групи намагаються зберег­ти згуртованість і взаємну солідарність (можливо, аби продемонструвати, що група може дати собі раду і без групового аналітика). Взаємні контр-перене­сення є дуже відмінними — і знову груповий аналітик змушений зарадити супе­речливим контр-перенесенням на гетерогенні побічні перенесення.

2.3. Групове контр-перенесення

2.3.1 Контр-перенесення на групу як ціле

Відомо, що група як ціле і груповим аналітиком, і учасниками групи часто сприймається як одна особа, переважно як дуже рання архаїчна матір. Але це не єдине відчуття групи. Під час групових супервізій я зіткнувся із великою кількістю потужних контр-перенесень на групу як ціле, які можуть сягати від певної захопленої закоханості до смертельної ненависті. Усі ці відчуття — група своєю депресією тягне мене донизу, мені нудно з нею, я хочу позбутися її, я міг би безконечно бути разом із нею, вона мене окрилює тощо — відповідають контр-перенесенням на групу як ціле, які можна зрозуміти в ситуації. В один час вони відповідають об'єктним вимірам, в інший — суб'єктним вимірам; у них також може реактуалізуватися форма стосунків. Такий тип контр-перенесен-ня найлегше зрозуміти, але він не піддається диференційованому розумінню за моделлю Вальтера Шіндлєра, у якій група репрезентує матір, ведучий — батька, а учасники — братів і сестер. Стосунки між ведучим і групою в сенсі взаємно­го перенесення/контр-перенесення дуже добре відповідають стосункам між батьками. Групові концепції, які ставлять ведучого у центр (концепції Арґе-ляндера, Біона чи, наприклад, Клауса Франка), у такому контр-перенесенні вбачають центральну вісь усього групового процесу, навіть якщо воно таким чином більшою чи меншою мірою виходить за межі плюральності.

2.3.2 Контр-перенесення на підгрупи

Я вже згадував, що існують парціальні форми контр-перенесення, особли­во коли вони стосуються особливих підгруп. Це трапляється тоді, коли утво­рення підгруп як цілого бере початок із групового опору.

В одній групі після тривалих літніх канікул стало очевидно, що деякі учасники групи у цей час зустрічалися, зав'язали дружбу і, більше того, придбали разом будинок. На їхню думку, це не мало нічого спільного із груповим процесом — це був цілком прагматичний і з огляду на реальність ринку нерухомості реалістичний захід. Звичайно, ці чотири особи, хоча вони самі того не помічали і груповий процес ніколи не торкався в обговоренні їхньої нерухомості, стали сильною підгрупою, яка у контр-перенесенні групового аналітика чітко відокремилася від його контр-перенесення на інших учасників групи. Потайки вони були для нього союзниками-змовниками, яких, фактично, майже неможливо було розбити в їхньому зв'язку навіть аналітично.

Я вже згадував, що в особливих групах, наприклад, подружніх, існують надзвичайно диференційовані контр-перенесення на окремі подружні підгрупи — підгрупи двох. Ці контр-перенесення можуть, з одного боку, бути чітко окресленими, а з іншого — виявляти величезні суперечності.

2.4. Динамічні контр-перенесення у груповому аналізі

Попередньо йшлося про клас групових аналітичних контр-перенесень, які можна об'єднати в персональні контр-перенесення. Згідно із Фуксом, у гру­пу інтегруються не особи, а психічні процеси. Лише сплетіння несвідомих стосун­ків, утворених унаслідок психічних процесів, становлять групу. Фукс порівнює їх із магнітними лініями, які проходять крізь людей. Про групові аналітичні контр-перенесення можна говорити в тому випадку, коли вони стосуються ди­намічних взаємодій. Ці динамічні контр-перенесення у груповому аналізі (аби не називати їх «птаїгісаіе»), на мою думку, не роблять зайвими персональні контр-перенесення, бо кожну людину можна розглядати як відшліфовану впро­довж життя лінзу, у якій світло психічних процесів, а отже — відчуття, що хвилюють її у групі, переломлюється особливим чином. 3. Г. Фукс убачав у так званій особистій матриці матеріал, із якого зроблена призма: дух індиві­да (Роиікев, 1975, с. 130), первинна «сітка», яка вже відома для кожного. Та­ким чином, для більшої завершеності теорії нам потрібні групові аналітичні контр-перенесення обох класів: персональні та динамічні.

