Основні терміни

Автономія – ( грец. – незалежність ) – самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом (Конституцією).

“Берлінська стіна” – споруда з бетону і колючого дроту, яка була побудована на кордоні між Східним і Західним Берліном. 13 серпня 1961 року з метою перешкодження масовій втечі жителів НДР у Західну Німеччину. Будівництво стіни, розпочате за схваленням СРСР та інших країн Варшавського договору, було здійснено протягом 10 днів. Ця стіна мала довжину – 45,1 км і відразу ж стала символом “холодної війни”. В кінці 1980-х рр. у житті НДР розпочалися демократичні зміни і вони вирішили долю стіни. 9 листопада 1989 року новий уряд НДР оголосив про безперешкодний перехід зі Східного Берліна в Західний і навпаки. Розпочалося стихійне розбирання стіни. Офіційний демонтаж відбувся у січні 1990 року, але частина стіни була залишена як пам’ятка подій.

Британська Співдружність Націй – (назва існувала до 1947 р.), далі Співдружність – об’єднання, до якого входять Великобританія і багато її колишніх домініонів та колоній. Правовий статус Співдружності визначений Вестмінстерським статутом 1931 року, який було уточнено в 1947 р. Діє Секретаріат Співдружності, проводяться щорічні конференції. У складі уряду Великобританії є міністр у справах Співдружності.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – сукупна вартість у ринкових цінах кінцевого продукту (продукції, товарів, послуг), створеного за рік у межах країни виробниками, які знаходяться на її території.

Валовий національний продукт (ВНП) – сукупний річний прибуток, створений національними виробниками як у країні, так і за її межами.

Вакуф – у мусульманських країнах рухоме і нерухоме майно, земля, передані державою та окремими особами на релігійні потреби, економічна основа впливу мусульманського духівництва.

Глобальні проблеми сучасності – сукупність проблем, які постали перед людством у другій половині ХХ століття і вимагають вирішення об’єднаними зусиллями всього світового співтовариства. Частина глобальних проблем сучасного світу пов’язані з внутрішніми взаємовідносинами у самому людському суспільстві (боротьба проти гонки озброєнь, міжнародної злочинності, тероризму тощо). Частина глобальних проблем є відображенням кризи у взаємовідносинах між суспільством та природою (демографічна, екологічна, продовольча, енергетична).

“Група восьми” (велика вісімка) – неформальне об’єднання семи найбільш розвинених у економічному відношенні країн світу (США, Японія, Німеччина, Франція, Великобританія, Італія, Канада) і Росія. З 1975 р. щороку проходять зустрічі на рівні лідерів, у ході яких обговорюються основні економічні та політичні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.

Депортація (лат. – вислання) – примусове виселення з місця постійного проживання, навіть вигнання за межі держави, особи чи групи осіб, частини населення, визнаних правлячою владою як соціально небезпечні.

Держава – форма організації суспільства, носій публічної влади, сукупність взаємозв’язаних установ і організацій, які здійснюють управління суспільством від імені народу.

Держава демократична – тип держави, в якій народ є джерелом влади, де державні демократичні соціально-політичні інститути забезпечують органічне поєднання участі народу у вирішенні загальнодержавних справ із широкими громадянськими правами і свободами.

Держава правова – тип держави, основними ознаками діяльності якої є верховенство закону, правовий захист особи.

Держава соціальна – держава, що прагне до забезпечення кожному громадянину гідних умов життя, соціальної захищеності та справедливості.

Доктрина – найважливіші принципи внутрішньої та зовнішньої політики держави, які визнають її майбутнє.

Домініон – держава в складі Британської імперії, яка має самоуправління, але визнає главою англійського короля.

Європейський Союз ( ЄС ) – міжнародне об’єднання, яке включає у собі риси міжнародної організації та елементи конфедеративної держави. Створений у 1992 р. а початок 2005 року до ЄС входили 25 країн. Стратегічними цілями ЄС є формування ринкового простору із вільним рухом товарів і капіталів; створення умов у політичній, економічній та фінансовій сферах до зближення країн; здійснення узгодженої зовнішньої політики, включаючи питання безпеки світового співробітництва.

