Фур'с Шарль (1772—1837) — представник французького утопічного соціалізму. Пропонував новий суспільний устрій; його ідеалом був комуносоціалізм. Основним осередком майбутньої держави вважав фаланги, в яких людей було б залучено водночас до промислового і сільськогосподарського виробництва. Основні праці: "Теорія чотирьох рухів і загальних доль", "Теорія світової єдності", "Новий господарський соцієтарний світ".

Хайгк Фрідріх Август фон (1899-1992) - австрійський економіст, філософ, політолог і нравник. прихильник ліберальної економіки, вільного ринку, концепції відкритого суспільства і теорії правової держави: лауреат Нобелевської премії з економіки 1974 р.

Хмельницький Богдан (1593—1657) — український державний діяч, полководець. Автор "Договірних статей", у яких викладено перспективу розвитку України в складі Росії.

Цинерон Марк Туллій (106—13 до н. е.) — державний діяч Стародавнього Риму. Свої державно-правові погляди виклав у працях "Про державу", "Про закони", "Про обов'язки". Державу визнавав надбанням народу, досліджував форми держави, був прибічником ідей природного права, беззаперечного підкорення законові.

Чернишевський Микола Гаврилович (1828—1889) — російський письменник, один із керівників журналу "Сучасник", Був одним з ідейних керівників "Землі і волі". Пропагував ідеї утопічного соціалізму, вважав за можливе перехід до соціалізму через селянську "общину". Свої державні погляди виклав у романі "Що робити?".

Чичерін Борис Миколайович (1828—1904) — російський юрист, представник течії неогегельянства в її ліберальному варіанті. Основні праці: "Філософія права", "Історія політичних вчень".

Шевченко Тарас Григорович (1814—1861) — український письменник, член Кирило- Мефодіївського товариства (1846—1847 рр.). Противник абсолютної монархії. Висловлював ідеї республіканізму.

Щербаїов Михайло Михайлович (1733—1790) — російський історик, публіцист. Автор праці "Подорож до землі Офірської", в якій виклав свої консервативні політико-правові

погляди.

ІОм Девід (1711—1776) — англійський філософ. Побудував правову теорію на підмурку почуттів, серед яких, на його думку, є і правові почуття. Основна праця — "Трактат про людську природу".

11. Термінолог ічний словник

Автохтонне населення - корінні мешканці певної місцевості.

Антропоцентризм (грец. аувролос - людина, лат. сепігит - центр) - філософське вчення, згідно з яким людина е центром Всесвіту і мета усіх подій, шо відбуваються у світі.

Апейрои (грец. аяєіроу - безкінечне) - поняття давньогрецької філософії вперше вжите Анаксімандром для позначення безмежної першоречовини, основи світу, яка перебуває у постійному русі.

Апологетика (основне богослов'я) - розділ богослов'я (переважно християнського), присвячений обґрунтуванню віровчення за допомогою раціональних засобів.

Бабувізм (фр. ЬаЬои\Ї5(е5) - діяльність послідовників Г. Бабьофа (після його страти у 1797 р.) з у твердження рівності та комуністичних ідеалів.

Брахмани - представники одного з чотирьох основних прошарків населення - жреці. вчені, також цим терміном позначають безособового абсолюту, «душу всесвіту», першооснову усіх речей та феноменів, якій не можливо дати позитивне визначення, а можна лише охарактеризувати через заперечення (безкінечний, незмінний тощо).

Буддизм - релігійно-філософське вчення, що виникло у Стародавній Індії в У1-У ст. до н.е„ прихильники якого заперечують божественну основу держави, порядку і закону; вважають, шо Всесвіт керується природним законом, а всі події - це природна закономірність, життя людей значною мірою залежить від них самих, держава і закони мають природний характер, власність заважає досягти кінцевої мети спасіння - нірвани, тому від неї слід відмовитись; у відносинах між людьми слід утверджувати повагу і доброчесність: недопустимо застосовувати силу для вирішення суспільних проблем: умовою суспільного порядку є законність.

зо

Нирки (санскр. «якість, колір, категорія») - чотири соціальних прошарки на які поділяється

Н І ІІІ II,СІНО II Індії.

І ними стислі вислови політико-правового і морального характеру мислителів ' і про і,тій,ої Греції (Фалеса, Піттака. І Іеріандра, Біанта, Солона, Клеобула і Хілона) кін. VII - ним, VI11 до н. е.

