УДОВИКА Л.Г.

ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЮРИДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ денної форми навчання

ЗАТВЕРДЖЕНО вченою радою ЗНУ Протокол №4 від 27.10.2009

Запоріжжя 2011

Історія вчень про державу і право. Навчально-методичний посібник для студентів юридичного факультету денної форми навчання / Укладач: Удовина Л.Г. - Запоріжжя: ЗНУ, 20і 1. - 56 с.

Включає зміст курсу, критерії оцінювання знань і вмінь студентів, розподіл балів за видами роботи та формами контролю, плани семінарських занять, термінологічні, схематичні, теоретико-аналітичні, практичні завдання, тематику рефератів, основні вимоги до підготовки до семінарських занять, питання для самоконтролю, перелік питань для підготовки до екзамену, список рекомендованої літератури (основної і додаткової), алфавітний іменний покажчик та назви основних праць авторів, термінологічний покажчик.

Рецензент: к.і.н., доцент А.М. Середа Відповідальний за випуск Л.Г. Удовика

Історія вчень про державу і право як наука й навчальна дисципліна відображає тисячолітні духовні пошуки, теоретичні надбання і альтернативи напрямів вирішення проблем державо- й правої ворення. суспільного устрою в цілому. Історія вчень про державу і право є не лише надзвичайно пізнавальною наукою, а й практичною, оскільки допомагає вирішувати найбільш гострі й болючі питання сьогодення у процесі розбудови громадянського суспільства й правової держави в Україні.

За трьохтисячолітній період розвитку світової державницької і правової думки у її межах окреслилися ключові проблеми й основні цінності, які або гармонічно поєднувалися або ж конфліктували, періодично змінюючи один одного. Серед них слід зазначити: збереження розумного порядку, встановленого вищими силами, справедливість, добро, благополуччя, безпеку, порядок, дотримання норм, рівність, свободу, загальне благо, благо особи, національний інтерес, класовий інтерес, державницький інтерес, демократію, прогрес та ін.. Та лише окремі із цих цінностей визнавалися постійно. До того ж тлумачилися вони по-різному. Якщо загальне благо можна назвати вічною цінністю, то благо, інтерес особи як самоцінної істоти виникає разом із індивідуалізмом в епоху Відродження. Саме відтоді ця цінність набуває все більшої значущості і визнання. Концепції національного, класового інтересу виникають у період формування національних держав та у зв'язку із загостренням соціальних протиріч капіталізму. Прикладом може слугувати й поняття демократії, яке протягом тривалого часу, аж до початку XX ст. розглядалася як форма правління, до того ж - недосконала. З часом демократія отримує не лише визнання в якості форми правління, а й набуває характеру самодостатньої цінності, критерію оцінки державної і політичної системи.

Вищезазначене є свідченням того, що цінності та їх ієрархія змінюються з часом. Саме тому принципово важливим є історичний підхід, тобто вміння розглядати ту чи іншу політичну концепцію у відповідності до того часу, коли вона сформувалася й утвердилася, щоб зрозуміти її здобутки і недоліки, можливість використання в сучасних умовах.

Вивчення курсу ґрунтується на здобутках як відомих світових, так і вітчизняних фахівців, таких як В.С.Нерсесянц, О.Е.Лейст, О.В.Мартишина, О.Ф.Скакун. Н.С.Прозорової, О.М.Мироненка, Ф.П. Шульженка, М.Ю.Наума Т.Г.Андусяка. О.М.Литвинова. О.І.Левченкова, В.М.Тихонова, Г.Г.Демиденка. Г.І.Трофанчука та ін..

Мета і завдання курсу "Історія вчень про державу і право" - сприяти студентам, майбутнім юристам, збагатити свій інтелектуально-творчий потенціал знаннями:

а) на понятійному рівні - основних правових уявлень, понять, ідей, концепцій, теорій;

б) на фундаментальному рінні - осягнути зміст історії вчень про державу і права. її сутність, предмет, особливості та засвоїти загальні закономірності розвитку правової і державницької думки;

в) на практично-творчому рівні - зорієнтувати студентів на формування у них творчо- конструктивного мислення, навичок уважного ставлення до змісту понять і категорій, якими їм доведеться оперувати у процесі навчання і практичної діяльності.

Історія вчень про державу і право сприяє формуванню у студентів, майбутніх юристів цілісного погляду на право і державу, органічно продовжує і розвиває юридичне мислення і світогляд.

