Характеристика факторів соціально-культурного середовища.
Фактори соціально-культурного середовища визначаються поведінкою людей, яка базується на фізіологічних, особистих психологічних та соціальних факторах та виражається у певних культурних формах (рис. 2.4).
Існують помітні групові розбіжності в таких фізичних характеристиках людей, як колір шкіри, зріст, вага і форма тіла, колір, густота та інші характеристики волосся, а також сприйнятливість та опірність певним захворюванням
Соціальна поведінка людей визначається конкретними груповими нормами. Групи людей формуються в наслідок природжених факторів (стать, сім’я, вік, каста, етнос, раса, національність) або тих, що людина здобуває в процесі навчання, виховання тощо (релігія, політична орієнтація, професія). Існує наступна закономірність – чим більш розвиненим є суспільство, тим більше значення опановують фактори, надбанні в процесі життя людини.
Сукупність норм, на яких базуються різні дії тієї чи іншої групи можна назвати культурою даної групи. В широкому розумінні культура трактується
Рисунок 2.4. Елементи соціально-культурного середовища.
в наш час багатьма вченими як процес і наслідок людської діяльності [Українська та зарубіжна культура]. Такий підхід дозволяє включити в сферу культури всі види людської діяльності: матеріальну і духовну діяльність в усіх формах їх прояву, вироблених людством у процесі історії. Законом функціонування культури є її засвоєння, збереження і передача наступним поколінням. Суспільство формує різноманітні форми і засоби передачі культурних цінностей. Трансляція і засвоєння культури здійснюється різними способами: шляхом виховання, навчання, освіти, мови, через звичаї та традиції, шляхом наслідування і копіювання кращих зразків. У межах соціальної спільноти людей (нації, класу, соціальної групи) ці форми утворюють складну ієрархічну систему, яка акумулює і відтворює духовні цінності, погляди, ідеї, принципи, зразки поведінки і діяльності, мислення і почування, риси національного характеру. Все це допомагає індивідуумам спілкуватися, інтерпретувати та оцінювати один одного як членів суспільства. Найбільш важливими світоглядними та поведінковими аспектами, які формуються під впливом культури є :
Усвідомлення себе та світу;
Спілкування та мова;
Одяг та зовнішність;
Культура харчування;
Уявлення про час;
Взаємовідносини (на рівні сім’ї, установ, уряду тощо);
Цінності та норми;
Віра і переконання;
Розумові процеси і навчання;
Звички у праці.
Оскільки нації, раси та етноси є найбільш стійкими людськими групами, саме ці фактори формують найбільш стабільні групові культури – національні. Завданням сучасної культурології як науки є вивчення, порівняння та систематизація різноманітних національних культур. Сучасні дослідження ведуться в площинні саме порівняння культур для вивчення та зближення національних культур [МБ, Поведение потребителей, Деловые культуры в МБ].
Мотивація діяльності являє собою комплексну динамічну та цілісну систему формування мотиваційних детермінант (соціальних, економічних та психологічних), які при поясненні підстави дії та поступка стають аргументами прийнятого рішення. Мотиваторами діяльності з соціально-психологічної точки зору є:
Переваги (інтереси, схильність);
Зовнішня ситуація;
Власні можливості (знання, вміння, якості);
Власний стан в конкретний момент;
Моральний контроль (наявність моральних принципів);
Умови досягнення мети (витрати часу та зусиль);
Наслідки дії, вчинку.
Найбільш традиційними є теорії мотивації на основі вивчення потреб (А. Маслоу, Г. Мюррей. Е. Фромм), які визначають основні групи потреб (по А. Маслоу):
Органічні потреби;
Потреби безпеки;
Потреби належності;
Потреба в шануванні;
Пізнавальні потреби;
Потреби самоактуалізації.
Зв’язок між членами суспільства реалізується через мовні та немовні засоби комунікації, які базуються на певних культурних сигналах (значеннєві аспекти кольорів, дистанції, відношення до часу), а також за допомогою дотримання переважних моральних вимог та етикету [МБ]. Значення мови визначається тим фактором, що таке поняття як ментальність культури (внутрішні процеси і характер розумового складу) детермінується типом та особливостями мови даної групи [Деловые культуры в МБ].