Іікіснім (кит. їШо вчення про Дао (шлях; загальний закон буття і Абсолют, від якого

помітить усе навколо, воно не відчутне та невичерпне), яке передбачає, що правитель не

о в і ручатися у справи суспільства, адже кожна людина за допомогою релігійної

чі пишім дихальних і гімнастичних вправ досягає високого духовного рівня, який дозволяє їй по ін шій усі пристрасті та бажання, зануритися у спілкування з Богом (Дао). Одним із ні' нонників є Лао-цзи - автор книги «Дао Де Цзин».

ІІн.іґктнка (грец. лкшжтпсї) - мистецтво спорити, розмірковувати) - спосіб рі Ф іскснвного теоретичного мислення і гносеологічний метод, який виявляє протиріччя змісту чи. ігння за схемою тезнс-антитезис-синтез.

Ііке цим терміном у Стародавній Греції визначали справедливість (право). Він походить пі і імені ючки Зевса та Феміди - Діке. яка охороняла справедливість і карала кривду

(гмпкрятія (грец. 5тщократіа - «влада народу») - у Стародавній Греції форма правління іпр'їмн демократія), наразі це державний режим та вид політичної системи суспільства, за яких іці'нична влада виражає волю народу, здійснюючи за його прямої чи опосередкованої участі і ЦІМ функції.

Іш ма (давньої рец. боуратіСю - «постановити, затвердити») - правила, які вважаються її цінними на основі віри та Божественного відкровення. Наприклад, триєдність Бога у ріп пнінстві. Відхилення від догматів (не сприйняття чи інша трактовка) вважаються єрессю, що може призвести до релігійних конфліктів.

Іш мятична юриспруденція - загальноприйняті в юриспруденції вихідні положення ін і їм і пішого права, які слід застосувати такими якими вони є на даний момент, незалежно від пінної о ставлення до них чи заходів по їхній зміні (які ще не відбулись).

(хармасутри і дхармашастри - збірники правових приписів, які регулювали політичне >•>■(■ їх С'тародавньої Індії.

І і ангарнім (фр. едаїііагізте. ецаїііе - рівність) - концепція, шо передбачає створення і уі ні мьства з рівними можливостями доступу до матеріальних благ та управління ними.

і і.ііііізм - період в історії Середземномор'я з часів походів Олександра Македонського і п і 123 роки до н. е.) до кінцевого встановлення римського панування на цих територіях Ііобіо час падіння птолемеївського Єгипту (30 р. до н. е.). коли грецька культура поширилась їм щноґювані О. Македонським території, відбулося акультурація грецької та східних (особливо перської) культур, відбувся перехід від полісної політичної організації до монархії, зміщенням неп і рів культурної та економічної активності з Греції в Малу Азію та Єгипет.

«Живе право» - на противагу позитивізму вважає, що правові норми містяться не в актах іііьонодавства, а у статутах підприємств, союзів підприємців, різного роду договорах, угодах, шо укладають між собою суб'єкти права.

іяконодявство (за Аристотелем) - частина політики, мистецтво законодавця полягає в \ мі юму та адекватному відображенні в законах своєрідності певного державного ладу і. отже, і іабілізації існуючої системи відносин.

її рархія - це концепція, шо використовується в науці та на практиці в різних сферах суспільного життя для опису і організації об'єктів та явищ на різних рівнях, з співвіднесенням об'< кіїв нижнього рівня відповідному об'єкту верхнього рівня.

Імперативно-атрибутивні норми - це норми об'єктивного права відповідно наказового і на іавального характеру.

Інтуїтивне право - особистісне психічне явище, що полягає у переживанні імперативно- шрнбутивного обов'язку, який кореспондується «праву» (вимозі, проханню) іншої особи. При цьому імперативна природа полягає в усвідомленні свого обов'язку, атрибутивна в усвідомленні свого права.

Канонічне право - сукупність норм (канонів), що видані церквою з метою врегулювання взаємовідносин церкви з державою та віруючими.

