Тема 6. Етика управління

6.1. Історія управлінської етики

Завдання:

1. Ознайомитися з літературними джерелами, в яких висвітлюються визначені для вивчення питання.

2. Скласти порівняльну характеристику основних теоретичних підходів до питання управління.

Теоретична довідка

Етика управління почала бурхливо розвиватися у другій половині ХVIII століття. В цей час європейські науковці почали складати численні пам’ятки, інструкції, рекомендації з питань взаємовідносин між керівником та підлеглими.

Теорія управління розпочала складатися разом із суспільним розподілом діяльності, виникненням правлячих і підпорядкованих їм верств населення. Філософські вчення Греції, Риму, Китаю, Єгипту ґрунтувались на досягненнях суспільного розвитку і знань, відбивали на цій основі необхідні на той час і доступні для осмислення людини тієї епохи характерологічні особливості правителів. У результаті суспільно-історичного досвіду вироблялись морально-етичні вимоги до них.

Так склались традиції обожнювання правителів Давнього Сходу, система збереження привілеїв правлячих верств Давньої Греції і Риму, зародились тенденції підприємництва у структурі ринкової економіки капіталізму. Основними характеристиками керівника нового типу стали спрямування на підвищення продуктивності праці, вдосконалення технологій і робочої сили. З часом сформувались різноманітні типи такого керівника, які різнились між собою принципами, цінностями, моральними нормами, в цілому культурою управлінської діяльності.

Основні історичні типи керівництва:

• керівник-диктатор – вимагав від підлеглих неухильного підпорядкування й виконання всіх завдань і розпоряджень, не цікавився їх думкою, долею, потребами тощо; вирізнявся сильними вольовими якостями характеру, безкомпромісністю, навіть жорстокістю у ставленні до підлеглих;

• керівник-патерналіст – керувався принципом справедливості з дотриманням вимогливості, у ставленні до працівників виявляв піклування, благодійництво, враховував їхні окремі пропозиції, заохочував до прояву елементів творчості;

• керівник-маклер – виконував споживацьку функцію, оскільки мав справу з готовими цінностями, скеровував зусилля на пошук та збут продукції, що вимагало розвитку особистісної привабливості, комунікабельності, контактності, переконливості тощо.

На початку ХХ ст. зроблено спробу формування керівника-колективіста, який міг би вдовольнити потреби кожної людини.

На сьогодні, в контексті сучасних суспільно-історичних умов висувають такі вимоги до керівництва: широкі знання, діловитість, відповідальність, уміння і прагнення дбати про виробництво і персонал, про самовдосконалення і професійне вдосконалення працівників, здатність до ставлення до особистості як найвищої цінності.

Основні теорії керівництва:

• “класична” (Ф.Тейлор, У.Уайт) – характеризується жорсткою ієрархією рівнів влади і підлеглих, управлінням виконавцями шляхом матеріального стимулювання;

• “людських відносин” (М.Фоллєт, Е.Мейо) – підкреслює визначаючий вплив на зростання продуктивності праці головним чином моральних та соціальних факторів;

• емпірична школа (Д.Міллер, Н.Форм) – акцентує увагу на здорову мораль, добропорядність, респектабельність бізнесменів, котрі піклуються про своїх підлеглих;

• школа наукового менеджменту (П.Дракер, К.Девіс) – у її межах здійснюються політичні і моральні узагальнення проблеми керівництва.

Теми рефератів:

1. Моральна цілісність керівника.

2. Управлінські ролі керівника.

3. Моральне обличчя керівника.

4. Проблема моральності управління в умовах конкуренції.

Література:

1. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управления. – Х., 1998.

2. Герет Т.М., Клоноскі Р.Дж. Етика бізнесу. – К., 1999.

3. Данчева О.В., Швалб Ю.М. Практична психологія в економіці та бізнесі. – К., 1999. – С. 82 – 92.

4. Етика ділового спілкування: Курс лекцій / Т.К.Чмут, Г.Л.Чайка, М.П.Лукашевич, І.Б.Осечинська. – К., 1999.

5. Лозниця В.С. Психологія менеджменту: Навч. посібник. – К., 1997.

6. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління: Посібник. – К., 2003.

7. Палеха Ю.І. Ділова етика: Навч.-метод. посібник. – К., 2000.

8. Палеха Ю.І. Ключі до успіху, або Організаційна та управлінська культури. – К., 2002.

9. Роджерс Ф. ІВМ. Взгляд изнутри. Человек, фирма, маркетинг: Пер. с англ. – М., 1990.

10. Таканаяги Сатору. Японская система управления трудовыми ресурсами: как работают японские предприятия. – М., 1989.

11. Федоренко Е.Г. Профессиональная этика. – К., 1983.

12. Чмут Т.К. Культура спілкування. – Хмельницький, 1996.

13. Чмут Т.К., Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування. – К., 2003.

14. Шеломенцев В.Н. Этикет и культура общения. – К., 1995.

15. Щекин Г.В. Практическая психология менеджмента. – К., 1994.

16. Этикет от А до Я / Авт.-сост. Гусев И.Е. – Мн., 1999.