Тема 1.

1. Особливості діяльності волонтерів

2. Історія становлення волонтерського руху

3. Нормативно – правове регулювання волонтерства в Україні

4. Особливості функціонування волонтерської діяльності в Україні

1. Волонтерство як діяльність

ВОЛОНТЕРСТВО – діяльність, спрямована на допомогу іншим, яка здійснюється не заради грошової компенсації, матеріальної користі й не ґрунтується на примусі.

Волонтерство – це добровільний вибір, що відображає особисті погляди і позиції; це активна участь громадянина в житті суспільства, що виражається, як правило, у суспільній діяльності в межах різного роду асоціацій. Волонтерство сприяє покращенню якості життя, особистому процвітанню й поглибленню солідарності, реалізації основних потреб на шляху будівництва більш справедливого і мирного суспільства, більш збалансованому економічному і соціальному розвитку, створенню нових робочих місць і нових професій. Волонтерство не має релігійних, етнічних, вікових, політичних і географічних обмежень. Брати участь у добровольчих діях може кожний. Волонтерський рух стрімко поширюється. Якщо у 1987 р. його учасниками були 80 млн., у 1995 – 93 млн., у 1998 – більше 109 млн., то сьогодні у добровольчому русі задіяні близько 150 мільйонів людей по всьому світу.

Добровольчі ініціативи розповсюджуються на будь-яку сферу людської діяльності – роботу з соціально незахищеними верствами населення (інвалідами, людьми похилого віку, маргіналами); роботу в рамках неформальної освіти, спрямованої на інкультурне спілкування; розвиток проектів, які зміцнюють дух соціальної терпимості; миротворча діяльність, розв’язання конфліктів; екологічний захист; активізація населення у глибинці тощо.

ВОЛОНТЕРИ – це люди, які роблять що-небудь по своїй волі, за згодою, а не з примусу. Вони можуть діяти або неформально, працювати безкоштовно як в державних, так і приватних організаціях медичної, освітньої сфери або соціального забезпечення, або бути членами добровольчих організацій.

Слово «волонтер» пішло від французького volontaire, англійського voluntееr, яке, у свою чергу, є похідним від латинського voluntarius, що у дослівному перекладі означає доброволець, бажаючий.

У своєму нинішньому значенні слово починає використовуватися з другої чверті двадцятого століття – після того, як по закінченню першої світової війни у 1920 році був здійснений перший добровольчий проект (відновлення ферм, зруйнованих в місцях найзапекліших боїв) за участю німецької і французької молоді під гаслом, яке стало з часом девізом волонтерського руху: «Краще працювати разом, ніж воювати один проти одного!».

Сьогодні доброволець – людина будь-якої статі, віку, віросповідання, яка: бере участь у добровольчій службі у своїй країні чи за її межами на підставі свого свідомого вибору;

• утягує, залучає себе в процес особистої соціальної та (або) культурної освіти шляхом участі у заходах, які пропонують рішення та (або) нові підходи до вже існуючих у суспільстві проблем;

• є часткою процесу змін у суспільстві;

• проявляє активність у проектах, спрямованих на загальне благо;

проявляє активність на основі волонтерської угоди щодо неоплачуваної діяльності на фіксований обумовлений час з певною приймаючою та (або) направляючою організацією.

Існує десять заповідей волонтерів усього світу

• Плануючи організацію соціальних проектів, перш за все доцільно визначити, де можуть бути корисними волонтери, а потім добирати необхідних людей.

• Залучаючи до роботи волонтера, необхідно враховувати його інтереси, бажання, можливості, у тому числі й можливості тимчасового навантаження, місце проживання, фізичні можливості, освіту й освіченість.

• Не думати, що волонтери можуть виконувати тільки «чорну» роботу.

• Не варто набирати волонтерів тільки заради волонтерів, робити це потрібно лише у випадку необхідності.

• Поясніть волонтеру програму діяльності організації, введіть його у відповідну «кухню прийняття рішення».

• Чітко визначте персональну функцію волонтера.

• Ставтесь до волонтера як до колеги.

• Забезпечте волонтеру моральну підтримку.

• Забезпечте волонтеру можливість зростання його статусу в організації.

• Використовуйте думки й ідеї волонтера при вирішенні різних питань або проблем

Завдання які можуть бути виконані волонтерами, зазвичай цілком відповідають завданням оплачуваного персоналу, а волонтери використовуються, як асистенти або помічники в тих сферах діяльності, які залишаються важливими на досягнення цілей програми.

Робота волонтерів повинна бути організована ефективно і вестися професійно. Волонтерами може виконуватися будь-яка робота, а не тільки елементарні речі, що не вимагають професійної підготовки.

Визначаючи завдання для волонтерів, основна орієнтація повинна бути на індивідуальні можливості кожного. Волонтери можуть виконувати завдання, що не відносяться до постійних оплачуваних робіт; принести нові ідеї в організацію; створити і поширювати суспільну думку про організацію; залучати нових людей в організацію, допомогти при зборі коштів; заохочувати громадську активність.

Волонтери можуть займатися справами, якими б ніколи не стали займатися на оплачуваній роботі. Волонтери, що віддають свій час і зусилля організації, хочуть бути її частиною, вони хочуть мати права голосу і впливати на рішення організації. Фактично те, що інші цікавляться їхньою думкою і враховують точку зору підтверджує значимість волонтерів для організації. Можливість впливати навіть на найменшу частину роботи організації є спеціальним видом мотивації, тому що людина почуває себе частиною організації в цілому.