- •Навчальний посібник
- •Навчальний посібник
- •Тема 2. Соціально-політичний та економічний розвиток країн Західної Європи у другій половині хх – початку ххі століття (к.І.Н., доц. В.П.Ковальчук)………………………………………………. 34
- •Тема 3. Країни Східної Європи. 1945-2009 рр. (к.І.Н., доц. В.П.Ковальчук)………………………………………………………….. 48
- •Тема 4. Сша й Канада та їх вплив на світовий розвиток у другій 5 4 половині хх століття (ст.Викл. Ю.Б.Махінла)……………… 59
- •Тема 5. Срср 1945 – 1991 рр. Виникнення та розвиток нових незалежних держав на пострадянському просторі (к.І.Н., доц. Н.В.Агафонова, к.І.Н. Викл. Н.В.Дейнека)…………………………. 91
- •Тема 6. Росія у 1991 – 2009 рр. Україна і Російська Федерація у 104 новітні часи (д.І.Н., проф. В.М.Хмарський, викл. О.О.Сечковський)…………………………………………………………
- •Тема 7. Країни Азії та Африки. Країни Латинської Америки 1 2 0
- •Тема 8. Глобальні тенденції розвитку сучасного світу (к.І.Н., доц. В.М.Красовський, к.І.Н., доц. Л.Ф.Домбровська)…………………
- •1.1. Предмет та основні завдання курсу «Історія сучасного світу». Джерела та українська історіографія.
- •1.2. Сучасний поділ та класифікація країн світу
- •1.3. Зміни у світі після Другої світової війни. Формування нової системи міжнародних відносин на основі принципу мирного співіснування
- •1.4. Основні тенденції світового суспільного розвитку
- •2.1. Особливості повоєнної відбудови та подальшого розвитку держав Західної Європи
- •2.2. Європейська інтеграція. Вплив Європейського Союзу (єс) на розвиток інтеграційного процесу в Європі
- •2.3. Україна і Європейський Союз
- •3.1. Основні демократичні перетворення у східноєвропейських країнах після Другої світової війни
- •3.2. Наростання внутрішньої нестабільності у 50-80-х роках
- •3.3. Демократичні перетворення у країнах Східної Європи у 80-90-роки хх ст. Україна і східноєвропейські країни
- •4.1. Зростання зовнішньополітичної активності сша у повоєнні часи. Канада після Другої світової війни: загострення національних проблем
- •4.2. Внутрішня та зовнішня політика сша у 50 - 90-ті рр. Соціально-економічний розвиток Канади у 1980 - 2009 рр.
- •4.3. Зростання впливу сша на міжнародній арені після розпаду срср та країн комуністичного блоку. Розвиток взаємовідносин незалежної України зі сша та Канадою
- •4.4. Економічні та соціально-демографічні характеристики сша на початку ххі століття
- •5.1. Срср у повоєнні часи. Основні принципи зовнішньополітичної доктрини срср. Радянський Союз і проблеми безпеки у Європі та світі
- •5.2. «Перебудова» і розпад срср. Загострення національних проблем, активізація національних рухів
- •5.3. Виникнення та розвиток нових незалежних держав. Україна і Країни снд
- •21 Червня 2000 р. 1 грудня 2000 р.
- •6.1. Політичний та соціально-економічний розвиток Російської Федерації у 1991 – 2009 рр.
- •6.2 Становлення та розвиток українсько-російських відносин у новітню добу
- •7.1. Розпад колоніальної системи, створення та розвиток незалежних держав афро-азіатського та латиноамериканського континентів
- •7.2. Особливості політичного та економічного розвитку африканських країн у новітні часи
- •7.3. Основні тенденції соціально-економічного розвитку країн Азії
- •7.4. Розвиток країн Латинської Америки у новітні часи
- •8.1. Виникнення та розвиток глобалізаційних процесів у сучасному світі
- •8.2. Глобалізація та проблеми збереження державного суверенітету
- •8.3. Участь України в процесах глобалізації
- •Основні терміни
- •З резолюції 1-ї частини 1-ї сесії генеральної асамблеї оон (січень, 1946 рік)
- •Уривок з промови уінстона черчілля «залізна завіса»
- •Дискримінації щодо жінок
- •Договор о европейском союзе
- •От 2 октября 1997 г. И Ниццким договором от 26 февраля 2001 г.