Концесія – право на експлуатацію іноземною державою, компанією або окремою особою природних багатств, підприємств, інших господарських об'єктів протягом певного часу на підставі .спеціального договору.

Кримська (Ялтинська) конференція 1945 р. глав уряду трьох союзних держав у Другій світовій війні: Й.В. Сталін (СРСР), Ф.Д. Рузвельт (США) і У. Черчіль (Великобританія) – 4-11 лютого в Ялті. Виробили і узгодили військові плани союзних держав і намічені головні принципи їх політики після закінчення війни для забезпечення міцного миру і системи міжнародної безпеки… учасники Кримської конференції сформували свою мету – знищити німецький мілітаризм і нацизм; узгодженно рішення про створення в Німеччині зон окупації трьох держав (а також Франції, якщо вона погодиться) і також загальнонімецького контрольного органу союзних держав, про сплату Німеччиною репарацій, про створення ООН. Через два-три місяці СРСР мав за певних умов вступити у війну проти Японії.

Організація Об’єднаних Націй (ООН) – універсальна міжнародна організація, створена у 1945 р. для підтримки миру у світі, міжнародної безпеки і розвитку співробітництва між державами. Засновниками ООН

стали 50 держав. Сьогдні членами ООН є 192 держави. Статут ООН був підписаний 26 червня 1945 р. на конференції у Сан-Франциско, вступив у дію 24 жовтня 1945 р. Статут ООН – єдиний міжнародний документ, положення якого є обов’язковим для всіх держав-членів ООН. Україна є одним з фундаторів ООН.

Організація Північноантлатичного договору (НАТО) – військово-політична організація, яка утворена у 1949 р. у складі 12 держав для забезпечення колективної оборонної стратегії країн Західної Європи, США та Канади. З кінця ХХ століття діяльність НАТО трансформувалася у бік урегулювання конфліктів за допомогою миротворних сил, забезпечення безпеки в Європі та інших регіонів світу.

Організація з безпеки та співробітництва у Європі (ОБСЄ) – створена у грудні 1994 р. на базі Наради з безпеки та співробітництва в Європі, яка проходила у Хельсинки (Фінляндія) у 1975 році.

Організація держав-експортерів нафти (ОПЕК) – ОПЕК створена у 1960 р. для координації поставок нафти на світовий ринок та цінової політики держав – виробників нафти. Контролює майже половини світового обсягу торгівлі нафтою, встановлює офіційну ціну на сиру нафту., яка може визначати світовий рівень цін. До складу ОПЕК входять: Венесуела, Іран, Ірак, Кувейт, Саудівська Аравія, Катар, Індонезія, Лівія, Алжир, Нігерія, ОАЕ, Еквадор, Габон.

План Маршалла – програма відновлення і розвитку Європи після Другої світової війни за допомогою США. Розроблений у 1947 р. Дж. К. Маршаллом (почав діяти у квітні 1948 р.). Брали участь у здійсненні цього плану 17 європейських країн (включаючи Західну Німеччину). План Маршалла зміцнював позиції США в Західній Європі. Згодом у 1951 році був замінений законом “про взаємне забезпечення безпеки”, що передбачав разове надання економічної і військової допомоги.

Потсдамська (Берлінська) конференція 1945 р. (17 липня – 2 серпня, Потсдам) глав представництв провідних держав-переможиць у Другій

світовій війні: СРСР (Й.В. Сталін), США (Г.Трумен), Великобританії (У.Черчіль, з 28 липня К.Еттлі). Прийнято рішення про демілітаризацію та денацифікацію Німеччини, про репарації, знищення німецьких монополій, про західний кордон Польщі. Було підтверджено предачу СРСР м. Кенігсберг (нині – Калінінград) і прилеглого до нього району тощо.

Політика розрядки напруженості у міжнародних відносинах – відмова від взаємної недовіри, підозрілості, суперництва, загрози застосовування сили, накопичення озброєння; урегулювання конфліктів мирним шляхом. Розпочалася з початку 70 - х років ХХ століття.

Рада економічної допомоги (РЕВ) – у 1949-1991 рр. міжурядова економічна організація. До неї входили: Албанія (у 1961 р. вийшла зі складу) РЕВ і припинила роботу в ній), Болгарія, Угорщина, В’єтнам. НДР (до 1990 р.), Куба, Монголія, Польща, Румунія, СРСР, Чехословаччина. РЕВ припинила своє існування після розпаду СРСР.

