Тема 2. Діловий етикет Тема 2.1. Етикет керівника

1. Поняття управління.

2. Етикетні приписи щодо поведінки керівника.

3. Стилі керівництва.

Завдання:

1. Вивчити запропоновані питання.

2. Проаналізувати особливості феномена управління.

3. Виокремити етикетні приписи щодо поведінки керівника.

4. Дати відповіді на контрольні і проблемні питання.

Теоретична довідка

Управління – елемент, функція організованих систем різноманітної природи, яка забезпечує збереження певної структури, підтримку режиму діяльності, реалізацію програм і цілей.

Достатньо часто управління визначають як спосіб або манеру поводження з людьми, мистецтво управляти, адміністративні навички, орган керівництва або адміністративну одиницю.

Поняття “управління” ще ототожнюють з поняттям “менеджмент”, що визначається як галузь наукового дослідження, яка вивчає процес впливу суб’єкта на об’єкт управління за певною технологією і за допомогою сукупності принципів, методів, форм і технічних засобів для досягнення поставленої мети.

Етика управління – ділова етика, що базується на чесності, відкритості, вірності даному слову, здатності ефективно діяти в рамках основних вимог ділового етикету (пунктуальності, обов’язковості, повазі і увазі до інших, тактовності тощо), на основі суспільної моралі.

Найбільш загальні якості особистості керівника, необхідні для успішного управління:

• лідерство – здатність керувати та вести за собою людей для досягнення поставлених цілей;

• ініціатива – внутрішнє спрямування до нових форм діяльності, підприємливість у справі;

• контактність – здатність встановлювати формальні і неформальні контакти; в її основі знаходяться якості особистості: темперамент, здатність до варіативності аналітичних пошуків, привабливість, переконливість;

• комунікабельність – здатність людини до успішного спілкування, що виявляється у вміннях зрозуміти іншу людину, організувати взаємодію з нею, контролювати свій емоційний стан тощо.

До числа соціально-психологічних якостей управлінця належать: позиція соціальної активності (відповідальності за доручену справу, вміння поєднати власні інтереси з інтересами колективу, енергійність, працездатність), властивість саморефлексії (потреба і уміння самопізнання).

Моральні якості керівника: високі життєві ідеали, чесність, правдивість, справедливість, об’єктивність, розсудлива воля, мужність, почуття обов’язку і відповідальності, толерантність.

Стиль управління концентрує в собі комплекс усіх якостей керівника: ділових, моральних, психологічних, соціальних та ін. Поняття “стиль” означає таку особливість діяльності і поведінки, яка часто не має певного кількісного виміру і сприймається в більшій мірі інтуїтивно.

Стиль управління – це гнучка поведінка керівника щодо працівників, яка змінюється в часі залежно від ситуації і виявляється в способах виконання управлінських робіт підпорядкованим керівнику управлінським апаратом.

Стиль керівника – це сукупність типових і відносно стабільних прийомів впливу на підлеглих з метою ефективного використання управлінських функцій і тим самим завдань, які повстають перед господарською системою. Основними складовими частинами ефективного керівництва є: колегіальність, вміння втілювати в життя намічені програми, єдність слова і діла, компетентність, активність, комерційне чуття, творчий підхід до справи, постійне самовдосконалення.

Найбільш поширеними стилями управління є:

• стартовий – характерний для починаючих керівників, які не мають необхідного досвіду; це стиль спроб і помилок; характеризується жорстким регламентуванням роботи, мірами популістського характеру, нестабільністю;

• автократичний – спирається на критерій отримання максимально можливого прибутку та водночас низьке соціальне забезпечення працівників; як правило керівник має досвід, є професіоналом з розвиненою волею і цілеспрямованістю, розробленою програмою дій;

• популістський – визначається прагненням до забезпечення максимумом соціальних благ працюючим іноді врозріз з інтересами справи;

• демократичний – визначається орієнтацією керівника на думку підлеглих, вироблення колективного рішення з врахуванням реальних потреб, створення умов ділового співробітництва в колективі, критичним відношенням до себе і до підлеглих; це творчо мислячий професіонал, який вміє працювати разом з підлеглими;

• ліберальний (компромісний) – керівник виступає в ролі спостерігача і збирача інформації, сприяє появі неформальних лідерів і намагається перекласти на них якнайбільшу частину функцій управління і пов’язаної з ними відповідальності, що в кінцевому результаті призводить до занепаду справи;

• апаратний – більш характерний для сфери економіки; принциповою особливістю є намагання уникнути відповідальності за прийняте рішення під маскою демократичності, ввічливості, толерантності, але по суті відбувається піклування про досягнення власних цілей, особистих пільг, високої платні.

Контрольні питання:

1. Розкрийте сутність поняття «управління».

2. Які основні вимоги до етики управління?

3. Що є визначальним фактором для організації ефективної роботи в організації?

4. Які якості керівника необхідні для ефективного управління.

5. Яке значення рефлексії в управлінській діяльності?

6. Як Ви розумієте поняття «стиль»?

7. Які є стилі управління?

8. Який стиль управління вважають найбільш ефективним?

9. Назвіть основні ознаки демократичного стилю керівництва?

10. В чому відмінність демократичного і апаратного стилів керівництва?

Проблемні питання:

1. Яким має бути сучасний керівник?

2. Сформуйте модель власного стилю керівництва.

Теми рефератів:

1. Етична оцінка ділових і професійних якостей сучасного керівника.

2. Психічні стани керівника та їх етична регуляція.

3. Етичні вимоги до управління людськими спільнотами.

Література:

1. Головаха Е.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. – К., 1989.

2. Дороніна М.С.. Культура спілкування ділових людей: Посібник для студентів гуманітарних факультетів вищих навч. закладів. – К., 1997.

3. Зубенко Л.Г., Нємцов В.Д. Культура ділового спілкування: Навч. посібник. – К., 2000.

4. Етика ділового спілкування: Курс лекцій / Т.К.Чмут, Г.Л.Чайка, М.П.Лукашевич, І.Б.Осечинська. – К., 1998.

5. Линчевский Э.Э. Психологические аспекты взаимопонимания. – Л., 1982.

6. Обозов Н.Н., Щекин Г.В. Психология работы с людьми. – 4-е изд. – К., 1998.

7. Палеха Ю.І. Ділова етика: Навч.-метод. посібник. – К., 2000.

8. Палеха Ю.І., Кудін В.О. Культура управління та підприємництва: Навч.-метод.посібник. – К., 1998.

9. Психология и этика делового общения: Учебник для студентов вузов / Под ред. Б.Н.Лавриненко. – М, 1997.

10. Юсупов И.М. Психология взаимопонимания. – Казань, 1991.