78. Україна та обсє.

Сучасний стан та перспективи спiвробiтництва

Україна є учасницею ОБСЄ з 30 сiчня 1992 року. З цього часу вона бере активну участь у роботi всiх колективних керiвних органiв Органiзацiї (самiти держав-учасниць ОБСЄ, засiдання Ради мiнiстрiв та Постiйної ради ОБСЄ), виробленнi та прийняттi ними рiшень з рiзних аспектiв її дiяльностi.

Україна активно спiвпрацює з iнститутами Органiзацiї, у першу чергу, з Верховним комiсаром ОБСЄ у справах нацiональних меншин (ВКНМ), Бюро з демократичних iнститутiв i прав людини (БДIПЛ) та Представником ОБСЄ з питань свободи ЗМI. Крiм того, важливим напрямком спiльної дiяльностi стало спiвробiтництво з Мiсiєю ОБСЄ в Українi, а нинi з Координатором проектiв ОБСЄ в нашiй державi.

У центрi уваги ВКНМ (цю посаду з 1992 року до 30 червня 2001 року обiймав голландський дипломат М. ван дер Стул, з 1 липня 2001 р. - Р.Екеус (Швецiя)), серед iншого, перебуває питання надання допомоги Українi у справi облаштування кримських татар та представникiв iнших, колись депортованих народiв, що зараз повертаються на свою iсторичну батькiвщину. З метою надання Українi фiнансової допомоги у вирiшеннi низки соцiально-економiчних аспектiв цiєї проблеми М. ван дер Стулом, зокрема, було проведено три донорських конференцiї. Iншим аспектом дiяльностi ВКНМ у нашiй країнi є вивчення ситуацiї щодо становища росiйської меншини в Українi та вiдповiдно української в Росiї.

БДIПЛ, вiдповiдно до свого мандату, органiзовує роботу спостережних мiсiй за президентськими та парламентськими виборами у країнах-учасницях ОБСЄ, у тому числi й в Українi, а також реалiзує рiзного роду проекти, спрямованi на розвиток та змiцнення її демократичних iнститутiв.

Зокрема, в Українi в рамках таких проектiв надається рiзного роду допомога у справi органiзацiї роботи офiсу омбудсмена, реформування адмiнiстративної структури Конституцiйного суду України, удосконалення виборчого законодавства, створення Нацiональної ради iз запобiгання торгiвлi жiнками тощо. БДIПЛ спiльно з iнститутом Координатора проектiв ОБСЄ в Українi бере участь, зокрема, у реалiзацiї проекту "Всестороннiй огляд законодавства України у галузi прав людини".

За iнiцiативою Уряду України у серпнi 1994 року була заснована Мiсiя ОБСЄ в Українi. Основну увагу Мiсiї було зосереджено на питаннях пiдтримки суверенiтету, територiальної цiлiсностi та непорушностi кордонiв України у вiдповiдностi до основоположних принципiв ОБСЄ. Активно працюючи на цьому напрямi, Мiсiя зробила позитивний внесок у справу стабiлiзацiї ситуацiї в АРК. Зокрема, її дiяльнiсть, як i активнiсть ВКНМ, мала стримуючий вплив на сепаратистськi настрої певних полiтичних кiл Криму та на спроби деяких полiтикiв ззовнi пiдiгрiвати сепаратистськi тенденцiї в нашiй державi.

30 квiтня 1999 р. Мiсiя ОБСЄ в Українi завершила свою роботу у зв'язку з виконанням свого мандату, що стало першим в iсторiї Органiзацiї випадком, коли Мiсiя ОБСЄ припинила своє iснування саме завдяки успiшному виконанню покладених на неї завдань.

За результатами дво- та багатостороннiх переговорiв стосовно нових форм спiвробiтництва нашої держави з iнститутами Органiзацiї було прийнято рiшення щодо заснування з 1 червня 1999 р. посади Координатора проектiв ОБСЄ в Українi.

Завданням Координатора i його офiсу є пiдготовка та реалiзацiя в Українi рiзного роду проектiв вiдповiдно до компетенцiї ОБСЄ та забезпечення їх фiнансування за рахунок видiлення цiльових коштiв мiжнародними органiзацiями (як державними, так i недержавними) чи iншими державами-учасницями ОБСЄ. На посаду Координатора було призначено представника Швейцарiї П.Буркхарда. Iснуючi на сьогоднiшнiй день та перспективнi проекти передбачають активне залучення до їх реалiзацiї таких iнститутiв ОБСЄ як БДIПЛ та Представника з питань свободи ЗМI.