Революція 1956 р. в Угорщині – виступи угорського народу проти комуністичного режиму в країні. За допомогою силового втручання СРСР його було придушено. У липні 1953 р. новий уряд на чолі з І. Надєм відмовився від політичного курсу на радянський зразок. Прорадянські сили країни домоглися відставки І. Надя навесні 1955 р. Проте напруження посилювалось і в жовтні 1956 р. відбулася масова демонстрація протесту та підтримки реформаторських сил у Польщі. Були введені радянські війська в Будапешт 4 листопада 1956 р. і скинуто уряд І. Надя, який вдруге прийшов до влади, за допомогою наступу радянських військ на Будапешт. Наслідками угорських подій стала загибель близько трьох тисяч чоловік, майже 200 тис. угорців були змушені емігрувати, І. Надь і ряд міністрів його уряду були осуджені і у 1958 році – страчені. Згодом у Москві створили уряд Я. Кадара і за підтримки СРСР він продовжував його політику в Угорщині.

Революція 1989 року в Румунії, в результаті якої у березні того ж року опозиція відправила у відставку Н. Чаушеску, звинувативши його в руйнуванні економіки, невиконанні Конституції. Але він не сприймав цих

рішень і змін, які несла “перебудова” СРСР. Вагу невдоволення народу доповнила депортація угорського пасторя. Це невдоволення переросло у повстання. Н. Чаушеску видав наказ армії, за яким було розстріляно демонстрантів. Після цього по всій країні розпочалися виступи. Н. Чаушеску разом з дружиною змушений був змінити своє місце перебування, та невдовзі їх схопили і 25 грудня 1989 року за рішенням суду стратили. Подальші події в Румунії супроводжувались протестами шахтарів, інших верств населення, лібералізацією економіки, внутрішньополітичними кризами, пониженням рівня життя населення.

Референдум – спосіб прийняття законів та рішень найважливіших питань державного життя шляхом всенародного голосування.

Сепаратизм – стремління окремих груп населення до відокремлення від даної держави.

Серпневий путч 19-21 серпня 1991 року – спроба антиконституційного перевороту, який здійснювала консервативна частина керівництва СРСР і КПРС. Переворот був направлений на відновлення влади і впливу партійно-державної номенклатури. На чолі заколоту був Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС). До його складу увійшли: О.Д. Бакланов, В.А. Крючков, Г.І. Янаєв та ін. Опір заколоту організувало керівництво РРФСР на чолі з президентом Б.М. Єльциним, якого підтримувало активно населення Москви. Відбулося зіткнення людей з військами. Путч закінчився поразкою. Наслідки його призвели до падіння комуністичного режиму і прискорили розпад СРСР.

Співдружність Незалежних держав (СНД) – міжнародне об’єднання, до якого увійшли Білорусія, Росія та Україна. 8 грудня 1991 р. у Мінську підписано угоду, за якою держави заявили про глибоку кризу і розпад СРСР і про припинення його існування, але вони готові співпрацювати в політичній, економічній, гуманітарній, культурній та інших сферах. Згодом 21 грудня 1991 р. до цієї угоди приєдналися Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Киргизія, Молдавія, Таджикистан, Туркменія, Узбекистан. Було також

підписано у Алма-Аті Декларацію про цілі та принципи СНД. У 1993 році до СНД приєдналася Грузія і в цьому ж році прийняли Статут СНД.

“Тиха революція” 1989 р. в Угорщині – подія відбулася у рік краху всіх комуністичних урядів у Східній Європі, коли і комуністична партія Угорщини зазнала краху. Навесні 1990 року відбулися вибори прем’єр-міністра, ним став лідер Угорського демократичного форуму – Йожеф Антал, а президентом – відомий перекладач – А.Генц. Розпочалися реформи, приватизація державних підприємств, які супроводжувались ростом інфляції, зниженням рівня життя. Тому коаліційний новий уряд 1994 року на чолі з Д.Хорном, успішно розпочав здійснення нової програми реформ, хоча вони супроводжувались більш жорсткими економічними заходами. Але вони дали свої позитивні плоди – добробут населення зріс. У травні 1998 р. влада, в Угорщині перейшла до партійної коаліції, яка складалась з Союзу молодих демократів. Угорщина стала однією із трьох колишніх комуністичних держав (разом з Польщею і Чеською Республікою), які були запрошені в НАТО як повноправні її члени.

