Материал к семинарам.
Лекція 1. Теоретичні аспекти та структура культури
План лекції
Культура людства, її пізнавальні та виховні аспекти.
Мистецтво в системі культури та класифікація видів мистецтв.
Культура людства, її пізнавальні та виховні аспекти.
Слово „культура” походить від латинського слова colere, що значить культивувати або обробляти землю. В середні віки це слово стало позначати прогресивний метод обробки зернових, таким чином виник термін agriculture або мистецтво землеробства. Проте у XVIII і XIX століттях його стали вживати також щодо людей, значить, якщо людина вирізняється вишуканістю манер і начитаністю, його вважали „культурним”. Тоді цей термін застосовувався головним чином до аристократів, щоб відокремити їх від „некультурного” простого народу. Німецьке слово Kultur також означало високий рівень цивілізації. В нашому теперішньому житті слово „культура” все ще асоціюється з оперним театром, прекрасною літературою, хорошим вихованням.
Сучасне наукове визначення культури відкинуло аристократичні відтінки цього поняття. Воно символізує переконання, цінності і виразні засоби ( які застосовуються в літературі та мистецтві ), що є загальними для якоїсь групи; вони
служать для упорядкування досвіду і регулювання поведінки членів цієї групи. Вірування і погляди підгрупи часто називають субкультурою.
Засвоєння культури здійснюється за допомогою навчання. Культура створюється, культурі навчаються. Оскільки вона не набувається біологічним шляхом, кожне покоління відтворює її і передає наступному поколінню. Цей процес є основою соціалізації. В результаті засвоєння цінностей, вірувань, норм, правил та ідеалів відбуваються формування особистості дитини і регулювання його поведінки. Якщо б процес соціалізації припинився в масовому масштабі, це привело б до загибелі культури.
Культура формує особистості членів суспільства, тим самим вона в значній мірі регулює їх поведінку.
Про те, наскільки важлива культура для функціонування індивіда і суспільства, можна судити за поведінкою людей, не охоплених соціалізацією. Безконтрольна , або інфантильна, поведінка так званих дітей джунглів, котрі опинились повністю позбавленими спілкування з людьми, свідчить про те, що без соціалізації люди не здатні засвоїти впорядкований спосіб життя, опанувати мову і навчитись добувати засоби до існування. Внаслідок спостережень за декількома „істотами, які не проявляють ніякої цікавості до того, що відбувалось навкруги, які ритмічно розкачувались назад і вперед, немов дикі звірі у зоопарку”, шведський натураліст XVIII ст. Карл Ліней зробив висновок, що вони є представниками особливого виду. Надалі вчені зрозуміли, що у цих диких дітей не відбувся розвиток особистості, для якого необхідно спілкування з людьми. Це спілкування стимулювало б розвиток їх здібностей і становлення їх „людських” особистостей.
Якщо культура регулює поведінку людей, то чи можемо ми зайти так далеко, щоб назвати її репресивною ? Часто культура дійсно подавляє потяги людини, але вона не виключає їх повністю. Вона скоріше визначає умови, за яких вони задовольняються. Здатність культури управлять людською поведінкою обмежена з багатьох причин. Перш за все небезмежні біологічні можливості людського організму. Простих смертних неможливо навчить перестрибувати через високі будівлі, навіть якщо суспільство високо цінує такі подвиги. Так саме існує межа знань, які може засвоїти людський мозок.
Фактори оточуючого середовища також обмежують вплив культури. Наприклад, посуха або виверження вулкану можуть порушити уставлений спосіб землеробства. Фактори оточуючого середовища можуть стояти на перепоні деяких моделей культури. Згідно звичаям людей, які живуть у тропічних джунглях з вологим кліматом, не прийнято протягом тривалого часу обробляти певні ділянки землі, тому що, на них неможливо довго отримувати великі врожаї зернових.
