Висновки
Катерина залишилася в історії великою історичною особистістю. Ця особистість наклала свій відбиток на цілу епоху російської історії, яка називається «екатеринская».
Спроби, які робилися за царювання Катерини для розв'язання селянського питання не призвели до повного вирішення питання, але і не були безрезультатними. Це питання отримало широку теоретичну розробку. Також раз і назавжди було встановлено, що народна освіта таке ж державне завдання, як наприклад, оборона країни. При Катерині ІІ виник і особливий орган державного піклування про народну освіту: при ній по всій Росії була створена мережа народних училищ, які повинні служити для освіти широких кіл.
За Катерини ІІ були поставлені на чергу і спроби обмежити самодержавну владу через певні конституційні форми. Після цього Катерина зосередилася на думці про необхідність для Росії повного, нічим не обмеженого самодержавства. Довгий час Катерина плекала мрію про перебудову вищої управління в Росії. Напередодні другої турецької війни і французького втручання, в 1787 році нею був заготовлений проект указу про сенатської реформи.
У 1788 році почалася друга турецька війна і Катерина помітила, що "не час тепер робити реформи". Тим більше, що тоді починалася французька революція, і Катерину стало хвилювати питання, чи підпише християнський король Людовик XVI антихристиянську конституцію. Оскільки її підписання призвело до розриву відносин Росії з Францією.
На бажання Катерини ввести конституційні установи впливало і те, що Катерина з жахом помічала, що її син дуже схожий на свого батька, який був взірцем деспота. Катерина не могла не замислюватися про майбутнє своєї держави, вона хотіла забезпечити його таким ладом верховного управління, який гарантував би його від повторення сумного царювання її чоловіка. В кінці життя Катерини ходили чутки, що 1 січня 1797 року в Росії буде введена конституція, але Катерина померла раніше (6 грудня 1796 року), ніж опублікувала обмежувальний закон. Але все-таки питання про зміну форми правління в Росії був поставлений ще при Катерині II, в другій половині XVIII століття.
На мій погляд, правління Катерини II у XVIII столітті є найяскравішим для Російської Імперії. Ще до вступу на престол, будучи дружиною імператора Петра III, Катерина вже захопилася творами, французького філософа-просвітителя, Вольтера, що надалі, на мій погляд, сильно вплинуло на образ її правління. Її царювання не можна недооцінити. Розпочате Петром I розширення кордонів і закріплення за Росією титулу «Великої держави» Катерина II блискуче закінчила. Саме в період її правління було отримано такий необхідний вихід у Чорне море, в результаті двох Російсько-Турецьких війн. У результаті поділу Польщі, Росія повертає собі території України та Білорусії. При такій зовнішній політиці, як здавалося б на перший погляд, в державі мало б панувати свавілля і розруха. Але й тут заслуги Катерини II не закінчуються. У Російській Імперії було проведено безліч реформ, таких як, дарована грамота дворянам і містам, указ про вільні друкарняі та про введення цензури і т.д. Їй вдалося систематизувати органи влади, розділивши сенат на 6 департаментів, і чудово диференціювати територію Російської Імперії, в результаті губернської реформи.
На мій погляд, Катерина II є найвизначнішою імператрицею в історії Російської держави.