Тегеранська конференція 1943 р. – під час Другої світової війни конференція трьох союзних держав: СРСР (Й. Сталін), США (Ф. Рузвельт) і Великобрітанії (У. Черчіль) відбулася 28 листопада – 1 грудня в Тегерані (Іран). Було прийнято Декларації про спільні дії у війні проти Німеччини і післявоєнне співробітництво трьох держав, рішення про відкриття не пізніше 1 травня 1944 року другого фронту в Європі, про післявоєнні кордони Польщі та інші рішення.

Терор або тероризм (від лат. – страх, жах) – насильницькі дії (переслідування, захват заложників, диверсійні акти та ін.)з метою розсіяння страху, подавлення волі, нав’язування тієї чи іншої лінії поведінки людині. Терористична діяльність може приймати форми внутрішнього і міжнародного тероризму.

Тоталітарний режим, тоталітаризм – політичний лад, при якому влада у державі зосереджена в руках певної групи (політичних партій), яка знищує

демократичні свободи, повністю підкорює всі сфери суспільного життя своїм інтересам та утримує контроль над суспільством шляхом терору.

Халіфат – форма організації державної влади в мусульманських країнах, коли в руках правителя зосереджені світські і релігійні функції.

“Холодна війна”– військово-політична конфронтація держав світу після Другої світової війни (др. пол. 40-х-60-ті рр.), при якій утворювалися військово-політичні блоки та угрупування , існувала реальна загроза миру. В цих умовах посилювався міжнародний вплив СРСР та США, характерною рисою цього періоду були “гонка озброєнь”.

ХРОНОЛОГІЯ

1945 р., 4-17 лютий – Кримська (Ялтинська) конференція глав урядів трьох союзних держав у Другій світовій війні: Й.В. Сталіна (СРСР), Ф.Д. Рузвельта (США), У. Черчилля (Великобританія).

1945 р., 25 квітня – Створення Організації Об’єднаних Націй (ООН).

1945 р., 8 травня – Капітуляція фашистської Німеччини.

1945 р., 17 липня – 2 серпня - Потсдамська (Берлінська) конференція глав урядів СРСР, США, Великобританії. Прийняла рішення про демілітаризацію Німеччини, знищення німецьких монополій, про репарації, про західний кордон Польщі; підтвердила передачу СРСР м. Кенігсберг (нині – Калінінград) та ін.

1945 р., 6-9 серпня – Ядерне бомбардування Збройними силами США японських міст Хіросіма та Нагасакі.

1945 р., 2 вересня – Капітуляція Японії. Закінчення Другої світової війни.

1945 р., 16 листопада – Створення організації ЮНЕСКО .

1945 р, 20 листопада – 1946 р., 1 жовтня – Нюрнбергський процес проводився у м. Нюрнберг у Міжнародному військовому трибуналі до відповідальності були притягнені вищі військові та державні діячі фашистської Німеччини. На Нюрнберзькому процесі вперше в історії агресія була визнана тяжким злочином проти людства.

1946 р., 10 січня – Відкриття Першої сесії Генеральної Асамблеї ООН.

1947 р., 5 червня – Проголошення США "плану Маршалла". Програма відновлення і розвитку Європи після Другої світової війни шляхом надання їй американській економічній допомозі.

1947 р. – Британське Співтовариства націй об’єднання до якого входять

Великобританія і багато її колишніх домініонів і колонії. 1949 р. – Створення Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ). 1949 р. – Створення Організації Північноатлантичного договору (НАТО). 1949 р. 1 жовтня – Проголошення Китайської Народної Республіки. 1952 р. – Створення НАТО.