Важливим напрямком спiвпрацi України з iнститутами ОБСЄ, у тому числi й через нову форму спiвробiтництва, має стати сприяння здiйсненню нашою державою реформ у рiзних сферах суспiльного життя країни. У першу чергу це стосується вирiшення таких завдань, як приведення чинного законодавства України у вiдповiднiсть до законодавства ЄС, забезпечення законодавчої пiдтримки проведенню iнституцiйних та економiчних реформ.

Принциповi пiдходи України з найбiльш актуальних питань дiяльностi ОБСЄ послiдовно реалiзуються в ходi Вiденських переговорiв, у яких делегацiя нашої країни вiдiграє одну з провiдних ролей. Зусилля делегацiї України послiдовно спрямовуються на подальше забезпечення iнтересiв нашої держави в ОБСЄ, змiцнення її авторитету, пiдвищення ефективностi взаємодiї з делегацiями iнших держав-учасниць Органiзацiї, у першу чергу ЄС.

Важливим напрямком дiяльностi делегацiї є оперативне iнформування керiвних органiв ОБСЄ та представникiв iнших держав-учасниць Органiзацiї про основнi внутрiшньополiтичнi подiї та зовнiшньополiтичнi iнiцiативи нашої держави.

Протягом останнього часу мали мiсце критичнi зауваження на адресу України з боку Представника ОБСЄ з питань свободи ЗМI. Делегацiя нашої держави активно протистоїть спробам звинуватити Україну у недостатньому дотриманнi взятих на себе зобов'язань у цiй галузi та намагається налагодити спiвробiтництво з офiсом Представника ОБСЄ з питань свободи ЗМI i спрямувати його дiяльнiсть у конструктивне русло.

Позитивним кроком у планi розвитку спiвпрацi з офiсом Ф.Дуве стало проведення у Києвi у груднi 1999 року за сприяння та участi Уряду України "круглого" столу з питань забезпечення свободи ЗМI в нашiй державi. Було надано необхiдне сприяння проектам щодо випуску вiдповiдних телевiзiйних програм, проведення аналогiчних за тематикою семiнарiв. Уряд України пiдтримав iдею пiдключення до реалiзацiї цих пропозицiй Координатора проектiв ОБСЄ в Українi.

У своїх виступах на ПР ОБСЄ, а також у ходi дво- та багатостороннiх консультацiй з керiвниками iнститутiв ОБСЄ (Генеральним секретарем ОБСЄ, Головою ПР ОБСЄ, ВКНМ, Директором БДIПЛ) делегацiя активно пропагує iнiцiативу, висунуту Президентом України на Стамбульському Саммiтi ОБСЄ, щодо створення у Києвi Центру етнiчних дослiджень пiд егiдою ВКНМ. Проект мандату такого Центру був вироблений спiльно з представником офiсу ВКНМ i розповсюджений серед делегацiй держав-учасниць ОБСЄ.

Українська сторона постiйно виступає за активiзацiю ролi ОБСЄ у справi врегулювання т.зв. "заморожених конфлiктiв". Зокрема, вона активно наполягала на проведеннi спецiальних розширених засiдань ПР ОБСЄ, присвячених обговоренню ситуацiї iз врегулюванням конфлiктiв у Приднiстров'ї та Грузiї, а також бере активну участь у процесi постiйного обговорення цих питань в рамках ОБСЄ. З огляду на те, що Україна вiдiграє значну посередницьку роль у врегулюваннi приднiстровського конфлiкту, особлива увага ОБСЄ приверталася до рiзних аспектiв цiєї проблеми.

Належна увага у спiвробiтництвi України з ОБСЄ придiляється також сприянню у просуваннi кандидатур вiд України для роботи у польових пiдроздiлах ОБСЄ. Представники України працюють сьогоднi у мiсiях ОБСЄ в Грузiї (4), БiГ (2), Хорватiї (2), Косово (3), групi помiчникiв Особистого представника Дiючого Голови ОБСЄ в Нагiрному Карабасi (1), Мiсiя ОБСЄ в Таджикистанi (1) та центрi ОБСЄ в Бiшкеку (1) - загалом 14 чол.

81. Участь України у діяльності Ради Європи. 1. Набуття Україною членства в Раді Європи .Рада Європи (РЄ) – найстаріша загальноєвропейська організація, яка була створена 5 травня 1949 року з метою «досягнення більшого єднання між її членами для збереження і втілення у життя ідеалів і принципів, які є їх спільним надбанням, сприяння їх економічному та соціальному прогресу». Основною статутною умовою для приєднання країн до РЄ є визнання державою-кандидатом принципу верховенства права, її зобов'язання забезпечити права та основоположні свободи людини всім особам, які знаходяться під її юрисдикцією. Вступ країни до РЄ свідчить про її демократичний вибір, спрямованість на захист прав людини та зміцнення демократичних інститутів.

