Тема 8. Виникнення альтернативної школи політичної економії. Німецька національна політекономія
-
ІСТОРИЧНА ШКОЛА В НІМЕЧЧИНІ
(40-ві – 60-ті рр..
ХІХ ст.)
Вільгельм Рошер
(1817 – 1894);
Бруно Гільдебранд
(1812 - 1878);
Карл Кніс (1821 -
1898)
Густав Шмоллер
(1838 - 1917); Луйо Бретано (1844 - 1931);
Карл Блюхер (1877 -
1930)
Вернер Зомбарт
(1863 - 1941); Марк Вебер (1864 - 1920)І етап – стара історична школа
Іі етап – нова історична школа
Перша хвиля (70-90-ті рр.. Хіх ст.)
Друга хвиля (90-ті рр.. Хіх ст. – перша третина хх ст.)
- історичний метод
дослідження;
- негативне ставлення
до доктринальних положень класичної
політичної економії;
- не сприяння
утопічного соціалізму, марксизму;
- захист принципів
ринкового господарювання та еволюційної
форми розвитку суспільства;
- визнання першості
національних інтересів, дослідження
національного господарства з урахуванням
його історичного розвитку;
- обґрунтування
пріоритетної ролі держави у досягненні
загальнонаціональної мети та соціальної
злагоди
Спільне
Відмінне
- формувалась
в умовах економічної та політичної
роздробленості Німеччини, слабкого
розвитку національної індустрії,
відсутності єдиного внутрішнього ринку
тощо;
- заперечувала
загальні закони економічного розвитку
та необхідність теоретичного аналізу;
- підміняла
економічну теорію історією національного
господарства, надавала пріоритет
емпіричному методу досліджень та
фактозбиранню
- формувалась
в умовах економічного та політичного
об’єднання Німеччини, посилення
робітничого руху та загострення
соціальних проблем;
- визнавала існування
об’єктивних економічних законів, однак
заперечувала їх відкриття шляхом
логічних обґрунтувань;
- полемізувала з
неокласиками (австрійською школою),
марксизмом; пропагувала ідеї класового
миру та соціального партнерства;
- розпалася на дві
течії (консервативну та буржуазно-ліберальну)
Рис 8.1. Еволюція німецької історичної школи
Тема 9. Маржиналізм. Становлення неокласичної традиції в економічній теорії
Критерій |
Класична політична економія |
Маржиналізм |
Предмет дослідження |
Процес економічного зростання, нагромадження капіталу та функціонального розподілу доходів між основними класами суспільства |
Раціональна поведінка окремих суб’єктів господарювання, які прагнуть максимізувати свої цільові функції за умов обмеженості ресурсів |
Вихідний пункт економічного аналізу |
Узагальнення фактів економічного життя на основі причинно-наслідкового підходу |
Трактування індивідуальних оцінок учасників економічних відносин на основі суб’єктивно-психологічного підходу |
Основний економічний суб’єкт; пріоритетна сфера дослідження |
Виробник; сфера виробництва як первинна щодо сфери обміну та споживання |
Споживач; сфера обміну та споживання як первинна щодо сфери виробництва |
Джерело формування вартості (цінності) |
Витрати виробництва, людська праця |
Корисний ефект блага |
Методологічний інструментарій |
|
|
Рис 9.1. Теоретико-методологічні відмінності класичної політичної економії та маржиналізму