Питання для самоконтролю

1. Навіщо курсанту оволодівати науковими психологічними знаннями?

2. Що таке донаукові психологічні знання?

3. Дайте характеристику етапам розвитку психології, як науки.

4. Поясніть значення терміну «метод дослідження психології» та назвіть основні з них.

5. Дайте характеристику галузі психології діяльності в особливих умовах за напрямками.

Тема 2 Психіка та характеристика її структури

Зміст понять «психіка», «свідомість», «самосвідомість», «психічні процеси», «психічні властивості», «психічні стани», «психічні якості», «психічні утворення». Психіка як властивість високоорганізованої матерії. Природа психіки. Функції психіки. Мозок і психіка. Взаємодія фізіологічних і психічних процесів в управлінні поведінкою. Психіка і свідомість. Поведінка людини. Загальна характеристика основних складових психіки: відчуття, сприйняття, увага, уява, мислення, пам’яті, мовлення; ВНД, темперамент, характер; афекти, емоції, почуття; спрямованість, здібності, вольові якості, знання, уміння, знання, уміння, навички.

Психіка - здатність мозку відображати об’єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок, вольових дій та інших суб’єктивних образів об’єктивного світу.

Психіка - це «суб’єктивний образ об’єктивного світу». Психічне відображення не є дзеркальним, механічно - пасивним копіюванням світу (як дзеркало або фотоапарат), воно співвідноситься з пошуком, вибором, це суб’єктивне відображення оточуючого. Психіка є продуктом головного мозку і створює духовний світ особистості.

Звертаємо увагу на те, що людська психіка не дана у готовому вигляді людині з моменту народження і не розвивається сама по собі не з’являється сама по собі людська душа, якщо дитина ізольована від людей. Психологи у процесі спілкування і взаємодії дитини з іншими людьми у неї формується людська психіка в іншому разі із дитини (феномен Мауглі) нічого людського ні в поведінці, ні в психіці не виявляється.

Таким чином людська психіка формується у людині тільки при житті у процесі засвоєння нею культури, створеної попередніми поколіннями. Психіка людини включає 3 складові:

• зовнішній світ, природа її відображення;

• повноцінна діяльність мозку;

• взаємодія з людьми, активна передача новим поколінням людської культури, здібностей.

Психічне відображення характеризується тим,

а) що дає можливість правильно відображати оточуючу дійсність, правильність відображення підтверджується практикою;

б) сам психічний образ формується у процесі активного життя людини;

в) психічне відображення поглиблюється і вдосконалюється;

г) забезпечує доцільність поведінки;

д) переломлюватися через індивідуальність мозку.

Основними формами виявлення психіки людини є:

Процеси

Стани

Властивості особливості

Пізнавальні

Емоційно-вольові

відчуття

спрямованість

стійкий

інтерес

сприйняття

почуття

пам’ять

воля

темперамент

творчий

підйом

мислення

характер

апатія

уява

здібності

Пригніченість

та інші

мовлення

увага

Головний мозок людини - найскладніший і досконалий апарат у світі, вершина процесів еволюції. Про мозок відомо багато, але кожне десятиріччя вчені переконуються, що знають про нього мало. Відомо, що вага мозку від 1100 до 3000 грамів.

Головний мозок має форму двох півкуль (ліва і права), що складаються з підкоркових вузлів і кори, крім цього кора головного мозку складається з мозочка довгастого мозку.

Кожна ділянка мозку - це самостійна система. Наведемо такий експеримент затримайте дихання на декілька секунд, таким чином ви перекриваєте доступ кисню у легені, а через них у кров. Але через 20-30 хвилин ви робите глибокий вдих кисень знову попадає до легень.

Це відбувається завдяки функціям ствола мозку, де знаходяться нервові клітини, які відчувають концентрацію вуглецю в оточуючому повітрі. Ще одна дивна система саморегуляції закладена у стволі мозку: зрачки людини звужуються, коли вона виходить із темної кімнати і навпаки розширюються, коли людина знову в темній кімнаті. Така регуляція відбувається автоматично, щоб не пошкодити чуттєвим клітинам ока.

Ділянки стволу головного мозку регулює положення тіла, (коли людина попадає на лід, вона губить рівновагу), але завдяки його роботі людина відновлює положення тіла.

