- •Черкаси – 2009
- •Тема 1. Макроекономіка як наука………………………………………………………...8
- •Тема 2. Національне рахівництво. Основні макроекономічні показники……….……21
- •Тема 3. Циклічні коливання і кризи в економіці………………………………….……39
- •Тема 4. Споживання, заощадження та інвестиції………………………………………56
- •Тема 5. Макроекономічна рівновага. Сукупний попит та сукупне пропонування…..73
- •Тема 6. Фінанси. Фіскальна політика………………….………………………………..82
- •Тема 7. Грошово-кредитна політика…………………………………………………….93
- •Тема 8. Механізм зовнішньоекономічної діяльності…………………………………110
- •Тема 9. Ринок праці та соціальна політика……………………………………………124
- •Тема 10. Економічна динаміка…………………………………………………………138
- •Тема 11. Держава в системі макроекономічного регулювання………………………151
- •Тема 1. Макроекономіка як наука
- •1.1. Історія розвитку макроекономічної науки
- •1.2. Поняття макроекономіки як науки
- •1.3. Суб'єкти, об'єкт та предмет макроекономіки
- •1.4. Економічні системи та їх особливості
- •1.5. Методологія макроекономіки та макроекономічне моделювання
- •Тема 2. Національне рахівництво. Основні макроекономічні показники
- •2.1. Моделі економічного кругообігу
- •2.2. Система національних рахунків як нормативна база макроекономічного рахівництва
- •2.3. Основні макроекономічні показники
- •2.4. Методи обчислення ввп за снр. Цінові індекси
- •2.5. Номінальний та реальний ввп, дефлятор ввп
- •Тема 3. Циклічні коливання і кризи в економіці
- •3.1. Циклічність як форма економічного розвитку
- •3.2. Інфляція та її наслідки. Антиінфляційна політика
- •3.3. Зайнятість та безробіття
- •Тема 4. Споживання, заощадження та інвестиції
- •4.1. Споживання та заощадження як функції доходу
- •4.2. Недоходні фактори споживання та заощадження
- •4.3. Сукупний попит на інвестиції. Мультиплікатор інвестицій
- •Тема 5. Макроекономічна рівновага. Сукупний попит та сукупне пропонування
- •5.1. Сукупний попит, фактори впливу, крива сукупного попиту
- •5.2. Сукупне пропонування, фактори впливу, крива сукупної пропозиції
- •5.3. Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції
- •Тема 6. Фінанси. Фіскальна політика
- •6.1. Сутність фінансів та державний бюджет
- •6.2. Податкова система. Крива Лаффера
- •6.3. Фіскальна політика держави
- •Тема 7. Грошово-кредитна політика
- •7.1. Сутність грошей, їх роль та функції
- •7.2. Грошова маса та грошові агрегати, рівняння обігу
- •7.3. Попит та пропозиція на гроші
- •7.4. Кредитно-банківська система та механізм монетарної політики
- •7.5. Депозитний та грошовий мультиплікатор
- •7.6. Небанківські фінансово-кредитні установи
- •Тема 8. Механізм зовнішньоекономічної діяльності
- •8.1. Світове господарство та показники відкритості економіки
- •8.2. Міжнародний поділ праці
- •8.3. Форми міжнародних економічних відносин. Платіжний баланс країни
- •8.4. Валютний ринок та валютний курс
- •8.5. Зовнішньоекономічна політика
- •Тема 9. Ринок праці та соціальна політика
- •9.1. Ринок праці та механізм його функціонування
- •9.2. Крива Філліпса
- •9.3. Рівень життя та показники, що його визначають. Крива Лоренца
- •9.4. Економічна нерівність та політика соціального захисту населення
- •Тема 10. Економічна динаміка
- •10.1. Суть економічного зростання та його основні протиріччя
- •10.2. Джерела економічного зростання та крива виробничих можливостей
- •10.3. Фактори економічного зростання
- •1. Фактори пропозиції
- •2. Фактори попиту
- •3. Фактори розподілу
- •10.4. Моделі економічного зростання
- •Тема 11. Держава в системі макроекономічного регулювання
- •11.1. Роль держави в ринковій економіці
- •11.2. Основні положення класичної теорії
- •11.1. Загальна економічна рівновага в класичній концепції
- •11.3. Кейнсіанська теорія
- •11.4. Альтернативні концепції макроекономічного регулювання
- •Список використаних джерел Основна:
- •Додаткова:
- •Про автора
- •Опорний конспект лекцій та практичних завдань
- •18000, М. Черкаси, вул. Смілянська, 2
Тема 11. Держава в системі макроекономічного регулювання
11.1. Роль держави в ринковій економіці
Загальновизнано, що ринок є основним регулятором змішаної економіки. Ринковий механізм об'єднує виробників і споживачів у єдину економічну систему, підпорядковує виробництво суспільним потребам у формі платоспроможного попиту.
Особлива роль належить ринку в здійсненні ефективного розподілу ресурсів: вони спрямовуються на виробництво найпотрібніших суспільству товарів та послуг.
Ринок спонукає підприємців розробляти та застосовувати новітні ефективні технології. В умовах ринкової економіки відбувається відбір найбільш дієздатних товаровиробників, оскільки конкурентне середовище вилучає із виробничого процесу ті господарські суб'єкти, результати діяльності яких не відповідають умовам ринкового господарства.
Разом з тим ринок ніколи не був ідеальною формою організації суспільного виробництва. Як суб'єкт макроекономічного регулювання, він має певні обмеження, які можна згрупувати за кількома напрямами.