1955 р. – Створення Організації Варшавського договору. 1957 р., 4 жовтня – Запуск у СРСР першого штучного супутника Землі. 1957 р. – Утворення Європейського Економічного Співтовариства 1959 р.,1 січня – Перемога народної революції на Кубі. 1962 р., 12 квітня – Політ у космос радянського космонавта Ю. Гагаріна. 1972 р. – Договір «Про скорочення стратегічних наступальних озброєнь»

1985. р. квітень – Проголошення в СРСР курсу на перебудову.

1986. р., 26 квітня – Аварія на Чорнобильській АЕС.

1989. р., грудень – Об'єднання Німеччини.

1990. р., 16 липня – Декларація про державний суверенітет України.

1991. р., 24 серпня – Проголошення незалежності України. 1991 р., 1 листопада – Декларація прав національностей України. 1991 р., 1 грудня – Всеукраїнський референдум і вибори Президента України.

1991 р., 8 грудня – Підписання угоди, за якою Радянський Союз як суб'єкт міжнародного права припинив своє існування.

1992 р. – Договір про Європейський Союз.

1999 р. – Впровадження в Європі спільної європейської валюти — євро. 2001 р. березень – в Іркутську (Росія) відбулися переговори Президента РФ В. Путіна з прем’єр-міністром Японії Йосіро Морі, на яких досягнуто

домовленості щодо прискорення переговорів про укладання мирного

договору між двома країнами;

2001 р., 11 вересня – напад терористів на Світовий торговельний центр у

Нью-Йорку та будівлю Пентагону у Вашингтоні, загибель понад 3 тисяч

чоловік;

2001. р., жовтень-листопад – військова операція США та їх союзників проти режиму талібів та «Аль-Каїди» у Афганістані під назвою «Незламна воля»;

2002. р., 13 червня – вихід США з системи протиракетної оборони (ПРО), створеної згідно договору 1972 р.;

2002 р., вересень – у Йоганнесбурзі завершилася планетарна зустріч у верхах, яка ухвалила «План дій» «Декларацію», що містили заклик до підтримки екологічної рівноваги, боротьби з бідністю, збереження природного розмаїття світу, ратифікації Кіотського протоколу про обмеження шкідливих викидів в атмосферу;

2003 р., березень – початок військової операції Збройних Сил США та Великобританії в Іраку, внаслідок якого було покладено край тоталітарному правлінню Саддама Хусейна;

2003 р., 15 жовтня – Китай стає третьою країною у світі, що самостійно здійснила пілотований політ у космос, першим тайконавтом (космонавтом) КНР став військовий льотчик Ян Лівей;

2005 р., травень – у Варшаві завершилася 3-тя зустріч у верхах країн – членів Ради Європи, яка ухвалила декларації щодо запобігання тероризму, боротьби з відмиванням злочинних доходів, протидії торгівлі людьми;

2005 р., травень – канцлер ФРН Г. Шредер у посланні Президенту України В. Ющенку приніс офіційні вибачення за страждання і несправедливість, які були завданні українському народу під час Другої світової війни;

2005 р., липень – у Единбурзі (Шотландія) відкрилася 31-а зустріч у верхах країн «Великої вісімки», головними темами якої були глобальні кліматичні зміни і заборгованість найбідніших держав світу;

2005 р., жовтень – присудження Нобелівської премії миру Міжнародному агентству з атомної енергетики (МАГАТЕ) та його керівнику – єгиптянину Мухаммеду аль-Фарадеї;

2005. р. – затвердження парламентом Федеративної Республіки Німеччини (бундестагом) на посаді канцлера першої в історії жінки, лідера ХДС Ангели Меркель;

2006. р., 3 червня – проголошення державної незалежності Республіки Чорногорія і остаточний розпад колишньої Югославської федерації, втрата Сербією виходу до моря;

2007. р. – відставка багаторічного глави британського уряду Т. Блера і затвердження Прем’єр-міністром Великобританії нового лідера Лейбористської партії Г. Брауна;

2007 р. – перемога Н.Саркозі на президентських виборах у Франції у суперництві з політиком-жінкою, лідером Французької соціалістичної партії Сіголен Руаяль;

2007. р., грудень – загибель внаслідок теракту Беназір Бхутто, лідера опозиції і першої жінки на посаді Прем’єр-міністра в ісламському світі;