Підтримування стійкого суспільного порядку також обмежує вплив культури. Само виживання суспільства диктує необхідність засудження таких вчинків, як вбивство, крадіжка і підпал. Якби ці вчинки отримали широке роз поширення, стало б неможливим співпраця між людьми, необхідне для збирання або виробництва продуктів харчування, забезпечення житлом та здійснення інших важливих видів діяльності.
Інша важлива частина культури полягає в тому, що культурні цінності формуються на основі відбору певних видів поведінки і досвіду людей.
Кожне суспільство здійснило свій відбір культурних форм. Кожне суспільство з точки зору іншого нехтує головним і займається мало важливими справами. В одній культурі матеріальні цінності ледве визнаються, в іншій вони здійснюють вирішальний вплив на поведінку людей. В одному суспільстві до технології ставляться з неймовірною зневагою, навіть у сферах, необхідних для виживання людей; в іншому аналогічному суспільстві технологія, яка постійно вдосконалюється, відповідає вимогам часу. Але кожне суспільство створює величезну культурну надбудову, котра охоплює усе життя людини – і юність, і смерть, і пам’ять про нього після смерті.
Як результат такого відбору минулі і сучасні культури зовсім різні. В деяких суспільствах війну вважали самою благородною діяльністю людини. В інших її ненавиділи, а представники третіх не мали про неї уявлення. У відповідності до норм однієї культури жінка мала право виходити заміж за свого родича. Норми іншої культури це рішуче забороняє. В нашій культурі галюцинації вважаються симптомом психічного захворювання. Інші суспільства розцінюють „містичні видіння” як найвищу форму свідомості. Інакше кажучи, існує велика кількість відмінностей між культурами.
Навіть поверхневе торкання з двома або декількома культурами запевняє, що розбіжностям між ними немає ліку. Ми і Вони їздимо по різним сторонам, вони розмовляють іншою мовою. У нас різні думки про те, яка поведінка безумна, а яка нормальна, у нас різні поняття доброчесного життя. Значно важче визначити загальні риси, притаманні всім культурам, - культурні універсалії.
Соціологи виділяють більш 60 культурних універсалій. До них відносяться спорт, прикрашання тіла, спільна праця, танці, освіта, похоронні ритуали, звичай дарувати подарунки, гостинність, заборони кровозмішування, усмішки, мова, релігійні обряди, виготовлення знарядь праці і спроби впливати на погоду.
Однак, для різних культур можуть бути характерними різні види спорту, прикрас і таке інше. Оточуюче середовище є одним з факторів, що викликає ці відмінності. Окрім того, всі культурні особливості обумовлені історією певного суспільства і формується в результаті унікального розвитку подій. На основі різних видів культур виникли різні види спорту, заборони на кровні браки і мови, але головне – в тій чи іншій формі вони присутні в кожній культурі.
Чому існують культурні універсалії ? Деяк антропологи вважають, що вони формуються на основі біологічних факторів. До них відносяться наявність двох статей; безпорадність немовлят; потреба в їжі і теплі; вікові розбіжності між людьми; засвоєння різних навичок. В зв’язку з цим виникають проблеми, котрі необхідно розв’язувати на основі даної культури. Певні цінності і образи мислення також є універсальними. В кожному суспільстві заборонено вбивство і засуджується брехня, в жодному з них не схвалюється страждання. Усі культури повинні сприяти задоволенню певних фізіологічних, соціальних і психологічних потреб, хоча в конкретних випадках можливі різні варіанти.
В суспільстві виникає тенденція судити про інші культури з позиції зверхності своєї власної. Ця тенденція називається – етноцентризмом. Принципи етноцентризма знаходять чітке вираження в діяльності місіонерів, котрі намагаються навернути „варварів” до своєї віри. Етноцентрізм пов’язаний з ксенофобією – страхом і неприязню до чужих поглядів і звичаїв.
Етноцентризмом відмічена діяльність перших антропологів. Вони були схильні порівнювати усі культури зі своєю, котру вважали самою передовою. На думку американського соціолога Уільяма Грем Самнера, культуру можна зрозуміти на основі аналізу її власних цінностей, в її власному контексті. Така точка зору називається культурним релятивізмом. Читачі книги Самнера були приголомшені, прочитавши, що людожерство і дітовбивство мали сенс в тих суспільствах, де практикувались подібні звичаї.
