Метод парних порівнянь.

Об”єкти порівнюються попарно для того, щоб встановити, хто в парі більш важливий.

	1	2		n
1		0 (або 1)
2	1 (або 0)
n

	1	2		n	Ранг
1					P1
2					P2
			p
n					pn

p = xij /m

m –кількість експертів. Якщо m>25, то одержані різниці між оцінками мають нормальний розподіл. Шкалювання відбувається таким чином. Знаходимо zij, що відповідає pij, а потіім знаходимо zi= ∑zij i zi=zi/m. Якщо |Zij|> 2, то воно відхиляється як нестабільне.

Принцип групової експертизи.

Основна перевага групового оцінювання полягає в можливості різнобічного аналізу кількісних та якісних аспектів проблеми. До того ж взаємодія між фахівцями дозволить компенсувати зсунення оцінок окремих членів групи, і сумарна інформація буде більшою, ніж інформація окремого експерта.Крім того, окремі експерти можуть ще доповнювати перелік факторів, які, на їх погляд, слід взяти до уваги. Наявність колективної відповідальності дозволить експертам приймати більш ризиковані пропозиції. І тому інтервал оцінок, які надає група, з більшою імовірністю містить справжню оцінку.

Недоліки:

1. якщо всі експерти висловлять однакову думку, то це ще не є ознакою вірності цієї думки;

2. кількість невірної інформації в групі буде більшим, ніж в однієї людини;

3. в роботі з групою можливий вплив найбільш авторитетного або настирливого експерта.

Але в разі додержання певних вимог групова оцінка є більш надійною, ніж індивідуальна. До них відносяться:

1. розподіл оцінок, одержаних від експертів, повине бути гладким. Якщо розподіл багатомодальний, то слід встановити причину цього;

2. якщо дві групи приблизно однакові за складом, користуються одною і тою ж інформацією, то й оцінки повинні бути близькі.

Підготовка експертизи.

Основними етапами проведення експертизи є:

• формулювання цілі експертизи і розробка процедури опитування;

• формування групи спеціалістів- аналітиків;

• відбір і формування групи експертів;

• проведення опитування;

• аналіз і обробка інформації, одержаної від експертів;

• синтез об”єктивної (статистичної) інформації і інформації, одержаної від експертів з метою приведення її до виду, зручного для прийняття рішення.

Цілі експертизи.

Що треба врахувати:

• передісторію і поточний стан проблеми;

• специфічні особливості і власні інтереси експертів, що входять до групи;

• суть проблеми, можливі кінцеві результати і способи їх подання;

• умови використання експертних оцінок.

Якщо цілей декілька, треба встановити ієрархію цілей.

Аналітики розробляють метод опитування, готують перелік подій, які слід оцінити, і встановлюють сукупність факторів, що характеризують ці події.

Можливі такі рівні деталізації факторів:

• якісний опис множини подій, які оцінюються;

• перелік подій;

• опис сталих чинниківдля кожної події;

• виокремлення різних рівнів для кожної події;

• опис набору сталих значень факторів для окжного рівня подій.

Експерти краще всього працюють з анкетами, тому слід попередньо підготувати питання анкети. Вони поділяються на групи:

1. дані про самого експерта;

2. характеристики, що дощволяють оцінити мотиви, які брав до уваги експерт, коли досліджував проблему;

3. основні питання щодо суті досліджуваної проблеми.