- •Заява голов держав республіки бєларусь, ррфср, україни про розпад срср і утворення снд (8 грудня 1991 р.)
- •Розділ і
- •З договору про дружбу, співробітництво і партнерство між україною та російською федерацією
- •(9 Лютого, 2005 рік)
- •З державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року
- •Література
2.3. Україна і Європейський Союз
Як незалежна держава, Україна прагне встановити добрі відносини з усім світовим співтовариством. Цьому сприяє обрання Україною статусу неприєднання до будь-яких військових блоків, добровільна відмова від володіння ядерною зброєю.
Взаємозв’язки України з іншими державами відбуваються на двох рівнях – на рівні міжнародному і на рівні двосторонніх відносин.
Україна співпрацює з багатьма міжнародними організаціями, при тому будучи одним із фундаторів окремих з них. Так, вона була серед засновників
ООН у 1945 р. У Генеральній Асамблеї ООН Україна має рівні права з усіма членами, декілька разів обиралася непостійним членом Ради Безпеки.
Україна – активний учасник у головному економічному органі ООН – Економічній і соціальний раді (ЕКОСОР), а також в ЮНІДО, ЮНКТАД та інших, пов’язаних з економікою. Після здобуття незалежності Україна вступила у 1992 році до таких могутніх у світовій економіці організацій, як Міжнародний валютний фонд та Світовий банк.
Міжнародний валютний фонд є найбільшим серед міжнародних організацій кредитором України, його частка становить 60%. За станом на 1999 рік МВФ виділив Україні кредитів на суму у 4,8 млрд. дол. Вони спрямовані на економічну трансформацію в Україні: перш за все – на покриття дефіцитів платіжного балансу й погашення внутрішнього боргу. Завдяки кредитам МВФ вдалося приборкати гіперінфляцію та ввести в обіг нову грошову одиницю – гривню. Стабілізація гривні у 2000 – 2001 рр. відбувалася також не без допомоги МВФ. МВФ регулює потоки капіталу між державами світу: члени МВФ умовно поділяються на країни-донори (це розвинені країни) і країни-споживачі допомоги, до яких належить і Україна. Хоча квота України в МВФ становить лише 0,7 %, її членство у цій організації дуже важливе для нашої держави, причому не тільки через можливість безпосередньо отримувати від неї кредити. Фонд не лише впливає на ситуацію світового валютно–кредитного ринку. Від позицій Фонду багато в чому залежить політика комерційних банків та інших кредитних закладів. Неврівноваженість української економіки сприймається як істотний ризик для надання кредиту. Авторитет МВФ створює так званий “демонстраційний ефект” – тобто пом’якшує цей ризик.
Україна є членом всіх структур Світового банку: міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР); Міжнародної фінансової корпорації (МФК); Міжнародної асоціації розвитку (МАР) та багатосторонньої агенції гарантування інвестицій (БАГІ). Серед міжнародних кредитно-фінансових організацій МБРР є другим після МВФ кредитором України. Його частка
становить 33% всіх позик. Кошти використовуються більш різноманітно. Вони спрямовані також на реалізацію довгострокових інвестиційних проектів, підтримку українських підприємств, страхування імпорту. Умови надання кредитів від Світового банку більш сприятливі. Термін погашення кредитів продовжується до 20 років з пільговим періодом 5 років (для країн ІІІ категорії, де рівень доходів нижче середнього). За рахунок Світового банку в Україні реалізується 16 проектів на загальну суму 2 895 млн. дол. та 15 млн. нім. марок. Значне місце займають позики на структурну перебудову й розвиток паливно-енергетичної галузі, на реконструкцію сільського господарства, впровадження ринкових відносин в аграрнопромисловому комплексі.
Третьою організацією за обсягом кредитів України є Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Позики його безпосередньо йдуть на розвиток виробництва, причому значна їх частка спрямовується на підтримку приватних малих і середніх підприємств. ЄБРР працює на комерційній основі, кредити надаються за умов ринкових ставок. За обсягом кредитів банку Україна посідає друге місце. В галузевому розрізі ЄБРР інвестує переважно харчову промисловість, видобуток нафти й газу, агробізнес, телекомунікації, портове господарство, а також вкладає кошти у фінансову сферу. Україна у 2007 р. стала членом Світової Організації Торгівлі (заявка про вступ до ГАТТ, так називалася ця організація раніше, була направлена до цієї міжнародної установи нашою державою ще у 1993 р.).