Саме тому 14 липня 1992 р. Україна заявила про своє бажання приєднатися до РЄ.

9 листопада 1995 р. відбулася урочиста церемонія вступу України до РЄ, у Страсбурзі на площі перед Палацом Європи було піднято Державний прапор України.

Україна зацікавлена у посиленні ролі Ради Європи в процесах європейської інтеграції та підвищення її міжнародного авторитету. При цьому у рамках РЄ наша держава виходить з необхідності захисту національних інтересів та довгострокового стратегічного бачення власної європейської перспективи.

2. Участь України у керівних органах РЄ.Відповідно до Статуту РЄ, Україна представлена у всіх головних органах РЄ. Міністр закордонних справ нашої країни К.І.Грищенко представляє нашу державу у Комітеті міністрів Ради Європи (КМ РЄ) - керівному органі цієї Організації.

Постійне представництво України при Раді Європи на чолі з Надзвичайним та Повноважним Послом України М.С.Точицьким забезпечує представництво нашої держави у повсякденній роботі КМ РЄ, його комітетів та робочих груп.

Важливу місію спрямування діяльності Ради Європи на вирішення пріоритетних питань загальноєвропейського розвитку має виконати Україна під час свого головування в Комітеті міністрів РЄ у травні-листопаді 2011 року.

У Парламентській асамблеї Ради Європи (ПА РЄ), яка визначає основні напрямки діяльності Організації та має консультативний статус, наша держава представлена Постійною делегацією Верховної Ради України у складі 24 народних депутатів (12 основних членів та 12 їх заступників). Очолює делегацію народний депутат України І.В. Попеску.

ПА РЄ є форумом, де українські парламентарі мають можливість брати участь у розробці концептуальних основ діяльності РЄ шляхом підготовки відповідних доповідей.

Рада Європи завжди визнавала значимість демократичних засад на місцевому і регіональному рівнях. Захист та зміцнення органів місцевої і регіональної влади є одним з ключових пріоритетів діяльності Організації і, зокрема її Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи (КМРВ РЄ). Конгрес є консультативним органом. Згідно з Статутом, він представляє місцеві і регіональні органи влади країн-членів Ради Європи. 24 представники України на чолі із Дніпропетровським міським головою І.Куліченком входять до складу делегації України у КМРВ РЄ. Завдяки участі у роботі Конгресу, делегація України бере участь в обговоренні спільних проблем та обміні досвідом на рівні представників органів місцевої і регіональної влади європейських країн та своєю діяльністю забезпечує вплив України на розвиток місцевої демократії на загальноєвропейському рівні. На посаду віце-президента Палати регіонів Конгресу обрано депутата Чернігівської обласної ради Н.Романову.

У рамках РЄ діє одна із найефективніших міжнародних інституцій із захисту прав людини – Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ). До компетенції Суду належить розгляд справ на основі індивідуальних звернень фізичних осіб, груп осіб або недержавних організацій про порушення державою-учасницею Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ) їх прав, гарантованих цією Конвенцією.

Україна підписала ЄКПЛ 9 листопада 1995 року. Після її ратифікації Верховною Радою України 17 липня 1997 року та з набранням нею чинності для України наша держава визнала для себе обов’язковою юрисдикцію ЄСПЛ. Представництво України в ЄСПЛ здійснює Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини (В.В.Лутковська). Суддею від України у рамках квітневої сесії ПА РЄ 2010 року було обрано Г.Юдківську.

Серед основних питань, що є причиною звернень українських громадян до ЄСПЛ є такі:

невиконання або тривале виконання рішень національних судів;надмірна тривалість провадження досудового слідства у кримінальних справах і судового розгляду цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних справ;незабезпечення права на належний судовий захист, неефективність розслідування кримінальних справ правоохоронними органами за скаргами на неналежне поводження з боку представників органів держави; порушення майнових прав;неналежні умови тримання та лікування осіб, які перебувають під вартою.

Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія) є незалежним консультативним органом, який було утворено у 1990 році згідно з Резолюцією 90(6) КМ РЄ про Часткову угоду, яка заснувала цю інституцію. Венеціанська комісія є загальновизнаним європейським та світовим консультативним юридичним органом. Особливого значення мають висновки Комісії з питань, які стосуються відповідності європейським стандартам проектів законодавчих актів або законів. Відповідно до Статті 2 Статуту до складу Венеціанської комісії входять незалежні експерти, які отримали міжнародне визнання завдяки своєму досвіду роботи в демократичних інститутах або через свій внесок у зміцнення права та розвиток політичних наук. Члени комісії діють в індивідуальній якості та не отримують від будь-кого жодних інструкцій. Членом Комісії від України є М.І.Ставнійчук.

