3. Окиснення щавлевої кислоти

Реактиви і обладнання: щавлева кислота (насичений розчин), перманганат калію (5%-й розчин), сірчана кислота (10-й розчин), вапняна вода.

У пробірку вносять 1 мл насиченого розчину щавлевої кислоти, 2-3 мл 5%-го розчину перманганату калію і 1 мл 10%-го розчину сірчаної кислоти. Пробірку закривають пробкою з газовідвідною трубкою, кінець якої опускають у пробірку з 2 мл вапняної води. Реакційну суміш у пробірці обережно нагрівають. Спостерігають, як знебарвлюється перманганат калію і мутніє вапняна вода. Отже, перманганат калію окислює щавлеву кислоту до оксиду вуглецю (ІV).

II . Контрольна робота

III. Література:

1. Ю.О. Ластухін, С.А. Воронов. Органічна хімія. – Львів.: Центр Європи, 2001. – с. 414-421.

2. А.В.Домбровський, В.М.Найдан. Органічна хімія. –К.: Вища школа, 1992. – с.224-231.

3. Ф.Ф.Боєчко, В.М.Найдан, В.М.Захарик, Н.М.Захарченко. Органічна хімія. К.: Вища школа, 1986. – с.

Лабораторне заняття № 18

Тема: Насичені і ненасичені дикарбонові кислоти

Мета: закріпити, розширити і поглибити знання про насичені і ненасичені дикарбонові кислоти.

1. Теоретичні питання теми:

1. Характеристика дикарбонових кислот.

2. Класифікація дикарбонових кислот.

3. Гомологічний ряд насичених і ненасичених дикарбонових кислот. Номенклатура дикарбонових кислот.

4. Взаємний вплив атомів в молекулі дикарбонових кислот. Порівняння сили ди- та монокарбонових кислот. Порівняння сили дикарбонових кислот в гомологічному ряду.

5. Хімічні властивості насичених дикарбонових кислот (дисоціація, утворення солей, складних ефірів, окиснення).

6. Відношення насичених дикарбонових кислот до нагрівання.

7. Ненасичені дикарбонові кислоти. Малеїнова та фумарова кислоти.

8. Малеїновий ангідрид. Утворення адуктів з ненасиченими вуглеводнями.

2. Література:

   1. Ю.О. Ластухін, С.А. Воронов. Органічна хімія. – Львів.: Центр Європи, 2001. – с. 414-421

   2. А.В.Домбровський, В.М.Найдан. Органічна хімія. –К.: Вища школа, 1992. – с. 224-231

   3. Ф.Ф.Боєчко, В.М.Найдан, В.М.Захарик, Н.М.Захарченко. Органічна хімія. К.: Вища школа, 1986.

Лабораторне заняття № 19

Тема: Гідроксикислоти. Оптична ізомерія

Мета: Закріпити, розширити і поглибити знання про гідроксикислоти. На основі взаємного впливу атомів в молекулі гідроксикислот вміти пояснювати хімічні властивості гідроксикислот. Засвоїти основні поняття оптичної ізомерії, вміти писати ізомери D- і L-конфігурації

1. Теоретичні питання теми:

1. Що таке гідроксикислоти? Основність та атомність гідроксикислот.

2. Гомологічний ряд гідроксикислот.

3. Номенклатура гідроксикислот.

4. Ізомерія гідроксикислот.

5. Оптична ізомерія на прикладі молочної кислоти. Асиметричний атом Карбону. Формула, що визначає кількість оптичних ізомерів. Кут обертання, конфігурація. Правило Розанова. Фізіологічна роль оптичних ізомерів.

6. Методи добування гідроксикислот.

7. Хімічні властивості гідроксикислот (утворення солей, складних ефірів, реакція з РСІ₅, спиртами, окиснення).

8. Відношення гідроксикислот до нагрівання.

9. Винна кислота. Будова. Оптична ізомерія. Хімічні властивості винної кислоти.