Культурний релятивізм сприяє розумінню тонких відмінностей між близькими культурами. Наприклад, в Німеччині двері в установі завжди щільно зачинені, щоб відділити людей. Німці вважають, що інакше службовці відволікаються від роботи. Навпаки, в США двері кабінетів зазвичай відкриті. Американці, які працюють в Німеччині, часто жалілись, що зачинені двері викликали у них відчуття непривітності оточуючих і почуття відчуження. Зачинені двері для американця мають зовсім не той зміст, що для німця.
Культура – цемент будівлі суспільного життя. І не лише тому, що вона передається від однієї людини до іншої в процесі соціалізації і контактів з іншими культурами, але також і тому, що формує у людей почуття приналежності до певної групи. По всій видимості, члени однієї культурної групи в більшій мірі відчувають взаєморозуміння, довіряють і співчувають один одному, ніж чужим. Їх спільні почуття відображені у слензі і жаргоні, в улюблених стравах, моді та інших аспектах культури.
Культура не лише зміцнює солідарність між людьми, але і є причиною конфліктів всередині груп і між ними. Це можна проілюструвати на прикладі мови, головного елементу культури. З одного боку, можливість спілкування сприяє об’єднанню членів соціальної групи. Спільна мова згуртовує людей. З другого – спільна мова виключає тих, хто не розмовляє цією мовою або розмовляє нею дещо інакше. У Великобританії представники різних суспільних класів вживають дещо відмінні форми англійської мови. Хоча усі володіють „англійською мовою”, деякі групи вживають „більш правильну” англійську, ніж інші. В Америці є буквально тисяча і одна різновидність англійської мови. Крім того, соціальні групи відрізняються один від одного особливістю жестикуляції, стилю одягу і культурних цінностей. Все це може стати причиною конфліктів між групами.
На думку антропологів, культура складається з чотирьох елементів.
Поняття ( концепти ). Вони містяться головним чином у мові. Завдяки їм стає можливим впорядкувати досвід людей. Наприклад, ми сприймаємо форму, колір і смак предметів оточуючого світу, але в різних культурах світ організований по різному.
У мові жителів Тробріандських островів одне слово означає шість різних родичів: батька, брата батька, сина сестри батька, сина сестри матері батька, сина дочки сестри батька, синового сина брата батькового батька і сина синової сестри батькового батька. В англійській мові навіть немає слів, які позначають чотирьох останніх родичів.
Ця відмінність між двома мовами пояснюється тим, що для жителів Тробріандських островів необхідне слово, що охоплює всіх родичів, до яких прийнято ставитись з особливою пошаною. В англійському і американському суспільствах склалась менш складна система родинних зв’язків, тому англійці не потребують слів для позначення таких дальніх родичів.
Таким чином, вивчення слів мови дозволяє людині орієнтуватися в оточуючому світі за допомогою відбору організації свого досвіду.
Відношення. Культури не лише виділяють ті чи інші частини світу за допомогою понять, але також виявляють, як ці складові частини пов’язані між собою - у просторі і часі, за значенням ( наприклад, чорне протилежне білому ), на основі причинної обумовленості ( „пожаліти кия – зіпсувати дитину”). В нашій мові є слова, що позначають землю і сонце, і ми впевнені, що земля обертається навколо сонця. Але до Коперніка люди вірили, що справа полягає інакше. Культури часто по-різному тлумачать взаємозв’язки.
Кожна культура формує певні уявлення про взаємозв’язки між поняттями, які стосуються сфери реального світу і сфери надприродного.
Цінності. Цінності – це загальноприйняті вірування стосовно цілей, до яких людина повинна устромлятися. Вони складають основу моральних принципів.