Іншим практичним внеском у підтримання та розвиток співпраці України і РЄ та забезпечення активної ролі нашої держави у стандартотворчій діяльності Організації роблять українські фахівці, які представляють Україну у численних профільних міжурядових експертних комітетах РЄ.

3. Внесок України у посилення ролі РЄ в загальноєвропейському контексті та співробітництво України з РЄ в різних сферах

Україна є активним учасником діяльності Ради Європи. Важливим напрямком в рамках участі України у діяльності РЄ є залучення нашої держави як країни-члена Організації до процесу інституційного реформування РЄ, а також зміцнення співробітництва між Радою Європи та Європейським Союзом. Основні пріоритети та ключові галузі співробітництва двох структур визначені у Меморандумі про взаєморозуміння між РЄ та ЄС (2007р.), метою якого є посилення співпраці РЄ та ЄС у сферах, що становлять спільний інтерес, зокрема, таких як забезпечення прав людини та основних свобод, демократичний розвиток, міжкультурний діалог, освіта, соціальна сфера, молодіжна політика.

У рамках імплементації цього документа наша держава у співпраці з РЄ провела у 2008 р. дві Європейські міністерські конференції - з питань міграції (Київ, 4-5 вересня 2008 р.) та з питань молодіжної політики (Київ, 8-10 жовтня 2008 р.). У ході зазначених заходів були ухвалені програмні документи, які визначають політику та пріоритети діяльності РЄ у зазначених галузях на наступні роки.

21-23 жовтня 2009 р. у Києві відбулась 5-та сесія Форуму Ради Європи "За майбутнє демократії", присвячена темі „Виборчі системи: зміцнення демократії у XXI-му столітті”. Висновки Форуму дозволяють започаткувати роботу всіх інституцій РЄ для вироблення рекомендацій з поширення досвіду найкращих європейських виборчих практик та їх оптимізації. Саме тому київський Форум може розглядатися як важливий етап у контексті універсалізації демократичних стандартів РЄ у сфері виборчих систем.

Україна також бере активну участь у реалізації програм та проектів РЄ у сфері освіти та культури. На постійній основі проводиться робота з просування інтересів України в культурно-гуманітарній сфері делегаціями України в КМ РЄ, ПА РЄ та КМРВ РЄ.

Основною платформою взаємодії у сфері культури є започаткована у 2006 р. регіональна програма Ради Європи „Київська ініціатива за демократичний розвиток через культуру в Азербайджані, Вірменії, Грузії, Молдові та Україні”. Метою програми є розвиток міжкультурного діалогу як важливого інструменту забезпечення толерантності, примирення і демократичної стабільності на європейському просторі. „Київська ініціатива” одразу здобула широку підтримку з боку держав-членів Організації. Країнами-партнерами є Австрія, Болгарія, Греція, Італія, Франція, Румунія та Туреччина. Реалізація „Київської ініціативи” має такі практичні результати для України як популяризація своєї культури, забезпечення позитивного міжнародного іміджу України, отримання експертної та фінансової підтримки з боку Ради Європи.

Україна є учасником спільного проекту Європейської Комісії і Ради Європи – Дні європейської спадщини. Щороку у вересні на загальнонаціональному рівні історичні монументи і будівлі, зазвичай закриті для широкого загалу, безкоштовно відкриваються для відвідувачів. Проводяться екскурсії, виставки, концерти та інші акції, які демонструють місцеві традиції і промисли, архітектуру і витвори мистецтва. Дні європейської спадщини покликані привернути увагу до культурної спадщини та її ролі у розвитку сучасного суспільства.

У травні-листопаді 2011 року Україна головуватиме в Комітеті міністрів Ради Європи.

В рамках свого головування Україна має намір сприяти посиленню ролі РЄ у системі політичної архітектури Європи як ефективного механізму пан-європейського співробітництва у різних галузях. У тісному співробітництві з країнами, які попередньо головували у Комітеті міністрів РЄ Україна забезпечуватиме послідовність та результативність у досягненні цілей Організації – захист прав людини, демократія та верховенство права.

83. Три концепції взаємної безпеки україни. Загальні положення .Ця Концепція визначає основи державної політики у сфері захисту інформації інженерно-технічними заходами. Технічний захист інформації (далі - ТЗІ) є складовою частиною забезпечення національної безпеки України. Концепція має забезпечити єдність принципів формування і проведення такої політики в усіх сферах життєдіяльності особи, суспільства та держави (соціальній, політичній, економічній, військовій, екологічній, науково-технологічній, інформаційній тощо) і служити підставою для створення програм розвитку сфери ТЗІ.

