Міністерство освіти і науки україни
ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
Навчально-науковий інститут
історії і філософії
Кафедра всесвітньої історії
ПАСІЧНИК АННА АНДРІЇВНА
ЗОВНІШНЯ І ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА КАТЕРИНИ ІІ
Курсова робота
Студентки 3-А курсу
Науковий керівник:
К.і.н., доцент Кірєєва В. О.
Черкаси – 2013
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………. 3
РОЗДІЛ 1. МОЛОДІ РОКИ КАТЕРИ ІІ ТА ЇЇ СХОДЖЕННЯ НА ПРЕСТОЛ………………………………………………………………………...6
РОЗДІЛ 2. ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА…………………………………………9
РОЗДІЛ 3. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА…………………………………………18
ВИСНОВКИ……………………………………………………………...………25
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ …………………..27
Вступ
Актуальність теми полягає в тому, що історичне значення епохи Катерини ІІ надзвичайно велике, оскільки в цю епоху були підведені підсумки попереднього періоду історії, завершилися процеси. Ця здатність Катерини доводити до кінця, до повного вирішення ті питання, які їй ставила історія, змушує усіх визнати в ній першорядного історичного діяча. Катерина Велика стежила за тим, як змінюється Європа. Вона була самодержавною, розумною і освіченою правителькою, яка розуміла, що не можна керувати старими методами. Тим більше, що в той час у Європі настала Епоха Просвітництва.Багато просвітників критикували феодальні і церковні підвалини, залишали майбутнє за наукою і розумом і сподівалися, що монархи так само зрозуміють це. Катерина зрозуміла. Царювання Катерини II стало новою епохою в історії Росії і наклало слід на подальший розвиток держави.
Територіальні рамки, які охоплює дослідження політичних поглядів Катерини ІІ це територія Російської Імперії ІІ пол. ХVIII століття.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період воцаріння імператриці в 1762 році до її смерті у 1796 році.
Мета курсової роботи поглибити та узагальнити знання про політичну діяльність Катерини ІІ, визначити основні напрямки внутрішньої і зовнішньої політики імператриці та їх значення для розвитку Російської імперії в період її правління.
Дослідницькі завдання курсової роботи:
дослідити молоді роки Катерини ІІ та особливості її вступу на престол;
проаналізувати внутрішню політику імператриці;
визначити діяльність Катерини ІІ в зовнішній політиці.
Історіографія теми. Проблема політики Катерини ІІ належить до числа актуальних, а тому її окремі аспекти знайшли своє відображення у вітчизняній літературі. Тому у вирішенні завдань курсової роботи важливими стали праці дореволюційних російських істориків. Перші досвіди опису періоду «освіченого абсолютизму» російської історії і біографії імператриці і в Росії з'явилися вже на початку - першій половині XIX в.
У вітчизняній історіографії особистість Катерини II розглядалася як у спеціальних монографіях і статтях, присвячених виключно її біографії або перетворенням у роки її правління, так і в роботах загального характеру, що стосуються історії XVIII століття, історії дипломатії, культури, літератури.
Першим монографічним дослідженням, спеціально присвяченим царюванню Катерини Великої , стала книга одного з найбільших дослідників історії Росії XVIII століття Брікнера А.Г. «Історія Катерини Другої»[2]. Детальне висвітлення в книзі отримали особистість імператриці, її життя до вступу на престол, взаємини із сином та онуком, подробиці життя двору, внутрішня і зовнішня політика. В цілому монографія Брікнера носить скоріше описовий, ніж аналітичний характер. Власні оцінки історика нечисленні й лаконічні, розгорнута аргументація, як правило, відсутня. Разом з тим багато спостережень Брікнера досить точні і не втратили свого значення досі.
Варто відзначити науковий здобуток російського історика Миколи Михайловича Карамзіна. Об'ємну характеристику Катерині ІІ і її політиці в 1811 р. Карамзін подав у «Записке о древней и новой России»[5]. Історик не тільки оцінював її час як «счастливейшее для гражданина российского», але також відзначав і недоліки правління, пов'язані з особистими слабкостями імператриці та громадськими вадами.
У радянський період Катерина II перетворилася, в свого роду, символ кріпацтва. Після розпаду Радянського Союзу змінилися погляди на політику Катерини II. Сучасні дослідники намагаються піднести нам нову Катерину просвітницю і законодавицю, блискучого політика і дипломата. Серед дослідників епохи Катерини ІІ слід відзначити Виноградова В.Н. [10], Платонова С.Ф. [8], Павленко Н.І. [4], [6], Рахматулліна М. [9].
Джерельна база дослідження включає документи ХVІІІ ст.
Найбільшим авторитетом користуються "Записки императрицы Екатерины Второй" [12]. Записки, викладення в яких доведено до 1760 р., а також опубліковані в книзі позніші доповнення до них і листи імператриці Катерини II дають яскраву картину придворного і державного життя Росії середини і другої половини XVIII ст., розкривають незаурядну постать їх автора. Ілюстраційний ряд книги включає відтворення автографів Катерини II, а також портрети Катерины II, її батьків і деяких інших державних постатей.
Об’єктом дослідження є постать імператриці Катерини ІІ як державного і політичного діяча.
Предметом дослідження є політична діяльність Катерини ІІ.
Структура курсової роботи відповідає змісту та дослідницьким завданням і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури.