- •Черкаси – 2009
- •Тема 1. Макроекономіка як наука………………………………………………………...8
- •Тема 2. Національне рахівництво. Основні макроекономічні показники……….……21
- •Тема 3. Циклічні коливання і кризи в економіці………………………………….……39
- •Тема 4. Споживання, заощадження та інвестиції………………………………………56
- •Тема 5. Макроекономічна рівновага. Сукупний попит та сукупне пропонування…..73
- •Тема 6. Фінанси. Фіскальна політика………………….………………………………..82
- •Тема 7. Грошово-кредитна політика…………………………………………………….93
- •Тема 8. Механізм зовнішньоекономічної діяльності…………………………………110
- •Тема 9. Ринок праці та соціальна політика……………………………………………124
- •Тема 10. Економічна динаміка…………………………………………………………138
- •Тема 11. Держава в системі макроекономічного регулювання………………………151
- •Тема 1. Макроекономіка як наука
- •1.1. Історія розвитку макроекономічної науки
- •1.2. Поняття макроекономіки як науки
- •1.3. Суб'єкти, об'єкт та предмет макроекономіки
- •1.4. Економічні системи та їх особливості
- •1.5. Методологія макроекономіки та макроекономічне моделювання
- •Тема 2. Національне рахівництво. Основні макроекономічні показники
- •2.1. Моделі економічного кругообігу
- •2.2. Система національних рахунків як нормативна база макроекономічного рахівництва
- •2.3. Основні макроекономічні показники
- •2.4. Методи обчислення ввп за снр. Цінові індекси
- •2.5. Номінальний та реальний ввп, дефлятор ввп
- •Тема 3. Циклічні коливання і кризи в економіці
- •3.1. Циклічність як форма економічного розвитку
- •3.2. Інфляція та її наслідки. Антиінфляційна політика
- •3.3. Зайнятість та безробіття
- •Тема 4. Споживання, заощадження та інвестиції
- •4.1. Споживання та заощадження як функції доходу
- •4.2. Недоходні фактори споживання та заощадження
- •4.3. Сукупний попит на інвестиції. Мультиплікатор інвестицій
- •Тема 5. Макроекономічна рівновага. Сукупний попит та сукупне пропонування
- •5.1. Сукупний попит, фактори впливу, крива сукупного попиту
- •5.2. Сукупне пропонування, фактори впливу, крива сукупної пропозиції
- •5.3. Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції
- •Тема 6. Фінанси. Фіскальна політика
- •6.1. Сутність фінансів та державний бюджет
- •6.2. Податкова система. Крива Лаффера
- •6.3. Фіскальна політика держави
- •Тема 7. Грошово-кредитна політика
- •7.1. Сутність грошей, їх роль та функції
- •7.2. Грошова маса та грошові агрегати, рівняння обігу
- •7.3. Попит та пропозиція на гроші
- •7.4. Кредитно-банківська система та механізм монетарної політики
- •7.5. Депозитний та грошовий мультиплікатор
- •7.6. Небанківські фінансово-кредитні установи
- •Тема 8. Механізм зовнішньоекономічної діяльності
- •8.1. Світове господарство та показники відкритості економіки
- •8.2. Міжнародний поділ праці
- •8.3. Форми міжнародних економічних відносин. Платіжний баланс країни
- •8.4. Валютний ринок та валютний курс
- •8.5. Зовнішньоекономічна політика
- •Тема 9. Ринок праці та соціальна політика
- •9.1. Ринок праці та механізм його функціонування
- •9.2. Крива Філліпса
- •9.3. Рівень життя та показники, що його визначають. Крива Лоренца
- •9.4. Економічна нерівність та політика соціального захисту населення
- •Тема 10. Економічна динаміка
- •10.1. Суть економічного зростання та його основні протиріччя
- •10.2. Джерела економічного зростання та крива виробничих можливостей
- •10.3. Фактори економічного зростання
- •1. Фактори пропозиції
- •2. Фактори попиту
- •3. Фактори розподілу
- •10.4. Моделі економічного зростання
- •Тема 11. Держава в системі макроекономічного регулювання
- •11.1. Роль держави в ринковій економіці
- •11.2. Основні положення класичної теорії
- •11.1. Загальна економічна рівновага в класичній концепції
- •11.3. Кейнсіанська теорія
- •11.4. Альтернативні концепції макроекономічного регулювання
- •Список використаних джерел Основна:
- •Додаткова:
- •Про автора
- •Опорний конспект лекцій та практичних завдань
- •18000, М. Черкаси, вул. Смілянська, 2
9.3. Рівень життя та показники, що його визначають. Крива Лоренца
Для будь - якої держави велике значення має не тільки ринок праці, його зміст та механізм функціонування, а також рівень життя населення та показники, що його визначають.
Кінцевою метою функціонування суспільного виробництва є створення умов для життєдіяльності людей та досягнення певного рівня їхнього життя. Наукове осмислення категорії „рівень життя“ почалося у XVII ст. і збігалося з періодом зародження політичної економії.
Рівень життя – це досягнутий рівень задоволення матеріальних, духовних, соціальних та екологічних потреб людини або сім'ї (умови праці, освіти, охорони здоров'я, якості харчування, якості житла, довкілля), а також соціальних прошарків і груп.
Визначення рівня життя у вітчизняній науці відображають дві позиції:
- вузьке розуміння категорії, тобто фактичне ототожнення рівня життя і досягнутого обсягу споживання матеріальних та духовних благ і послуг;
- широке – як комплекс взаємопов'язаних соціально-економічних факторів, що забезпечують процес життєдіяльності людини.