Оскільки космологія розрізняє матерію та енергію, ми звикли диференці­ювати тіло та психічні процеси. Коли ми розглядаємо людський розвиток, за­крадається помилкове уявлення: на противагу тілесному становленню із його відносно окресленими межами, ми від початку вростаємо відкритою душею в динамічне поле сімейних стосунків і глибоко в душі затамовуємо суттєві для нас зв'язки із відповідною граматикою почуттів. Так ми швидше індивідуалі-зовуємо суспільні відносини (Норберт Еліас), які передаються нам через сім'ю, замість того, аби бути соціалізованими зовні. Коротко кажучи: у нашому фор­муванні задіяні численні матриці, і за цим груповим середовищем ми спроекто­вані. У цьому зв'язку найменша основна психічна одиниця — не індивід, а сто­сунки. Цим твердженням ми віддаємо належне і тому значенню, яке приписує­мо контр-перенесенню.

Проте разом із цим ми наближаємося до делікатних питань: як міг би ви­глядати розподіл динамічних контр-перенесень? Які існують незалежні виміри стосунків? Наближення-віддалення як первинні модуси напрямку руху, що проявляються зокрема в симпатії та антипатії? Залежність чи автономія? Про­гресивні чи регресивні? А може, нам скористатись чотирма галузями сьогод­нішнього психоаналізу: бажання та небажання психології трібів в оральному, анальному чи едіпальному модусах; захист та інтеграція у психології Я; са­мозбереження чи саморозпуск у психології самості; зрештою, добрі та злі інтерналізації в теорії об'єктних стосунків? Здається, не вистачить життя, аби зважити всі варіанти. Зрештою, слід виходити із звичного поля уявлень сьо­годнішнього психоаналізу, внаслідок чого можна запропонувати два підкласи динамічних контр-перенесень, які мають практичне значення, не встановлюю­чи цим кінцевої межі: дефектні та конфліктні контр-перенесення.

2.4.1 Дефектні контр-перенесення

Вони розвиваються у рамках структурних розладів Я, тих розладів, які як психосоматози, залежності, сексуальні відхилення, межові розлади, пси­хози, делінквентність, хронічна суїцидальність і нарцисичні розлади у вужчо­му розумінні становлять більшу частину терапевтичних випадків. Вони базу­ються на ранніх стресах (приблизно в перші три роки життя) і, за твердженням деяких авторів, є характерною ознакою періоду після Другої світової війни. Порушення лежить у самій структурі Я, грубо кажучи, у дефекті чи викрив­ленні, у «прогалині», яку треба заповнити «пломбою», як це сформулював Фріц Моргенталєр.

Із цими порушеннями настає зовсім інша душевна реальність, аніж та, яку ми зазвичай знаємо з дорослого життя: архаїчні розщеплення, спотво­рювання дійсності, майже незносні напруження, недостатність дій, проек­тивні ідентифікації, фузійні страхи, глибока деструктивність і самознищен­ня ведуть до дефектних контр-перенесень високого навантаження. Лише незначна кількість навчилася сприймати цю дійсність і зносити її, поки не почнеться розвиток психічної репарації. Груповий аналітик Лізбет Гірст доповідала на груповому аналітичному семінарі (GRAS) про такі труднощі у групі матерів-убивць і молодих матерів із важкими нарцисичними розла­дами (порівн.: Hearst, 1987). Той, хто бере у свою групу осіб, які зазнали раннього та тяжкого сексуального насильства, знайомий із потужними пе­реживаннями, які ставлять його на межу витривалості. Ведучий групи може вважати себе щасливчиком, якщо після сесії повернеться до себе, не вчи­нивши спонтанно суїциду.

Але вирішальним є не фіксація цих ранніх розладів на особах, а усвідом­лення, що ці порушення розгортаються у динамічній матриці, ніби трансперсо-нально (поняття Фукса), та індукують такі гнітючі контр-перенесення.