Різні культури можуть надавати перевагу різним цінностям (героїзму на болі бою, художній творчості, аскетизму), і кожний суспільний лад встановлює, що є цінністю, а що не є.
Правила. Ці елементи ( в тому числі і норми ) регулюють поведінку людей у відповідності з цінностями певної культури. Наприклад, наша законодавча система включає велику кількість законів, які забороняють вбивати, ранити інших людей або загрожувати їм. Ці закони відображають, наскільки високо ми цінуємо життя і добробут особистості. Так само існують десятки законів, які забороняють крадіжку зі зломом, присвоєння чужого майна, псування власності та інше. В них відображено наше устремління до захисту особистої власності.
Цінності не лише самі потребують обґрунтування, але і, в свою чергу, самі можуть служити обґрунтуванням. Вони обґрунтовують норми або очікування і стандарти, що реалізуються в ході взаємодії між людьми.
Норми можуть являти собою стандарти поведінки. Але чому люди схильні підчинятися їм, навіть якщо це не відповідає їх інтересам ? Під час складання іспиту студент міг би списати відповідь у сусіда, але боїться отримати погану оцінку. Це один з декількох потенційно стримуючих факторів. Соціальні заохочення ( наприклад, повага) стимулюють дотримання норми, яка вимагає від студентів чесності. Соціальні покарання або заохочення, які сприяють дотриманню норм, називаються санкціями. Покарання, які стримують людей від певних вчинків, називаються негативними санкціями. До них відносяться штраф, тюремне ув’язнення, догана та інші. Позитивними санкціями ( наприклад, грошова винагорода, наділення владою, високий престиж ) називають заохочення за дотримання норм.
В теоріях культури завжди важливе місце відводилось мові. Мову можна визначити як систему комунікації, яка створюється за допомогою звуків і символів, значення яких умовні, але мають певну структуру.
Мова – явище соціальне. Ним неможливо оволодіти поза соціальної взаємодії, тобто без спілкування з іншими людьми. Хоча процес соціалізації в значній мірі ґрунтується на імітації жестів – кивків, манери посміхатися або хмуритися, - мова служить основним засобом передачі культури. Другою його важливою рисою є те, що рідною мовою практично неможливо розучитися розмовляти, якщо його основний словарний запас, правила мовлення і структури засвоєні у віці восьми чи десяти років, хоча багато інших аспектів досвіду людини можуть бути повністю забуті. Це свідчить про високий ступінь пристосовності мови до потреб людини; без нього спілкування між людьми здійснювалось би значно примітивніше.
Мова включає правила Вам, звісно, відомо, що існує правильна і неправильне мовлення. В мові є багато умовних і формальних правил, визначаючих способи сполучення слів для вираження потрібного змісту. Граматикою називається система загальноприйнятих правил, на основі яких використовується і розвивається стандартна мова. Разом з тим часто спостерігаються відхилення від граматичних правил, пов’язані з особливостями різних діалектів і життєвих ситуацій.
Мова бере участь також в процесі набуття в організації досвіду людей. Антрополог Бенджамін Ли Уорф показав, що більшість понять здаються нам „само собою розуміється” тільки тому, що вони укоренились в нашій мові. „Мова поділяє природу на частини, формує поняття про них і надає їм значення головним чином тому, що ми прийшли до згоди організувати їх саме таким чином. Цю згоду ... закодовано в моделях нашої мови”. Вона виявляється особливо виразно при порівняльному аналізі мов. Ми вже знаємо, що кольори і споріднені відношення в різних мовах позначаються по-різному. Іноді в одній мові існує слово, яке повністю відсутнє в іншій.
При застосуванні мови потрібне дотримання її основних граматичних правил. Мова організує досвід людей. Тому, як і вся культура в цілому, вона виробляє загальноприйняті значення. Комунікація можлива лише за наявності значень, які приймаються, використовуються її учасниками і зрозумілі нею. Насправді, наше спілкування між собою в повсякденному житті в більшості обумовлено нашою впевненістю, що ми розуміємо одне одного.