На рівень життя впливають історичні, географічні, національно-традиційні та інші умови життєдіяльності людини чи людської спільноти. Однак вирішальними факторами є соціально-економічні, зокрема такі як:
- реальні грошові доходи;
- обсяг і структура споживання;
- забезпеченість роботою (зайнятість) та умови праці;
- тривалість робочого дня і вільного часу;
- інтенсивність праці;
- житлові та побутові умови;
- рівень освіти і культури;
- система охорони здоров'я і фізичної культури;
- система соціального забезпечення;
- піклування суспільства про дітей та материнство;
- раціональне використання вільного часу.
Щодо забезпечення головних параметрів рівня життя і нормальної життєдіяльності людини, то воно залежить від соціально-економічної структури суспільства.
Історично і дотепер існують дві моделі забезпечення рівня життя населення.
Перша ґрунтується на принципі, згідно з яким сама людина має дбати про власний та родинний добробут через свої доходи.
Друга надає перевагу державі у забезпечені гідного рівня життя, що передбачає активну соціальну політику і систему створення та розподілу загальнонаціонального соціального фонду.
На практиці жодна з цих моделей не існує у чистому вигляді.
Для визначення рівня життя у 1990 p. OOH запропонувала такий показник, як індекс людського розвитку (ІЛР), який щорічно подають до цієї організації понад 80 країн світу, у тому числі й Україна. Методика обчислення ІЛР базується на трьох показниках: довголіття, рівень освіти, рівень доходів, які враховують 32 фактори.
За оцінками спеціалістів СРСР за рівнем життя перебувала у 1990 р. на 42-му місці у світі. Україна у 1992 р. мала такі показники рівня життя: очікуване довголіття - 69,4 роки, доросла грамотність - 95%, реальний ВВП на душу населення на рік -5010 дол., та займала 54-те місце серед країн, що подають показник ІЛР до ООН. У 1998 р. ці показники, відповідно, були такими: 69,1 рік; 99,6 %; 3194 дол. і займала 78-е місце. В цілому за 1991 – 2000 pp. рівень життя населення знизився майже у 6 разів.
Велике значення також мають такі показники як умови та якість життя населення.
Умови життя – безпосередні обставини життєдіяльності населення – зайнятість населення, оплата праці, доходи, характеристика житла, майнова забезпеченість сімей, розвиток соціальних виплат, розвиток галузей соціальної сфери.
Якість життя – це поняття, яке характеризує, з одного боку, тривалість життя, а з іншого – рівень фізичного і психічного здоров'я.
Показник ІЛР дає лише загальне уявлення про рівень життя, він не відображає диференціацію сімей за доходами, не містить таких даних, як психологічний фактор, задоволення способом життя, тіньовий і кримінальний доходи, поділ людей за статево-віковою ознакою тощо.
Для визначення ступеня нерівності доходів використовують криву Макса Лоренца, американського економіста, статистика. Нерівність доходів існує в усіх країнах. Вона зумовлена різними розумовими та фізичними здібностями, розбіжністю в оплаті праці, різним складом родин, професійною підготовкою людей, володінням власністю (землею, капіталом, нерухомістю, цінними паперами), везінням, удачею, ризиком, особистими зв'язками.
Причини, що обумовлюють диференціацію доходів, такі:
- необхідність збереження мотивів для праці (диференціація заробітної плати),
- мотиви для одержання освіти.
Крива Лоренца - крива, яка ілюструє фактичний розподіл доходів у суспільстві й дає наочне уявлення про його відхилення від лінії абсолютної рівності у розподілі доходів і ступінь нерівності їх розподілу (рис. 9.7).
Величина ступеня нерівності вимірюється коефіцієнтом Джині.
Коефіцієнт Джині – макроекономічний показник, що характеризує диференціацію грошових доходів населення у вигляді ступеня відхилення фактичного розподілу доходів від абсолютно рівного їх розподілу між громадянами країни. Має значення від 0 (абсолютна рівність) до 100 (весь дохід одного отримувача - абсолютна нерівність).
На рис. 8.7 по осі абсцис відкладено кількість сімей (у відсотках), по осі ординат – їх доход (теж у відсотках). Причому на осі абсцис зліва – найбідніші сім'ї, а справа – найбагатші; на осі ординат внизу – доход найбідніших сімей, а вверху -найбагатших. Абсолютна рівність розподілу представлена бісектрисою АО, тобто певна частина сімей (наприклад 20%) одержує відповідний відсоток доходу (20%).
А
В ідсоток 100
доходу, %
80 абсолютна рівність
60
40 ступінь нерівності доходу
(Крива Лоренца)
20
0 20 40 60 80 100 відсоток сімей, %
Рис. 9.7. Крива Лоренца
Крива Лоренца, яка показує фактичний розподіл доходів, будується за реальними даними. Згідно з ситуацією яка приведена на (рис. 9.7), 40% найбідніших сімей одержують 8% доходу, 70% сімей – 20% доходу, 95% сімей – 60% доходу. Можна, зокрема, визначити і доход 15% найбагатших сімей, він складає 40 від усього доходу.
Область між лінією абсолютної рівності та кривою Лоренца вказує на ступінь нерівності у розподілі доходів. Чим більшою є ця область, тим більша нерівність розподілу доходів у суспільстві. Чим ближче крива Лоренца до прямої лінії абсолютної рівності, тим більша рівність сімей за рівнем доходів.
За фактичного розподілу доходів отримуємо криву Лоренца, яка відхиляється праворуч від бісектриси.