51

Касти (від лат. сазіїв - чистий: санскр. джаті) - замкнені групи людей, які відокремились внаслідок виконання специфічних соціальних функцій, заняття певною професіпо. дотримання культурних традицій, здобуття рівня заможності тощо. Наприклад, військові касти, релігійні, політичні, національні та ін. Феномен кастового суспільства у тій чи іншій мірі можна спостерігати всюди. Термін «касти» не тотожний терміну «варнн»: варнп існують тільки в Індії, їх всього чотири, а касти існують всюди, їх може бути безліч в середині однієї варнн.

Космоцентризм система теоретичних поглядів, яка зародилась у Стародавній Греції, в них космос (як філософське поняття) займає центральне місце, усі інші речі, істоти та явища розглядаються крізь призму космосу, як його частина, перш за все досліджуються проблеми оточуючого світу, а в останню проблеми людини та інших частин космосу.

Легізм - школа законників, які сповідували рівність усіх перед законом і Сином Неба, титули слід надавати не за ознакою соціального оходження. а за особисті заслуги, закони і покарання повинні бути суворими і жорстокими.

Ліксй (давньогрец. Аіїкілоу, лат. - ліцей) - інша назва школи перипатетиків, від назви розташованого поблизу гімнасія. де викладав Аристотсль, храму Аполлона Лікейського у східній частині Афін. Заснована у 344 р. до н. е.

Логос (грец. Хоуос) - слово, пропозиція, висловлювання, промова, думка, причина, привід- образ вогню.

Мак'явелізм - політичний стиль керівництва, заснований на принципі «цілі виправдовують засоби», а також психологічна риса особи, яка схильна дотримуватись цього принципу. Поняття походить від імені італійського мислителя Н. Макіавеллі та ідей, викладений в його працях.

Методи наукового пізнання предмету історії політичних і правових вчень - це способи, засоби та шляхи, які використовуються для дослідження історії становлення та розвитку теоретичних знань людства про державу, право і законодавство з метою отримання наукових результатів.

Міфологія - система сакрального знання різних народів, груп, заснована на вірі, вимислах і традиційних переказах.

Моїзм (кит.-моцзя) - давньокитайська філософська школа, прихильники якої вважали, що суспільство слід вдосконалювати через знання, заперечуючи необхідність дотримання конфуціанських обрядів та закликаючи до покори волі небес. Засновник давньокитайський мислитель Мо-цзи.

Монотеїзм («єдинобожжя» - грец. моу'ос - «один», 0єос - «бог») - релігійне уявлення та вчення про Єдиного Бога (на противагу язичницькому багатобожжю - політеїзму).

Наїурфілософія - наука, яка досліджує зв'язки і закономірності природи на основі результатів, отриманих за допомогою наукових методів, оперуючи такими поняттями як субстанція, матерія, сила, простір, час, життя, розвиток, закон природи.

ІІоми (префектури) - адміністративно-територіальні одиниці Греції.

Нормативізм напрямок розвитку юридичної науки XX ст.. суть якого полягата в тому, що завданнями юриспруденції вважали формально-догматичне вивчення діючих норм права в економічних, політичних, соціальних та інших умовах їх існування і розвитку, тобто існування в чистому вигляді. Інколи цей напрямок називають «чистою теорією права». Представник Г. Кельзен та ін.

Олігархія (від давньогрец. оХіуоу (оіідоя) - «небагато» і давньогрец. орхп (агсЬе) - «влада») - форма правління держави, коли влада зосереджена в руках вузького кола осіб (олігархів), які здійснюють її заради задоволення своїх особистих інтересів, а не в ім'я загального блага.

Охлократія (грец. охХократш; от г рец. ох>.о<; - натовп і крагос; - влада) - безперспективна нестійка форма демократії, коли державна влада знаходиться в руках некомпетентних осіб, які виконують ірраціональну волю натовпу. Цей термін вперше вжив Арисготель.

Патристика (грец. яатіір, лат. раїег - отец) - філософія і теологія батьків церкви (духовно- релігійних вождів християнства до VII ст. н. е.. наприклад, Тертулліан, св. Ісідор Севільський, св. Іоанн Дамаський) про сумісність християнства з філософією, про Божественність Христа тощо, які стали основою християнського релігійноо світогляду. Виділяють римський і грецький напрямки патристики.

52

Перипатетики (грец. яеріяатєіо - прогулюватися) - учні і послідовники Аристотеля. Назва шинні виникла від звички Аристотеля гуляти з учнями піл час читання лекції.