Трагедія розумових розладів типу шизофренії полягає перш за все в тому, що хворі не можуть спілкуватися з іншими людьми і опиняються відірваними від суспільства.
Спільна мова також підтримує згуртованість суспільства. Вона допомагає людям координувати свої дії завдяки переконанню або засудженню один одного. Окрім того, між людьми, які розмовляють спільною мовою, майже автоматично виникають взаєморозуміння і співчуття. У мові знаходять відображення спільні знання людей про традиції, що склалися в суспільстві, і поточних подіях. Тобто, вона сприяє формуванню почуття групової єдності, групової ідентичності. Керівники країн, що розвиваються, де існують племінні діалекти, прагнуть того, щоб була єдина національна мова, щоб вона розповсюджувалася серед груп, які не розмовляють нею, розуміючи значення цього фактора для згуртування всієї нації і боротьби з племінною розрізненістю.
Хоча мова є могутньою об’єднуючою силою, в той же час вона здатна і розділяти людей. Група, яка використовує дану мову, вважає всіх, хто говорить нею, своїми, а людей, що розмовляють на інших мовах чи діалектах, - чужими.
Мова – головний символ антагонізму між англійцями і французами, що проживають у Канаді. Боротьба між прихильниками і противниками системи викладання двома мовами (англійській та іспанській) в деяких районах США свідчить про те, що мова може бути важливою політичною проблемою.
Антропологи кінця XIX століття були схильні порівнювати культуру з величезною колекцією „обрізків і клаптиків”, які не мають між собою особливих зв’язків і зібраних волею випадку. Бенедикт (1934) та інші антропологи XX століття стверджують, що формування різноманітних моделей однієї культури здійснюється на основі єдиних принципів.
Істина, мабуть, десь посередині. Культури дійсно мають переважаючі риси, але ними не вичерпується жодна культура, є ще і різноманітність, і конфлікти.
Можна виділити у крайньому випадку три види конфліктів, пов’язаних з розвитком культури: аномію, культурне запізнювання і чужий вплив. Термін „аномія”, що позначає порушення єдності культури в зв’язку з відсутністю ясно сформованих соціальних норм, був вперше введений Емілем Дюркгеймом ще в 90-ті роки минулого століття. В ті часи аномія була викликана послабленням впливу релігії і політики з підвищенням ролі торгово-промислових кіл. Ці зміни спричинили розпад системи моральних цінностей, яка в минулому вирізнялася стійкістю. З тих пір суспільствознавці неодноразово відмічали, що ріст злочинності, збільшення кількості розлучень відбувалися як наслідок порушення єдності і культури, особливо в зв’язку з нестійкістю релігійних та сімейних цінностей.
На початку століття Уільям Філдінг Огборн (1922) ввів поняття культурного запізнювання. Воно спостерігається, коли зміни в матеріальному житті суспільства випереджують трансформацію нематеріальної культури ( звичаї, переконання, філософські системи, закони і форми правління). Це призводить до постійної невідповідності між розвитком матеріальної і нематеріальної культури, і як результат виникає багато невирішених проблем. Наприклад, прогрес в деревообробній промисловості пов’язаний зі знищенням великих лісних масивів. Але поступово суспільство усвідомлює життєву необхідність їх збереження. Так само винахід сучасних машин призвело до значного збільшенню числа нещасних випадків на виробництві. Минуло багато часу, перш ніж було введено законодавство, що передбачає компенсацію за виробничу травму.
Третій вид культурного конфлікту, викликаного пануванням чужої культури, спостерігався в доіндустріальних суспільствах, які були піддані колонізації з боку народів Європи.
Згідно дослідженням Б.К. Малиновського (1945), багато протилежних елементів культури гальмували процес національної інтеграції в цих суспільствах. Вивчаючи суспільства Південної Африки, Малиновський виявив конфлікт між двома культурами, сформованими у зовсім різних умовах.