Стратегічною метою України є вступ до Європейського Союзу. Бажання України не реалізується через невідповідність економічного механізму України нормам і вимогам ЄС. У 1994 році була підписана угода про партнерство і співробітництво між ЄС і Україною. Вона набула чинності у 1998 році. Основні пункти угоди: розвиток тісних політичних стосунків шляхом постійного діалогу з політичних питань; сприяння торгівлі та інвестиціям гармонійним економічним стосункам; забезпечення основ для взаємовигідного економічного, соціального, фінансового, науково-технічного
та культурного співробітництва; підтримка України в її зусиллях зміцнювати демократію та завершення переходу до ринкової економіки У 1999 році була прийнята “Спільна стратегія Європейського Союзу щодо України”, мета якої - сприяння демократичним перетворенням в Україні як фактора зміцнення миру, стабільності та процвітання в Європі.
Одним із напрямків співробітництва України з ЄС є програма ТАCІS -Технічна допомога СНД. Зокрема, на економічні реформи в У країні виділено гранти для 32 проектів (проекти з реструктуризації сільського господарства, сприяння розвитку фінансових ринків в Україні та інше). ТАСІS передає ноу-хау, яким володіють державні й приватні організації, що дозволяє сполучати досвід з професійними знаннями й навичками на місцях.
Таким чином, період 1945-2009 рр. для країн Західної Європи виявився надзвичайно насиченим за кількістю історичних подій, наслідком яких стали кардинальні зміни і перетворення в усіх сферах життя народів цієї частини світу. Європейські держави за короткий час подолали руйнівні наслідки війни, здійснили в жорстких умовах «холодної війни» реконструкцію і перебудову господарства, досягли суттєвих соціально-економічних результатів. Високорозвинені країни Західної Європи сьогодні є лідерами сучасного світу, вони складають «золотий мільярд людства», це впливові члени «великої вісімки» та «великої двадцятки» - за їхньою безпосередньою участю здійснюється узгодження широкого кола питань з актуальних міжнародних проблем та координації фінансової і торговельної політики. Якщо Європейський союз матиме успіх, Європа матиме більше значення в економічній та політичній історії світу, ніж будь-коли раніше.
Питання для самоконтролю:
Яких змін зазнали країни Західної Європи після Другої світової війни?
Охарактеризуйте зовнішні та внутрішні політичні чинники, які сприяли демократичним перетворенням суспільних відносин і економічному відродженню господарства західноєвропейських держав після Другої світової війни.
Назвіть найвпливовіші міжнародні організації країн Західної Європи, діяльність яких має визначальне значення для сучасного суспільно-політичного і економічного розвитку регіону і країн світу?
Як відбувався процес євроінтеграції, налагодження та розвитку міжнародного співробітництва країн Західної Європи з державами світу.
Яким чином процес соціально-політичного та економічного розвитку країн Західної Європи впливає на стан і розвиток сучасного світу?
Охарактеризуйте економічні відносини України із західноєвропейськими державами на сучасному етапі.
Тема 3
Країни Східної Європи. 1945 – 2009 рр.
Боротьба між силами демократії і реакції із завершенням Другої світової війни не припинилася; скориставшись поразкою капіталістичних держав, СРСР сподівався змінити співвідношення сил у світі на свою користь шляхом створення світової системи соціалізму. Полем соціалістичного експерименту стали країни Східної Європи. У другій половині 50-х років ХХ ст. уряди цих країн заявили світу про початок побудови соціалізму. Комуністичні прорадянські режими, спираючись на створені за ініціативою СРСР економічні (Рада Економічної Взаємодопомоги) та воєнні (Варшавський договір) інституції, ігнорували об’єктивні фактори розвитку своїх країн, декларуючи наприкінці 60-х років про перехід до побудови комуністичних суспільних відносин. Натомість у більшості з цих країн встановилися авторитарні режими. Розпад СРСР та відкрито антинародний характер дій комуністів у країнах Східної Європи наприкінці 80-х років спровокували у цьому регіоні нову хвилю демократичних революцій. Сьогодні держави Східної Європи у переважній своїй більшості є членами Європейського Союзу та Північноатлантичного альянсу; вони продовжують
будувати своє майбутнє, спираючись на загальнодемократичні міжнародні принципи, керуючись законами світової спільноти. Серед них своє місце шукає і народ України.