Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЕДС МО-навч. пос1б. doc.doc
Скачиваний:
11
Добавлен:
06.05.2019
Размер:
626.18 Кб
Скачать

Тема 1.2. Гуманістичні основи ділового спілкування

  1. Етика як наука про мораль.

  2. Гуманістична етика.

  3. Гуманістична психологія.

Завдання:

  1. Вивчити запропоновані питання.

  2. Проаналізувати гуманістичні засади ділового спілкування.

  3. Дати відповіді на контрольні і проблемні питання.

Теоретична довідка

Етика – наука про мораль, її розвиток, принципи, норми і роль у суспільстві.

Етика є наукою, а мораль – соціальним явищем, яке вона вивчає.

Мораль – форма суспільної свідомості, спрямована на утвердження самоцінності людини, її прав на щасливе життя.

Слід розрізняти поняття “мораль” і “моральність”. Мораль передусім є певною формою свідомості, сукупністю усвідомлених людьми принципів, правил, норм поведінки. Моральність здебільшого розуміють як втілення цих принципів, правил і норм у реальній поведінці людей та стосунках між ними. Таке втілення має особливий зміст, зумовлений досвідом спілкування конкретних людей та спільнот, до яких вони належать.

Гуманістична етика – філософський напрямок, що отримав поширення у США з 20-х років ХХ ст. (У.Фойт, К.Гарнет, О.Левін та ін.). Представники напрямку дотримуються думки, що моральність тісно взаємопов’язана з психологією окремої особистості і певним чином відокремлена від загальних принципів моралі. Ідеї гуманістичної етики знайшли обґрунтування у працях Ж.-П. Сартра, Е. Фромма. За Е.Фроммом любов до себе, яка пов’язана з любов’ю до інших є найвищою цінністю. Людина сама здатна до визначення критеріїв моральності, зокрема добра і зла, доброчинності і пороку. Вона отримує можливість до самореалізації серед інших людей, у взаємозв’язку з ними.

Сутність гуманістичного підходу в етиці – у зміщенні погляду на вивчення людини як об’єкта на сприйняття її як суб’єкта, міри всіх речей. Послідовники гуманістичної етики дотримуються думки, що людини може реалізуватись і стати щасливою тільки в єдності з іншими, шляхом взаємодії з ними. Любов до ближнього, повага до нього – це необхідна передумова спілкування, єднання зі світом. Добро розглядається як розкриття та реалізація можливостей людини, а зло – безвідповідальність щодо світу, людей, себе. Звідси – розуміння сутності добра і зла приходить через розуміння природи людини, її психіки і , відповідно, психічних особливостей, властивостей і якостей.

Гуманістична психологія – напрямок психології, який визначає головним предметом дослідження особистість як унікальну цілісну систему, для якої відкрито можливості для самоактуалізації та самореалізації, самовираження, розкриття потенцій до творчості і любові. В їх основі лежить гуманістична потреба приносити добро. Цей напрямок виник у 50-60 роки у США (Каліфорнія). Значний внесок у його розвиток здійснили А.Маслоу, К.Роджерс, Г.Олпорт. Основою тезою є твердження про можливість особистісного зростання кожної людини, здатної до самостійного творення і обрання власної долі. Людина народжується доброю або нейтральною. Людині не притаманні вроджені інстинкти жорстокості і агресії. Зло, агресивність формує в особистості суспільство.

Згідно положень К.Роджерса у кожній людині закладено прагнення до добра, самореалізації і дано передумови до їх досягнення. Але виховання та норми поведінки, запропоновані суспільством, змушують людину нехтувати власними потребами, почуттями, сприйняти нав’язані суспільством цінності. Тому можливості людини щодо задоволення потреб у самоповазі та самореалізації значно зменшуються.

За Г.Олпортом у стосунках між особистістю і довкіллям немає рівноваги, тому людина повинна весь час встановлювати нові стосунки і розвивати наявні, “відв’язуючись” від своїх біологічних потреб.

З точки зору А.Маслоу ядро особистості утворюють гуманістичні потреби в добрі, моральності, доброзичливості, які людина може реалізувати лише в певних умовах. Потреби в самоактуалізації ґрунтуються на задоволенні і нижчих потреб: в безпеці, в любові і прихильності, у визнанні та оцінці з боку інших, а також фізіологічних. Досягти самоактуалізації здатні лише ті, кому притаманні ділова спрямованість, глибина та демократичність у стосунках, незалежність, творчість тощо.

Контрольні питання:

  1. Що таке етика?

  2. Яка відмінність етики і моралі?

  3. В чому полягає відмінність моралі від моральності?

  4. Які основні ідеї гуманістичної етики?

  5. Коли виникла гуманістична етика як філософський напрямок?

  6. Назвіть відомих представників гуманістичної етики.

  7. Які основні теоретичні концепції гуманістичної психології?

  8. Які уявлення про особистість та її розвиток в гуманістичній психології?

  9. Які можливості ділової діяльності щодо сприяння творчому розвитку особистості?

  10. Назвіть представників напрямку гуманістичної психології.

Проблемні питання:

  1. Чому ідеї гуманізму важливо втілювати у практику ділового спілкування? Чи не має розбіжності між спрямованістю на забезпечення життєдіяльності організації та досягнення прибутків і гуманістичними принципами ділового спілкування?

  2. Яке значення етико-психологічної підготовки у формуванні особистості професіонала?

  3. Який рівень ділового спілкування можна назвати високим.

Теми рефератів:

  1. Соціальні аспекти гуманістичної етики Е.Фромма.

  2. Теорія потреб особистості в гуманістичній психології та її врахування у діловій діяльності.

  3. Гуманістичні аспекти розвитку творчої особистості професіонала в діловому спілкуванні.

Література:

  1. Зубенко Л.Г., Нємцов В.Д. Культура ділового спілкування: Навч. посібник. – К., 2000.

  2. Етика ділового спілкування / Т.К.Чмут, Г.Л.Чайка, М.П.Лукашевич, І.Б.Осечинська. – К., 1999.

  3. Малахов В. Етика: Курс лекцій. – К., 1996.

  4. Маслоу А. Дальние пределы человеческой психики. – СПб., 1997.

  5. Палеха Ю.І. Ділова етика: Навч.-метод. посібник. – К., 2000.

  6. Фромм Э. Душа человека / Пер. с англ. – М., 1992.

  7. Фромм Э. Иметь или быть. – М., 1990.

  8. Фромм Э. Психоанализ и этика. – М., 1998.

  9. Фромм Э. Человек для себя. – Мн., 1992.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]