ТЗІ - це діяльність, спрямована на забезпечення інженерно-технічними заходами порядку доступу, цілісності та доступності (унеможливлення блокування) інформації з обмеженим доступом, а також цілісності та доступності відкритої інформації, важливої для особи, суспільства і держави. { Абзац третій розділу 1 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 938 ( 938-2011-п ) від 07.09.2011 } Зростання загроз для інформації, спричинене лібералізацією суспільних та міждержавних відносин, кризовим станом економіки, застосуванням технічних засобів оброблення інформації та засобів зв'язку іноземного виробництва, поширенням засобів несанкціонованого доступу до інформації та впливу на неї, визначає необхідність розвитку ТЗІ.

Напрями розвитку ТЗІ обумовлюються необхідністю своєчасного вжиття заходів, адекватних масштабам загроз для інформації, і грунтуються на засадах правової демократичної держави відповідно до прав суб'єктів інформаційних відносин на доступ до інформації та її захист.

Приведення інформаційних відносин у сфері ТЗІ у відповідність з міжнародними стандартами сприятиме утвердженню України у світі як демократичної правовоїдержави.

2. Загрози безпеці інформації та стан її технічного захисту .Впровадження в усі сфери життєдіяльності особи, суспільства та держави інформаційних технологій зумовило поширення великих масивів інформації в обчислювальних та інформаційних мережах на значних територіях. За відсутності вітчизняних конкурентоспроможних інформаційних технологій надається перевага технічним засобам оброблення інформації та засобам зв'язку іноземного та спільного виробництва, які здебільшого не забезпечують захист інформації. Комунікаційне обладнання іноземного виробництва, яке використовується у мережах зв'язку, передбачає дистанційний доступ до його апаратних та програмних засобів, у тому числі з-за кордону, що створює умови для несанкціонованого впливу на їх функціонування і контролю за організацією зв'язку та змістом повідомлень, які пересилаються.

Прогрес у різних галузях науки і техніки призвів до створення компактних та високоефективних технічних засобів, за допомогою яких можна легко підключатись до ліній телекомунікацій та різноманітних технічних засобів оброблення інформації вітчизняного та іноземного виробництва з метою здобування, пересилання та аналізу розвідувальних даних. Для цього може використовуватись апаратура радіо-, радіотехнічної, оптико-електронної, радіотеплової, акустичної, хімічної, магнітометричної, сейсмічної та радіаційної розвідок.

За таких умов створилися можливості витоку інформації, порушення її цілісності та блокування. Витік інформації, яка становить державну та іншу передбачену законом таємницю, службової інформації, - це одна з основних можливих загроз національній

безпеці України в інформаційній сфері. Загрози безпеці інформації в Україні зумовлені: { Абзац третій розділу 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 938 ( 938-2011-п ) від 07.09.2011 } невиваженістю державної політики в галузі інформаційних технологій, що може призвести до безконтрольного та неправомочного

доступу до інформації та її використання; діяльністю інших держав, спрямованою на одержання переваги в зовнішньополітичній, економічній, військовій та інших сферах;

недосконалістю організації в Україні міжнародних виставок апаратури різного призначення (особливо пересувних) та заходів екологічного моніторингу, що може використовуватися для здобування інформації розвідувального характеру; діяльністю політичних партій, суб'єктів підприємницької діяльності, окремих фізичних осіб, спрямованою на одержання переваги у політичній боротьбі та конкуренції; злочинною діяльністю, спрямованою на протизаконне одержання інформації з метою досягнення матеріальної вигоди або нанесення шкоди юридичним чи фізичним особам; використанням інформаційних технологій низького рівня, що призводить до впровадження недосконалих технічних засобів із захистом інформації, засобів контролю за ефективністю ТЗІ та засобів ТЗІ (далі - засоби забезпечення ТЗІ); недостатністю документації на засоби забезпечення ТЗІ іноземного виробництва, а також низькою кваліфікацією технічного персоналу у сфері ТЗІ.

Стан ТЗІ зумовлюється: недосконалістю правового регулювання в інформаційній сфері,

зокрема у сфері захисту таємниць (крім державної), конфіденційної інформації та відкритої інформації, важливої для особи, суспільства та держави; недостатністю нормативно-правових актів і нормативних документів з питань проведення досліджень, розроблення та виробництва засобів забезпечення ТЗІ; незавершеністю створення системи сертифікації засобів забезпечення ТЗІ; недосконалістю системи атестації на відповідність вимогам ТЗІ об'єктів, робота яких пов'язана з інформацією, що підлягає технічному захисту; недостатньою узгодженістю чинних в Україні нормативно-правових актів та нормативних документів з питань ТЗІ з відповідними міжнародними договорами України.

