МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ

ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ, СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ І МИСТЕЦТВА

КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ, ДОШКІЛЬНОЇ І ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ

Реферат на тему:

«Види конфліктів. Вплив конфліктів на здоров’я. Способи розв’язання конфліктів »

Підготувала

Студентка 1-ПО

Таран А.В.

Перевірила

викладач

Слюсар Т.А.

Черкаси 2012

Зміст

Вступ……………………………………………………….3

1.Види конфліктів…………………………………………5

2.Вплив конфліктів на здоров’я…………………………10

3.Способи розв’язання конфліктів……………………....12

Висновки…………………………………………………..14

Список використаної літератури………………………....15

Вступ

Конфлікт (від лат. Conflictus - зіткнення) - зіткнення сторін, думок, сил, переростання конфліктної ситуації у відкрите зіткнення; боротьба за цінності й претензії на певний статус, владу, ресурси, в ​​якій цілями є нейтралізація, заподіяння шкоди або знищення суперника.

Існують різні визначення конфлікту, але всі вони підкреслюють наявність протиріччя, яке приймає форму розбіжностей, якщо мова йде про взаємодію людей, конфлікти можуть бути прихованими або явними, але в основі їх лежить відсутність згоди. Тому визначимо конфлікт як відсутність згоди між двома або більше сторонами - особами або групами. Кожна сторона робить все, щоб прийнята була її точка зору або мета, і заважає іншій стороні робити те ж саме.

Відсутність згоди обумовлена ​​наявністю різних думок, поглядів, ідей, інтересів, точок зору і т.д. Однак воно, не завжди виражається у формі явного зіткнення, конфлікту. Це відбувається тільки тоді, коли існуючі суперечності, розбіжності порушують нормальну взаємодію людей, перешкоджають досягненню поставлених цілей. У цьому випадку люди просто бувають змушені якимось чином подолати розбіжності і вступають у відкрите конфліктне взаємодія. У процесі конфліктної взаємодії його учасники отримують можливість висловлювати різні думки, виявляти більше альтернатив при ухваленні рішення, і саме в цьому полягає важливий позитивний сенс конфлікту.

Розходження людей у ​​поглядах, розбіжність сприйняття й оцінок тих чи інших подій досить часто призводять до спірної ситуації. Якщо до того ж створилася ситуація є загрозою для досягнення поставленої мети хоча б одному з учасників взаємодії, то виникає конфліктна ситуація. Досить часто в основі конфліктної ситуації лежать об'єктивні протиріччя, але іноді буває досить якої-небудь дрібниці: невдало сказаного слова, думки, тобто інциденту - і конфлікт може початися. Далеко не завжди конфлікт настільки не зрозумілий і не підлягає керуванню, що порушує процес комунікацій і узгодженості в роботі. Потенційні позитивні можливості конфлікту великі, лише пройшовши через конфлікт, колектив може стати єдиним суцільним організмом. Позитивний конфлікт сприяє як підвищенню ефективності праці колективу в цілому, так і визначенню компетентності окремих його представників. Це підтверджується численними експериментальними дослідженнями — конфлікт може впливати на побудову загальної платформи, розробку і прийняття рішень, зміцнення морально-етичного аспекту взаємовідносин. Без певного розуміння того, що можуть існувати різні точки зору на одну проблему, будь-які загальні розмови є безглузді, а стосунки - поверхневі. Життя без конфліктів сумне й непродуктивне.

Довгий час у працях з управління вчені дотримувались думки, що організація повинна функціонувати як добре змащений механізм, і саме тому конфлікти в організаціях розглядались як негативні явища. Нині теоретики управління зазначають, що повна відсутність конфлікту не лише небажана, а й неможлива.[1,C.241; 2,C.112-177].

1. Види конфліктів

Залежно від форми прояву конфлікти можуть мати такі форми:

• Відкриті конфлікти.

У різних сферах громадського життя вони можуть протікати у формі організаційних норм і процедур: дискусій, запитів, прийняття декларацій, законів, страйків, мітингів і т.п. Найяскравішою формою вираження конфлікту є різного роду масові дії, що реалізуються у формі висування вимог до влади з боку незадоволених соціальних груп, які прагнуть мобілізувати суспільну думку на свою підтримку. У цьому виді конфліктів чітко представлені протиборчі сторони, їхні інтереси, об'єкти боротьби, стратегія і тактика. Інтереси та цілі можуть реалізуватися тільки через використання влади, оскільки в конфліктах безпосередню участь беруть такі політичні організації, як державний апарат, партії, парламентські фракції, "групи тиску" і т. ін. Саме вони є виразниками волі великих соціальних груп і основними носіями соціальних інтересів.

• Приховані конфлікти (саботаж, невдоволення). Якщо не враховувати

наявність прихованих форм конфліктів у трудовому колективі, вони можуть

поступово перерости у відкриті. Наявність прихованих форм є свого роду показником рівня соціальної напруженості в колективі, тому цей вид конфліктів також потребує постійного вивчення і управління.

• Масовий протест — це є активна форма конфліктної поведінки. Протест може бути організованим і стихійним, прямим чи непрямим, набувати характеру насильства чи системи ненасильницьких дій. Організаторами масових протестів є політичні організації і так звані"групи тиску", що поєднують людей за економічними цілями, професійними, релігійними і культурними інтересами[2, с.44-47].

Існують численні класифікації конфліктів. Підставами для них можуть бути джерело конфлікту, зміст, значимість, тип дозволу, форма вираження, тип структури взаємин, соціальна формалізація, соціально-психологічний ефект, соціальний результат. Конфлікти можуть бути приховані і явні, інтенсивні і стерті, короткочасні і затяжні, вертикальні і горизонтальні і т. д.

