5. Використання паблик рілейшнз державними органами

Перша світова війна внесла іс­тотні корективи у філософію паблик рілєйшнз. Якщо до цієї пори во­на являла собою здебільшого захисну тактику популяризації впроваджуваних заходів і дій ділових і державних організацій, то тепер практика паблик рілєйшнз набувала наступального характеру. Вона, як ніколи, продемонструвала свою здатність мобілізації громадської думки, населення країни. Прикладом цього може бути діяльність Ко­мітету громадської інформації, створеного Президентом США Вудро Вільсоном на чолі з Джорджем Крілем. Завдання комітету саме й по­лягало в тому, щоб мобілізувати громадську думку на підтримку як участі Америки у війні, так і миротворчих зусиль В. Вільсона всере­дині країни, де громадська думка розкололася навпіл, як тільки-но була оголошена війна.

Комітет Кріля розпочав свою роботу, не знаючи про будь-які ви­пробувані на практиці методики. Йому доводилося постійно імпровізу­вати. Наприклад, не маючи в ті часи розвинутих у масштабах країни радіо- або телемереж, щоб швидко поширювати важливу інформа­нт, він сформував мобільні групи добровольців, що охопили близько 3000 адміністративних графств по всій Америці. Отримую­чи телеграми, ці волонтери, немов птахи, розліталися по школах, цер­квах, клубах та піших місцях скупчення людей, щоб коротко (протя­гом чотирьох хвилин) повідомляти останні новини, за що їх і назива­ли «Чотири мінітмени». Наприкінці війни таких во­лонтерів вже було близько 400 тисяч, які одночасно робили 400 тисяч чотирихвилинних повідомлень серед населення.

Водночас Кріль і його помічник Карл Бійор залучили до роботи професіоналів і створили ще одну розгалужену мережу каналів впли­ву як на супротивника, так і на громадян Америки. Комітет був поді­лений на секції новин, іншомовних газет та інших друкованих мате­ріалів, кінофільмів, військових виставок, ярмаркових експозицій, від­носин із промисловцями, лекторів, реклами та карикатури. Усе це вміло використовувалося для згуртування нації та пропагандистської роботи проти ворогів. Діяльність комітету досягла таких масштабів, яких до цього ніколи не існувало.

Поряд із цим здійснювалася широкомасштабна ПР-кампанія з ор­ганізації державної «Позики свободи», очолювана Г. Емерсоном, який потім став піонером паблик рілєйшнз у банківській справі. У ході кам­панії по збиранню коштів використовувалися прийоми реклами, паб­ліситі, які згодом увійшли до арсеналу мистецтва зв'язків із громад­ськістю багатьох компаній. Великих ПР-зусиль було докладено й Мі­ністерством продовольства, яке мобілізувало населення на зберіган­ня та консервацію продуктів харчування.

Слід відзначити високу ефективність діяльності Комітету Кріля та інших державних організацій, які особливо плідно працювали у сфе­рі мобілізації громадськості на підтримку військових зусиль країни. Досить навести лише декілька фактів. Якщо на початку війни у Чер­воному Хресті США було близько півмільйона членів, а фонди досягали 200 тисяч доларів, то наприкінці війни - відповідно 20 мільйонів членів і майже 400 мільйонів доларів. Якщо навесні 1917 року обліга­ціями державної позики володіли лише 350 тисяч громадян Америки, то вже через шість місяців облігації «Позики свободи» мали на руках 10 мільйонів осіб.

Під час першої світової війни школу практики паблик рілейшнз пройшло чимало людей, котрі згодом стали професіоналами цієї справи. Серед них були вже згадуваний Карл Бійор, який на початку 30-х років створив фірму паблик рілейшнз, що згодом стала однією з найпотужніших у США, та Едуард Бернайз, який невдовзі почав роз­робляти теоретико-методологічні засади нової дисципліни.