84. МВФ і Україна. Начиная с 1994 года, сотрудничество с МВФ было активизировано по программам STF, Stand-by и "Механизм расширенного финансирования" (EFF), по которым Украина получила средств общим объемом около 4,3 млрд. дол. США.

Необходимо заметить, что часть этих средств пошла на финансирование дефицитов платежного и торгового балансов (в том числе закупок по импорту для многих сфер деятельности, включая топливно-энергетический комплекс, сельское хозяйство и др.)..

Еще одним направлением использования кредитов МВФ является формирование валютных резервов. Формирование этих резервов с помощью МВФ позволило Украине поддерживать стабильность национальной валюты, успешно провести денежную реформу, ввести конвертируемость гривны по текущим операциям. Кроме того, увеличение валютных резервов и их высокий уровень является подтверждением стабильности финансовой системы страны и повышает уровень доверия к ней.

В сотрудничестве Украины с МВФ в рамках кредитных программ можно выделить несколько этапов.

Первый этап (1994-1995 годы). В этот период Украина была оказана финансовая помощь в виде системной трансформационной займа (STF-Systemic Transformation Facility) на сумму 498,7 млн. СПЗ или 763,1 млн. дол. США для поддержки платежного баланса Украины. Однако, из-за невыполнения Украиной ряда условий программа была завершена заблаговременно.

Второй этап (1995-1998 годы). Украина получила от МВФ кредиты на общую сумму 1318,2 млн. СПЗ. (1935 млн. дол. США.) По трем годовым программам "Стенд-бай" (Stand-By). Главной целью этих кредитов была поддержка курса национальной валюты и финансирование дефицита платежного баланса Украины.

Третий этап (1998-2002 годы). Программа расширенного финансирования (EFF-Extended Fund Facility), предусматривала предоставление Украине кредита на общую сумму 2,6 млрд. дол. США. В декабре 2000 года срок действия Программы EFF был продлен до сентября 2002 года, но в конце концов Фонд так и не предоставил Украине остаточной суммы кредитов (признав негативными выводы последнего просмотра хода выполнения программы). Таким образом, Украина получила в рамках Программы EFF 1193,0 млн. СПЗ (1591,0 млн. дол. США.), Которые были направлены на пополнение валютных резервов Национального банка Украины.

Четвертый этап. (2004-2005 годы). После завершения сотрудничества по Программе EFF Правительство Украины среди приемлемых форм последующего сотрудничества Украины с МВФ на бескредитные основе избрал предупредительную программу "Стенд-бай".

29 марта 2004 Совет директоров МВФ утвердил программу «упреждающий stand-by» для Украины, согласно которой предусматривалась возможность Украине получить кредит на сумму 411,6 млн. СПЗ, что является эквивалентом примерно 600 млн. дол. США. Согласно достигнутым договоренностям, Украина имела право на получение кредита в случае, если в стране ухудшится платежный баланс или состояние валютных резервов. Программа «предупредительный стенд-бай» также имела направляться на обеспечение постепенной трансформации отношений между Украиной и МВФ к бескредитные. Соглашение было подписано сроком на 12 месяцев, срок действия этого соглашения истек в соответствии с его условиями.

Следующим этапом в отношениях с МВФ стали бескредитные отношения между Украиной и МВФ. Сотрудничество Украины с МВФ была сосредоточена на оказании технической помощи, направленной на устранение угроз стабильности и решения проблем, связанных с макроэкономической, денежной, валютной, налоговой и бюджетной политикой. В среднесрочной перспективе такое сотрудничество также может включать предоставление технической помощи по вопросам, связанным с долгом, теневой экономикой и прогнозированием.

В течение 2005-2006 годов технические миссии МВФ несколько раз посещали Украину с целью предоставления Правительству помощи в различных сферах, в том числе относительно управления государственным долгом, финансово-бюджетной политики и управления таможенными делами. В 2006-2007 годах эксперт МВФ на постоянной основе был привлечен к деятельности Министерства финансов Украины относительно финансового анализа и прогнозирования, стратегии планирования бюджета и контроля над финансовой стабильностью.