Плутократія (від грец. тгХоотократіа, яАоотої; - багатство, крагою - влада) - форма прии і і 11 ця держави, за якої влада належить найбагатшим представникам панівного класу.

ІІііііггннізм (лат. розіїіуи» - позитивний) - напрямок в методології науки, згідно з яким її і пішими знаннями вважається усе те. що підтверджується за допомогою емпіричних і пін ічиих методів, діалектична логіка пізнавальної цінності не має (представниками були члени Пгіснського гуртка).

Попітивне право - норми, які пізнані людьми та офіційно встановлені державою в шірміпннпо-правових актах. За Сократом люди повинні постійно домагатися тотожності нині і іншого права з природним правом.

Поліс (давньогрец. яоХц) - міська громадянська община, яка виступає в якості політичної прі .ції іації суспільства в античному світі.

Право (за Епікуром) - це утвердження справедливості, яка змінюється в залежності від часу і місця.

Право юристів - норми які створюються юристами в процесі їхньої діяльності та містяться н .і іміпіетративних і судових рішеннях та прецедентах, актах тлумачення права, доктрині.

Правовий нігілізм - це деформований стан правосвідомості особи, суспільства, групи, іімііі характеризується усвідомленим ігноруванням вимог закону, цінності права, зневажливим і і .ціленням до правових принципів і традицій, виключаючи злочинний намір.

Природне прано - справедливе, яке скрізь має однакове значення і не залежить від чиєїсь м>і и Ноно адекватне політичній природі людини і містить вимоги та уявлення про політичну > нраисдливість у людських взаємовідносинах.

Просвітництво - епоха занепаду релігійного світосприйняття, піднесення розвитку науки ми основі раціоналізму, перетворень феодальних держав у національні, розширення та і"рп пічного закріплення особистих і політичних прав і свобод.

Психологізм - тенденція у філософії та гуманітарному знанні до пояснення духовних явищ і .1 І н а п.них сутностей як прояви роботи індивідуальної та колективної свідомості. Психологізм епістемології критикувався К. Поппером.

ІІуруша - Божественний дух, істота з тіла якої було створено Всесвіт, відповідно до Індійської міфології.

Раціоналізм (лат. гаїіопаїіз - розумний) - філософський напрям, який основою пізнання і поведінки людей, критерієм істинності життєвих вчинків людини вважає розум.

Реалізм - філософський напрямок, який постулює існування реальності незалежно від (ї < кта її пізнання. У Середньовічя протистоїть номіналізму та концептуалізму, в Новий час - і ісаііізму, в наші часи - антиреалізму.

Релігія (лат. ге1і§іо - «зв'язок») - одна з форм суспільної свідомості, обумовлена вірою поїси в існування надприродних сил та осіб, з якими можна взаємодіяти через молитви, інсрт воприношення та інші форми культів.

Рігведи - збірники гімнів і заклинань, у яких відобразились уявлення про державу і право і і ародавньої Індії.

Сакральний (лат. містиш - священний предмет, обряд, таїнство) - священні слова, речі, ■шпіца, що мають магічний, ірраціональний смисл. Сакральне протилежне профанному (мирському, повсякденному, буденному).

Свобода людини (за Епікуром) - це відповідальність людини за розумний вибір свого і нособу життя.

Синкретизм (від грец. тіукрг)тшр6с - поєднання) - форма релігії, що поєднує в собі е іементн інших релігій, наприклад, нуль-буддизм - це об'єднання дзен-буддизму і конфуціанства.

Солідарнім - це теорія суспільства, яка передбачає взаємозалежність людей певної спільноти, а також сутність їхньої здатності створювати нове, орієнтуючись на гармонію приватного й публічного.

Софісти - давньогрецькі мудреці \ЧУ століть до н. е.. які досліджували природний порядок речей, проблеми права і свободи крізь призму людини, її місця у взаємовідносинах з

53

навколишнім світом. Вони вперше у світі поділили право на природне і писане, обґрунтували ідеї про те, що всі люди с рівними та вільними, а також прагнули винайти такий суспільний і правовий порядок, який міг би забезпечити зазначені цінності. Наприклад, софісг Протагор вважав, що не боги, а сама людина є «мірою всіх речей», а закони - це не божественна установа, а мудрий винахід людини.