За спрямованістю конфлікти діляться на:

· «Горизонтальні»

· «Вертикальні»,

· «Змішані».

До горизонтальних відносять такі конфлікти, в яких не замішані особи, які перебувають у підпорядкуванні один в одного.

До вертикальних конфліктів відносять ті, в яких беруть участь особи, які перебувають у підпорядкуванні один у іншого.

У змішаних конфліктах представлені і вертикальні, і горизонтальні складові. За оцінками психологів конфлікти, що мають вертикальну складову, тобто вертикальні та змішані, - це приблизно 70-80% всіх конфліктів.

За значенням для групи і організації конфлікти поділяються на :

· Конструктивні (творчі, позитивні)

· Деструктивні (руйнівні, негативні).

Перші приносять справі користь, другі - шкода. Від перших йти не можна, від других - потрібно.

За характером причин конфлікти можна розділити на :

· Об'єктивні

· Суб'єктивні.

Перші породжені об'єктивними причинами, другі - суб'єктивними, особистісними. Об'єктивний конфлікт частіше дозволяється конструктивно, суб'єктивний, навпаки, як правило, дозволяється деструктивно.

М. Дойч класифікує конфлікти за критерієм істинності-помилковості чи реальності:

· «Справжній» конфлікт - існуючий об'єктивно й сприймає адекватно;

· «Випадковий, або умовний» - залежить від легко змінюваних обставин, що, однак, не усвідомлюється сторонами;

· «Зміщений» - явний конфлікт, за яким ховається інший, невидимий конфлікт, що лежить в основі явного;

· «Невірно приписаний» - конфлікт між сторонами, помилково зрозуміли один одного, і, як результат, з приводу помилково тлумачать проблем;

· «Латентний» - конфлікт, який мав би відбутися, але якого немає, оскільки з тих чи інших причин він не усвідомлюється сторонами;

· «Помилковий» - конфлікт, який існує тільки в силу помилок сприйняття і розуміння при відсутності об'єктивних підстав.

За своїм соціально-психологічному ефекту конфлікти діляться на дві групи:

· Розвиваючі, які стверджують, що активізують кожну з конфліктуючих особистостей і групу в цілому;

· Сприяють самоствердження або розвитку однієї з конфліктуючих особистостей або групи в цілому і придушення, обмеження іншої особи або групи осіб.

За обсягом соціальної взаємодії конфлікти класифікують на :

· Міжгрупові,

· Внутрішньогрупові,

· Міжособистісні

· Внутрішньоособистісні.

Міжгрупові конфлікти припускають, що сторонами конфлікту є соціальні групи, що переслідують несумісні цілі і своїми практичними діями перешкоджають одна одній. Це може бути конфлікт між представниками різних соціальних категорій (наприклад, в організації: робітники і ІТП, лінійний і офісний персонал, профспілка і адміністрація і т. д.). У соціально-психологічних дослідженнях показано, що «своя» група в будь-якій ситуації виглядає краще за «інший». Це так званий феномен інгруппового фаворитизму, який виражається в тому, що члени групи в тій чи іншій формі сприяють своїй групі. Це джерело міжгруповий напруженості і конфліктів. Основний висновок, який роблять з цих закономірностей соціальні психологи, наступний: якщо ми хочемо зняти міжгруповий конфлікт, то необхідно зменшити відмінності між групами (наприклад, відсутність привілеїв, справедлива оплата праці і т. д.).

Внутрішньогруповий конфлікт включає, як правило, саморегуляціонние механізми. Якщо групова саморегуляція не спрацьовує, а конфлікт розвивається повільно, то конфліктність у групі стає нормою відносин. Якщо ж конфлікт розвивається швидко і немає саморегуляції, то настає деструкція. Якщо конфліктна ситуація розвивається за деструктивному типу, то можливий ряд дисфункціональних наслідків. Це можуть бути загальна незадоволеність, поганий стан духу, зменшення співробітництва, сильна відданість своїй групі при великій непродуктивної конкуренції з іншими групами. Досить часто виникає уявлення про іншу сторону як про «ворога», про свої цілі як про позитивні, а про цілі іншої сторони як негативних, зменшується взаємодія і спілкування між сторонами, більше значення надається «перемозі» в конфлікті, ніж рішенню реальної проблеми.

Група більш стійка до конфліктів, якщо вона кооперативно взаємопов'язана. Наслідком цієї кооперації є свобода і відкритість комунікацій, взаємна підтримка, дружелюбність і довіру по відношенню до іншої сторони. Тому ймовірність міжгрупових конфліктів вище в дифузних, незрілих, малосплоченних та ціннісно розрізнених групах.

Внутрішньоособистісний конфлікт - це, як правило, конфлікт мотивації, почуттів, потреб, інтересів та поведінки у одного і того ж людини.

Міжособистісний конфлікт - це найбільш часто виникає конфлікт[2, c.156-167],

Виникнення міжособистісних конфліктів визначається ситуацією, особистісними особливостями людей, ставленням особистості до ситуації і психологічними особливостями міжособистісних відносин. Виникнення і розвиток міжособистісного конфлікту багато в чому обумовлені демографічними та індивідуально-психологічними характеристиками. Для жінок більш характерні конфлікти, пов'язані з особистими проблемами, для чоловіків - з професійною діяльністю.

Психологічно мало конструктивний поведінку в конфлікті часто пояснюється індивідуально-особистісними особливостями людини. До рис «конфліктною» особистості відносять нетерпимість до недоліків інших, знижена самокритичність, імпульсивність, нестриманість у почуттях, вкорінені негативні забобони, упереджене ставлення до інших людей, агресивність, тривожність, невисокий рівень товариськості та ін. [1,C.242].