3. Загальні підходи до класифікації та характеристики особистісно орієнтованих технологій

Технологія в загальному розумінні цього слова – наука про майстерність, про те, як краще досягти бажаного результату. Педагогічна технологія – це науково обгрунтована системна модель діяльності вчителя, яка містить опис алгоритму його дій у розв’язанні певної навчально-виховної проблеми [9, с.16].

Особистісно зорієнтовані педагогічні технології – це система спільної діяльності вчителя й учнів, яка забезпечує умови для розвитку і саморозвитку особистості з метою досягнення визначеного результату навчання та виховання. Застосування таких технологій у професійній діяльності допоможе вчителеві успішніше розв’язувати педагогічні задачі, зробить навчання й виховання більш прогнозованими й керованими процесами.

Педагогами сформульовано головні вимоги до особистісно зорієнтованих технологій:

• навчальний матеріал повинен забезпечувати виявлення змісту суб’єктного досвіду учня, включаючи досвід його попереднього навчання;

• виклад знань у підручнику (вчителем) повинен бути спрямований не тільки на розширення їх обсягу, структурування, інтегрування, узагальнення предметного змісту, а також на постійне перетворення набутого суб’єктного досвіду кожного учня;

• у процесі навчання необхідне постійне узгодження суб’єктного досвіду учнів із науковим змістом здобутих знань;

• активне стимулювання учня до самоцінної освітньої діяльності, зміст і форми якої повинні забезпечувати учневі можливість самоосвіти, саморозвитку, самовираження в ході оволодіння знаннями;

• конструювання та організація навчального матеріалу, який дає змогу учневі вибирати його зміст, вид і форму при виконанні завдань, розв’язуванні задач тощо;

• виявлення та оцінка способів навчальної роботи, якими користується учень самостійно, стійко, продуктивно;

• необхідно забезпечувати контроль і оцінку не тільки результату, а й головним чином процесу учіння;

• освітній процес повинен забезпечувати побудову, реалізацію, рефлексію, оцінку учня як суб’єкта своєї діяльності [ 17, с.37-38].

Усі висловлені вище положення спрямовують на реалізацію принципу суб’єктності освіти (учень – суб’єкт пізнання), а також на пошук тих педагогічних технологій, які сприятимуть особистісному розвиткові учня в ході навчально-пізнавальної діяльності, в освітньому процесі, у побудові його життєдіяльності.

Різними педагогами робляться спроби класифікувати сучасні технології. В.Гузєєв виділяє універсальні, обмежені та специфічні технології, І.Дичківська – системні, модульні та локальні технології, Г.Ксензова – технології пояснювально-ілюстративного навчання, особистісно зорієнтовані технології та технології розвивального навчання. Г.Сазоненко до особистісно зорієнтованих технологій відносить технологію повного засвоєння знань (автори:Дж.Керролл, Б.Блум, М.Кларін), технологію різнорівневого навчання (автори: Дж.Керролл, Б.Блум, З.Калмикова), технологію колективного навчання (автори: А.Рівін, В.Дяченко) і технологію модульного навчання (автор П.Юцявічене) [ 15, с. 26-29].

Детально і, на нашу думку, найзручніше для подальшої характеристики, класифікує технології особистісного спрямування, які можна використати для модернізації традиційної навчально-виховної системи, В.С.Кукушин [ 5]:

1) Педагогічні технології на основі гуманізації і демократизації педагогічних стосунків:

– гуманно-особистісна технологія Ш.А. Амонашвілі;

– викладання літератури як людинознавства Є.І.Ільїна.

2) Педагогічні технології на основі активізації та інтенсифікації діяльності учнів:

– ігрові технології;

– проблемне навчання;

– використання опорних сигналів В.Ф.Шаталова;

– комунікативне навчання Є.І.Пассова.

3) Педагогічні технології на основі ефективності організації й управлінням процесом навчання:

– програмоване навчання;

– диференційоване навчання (Н.П.Гузик);

– індивідуальне навчання (І.Унт);

– перспективно-випереджувальне навчання (С.М. Лисенкова);

– групові форми роботи, колективний спосіб навчання ( І.Д.Первін, В.К.Дяченко);

– комп’ютерні (інформаційні ) технології;

4) Педагогічні технології на основі методичного вдосконалення і дидактичного реконструювання навчального матеріалу:

– укрупнення дидактичних одиниць ( УДЄ) П.М.Єрднієва;

– технологія „діалог культур” В.С.Біблера і С.Ю.Курганова;

– технологія „Екологія і діалектика” Л.В.Тарасова;

– технологія реалізації теорії поетапного формування розумових дій М.Б.Воловича.

5) Природовідповідні технології, що використовують методи народної педагогіки, які спираються на природні процеси розвитку дитини:

– навчання за Л.М.Толстим;

– виховання грамотності за А.М.Кушнірем;

– технологія М. Монтессорі.

6) Альтернативні технології:

– вальдорфська педагогіка;

– технологія вільної праці С.Френе;

– технологія імовірностей освіти А.М.Лобка та інші.

7) Комплексні технології (авторські школи):

- школа самовизначення А.М.Тубельського;

- школа для всіх Є.А.Ямбурга;

- школа М.П.Щетініна;

- школа-парк М.Балана;

- школа М.М.Гузика;

- школа О.А.Захаренка;

- педагогіка життєтворчості;

- Український колеж ім. В.Сухомлинського;

- „Козацька республіка”та інші.

8) Технології виховного процесу:

– технологія педагогічної підтримки (О.Газман);

– технологія колективного творчого виховання (І.П.Іванов);

– технологія створення ситуації успіху (А.С.Бєлкін);

– технологія розв’язання винахідницьких задач – ТРВЗ (С.Г.Альтшуллер).

Характеристику особистісно орієнтованих технологій можна здійснювати, використовуючи такі структурні елементи:

– мета;

– концептуальна частина – філософські та психолого-педагогічні ідеї, що лежать в її основі;

– змістова частина – опис особливостей змісту освіти чи виховання, що використовуються в даній технології;

- процесуальна частина – власне технологічний процес: етапи педагогічного процесу, форми, методи, прийоми і засоби діяльності вчителя й учнів;

• результат.