3. Відношення стирену до бромної води і розчину перманганату калію

Реактиви та обладнання: стирен, бромна вода (насичений розчин); перманганат калію (1%-ний) розчин; водяна баня.

У дві пробірки вносять по 4-5 крапель стирену. Потім в одну з них добавляють 1мл бромної води, а в іншу – 1мл 1%-ного розчину перманганату калію. Реакційні суміші в пробірках енергійно перемішують. Спостерігають, як знебарвлюється бромна вода і розчин перманганату калію.

3. Висновок заняття

IV. Контрольна робота

V. Література:

1. Ю.О. Ластухін, С.А. Воронов. Органічна хімія. – Львів.: Центр Європи, 2001. – с.595-620.

2. А.В.Домбровський, В.М.Найдан. Органічна хімія. –К.: Вища школа, 1992. – с.327-341.

3. Ф.Ф.Боєчко, В.М.Найдан, В.М.Захарик, Н.М.Захарченко. Органічна хімія. К.: Вища школа, 1986. – с. 75, 80-90.

4. В.М.Найдан. Органічна хімія. Малий лабораторний практикум. – К.: Вища школа, 1994.

Лабораторне заняття № 21–22

Тема: Ароматичні вуглеводні

Мета: На основі електронної будови ароматичних вуглеводнів та взаємного впливу атомів в молекулі закріпити знання про їх хімічні властивості. Засвоїти правило заміщення в бензольному ядрі

1. Теоретичні питання теми:

1. Характеристика ароматичних вуглеводнів. Ізомерія, номенклатура.

2. Електронна будова бензену. Правило Хюккеля. Ароматичність бензену.

3. Хімічні властивості бензену. Механізм реакцій електрофільного заміщення (реакція з Br₂, HNO₃, Н₂SO₄, Н₂, Сl₂).

4. Електронна будова толуену та взаємний вплив атомів в молекулі.

5. Хімічні властивості толуену (реакція з Br₂, HNO₃, Н₂SO₄, окиснення).

6. Правило заміщення в бензеновому ядрі.

7. Замісники 1-го та 2-го роду.

8. Методи добування бензену.

9. Методи добування толуену.

10. Практичне значення бензену та його похідних.

2. Висновок заняття

3. Контрольна робота

4. Література:

5. Ю.О. Ластухін, С.А. Воронов. Органічна хімія. – Львів.: Центр Європи, 2001. – с.595-620.

6. А.В.Домбровський, В.М.Найдан. Органічна хімія. –К.: Вища школа, 1992. – с.327-341.

7. Ф.Ф.Боєчко, В.М.Найдан, В.М.Захарик, Н.М.Захарченко. Органічна хімія. К.: Вища школа, 1986. – с. 75, 80-90.

Лабораторне заняття № 23

Тема: Хімічні властивості фенолу та гідрохінону

Мета: Навчитися проводити досліди на підтвердження хімічних властивостей фенолів, вміти пояснювати їх на основі електронної будови молекули

І. Теоретичні питання теми:

1. Характеристика фенолів, ізомерія, номенклатура. Навести приклади.

2. Кислотні властивості фенолу. Пояснити. Навести приклади.

3. Реакції фенолу за рахунок бензенового ядра (реакція з Br₂, HNO₃)

4. Реакції фенолу за рахунок групи –ОН (реакція з NаОН, FeCl₃, окиснення).

5. Окиснення гідрохінону.

3. Лабораторні досліди. Методика і техніка експерименту, які роз-кривають хімічні властивості фенолів:

1. Добування феноляту натрію

Реактиви та обладнання: фенол (кристалічний), ΝaΟΗ(2Н розчин) ΗСІ (20 %-й розчин).

В пробірку вносять 2-3 кристалики фенолу. Обережно! Потім добавляють 2 н. розчин ΝaΟΗ. Фенол повністю розчиняється в гідроксиді натрію. Після цього до прозорого розчину феноляту натрію добавляють 1-2 мл 20%-го розчину хлоридної кислоти .Спостерігають виділення фенолу у вигляді білої каламуті ,а потім –у вигляді маслянистих крапель, які осідають на дно пробірки