В 2008 году в условиях неблагоприятной ситуации на мировых финансовых рынках Украина обратилась к МВФ за финансовой поддержкой. Результатом стало утверждение МВФ 5 ноября 2008 года программы для Украины с двухлетним соглашением «стенд-бай» с объемом финансирования 16,43 млрд. дол. США (800% квоты Украины). В рамках программы «стенд-бай» Украина оказывалась поддержка в целях содействия стабильному и справедливому долгосрочном росту, которое должно было бы достигаться путем воплощения в жизнь определенных мер экономической политики. В течение действия программы «стенд-бай» было получено три транша общим объемом 10,6 млрд. дол. США, из которых 4,5 млрд. дол. США были направлены непосредственно в Государственный бюджет на финансирование фискального дефицита, в том числе на погашение внешних долговых обязательств правительства Украины.

Первый транш кредита на сумму 3 млрд. СПЗ Украина получила 7 ноября 2008 года. Все средства поступили в Национальный банк Украины и были зачислены в золотовалютные резервы с целью использования их для улучшения состояния платежного баланса, поддержания обменного курса национальной валюты и ликвидности банковского сектора. Второй транш на общую сумму 1,875 млрд. СПЗ было получено 12 мая 2009 года. Средства были распределены следующим образом: 1 млрд. СПЗ получило Министерство финансов для финансирования фискального дефицита, в том числе на погашение внешних долговых обязательств правительства, 875 млн. СПЗ получил Национальный банк Украины для пополнения международных резервов с целью регулирования платежного баланса, поддержания обменного курса гривни и ликвидности банков. Третий транш по программе было не все зачислены на счет Государственного казначейства Украины для решения вопросов поддержки бюджетного сектора.

Очередной транш в сумме около 3,9 млрд. дол. США предполагалось получить в ноябре 2009 года. Однако пересмотр программы завершено не было, а финансирование фактически была прекращена.

В августе и сентябре 2009 года Украина, как страна-участница МВФ, получила средства на свой ​​счет авуаров в рамках общего и специального распределений на общую сумму 1,309 млрд. СПЗ. В ноябре и декабре 2009 года во исполнение решения Кабинета Министров Украины Министерство финансов обращалось в МВФ с требованием о конвертации указанных финансовых ресурсов. По результатам проведенной работы было привлечено 1,228 млрд. СПЗ (эквивалент примерно 2 млрд. долл. США).

Средства, получаемые от МВФ позволили Правительству и Национальному банку удержать макроэкономическую ситуацию под контролем, не допустить дефолта и в условиях развития кризисных явлений в экономике позволили не сокращать финансирование социальных расходов. Также программа с МВФ стала сигналом для инвесторов, который помог удержать рейтинги Украины и ее ценных бумаг на приемлемом уровне.

Продолжение сотрудничества с МВФ является определяющим для сохранения возможностей финансирования дефицита бюджета за счет сравнительно дешевых займов от международных финансовых организаций, в частности, Всемирного банка и ЕС, условия предоставления ссуд которых являются лучшими по стоимости и срокам. Также, Европейская Комиссия связывает сотрудничество между Украиной и МВФ с реализацией своих программ.

Сотрудничество с МВФ является важным, учитывая необходимость сохранения должного имиджа страны, что будет способствовать повышению ее кредитного рейтинга на мировых финансовых рынках, уменьшению процентных ставок по кредитам, позволит сохранять привлекательность для иностранных инвесторов.

В марте и апреле 2010 года в Украине работала техническая миссия МВФ, которые ставили перед собой цель пересмотреть макроэкономическую ситуацию в стране и выяснить возможности для возобновления предоставления поддержки. В конце апреля состоялся визит делегации Украины в США. По результатам визита Минфина было передано доработанную версию проектов Письма о намерениях и Меморандумом об экономической и финансовой политике. 21 июня 2010 в Украину прибыла очередная миссия МВФ, которая совместно с Представительством МВФ в Украине провела переговоры с соответствующими государственными учреждениями Украины, в ходе которых стороны обсудили технические параметры будущего соглашения. После их окончания Совет Директоров МВФ 28 июля 2010 принял решение о начале новой программы сотрудничества для Украины, в рамках которого Украине будет предоставлен в течение двух с половиной лет кредит в размере 15,15 млрд. дол. США.

МВФ считает, что в центре экономической программы правительства Украины - всесторонняя консолидирующая стратегия, направленная на гарантию финансовой стабильности. Улучшение финансового положения начнется в 2010 г. и углубится в 2011-12 гг благодаря структурным реформам пенсионной системы, общественного администрирования и налоговой системы. Финансовое состояние газового сектора будет укреплено, в частности путем реформы внутренних цен, поддержанной другими многосторонними институтами, что поможет исключить субсидирование энергетики и создать современный и жизнеспособнее сектор, одновременно защитив уязвимые слои с помощью целевых социальных программ.