Соціальне життя туземців до колонізації складало єдине ціле. На основі племінної організації суспільства одночасно сформувалась система родинних зв’язків, економічний і політичний уклад і навіть способи ведення війни. Культура колоніальних держав, головним чином Великобританії, виникла за інших умов. Але коли європейські цінності були нав’язані туземцям, відбулося не об’єднання двох культур , а їх неприродне, чревате напруженістю змішання. На думку Малиновського, ця суміш видалася нестійкою. Він правильно передбачив, що має бути тривала боротьба між цими двома культурами, котра не припиниться і після того, як колонії здобудуть незалежність. Вона буде підтримуватись устремлінням африканців подолати напруженість у своїй культурі. В той же час Малиновський вірив, що у кінцевому результаті переможуть західні цінності.
Таким чином, моделі культури формуються у ході постійної боротьби між протилежними тенденціями – до об’єднання і роз’єднання.
В більшості європейських суспільств на початок XX століття склалися дві форми культури.
Висока культура – витончене мистецтво, класична музика і література – створювались і сприймались елітою.
Народна культура, включаючи казки, фольклор, пісні і міфи, належала бідним. Продукти кожної з цих культур були призначені для певної публіки, і ця традиція рідко порушувалася. З появою засобів масової інформації ( радіо, масових друкованих видань, телебачення, грамзапису, магнітофонів) відбулося стирання розбіжностей між високою і народною культурою. Так виникла масова культура, яка не пов’язана з релігійними або класовими субкультурами. Засоби масової інформації і масова культура пов’язані між собою.
Культура стає „масовою”, коли її продукти стандартизують і розповсюджують серед широкого загалу.
В усіх суспільствах існує багато підгруп, які мають різноманітні культурні цінності і традиції. Система норм і цінностей, вирізняючи групи від більшості суспільства, називають субкультурою.
Субкультура формується під впливом таких факторів, як соціальний клас, етнічне походження, релігія і місце проживання.
Цінності субкультури впливає на формування особистості членів групи.
Деякі з найбільш цікавих досліджень субкультур присвячені мові. Наприклад, Уільям Лабов (1970) старався довести, що вживання нестандартної англійської мови дітьми із негритянського гетто не свідчить про їх „мовну неповноцінність”. Лабов вважає, що негритянські діти не позбавлені здатності спілкуватися, як бідні, просто вони вживають дещо іншу систему граматичних правил; за довгі роки ці правила укоренились в субкультурі негрів.
Лабов довів, що у відповідних ситуаціях і чорні, і білі діти говорять одне і те ж, хоча використовують різні слова.
Проте вживання нестандартної англійської мови неминуче викликає проблему - несхвальну реакцію більшості на так назване порушення загальноприйнятих правил. Вчителі часто вважають використання негритянського діалекту порушенням правил англійської мови. Тому негритянські діти незаслужено піддаються критиці і покаранням.
Термін „субкультура” не означає, що та чи інша група виступає проти культури, пануючої в суспільстві. Однак у багатьох випадках більшість суспільства ставиться до субкультури з несхваленням або недовірою. Ця проблема може виникнути навіть щодо шанованих субкультур лікарів або військових. Але іноді група активно намагається виробити норми і цінності, котрі суперечать основним аспектам панівної культури. На основі таких норм і цінностей формується контркультура. Відома контркультура в західному суспільстві – богема, а найяскравіший приклад в ній – хіпі 60-х років.
Цінності контркультури можуть бути причиною тривалих і нерозв’язних конфліктів в суспільстві. Однак іноді вони проникають в саму панівну культуру. Довге волосся, винахідливість у мові і одязі, вживання наркотиків, характерне для хіпі, отримали широке розповсюдження в американському суспільстві, де головним чином через засоби масової інформації, як часто буває, ці цінності стали менш зухвалими, тому привабливими для контркультури і, відповідно, менш загрозливими для культури панівної.
Культура – це невід’ємна частина людського життя. Культура організує людське життя. В житті людей культура в значній мірі здійснює ту ж функцію, яку в житті тварин виконує генетично запрограмована поведінка.