Схоластика (грец. ХхоХіштікбі; - вчений, шкільний) - тип середньовічної філософії, де поєднуються теологія та логіка: за допомогою формальної логіки обґрунтовуються догмати церкви, отримані знання емпірично не підтверджені, засновані на відсторонених та відірваних від життя міркуваннях.

Телеологія (грец. теХєюс - заключний, довершений) - онтологічне вчення про доцільність буття, яке намагається вирішити задачу про мету буття без аналізу гіричинно-наслідкових зв'язків, спираючись на тезу про існування розумної творчої волі творця.

Теміс (давньогрец. вєріс) - в міфології Стародавньої Греції богиня правосуддя Феміда.

Теократія (від грец. Оєос; - Бог і крогеєіу - керувати) - форма державного правління, за якої релігійні діячі очолюють державу та мають вирішальне значення на її політику. Це також державне правління, що здійснюється відповідно до Божественних вказівок, натхнення та законів.

Теологія (богослов'я) - вчення про Бога, сукупність релігійних доктрин про сутність та буття Бога, шо не мають кінцевого підтвердження, тобто не є науковими.

Геоцентризм - філософська концепція, в основі якої лежить розуміння Бога, як абсолютного, досконалого, найвищого буття, джерела життя і благ, усі речі та явища розглядають крізь призму Бога, основою моральності вважається шанування і служіння Богу, наслідування та уподібнення Богу вважається найвищою метою людського життя.

Тимократія (давньогрец. т цокр тій; т цї| - «честь» і кратос - «влада, сила») - форма правління держави, за якої державна влада знаходиться у заможної та честолюбної меншості, сформованої, як правило з військових. Цей термін вперше вжив Платон, позначаючи негативну форму правління, на відміну від Аристотеля, який вважав тимократію позитивною формою правління.

Тиранія (грец. тораууіс) - форма державного правління, що встановлюється та підтримується за допомогою примусу і насильства. Може бути як одноособова, так і декількох осіб чи класу. У XIX ст. слово «тиранія» почали замінювати словом «диктатура» як синонімом.

Універсалі? (лат. ипіуегеаіік - загальний) - термін середньовічної філософії, який позначає загальні поняття. З питань їх онтологічного статусу (об'єктивного існування) виокремилось три напрямки: номіналізм (І. Росцелін), концептуалізм (ГІ. Абеляр), реалізм (Ф. Аквінський, І. Еріугена).

Упанішади - релігійно-філософський трактат, який містив уявлення про державу і право Стародавньої Індії.

Утилітаризм - напрямок в етиці, відповідно до якого моральна цінність поведінки чи вчинків визначається ного корисністю. Основоположником вважають Епікура, вчення розвинув Дж. Бейтам, який вважав, що моральним є усе те, що приносить найбільше щастя найбільшій кількості людей.

Утопічний соціалізм - історико-філософське поняття, яке позначає домарксистське вчення про можливість побудови соціалістичного справедливого суспільства ненасильницьким шляхом, а лише через пропаганду та власний приклад.

Школа вільного права - напрямок розвитку юридичної науки, відповідно до якого заперечувалося нормативне розуміння права, як таке, що нездатне охопити усю багатоманітність правового життя, натомість протиставляють право суддівських прецедентів. Виник наприкінці XIX - на поч. XX ст. у Західній Європі.

Юрисдикція (лат. ;игі$4іс(іо - судочинство; ще - право, сіісо - говорю) - встановлені законом правоможності державних (чи міжнародних) органів вирішувати правові спори, оцінювати діяння осіб з позиції права, застосовувати санкції.

5-І

ЗМІСТ

І ВСТУП з

З ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ З

МІДІ („> ГОНКИ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ З

і 1МІСІ І СТРУКї УРА КУРСУ 6

І КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ І ВМІНЬ СТУДЕНТІВ 9

5 Р( >41ІОДІЛ БАЛІВ ЗА ВИДАМИ РОБОТИ ТА ФОРМАМИ КОНТРОЛЮ 11

і. 11 МАТИКА І ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ 10

1. ( ДМОСТ1ЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ 27

2. І 'І :К()МЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ 33

9 ІІИТАІ іня для ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ 37

3. АЛФАВІТНИЙ ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК ТА НАЗВИ

і и 11( 1ВНИХ ПРАЦЬ АВТОРІВ 42

II II РМІНОЛОПЧНИЙ СЛОВНИК 50

55