По-перше, ринок не володіє досконалим механізмом протистояння економічній нестабільності, що проявляється в затяжних спадах виробництва, надмірному безробітті, високих рівнях інфляції тощо.
По-друге, ринок має здатність реагувати лише на індивідуальні запити людей і не має важелів, здатних забезпечити людей суспільними благами, тобто товарами й послугами колективного споживання, як-то: послуги державного управління, утримання національної армії, міліції, системи охорони здоров'я, освіти, науки, культури тощо.
По-третє, ринок, навіть сучасний, не є досконало конкурентним, оскільки на ринкові умови істотний вплив можуть справляти монополії. Впливаючи на обсяг виробництва й ціни, вони обмежують ефективність ринкової конкуренції й створюють умови для такого розподілу ресурсів, який враховує не суспільні, а корпоративні інтереси. Ринкова економіка до цього часу не виробила надійного імунітету протистояння монополізму.
По-четверте, взаємодія людей у ринкових умовах породжує побічні негативні наслідки, які називаються зовнішніми ефектами:
- нерівність у доходах;
- нерівномірність розвитку регіонів;
- порушення екологічних умов;
- відхилення від стандартів якості споживчих товарів тощо.
Названі та деякі інші недоліки ринкової системи можуть бути компенсовані лише з допомогою державного втручання в економіку. Отже, держава на сучасному етапі об'єктивно змушена виконувати певні функції, спрямовані на регулювання економіки.
Головними серед них є такі:
1. Розробка напрямків соціально-економічного розвитку країни для визначення головних цілей, пріоритетів та засобів розвитку економіки. Державна економічна політика реалізується через економічні прогнози, плани та програми, які в умовах ринкових відносин, на відміну від планової економіки, мають орієнтуючий та рекомендаційний характер.
2. Формування правових засад функціонування економіки. Для цього держава визначає правовий статус кожної з форм власності, узаконює існування різних видів господарської діяльності, регулює відносини між окремими ринковими суб'єктами. Спираючись на економічне законодавство, держава тим самим виконує роль своєрідного арбітра у сфері господарських відносин, виявляє випадки протиправної діяльності та застосовує відповідні заходи до порушників.
3. Захист конкурентних відносин як головного рушія ринкового механізму, для чого державою здійснюється антимонопольна політика.
4. Перерозподіл доходів та ресурсів, що обумовлюється природою ринку, оскільки первинні доходи окремих домогосподарств жорстко пов'язані з результатами їхньої індивідуальної трудової діяльності. Це призводить до надмірних відхилень в одержанні особистих доходів, а також до відсутності доходів у непрацездатних членів суспільства.
Для нівелювання цієї диференціації державою здійснюється перерозподіл доходів у формі трансфертних платежів, отримання яких не вимагає компенсації товарами та послугами. Є й інші форми державного регулювання індивідуальних доходів:
- встановлення мінімальної заробітної плати;
- застосування прогресивної форми оподаткування первинних доходів;
- регулювання цін на товари та послуги першої необхідності тощо.
Необхідність перерозподілу доходів обумовлюється двома факторами.
Перший стосується необхідності виділення ресурсів на виробництво суспільних благ.
Другий випливає з необхідності врахування зовнішніх ефектів ринку. Зокрема, ціна як регулятор розподілу ресурсів не враховує суспільні витрати, пов'язані із збереженням екологічної чистоти довкілля, тому вона є фактично заниженою.
Введенням соціальних податків та санкцій держава домагається компенсації суспільних витрат, пов'язаних з екологічним забрудненням.
5. Стабілізація економіки здійснюється методом впливу на економічний цикл. В основі стабілізаційної функції лежить та обставина, що витрати приватного сектора економіки можуть бути або недостатніми, або надмірними для досягнення повної зайнятості. В таких випадках застосовується або стимулююча, або стримуюча політика.
Є ще одна істотна обставина державного втручання в економіку. Воно може бути як ефективним за умов зваженості, так і деструктивним у протилежному випадку. Тому проблема співвідношення між державним регулюванням економіки та ринковим саморегулюванням залишається актуальною в теоретичному й практичному аспектах.
Вирішення даної проблеми значною мірою залежить від правильного розуміння сутності державного регулювання економіки, тобто цілеспрямованої діяльності держави щодо створення правових, економічних і соціальних передумов, необхідних для найефективнішого функціонування ринкового механізму та його мінімізації.
Спираючись на ринковий механізм, держава разом з тим використовує й неринкові інструменти, зокрема: державні закупки, податки, трансферти, грошову емісію, без яких не можуть вирішуватися важливі питання соціально-економічного розвитку країни.
В умовах розвинутих ринкових відносин ринковий механізм виступає бар'єром для втручання держави в економіку, а держава має усувати перешкоди на шляху функціонування ринку, створювані монополіями та владними структурами.
Виключенням з правила невтручання держави в ринковий механізм є перехідна економіка в період зміни економічних відносин, коли адміністративно-командні відносини вже не діють, а ринкові знаходяться в процесі формування.
Важливою передумовою, яка визначає ефективність державного регулювання економіки, є врахування державою специфічних умов конкретної країни, зокрема структури економіки, частки державного сектора в змішаній економіці, технічного рівня виробництва, місця національної економіки у світовому розподілі прав, природні, демографічні, національні й політичні умови та ін.
Слід також акцентувати увагу на трансформації функцій самої держави: з командно-розподільних в умовах планової економіки вони повинні перетворитися у партнерські зв'язки.