2008. р., 24 лютого – Національна Асамблея Республіки Куба з результатом у 97,7% голосів обирає Рауля Кастро новим Головою Державної Ради, а згодом затверджує його головою Ради Міністрів та Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил Куби; незмінний впродовж десятиліть «Команданте Революції» Фідель Кастро залишає офіційні державні посади;

2008 р., травень – офіційний вступ на посаду Президента Російської Федерації Д.А. Медвєдєва та затвердження Державною Думою В.В. Путіна на посаді голови уряду РФ;

2009р., січень - офіційний вступ на посаду Президента США (інавгурація)

Барака Обами, першого в історії країни представника афроамериканської

громади; 2009 р., квітень - зустріч на найвищому рівні лідерів провідних, економічно

розвинених держав світу (саміт G-20) з метою вироблення рішень з

подолання світової економічної кризи; 2009 р., квітень - відзначення Дня катастрофи в Ізраїлі та вшанування

пам’яті жертв геноциду єврейського народу (холокосту) під час Другої

світової війни; 2009 р., квітень - ювілейний саміт в Брюсселі та Страсбурзі з нагоди 60-

річчя утворення Організації Північноатлантичного договору (НА ТО),

оголошення Президентом Н. Саркозі рішення про повне повернення

Франції до структур блоку;

ДОКУМЕНТИ ТА МАТЕРІАЛИ З КУРСУ «ІСТОРІЯ СУЧАСНОГО СВІТУ»

З АГ А Л ЬНА ДЕКЛ АР АЦІЯ ПР АВ Л Ю ДИНИ

Прийнята на третій сесії Генеральної Асамблеї ООН 10 грудня 1948 року, що відбулася у Парижі, і проголошена як завдання, до виконання якого повинні прагнути всі народи і всі держави (резолюція 217А/111 від 10.12.1948 р.)

Беручи до уваги, що визнання гідності, яка властива всім членам людської сім’ї, і рівних та невід’ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру: і беручи до уваги, що зневажання і нехтування правами людини призвели до варварських актів, які обурюють совість людства, і що створення такого світу, в якому люди будуть мати свободу слова і переконань і будуть вільні від страху і нужди, проголошено як високе прагнення людей; і беручи до уваги, що необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина

не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення; і беручи до уваги, що необхідно сприяти розвиткові дружніх відносин між народами; і беручи до уваги, що народи Об'єднаних Націй підтвердили в Статуті свою віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особи і в рівноправність чоловіків і жінок та вирішили сприяти соціальному прогресові і поліпшенню умов життя при більшій свободі; і беручи до уваги, що держави-члени зобов'язались сприяти у співробітництві з Організацією Об'єднаних Націй загальній повазі і додержанню прав людини і основних свобод; і беручи до уваги, що загальне розуміння характеру цих прав і свобод має величезне значення для повного виконання цього зобов'язання;

Генеральна Асамблея проголошує цю Загальну декларацію прав людини як завдання, до виконання якого повинні прагнути всі народи і всі держави з тим, щоб кожна людина і кожний орган суспільства, завжди маючи на увазі цю Декларацію, прагнули шляхом освіти сприяти поважанню цих прав і свобод і забезпеченню, шляхом національних і міжнародних прогресивних заходів, загального і ефективного визнання і здійснення їх як серед народів держав-членів Організації, так і серед народів територій, що перебувають під їх юрисдикцією.

Стаття 1

Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства.

Стаття 2 Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища. Крім того, не повинно проводитися ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина наложить, незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною, несамоврядованою або як-небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті.

Стаття 3

Кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканніть.

Стаття 4

Ніхто не повинен бути в рабстві або у підневільному стані; рабство і работоргівля забороняються в усіх їх видах.

Стаття 5

Ніхто не повинен зазнавати тортур, або жорстокого, нелюдського, або такого, що принижує його гідність, поводження і покарання.

Стаття 6

Кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб'єктності.

Стаття 7

Всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Усі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації.

Стаття 8

Кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Стаття 9

Ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.

Стаття 10

Кожна людина, для визначення її прав і обов'язків і для встановлення обґрунтованості пред'явленого їй кримінального обвинувачення, має право, на основі повної рівності, на те, щоб її справа була розглянута прилюдно і з додержанням усіх вимог справедливості незалежним і безстороннім судом.

