Зміст лекцій Змістовий модуль 1. Особистісно орієнтований підхід як умова інноваційної діяльності педагога

ЛЕКЦІЯ І

Інноваційна діяльність педагога

План

1. Інноваційні тенденції розвитку сучасної освіти.

2. Класифікація педагогічних нововведень.

3. Сутність інноваційної діяльності педагога.

4. Формування готовності педагога до інноваційної діяльності.

1. Інноваційні тенденції розвитку сучасної освіти

Розвиток освіти у світовому соціальному просторі привів до появи нової галузі педагогічних знань – педагогічної інноватики (лат. innovatio – оновлення, зміна) – науки про створення, оцінювання і використання педагогічних новацій.

Предметом педагогічної інноватики як науки є теоретичне обгрунтування, аналіз різноманітних інноваційних процесів у системі навчання і виховання, вироблення практичних рекомендацій щодо освоєння, впровадження новацій, забезпечення оптимального режиму функціонування інноваційних проектів і програм.

У зарубіжній педагогіці дослідження інновацій започатковані в 60-х роках ХХ ст. Проблеми інновацій досліджують сербський педагог К.Ангеловськи, англійські й американські педагоги Х.Барнет, Д. Гамільтон, Н.Грос, У.Кінгстон, Н.Лагервей, М. Майлз, А.Хаберман, Р.Хейвлок та інші. Створюються інформаційні служби, започатковуються програми впровадження педагогічних інновацій, проведення міжнародних конференцій, випуск педагогічних видань.

В Україні початок розвитку педагогічної інноватики припадає на 80-90-і роки ХХ століття, не припиняється він і сьогодні, Викликаний він суперечностями між суспільними потребами і реальним станом навчального процесу.

Базовим компонентом інноваційного процесу та його основним поняттям є інновація.

Інновація – нововведення, зміна, оновлення; новий підхід, створення якісно нового, використання відомого в інших цілях.

У постіндустріальному суспільстві чи не на перше місце виходить інноваційна діяльність у соціальній сфері, яка своїм змістом зорієнтована на людину (освіта, медицина тощо).

Тлумачень поняття „інновація” є багато. Дичківська І.М. у навчальному посібнику „Інноваційні педагогічні технології” наводить десять (с. 22-23). Найчастіше його вживають у педагогіці в таких значеннях:

– форма організації інноваційної педагогічної діяльності;

– сукупність нових професійних дій педагога, спрямованих на вирішення актуальних проблем навчання і виховання з позицій особистісно орієнтованої освіти;

– зміни в освітній практиці;

– комплексний процес створення, розповсюдження та використання нового практичного засобу в галузі техніки, технології, педагогіки, наукових досліджень (інноваційний процес);

– результат інноваційного процесу.

Інновацію розглядають як процес і як результат. Інновація як процес означає часткову або масштабну зміну стану системи і відповідну діяльність людини. Інновація як результат має на увазі створене нове („новації”).

Зупинимось на характеристиці інших визначальних категорій педагогічної інновації як науки.

Розрізняють поняття новація та інновація. Новація – це нове, нова ідея, засіб, які створені людиною (новатором), інновація – та нова ідея, засіб, які втілені в практику.

Також важливим поняттям є новизна – один із основних критеріїв оцінювання педагогічних досліджень, результат творчого пошуку, властивість і самоцінність нововведення.

Новизна завжди має конкретно-історичний характер. Те, що є новим сьогодні, завтра може стати нормою, а післязавтра – навіть гальмом розвитку.

У педагогіці розрізняють новизну:

– абсолютну;

– відносну (часткову, умовну, місцеву);

– суб’єктивну;

– псевдоновизну (коли нововведення не дають користі).

Вимірюванням новизни об’єктів займається педагогічна кваліметрія – наука, яка займається кількісним оцінюванням педагогічних об’єктів переважно методом групових експертних оцінок.

З виявами новизни в педагогічній інновації пов’язана проблема педагогічної творчості. Результатами педагогічної творчості можуть бути :

– педагогічні відкриття ( Коменський, Песталоцці, Макаренко, Дьюї);

– педагогічні винаходи (Шаталов, Лисенкова, Іванов);

– педагогічні вдосконалення (Гузик, Палтишев).

Інноваційні освітні процеси – зумовлені суспільною потребою комплексні процеси створення, впровадження, поширення новацій і зміни освітнього середовища. Освітнє середовище – це частина соціального середовища, в якому здійснюється освітній процес (його складають учителі, учні, управлінці, матеріальні засоби).