Методи обробки інформації, одержаної від експертів.
1.Формалізація інформації.
Необхідність формалізації викликана тим, що досліджувані задачі є слабоструктурованими, тобто не можуть бути в повній мірі описані математично, тому що містять невизначеність не тільки щодо вимірів, але й самого характеру досліджуваних цілей, засобів їх досягнення і зовнішніх умов.
Якщо експерт в змозі порівняти і оцінити всі можливі варіанти дій, то можна вважати, що він має певну систему переваг. Ця система переваг будується на основі ознак або факторів. Фактори можна поділити на дискретні та неперервні, на кількісні та якісні.
В експертних системах використовуються такі основні шкали.
Тип шкали |
Визначення шкали |
Визначення, задані по шкалі. |
1.Номінальна шкала |
Для класифікації об”єктів використовуються числа або символи. |
Еквівалентність (=)
|
2.Порядкова шкала |
A>B (A краще за B) |
Еквівалентність (=), Більше (>) |
3.Інтервальні шкали (Передбачається можливість трансформації оцінок, одержаних за однією шкалою, в оцінки за іншою шкалою за допомогою рівняння y = ax + b ) |
Порядкова шкала + відомі відстані між двома числами на шкалі) |
Еквівалентність (=), Більше (>) Відоме відношення двох інтервалів. |
4.Шкала відношень. (Характер і кількість факторів значною мірою залежить від цілі рішень, які приймаються, причому один і той же об”єкт або явище в різних ситуаціях можуть мати різну значимість) |
Інтервальна шкала + справжня нульова точка. (Відношення будь-яких точок не залежить від одиниці виміру). |
Еквівалентність (=), Більше (>) Відоме відповідне відношення між будь-якими двома точками. |
Оцінка цілей і вибір критерія.
Цілі і різні способи дії повинні встановлюватись на етапі постановки задачі. Цей етап складається з розробки переліку цілей, визначення можливих стратегій і встановлення ефективності стратегій.
Для вибору ефективності потрібно:
визначити міру ефективності по відношенню до кожної цілі;
якщо одержані міри ефективності виявляться різнии, то привести їх до єдиної міри;
визначити для кожної стратегії імовірність досягнення можливого рівня ефективності у вигляді функції;
підсумувати ефективності для кожної стратегії з метою одержання функції загальної ефективності;
встановити мету прийняття рішень у вигляді max(min) прибутку (втрат;
побудувати функцію прибутку для кожної стратегії.
Функція прибутку – це очікуваний результат, тобто результат, який залежить від імовірності отримання прибутку або втрат.
Якщо цілі можуть бути виражені у кількісному вигляді, то для їх узгодження можна використати таку процедуру.
1.Визначити одиниці, в яких вимірюватиметься ступінь досягнення цілі.
2.обрати найбільш важливу ціль V і другу за важливістю W.
3.Побудувати графік відповідності результатів.
W
V
4.Користуючись цим графіком, перетворити комбінацію W.
5.Повторити цей крок для інших цілей.