Стаття 11

1. Кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинною доти, поки її винність не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому їй забезпечують усі можливості для захисту.

2. Ніхто не може бути засуджений за злочин на підставі вчинення будь-якого діяння або за бездіяльність, які під час їх вчинення не становили злочину за національними законами або за міжнародним правом. Не може також накладатись покарання тяжче від того, яке могло бути застосоване на час вчинення злочину.

Стаття 12

Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, тайну його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.

Стаття 13

1. Кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави.

2. Кожна людина має право покинути будь-яку країну, включаючи й свою власну, і повертатися у свою країну.

Стаття 14

Кожна людина має право шукати притулку від переслідувань в інших країнах і користуватися цим притулком. Це право не може бути використане в разі переслідування, яке в дійсності ґрунтується на вчиненні неполітичного злочину, або діяння, що суперечить цілям і принципам Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 15

1. Кожна людина має право на громадянство.

2. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений громадянства або права змінити своє громадянство.

Стаття 16

1. Чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

2. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.

3. Сім'я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства та держави.

Стаття 17

1. Кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими.

2. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна. Стаття 18 Кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії; це право

включає свободу змінювати свою релігію або переконання і свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноособово, так і разом з іншими, прилюдним або приватним порядком в ученш, богослужінні і виконанні релігійних та ритуальних обрядів.

Стаття 19

Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів.

Стаття 20

Кожна людина має право на свободу мирних зборів і асоціацій. Ніхто не може бути примушений вступати до будь-якої асоціації.

Стаття 21

1. Кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників.

2. Кожна людина має право рівного доступу до державної служби в своїй країні.

3. Воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятися у періодичних і нефальсифікованих виборах, які повинні провадитись при загальному і рівному виборчому праві шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування.

Стаття 22

Кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Стаття 23

1. Кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

2. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Кожна людина має право створювати професійні спілки і входити до професійних спілок для захисту своїх інтересів.

Стаття 24

Кожна людина має право на відпочинок і дозвілля, включаючи право на розумне обмеження робочого дня та на оплачувану періодичну відпустку.

Стаття 25

1. Кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який

є необхідним для підтримання здоров'я і добробуту її самої та її сім’ї, і право на забезпечення в разі безробіття, хвороби, інвалідності, вдівства, старості чи іншого випадку втрати засобів до існування через незалежні від неї обставини.

2. Материнство і дитинство дають право на особливе піклування і допомогу. Всі діти, народжені у шлюбі або поза шлюбом, повинні користуватися однаковим соціальним захистом.

Стаття 26

1. Кожна людина має право на освіту. Освіта повинна бути безплатною, хоча б початкова і загальна. Початкова освіта повинна бути обов'язковою. Технічна і професійна освіта повинна бути загальнодоступною, а вища освіта повинна бути однаково доступною для всіх на основі здібностей кожного.

2. Освіта повинна бути спрямована на повний розвиток людської особи і збільшення поваги до прав людини і основних свобод. Освіта повинна сприяти взаєморозумінню, терпимості і дружбі між усіма народами, расовими або релігійними групами і повинна сприяти діяльності Організації Об'єднаних Націй по підтриманню миру.

3. Батьки мають право пріоритету у виборі виду освіти для своїх малолітніх дітей.

Стаття 27

1. Кожна людина має право вільно брати участь у культурному житті суспільства, втішатися мистецтвом, брати участь у науковому прогресі і користуватися його благами.

2. Кожна людина має право на захист її моральних і матеріальних інтересів, що є результатом наукових, літературних або художніх праць, автором яких вона є.

Стаття 28 Кожна людина має право на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені вцій Декларації, можуть бути повністю здійснені.

Стаття 29

1. Кожна людина має обов'язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.

2. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

3. Здійснення цих прав і свобод ні в якому разі не повинно суперечити цілям і принципам Організації Об’єднаних Націй.

Стаття 30

Ніщо у цій Декларації не може бути витлумачено як надання будь-якій державі, групі осіб або окремим особам права займатися будь-якою діяльністю або вчиняти дії, спрямовані на знищення прав і свобод, викладених у ції Декларації.