2.4.2 Конфліктні контр-перенесення

Що робив Господь, перш ніж створити контр-перенесення? Він готував пек­ло для тих, хто ставить такі запитання. Ця відповідь чітко показує, що ми з вогню дефектних контр-перенесень потрапляємо у полум'я конфліктних контр-перенесень. Бо і конфліктне напруження може стати нестерпним тягарем. Дуже часто групові аналітики зовсім не сприймають його як внутрішню суперечність. Ми охоче приховуємо один бік внутрішнього процесу. Проте майже за кож­ною взаємодією психічних процесів у групі стоїть несвідома тема, про яку саме йдеться, і це, зазвичай, затяжний, нерозв'язаний конфлікт.

Внутрішнє звучання таких контр-перенесень зовсім інше, ніж у випадку структурних розладів Я. Це внутрішнє звучання знаходиться на іншому, психічно більш зрілому рівні організації. За бажання, ці контр-перенесення можна впорядкувати за класичними формами неврозів — депресивні, ком-пульсивні, фобійні, істеричні тощо, але відомо, що ці класичні розлади, за яких формувався психоаналіз, сьогодні знайти важче, аніж голку в копиці сіна.

В обох динамічних формах контр-перенесення, звичайно, виникають пере­шкоди їхньому продуктивному опрацюванню на користь групи, якщо з ними переплітається відповідний власний дефект чи конфлікт. Часто ми лише зго­дом усвідомлюємо це.

Одне із найбільш приголомшливих переживань у групі я отримав після того, як у пізньому віці навчився плакати з приводу давнього глибокого суму. Я вважав себе груповим аналітиком, який уміє дозволяти сум у групі; гадаю, що учасники групи також поділяли цю оцінку. Після двомісячної літньої перерви я дуже здивувався, коли у групі відбулося щось таке, чого я ще ніколи не бачив: на одній сесії четверо із п'яти чоловіків у подружній групі почали ридати. Я переконаний, що це моя велика власна опрацьованість створила нагоду для їхнього відкритого болю.

Виникає запитання: чи мій власний сум, якого, здавалось, я не демонст­рував, не став для цього вирішальним ґрунтом? І це веде нас до наступного розділу.

2.5. Вплив множинних перенесень групового аналітика на свої власні контр-перенесення

Проте залишається зрозуміти, що контр-перенесення, особливо у групово­му аналізі, — у жодному випадку не ті фіктивні нормальні реакції на перенесення учасників групи, як це можна було би з деякою натяжкою стверджувати про індивідуальний аналіз. Ба більше, стає очевидним, що через надзвичайно низь­ку захищеність групового аналітика і щирість стосунків до нього у групі, його поведінка, переживання і тлумачення значною мірою керують перенесеннями учасників групи на нього. Іншими словами, його множинні перенесення на учас­ників групи ведуть до їхніх відповідних контр-перенесень. Останні перемішу­ються із їхньою готовністю до перенесення. Отже, слід наголосити, що особа групового аналітика значною мірою визначає загальний процес контр-пере­несень. У такому колі перенесень він сам також керує власним контр-перене-сенням: своїми перенесеннями визначає суміш перенесень/контр-перенесень учасників групи і зрештою відповідає своїм контр-перенесенням на ту ситуа­цію, яку сам продукує. У межах стосунків — стосунків групового аналітика до учасників групи та до групи як цілого — немає вулиці із однобічним рухом. Процес завжди зумовлений двобічно, навіть, якщо ми за допомогою абсти-нентності намагаємося по можливості втримати себе як впливову особу поза процесом.

У лекціях із теорії групового аналізу я охоче наголошую, що груповий аналітик (жінка чи чоловік) сидять у групі ніби голі. Абсолютно відкидаю те, що вісім пар очей не помітять бодай одну деталь жестової та мімічної превер-балізації, поведінки, переживання, манери одягатись. Якщо, як стверджує Шойнерт, несвідоме безпомилково розуміє несвідоме, то це особливо стосується групового аналізу.

Тим значимішим буде інструмент контр-перенесення для групового ана­літичного процесу, бо контр-перенесення не зменшується цими самоіндукова-ними обставинами. Навпаки: груповий аналітик є інтегральною складовою матричного процесу та групового аналітичного процесу. Усе, що хвилює гру­пу, хвилює і його. Хоче він того чи ні, його сни, переживання, рішення та тлумачення будуть під могутнім впливом групового розвитку. Саме про це зауваження Фукса: «Його [аналітика] вплив на терапевтичну групу, а особли­во — з несвідомих джерел, важко переоцінити» (Foulkes, 1992, с. 211).