2. Загальні методичні вказівки для студентів із підготовки до семінарських занять

Цілі семінарських занять з історії вчень про державу і право полягають у наступному:

1. Допомогти студентам закріпити одержані знання, виявити свої творчі здібності пш перевірити якість засвоєння студентами відповідної теми курсу на основі їхньої самостійної роботи з матеріалами лекцій, основною пні додатковою літературою, документами, джерелами.

Особлива вимога висувається щодо усвідомленого та сталого засвоєння історії виникнення і розвитку теоретичних знань про державу і право, тобто формування

з

уявлень і поглядів про державу, право, інші державно-правові явища: кристалізації їх основних рис. ознак, властивостей, принципів, з'ясування особливостей практичного втілення загальнотеоретичних уявлень про державу і право у відповідних умовах, їх актуальності й значущості в сучасних умовах.

Необхідною передумовою задоволення зазначеної вимоги с систематичне виконання термінологічних і схематичних завдань, які подаються до кожного семінарського заняття.

Для ґрунтовного засвоєння навчального матеріалу аж ніяк не можна обмежуватися лише копіюванням (конспектуванням) підручників, статей, монографій з тим, аби потім на занятті просто переказати (а ще гірше - зачитати) перед аудиторією текст копій чи конспекту. Такий спосіб підготовки виключає інший, творчий підхід студента до навчального матеріалу, істотно обмежує коло пізнавальних джерел.

І Іайбільш ефективне, високоякісне засвоєння навчального матеріалу забезпечується вдумливим вивченням, аналізом, порівнянням і узагальненням усі джерел, передбачених у плані до кожного семінарського заняття.

І Іроводити таке вивчення доцільно у такій послідовності:

а) конспект лекцій; б) основна література; документи; в) додаткова література; г) інші матеріали.

На основі систематизації й узагальнення всього вивченого матеріалу слід самостійно підготувати на кожне питання плану семінару розгорнені відповіді, які повинні включати:

• загальну характеристику епохи, у яку жив і працював мислитель, науковець;

• біографічні дані про нього, основні праці та їх характеристика;

• необхідно зазначити, чиї погляди поділяв, а кого критикував той чи інший мислитель;

• чітко визначити сутність пог лядів на державу й право, та їх новизну:

• з'ясувати вклад мислителя, науковця у розвиток державно-правової думки, вказати па здобутки н недоліки його поглядів, актуальність їх в сучасних умовах.

Індивідуальний спосіб підготовки (написання повного тексту відповіді, складання плану (розгорнутого чи стислого) або формулювання тез відповіді тощо) обирається кожним студентом самостійно.

Усі джерела потрібно вивчати крізь призму питань плану семінарського заняття. Слід навчитись знаходити та відбирати з різноманітних джерел таку інформацію, котра стосується саме цих запитань, і систематизувати її відповідно до кожного з останніх. Необхідно активно використовувати різноманітні словники, енциклопедії, аби не залишити без уваги жодного незрозумілого терміна, який зустрічається у джерелах, оскільки незрозумілий термін - це не зрозуміла до кінця книга (стаття).

Частина матеріалів (у вигляді зброшурованих ксерокопій літературних джерел) для підготовки до кожного семінару знаходиться на кафедрі історії і теорії держави та права.

У кінцевому підсумку активна робота з навчальною та науковою літературою повинна сформувати у студента вміння самостійно аналізувати прочитане. Це вміння має проявитися:

• у чіткому розумінні основних понять і суджень мислителя;

• у визначенні ступеня аргументованості тієї чи іншої ідеї, концепції, теорії;

• у здатності відокремити основні положення книги (етап і) від додаткових, другорядних;

• у здібності критично поставитися до змісту книги (статті) та визначити власне ставлення до неї в цілому, дати їй загальну оцінку, характеристику.

Слід мати на увазі, що формулювання теоретичних питань семінару часто не дублюють назви розділів, параграфів того чи іншого підручника (посібника). Тому лише активне осмислення всіх рекомендованих джерел дозволить підготувати повну, глибоку відповідь на ці питання, зібрати всі погрібні матеріали, історичні й інші ілюстрації, що обґрунтовують викладені у відповіді тези та положення).

Часто студенти зустрічаються з ситуацією, коли щодо однієї й тієї самої проблеми різні вчені дотримуються неоднакових поглядів. У такому випадку слід навести основні позиції науковців і мотивовано приєднатися до однієї з них або аргументовано висловити власну думку.

Основна частина відповіді на питання семінару повинна бути викладена самостійно, своїми словами. Зачитувати дозволяється лише цитати з наукової та іншої