Реформы также проложат путь к восстановлению финансовой системы и повышению независимости и ответственности Национального Банка Украины. Планируемая рекапитализация банков и меры укрепления контроля и институционных рамок важны для восстановления финансовой стабильности, преодоления растущих проблем с активами, с целью устранить препятствия для устойчивого экономического онов ления.

Подтвержденное выполнение этих реформ поможет Украине укреплять макроэкономическую стабильность, повышать доверие, облегчить доступ к рынкам капитала, и сделать рост сбалансированным и устойчивым.

Україна та Світовий Банк.

Діяльність Всесвітнього банку в Україні була започаткована 3 вересня 1992 р., коли міністр фінансів України Г. П'ятаченко підписав оригінал (від 1945 р.) Статуту МБРР на церемонії у Державному департаменті США. Україна підписалася на 908 акцій (1315,9 млн дол. США) і стала 167 членом Банку. Пред­ставництво Всесвітнього банку в Україні було відкрите 1 листо­пада 1992 року. Штат представництва складається з 45 спів­робітників.

Основні проекти Всесвітнього банку в Україні:

1. Проект інституціональної перебудови, на що була виділена Інституціональна позика, затверджена Радою директорів у червні 1993 р., загальним обсягом 40 млн дол. (з яких 27 млн — позика Банку, решта — кошти інших до­норів). Основне призначення проекту — вдосконалення системи підготовки спеціалістів, придбання обладнання, надання консультативних послуг ключовим державним установам, відпові­дальним за впровадження основних економічних реформ (проек­ти допомоги Міністерству освіти. Фонду державного майна. Ан­тимонопольному комітету та Національному банку).

2. Проект реабілітаційної позики загальним обсягом 500 млн дол. США почав впроваджуватись наприкінці 1994 року. Основне призначення проекту — під­тримка реалізації основних економічних реформ (лібераліза­ція цін та торгівлі, приватизація підприємств державної влас­ності, реформи в сільському господарстві, енергетиці, підтрим­ка макроекономічної стабілізації, фінансування критичного імпорту).

3. Проекти допомоги у проведенні галузевих реформ.

4. Фінансування установ фінансово-кредитної сфери. У 1996 р. була розроблена стратегія Всесвітнього банку в пи­таннях допомоги країні для України, основними завдання­ми якої були:

1. Досягнення макроекономічної стабільності.

2. Забезпечення економічного зростання за допомогою про­грами структурної реформи, яка включала такі напрями: а) сприяння діяльності приватного сектора; б) структурна перебудова державного сектора, спрямована на зміну ролі держави переважно у бік надання допомоги: в) забезпечення соціальної стабільності в перехідний період; г) забезпечення охорони навколишнього середовища. Аналіз результатів ходу виконання стратегії Всесвітнього банку в пи­таннях допомоги Україні протягом останній років показав несприятливі перспективи розвитку економічної ситуації в Україні. Виходячи з цього, пропонована Банком стра­тегія на кінець 1999 і 2000 фінансовий рік була досить обереж­ною і супроводжувалася жорсткими умовами на надання позик

Сьогодні ситуація в Україні відповідає другому сценарію. Для переходу до реалізації першого сценарію необхідне задоволення з боку Банку рівнем і стабільністю макроекономічних показників і прогрес у діях уряду стосовно впровадження ефективної програми реформування апарату Кабінету Міністрів, програми дерегулю-вання підприємницької діяльності зменшенням кількості офіцій­них інспекцій та аудиторських перевірок приватних підприємств, приватизація достатньої кількості великих підприємств.

У листопаді 1996 р. Рада директорів Всесвітнього банку за­твердила надання кредитної лінії для фінансування проекту роз­витку експорту, розрахованого до кінця 2001 року. Цей проект спрямований на сприяння розвиткові експортного виробництва України кредитуванням приватних та приватизованих підпри­ємств, які вже експортують або планують розвивати експортну діяльність, а також наданням технічної допомоги в розвиткові маркетингової діяльності, створенні інформаційної інфраструк­тури. Проектом передбачалось кредитування експортної діяльно­сті українських експортерів обсягом близько 60 млн дол. та на­дання технічної допомоги на суму майже 5 млн дол. США.

До сфери діяльності Представництва Всесвітнього банку в Україні належить також координація співпраці з іншими донора­ми у розробці і впровадженні реформ в Україні. З цією метою ор­ганізуються регулярні зустрічі галузевих груп. Штаб-квартира Банку спільно з Європейською комісією проводить періодичні конференції з питань координації допомоги донорів.

Сьогодні в кредитному портфелі Представництва Всесвітньо­го банку в Україні — приблизно 40 проектів, які перебувають у стадіях розробки та впровадження, іноді у співпраці з іншими ба­гатосторонніми агенціями та донорами.