Питання для самоконтролю

1. У чому суть емоцій і почуттів?

2. Розкрийте загальні властивості емоцій і почуттів.

3. Визначте вихідні ознаки вольової поведінки.

4. Назвіть основні етапи вольової дії.

5. Поясніть, що таке ризик.

Тема 7. Психічні стани людини. Професійні стани

Зміст понять «психічні стани», «психічні реакції».професійні стани (придатності, зацікавленості, творчого натхнення, готовності).Поняття психічних станів людини їх класифікація.Психічне напруженість, емоційна напруженість. Стрес. Хвилювання. Тривожність. Страх. Фрустрація. Афект. Агресія. Депресія. Специфічні стани психіки (біль, ейфорія, медитація). .Професійні стани (придатності, зацікавленості, творчого натхнення, готовності).

Психічні стани—психологічна характеристика особистості, що відображає її порівняно тривалі душевні переживання. Психічні стани тісно пов’язані із психічними процесами та психічними властивостями особистості. Стан, як філософська категорія охоплює суперечливість змін і відображення цієї суперечливості. У психології це поняття пов’язується із суперечливістю психічного відображення—сталістю і змінністю. Під психічним станом розуміється не стан організму а «стан душі», різноманітні її відгуки на своєвласні відчуття та уявлення. Ще І.Павлов зазначав, що психологія—це наука лише про психічні стани. Психічні стани можуть позитивно впливати на діяльність людини «трудову, навчальну, службову», а можуть її дезорганізувати. Стан фіксує певний психічний момент в характеристиці психічного. Психічні стани можуть бути класифіковані як: особистісні та ситуативні; інтелектуальні, вольові, емоційні; глибокі, поверхові; короткотривалі, довготривалі; позитивні та негативні, стенічні та астенічні; стани більш чи менш усвідомлені. Окремо можна виділити патологічні та специфічні стани (гіпноз, ейфорія, сновидіння, лунатизм, літаргічний сон).

Настрій – емоційне забарвлення поведінки і діяльності, це стан який вирізняється різною мірою тривалості, виявленості, усвідомлення. Настрій завжди має причину (природа, події, люди, стан здоров’я). Настрій відбивається на поведінці, стимулює або пригнічує активність особистості(стан бадьорості, пригніченості, зацікавленості тощо).

Афективний стан проявляється в постійно наростаючому емоційному напруженні, він динамічний і яскраво виражений, завжди має певне завершення. У надзвичайно напруженій ситуації може завершитися афектом. Афект – короткочасна, бурхлива, емоційна реакція. У стані афекту змінюється звичайна поведінка людини , звужується обсяг свідомості (бурхливе переживання гніву, безутішного горя, радості); існують афекти, які мають позитивний характер (радість футбольних уболівальників). До афектів схильні люди із неврівноваженими процесами збудження і гальмування. Страх - емоцiйна реакцiя людини на справжню чи уявну небезпеку, характеризується широким дiапазоном емоцiй (вiд легкого переляку до жаху). Характеризується депресивними психiчними станами: неспокоєм, нервуванням, прагненням вийти з неприємної ситуацiї.

Фрустрацiя - (вiд лат. frustratio - марне сподiвання, невдача), - психiчний стан зростаючого емоцiйно-вольового напруження.

Ф. викликає: агресiю, переоцiнку цiлей та бажань. Агресiя - психiчна реакцiя на фрустрацiю, загроза, задиристiсть, злiснiсть.

Депресiя - 1. фрустрацiя, що виявляється у формi блокування цiлеспрямованої поведiнки (входить наче «в себе»); 2. (вiд лат. depressio - пригнiчення), придушення, вiдчуття песимiзму, занепаду духовних сил.

Тривога - психічний емоційний стан, яким позначається стан, пов’язаний з непередбачуваними ситуаціями, можливими неприємностями (хвилювання, побоювання, порушення спокою). Тривожність як риса особистості є найбільш значущим ризик-фактором, що знижує ефективність інтелектуальної діяльності, працездатності, сприяє виникненню невпевненості у своїх здібностях.

Стрес – емоційний стан, викликаний несподіваною та напруженою ситуацією. Стрес – від англ. – напруження. Поняття стресу було запроваджене в 50-ті роки ХХ-го ст. канадським вченим Г. Сельє. Реагування людини на екстремальний вплив має три стадії: 1) фаза шоку (різке падіння опору організму); 2) фаза резистентності (мобілізація адаптаційних можливостей організму; 3) фаза виснаження (стійке зниження резервів організму). Р. Лазарус, розвиваючи вчення про стрес, висунув думку , згідно якої розмежовуються поняття фізіологічного стресу та психічного, емоційного. Завдяки цьому емоційний стрес може бути доцільним. Стрес існує завжди. Розрізняють типи особистостей, схильних до стресорів та стійких до дії стресогенних факторів. Поведінка пожежного в стресовій ситуації багато в чому залежить від особистісних особливостей: уміння швидко оцінювати ситуацію, навичок миттєвої орієнтаціїї, вольової зібраності, витримки, наявного досвіду.

Професійні стани. Стан професійної придатності, стан усвідомленої значимості своєї професії, стан радості від успіхів в роботі, стан вольової активності, стан професійної зацікавленості, стан творчого натхнення, стан психічної готовності до діяльності, стан рішучості, стан втоми.

Стан професійної придатності характеризується можливостями людини по оволодінню якої не будь професійної діяльності, забезпечує успішність оволодіння професійними обов’язками.

Стан професійної зацікавленості характеризується глибоким інтересом до професійної діяльності, концентрацією уваги на об’єктах пов’язаних з професійною діяльністю. Цей стан успішно протікає на фоні спрямованості людини на професію.

Стан творчого натхнення являє собою комплекс інтелектуальних і емоційних компонентів. Він відображається у творчому підйомі підвищенні здібностей, вияві думок, легкості знаходження суттєвого, у повній зосередженості та зростанні фізичної енергії.

Стан працездатності характеризується оптимізацією робочої діяльності людини, мобілізацією всіх резервів організму. Рівні працездатності: фаза мобілізації, фаза спрацьованості, фаза компенсації, фаза кінцевого пориву.

Стан втомленості визначається як тимчасове зниження працездатності під впливом тривалих навантажень. На думку, Н.Д.Левітова можна виділити такі компоненти втоми: (почуття невпевненості у правильності дій; розлади уваги, сенсорних процесів; порушення рухових функцій, функцій пам’яті, мислення; трансформація мотивів діяльності; послаблення волі; сонливість).