Мозкова кора - виконує складні завдання аналізу оточуючої обстановки, зберігає у пам’яті сліди минулого досвіду, сприймає сигнали про результат дії, виправляє допущені помилки. Кора мозку є ведучим апаратом, керуючим поведінкою організму. У жаб зовсім відсутня кора великих півкуль, у ящирки вона тільки немічна; у мавпи і особливо у людини вона досягла вершин розвитку.

Мозочок знаходиться у задній частині черепа під корою, він контролює рівновагу і координує роботу м’язів. При його ушкоджені людина не в змозі нормально рухатися.

Довгастий мозок знаходиться на кінці хребта, він контролює дихання, роботу серця, травлення та інші процеси. Саме тут знаходяться всі закінчення головного мозку, які йдуть від головного мозку до спинного.

Півкулі головного мозку (ліва права) Індивідуальність особистості визначається специфікою взаємодії півкуль головного мозку. Вперше експериментально вивчено функції і взаємодії півкуль мозку у 60-ті роки нашого століття Роджер сом Сперрі, у 1981 році за дослідження у цій галузі йому присуджено Нобелевську премію.

Дослідниками доведено, що риби позбавлені півкуль не змінюють поведінки, голуб, у якого виділили півкулі - розучився літати, шукати їжу, собака - стане інвалідом, людина не зможе жити зовсім.

У процесі еволюції пращурів людини, кожна півкуля одержала спеціалізацію, що особливо виявляється у користуванні правою рукою, або лівою, розвитком мовлення, просторові орієнтації, полярності емоційних станів.

Ліва півкуля відповідає за: центри мовлення, пам’яті; надає позитивну окрасу емоційним реакціям.

Права півкуля відповідає за: надає емоціям негативну окрасу, відповідає за правильну орієнтацію у середовищі.

Правші складають біля 90% всіх людей, домінування правої руки існувало ще у давніх людей.

У праці «Рефлексы головного мозга» (1863 р.) І. М. Сєченов дійшов висновку, що «...всі акти свідомого і несвідомого життя за способом походження є рефлекси».

Психічні явища за І. М. Сєченовим трактуються як регулятори, відповіді мозку на зовнішні (навколишнє середовище) і внутрішні (стан організму) дії (подразники).

Це приводить до активності людини, яка опосередковується інши­ми психічними явищами (почуття, воля, пам’ять тощо) і проявляєть­ся в різній поведінці людей.

Ці важливі теоретичні положення були експериментальне підтвер­джені й конкретизовані І. П. Павловим (1849-1936). Сукупність поглядів І. П. Павлова на ці закономірності називають ученням про дві сигнальні системи.

У людини сигналами першої сигнальної системи є: конкретні образи, уявлення, які відіграють дуже важливу роль, регулюючи і скеро­вуючи її поведінку; поряд із першою сигнальною системою є друга, яка має виняткову перевагу. Сигнали цієї системи - є СЛОВА

Свідомість — властива людині функція головного мозку, яка по­лягає у відображенні об’єктивних властивостей предметів і явищ на­вколишнього світу, процесів, що відбуваються в ньому, своїх дій у по­передньому мисленому накресленні їх і передбаченні наслідків, у ре­гулюванні взаємовідносин людини з природою і соціальною дійсністю.

Структурними елементами свідомості є також емоції, воля, само­свідомість, інтуїція.

Свідомість — властива людині функція головного мозку, яка по­лягає у відображенні об’єктивних властивостей предметів і явищ на­вколишнього світу, процесів, що відбуваються в ньому, своїх дій у по­передньому мисленому накресленні їх і передбаченні наслідків, у ре­гулюванні взаємовідносин людини з природою і соціальною дійсністю. Свідомість склалася як властивість високоорганізованої матерії -мозку. Вона криє в собі відображення дійсності з допомогою відчуттів і абстрактного мислення. Структурними елементами свідомості є також емоції, воля, само­свідомість, інтуїція. Людині, і тільки їй, властива вища форма прояву свідомості - понятійне мислення. Людська свідомість має суспільний характер, оскільки сама лю­дина є суспільною істотою. Свідомість є вища, інтегральна форма психіки, результат сус­пільно-історичних умов формування людини в процесі трудової діяльності за постійного спілкування (з допомогою мови) з інши­ми людьми.

Які ж найважливіші психологічні характеристики свідомості?

ПЕРША її характеристика полягає в здатності акумулювати знання про навколишній світ. Це явище відбувається на основі пізнаваль­них процесів: відчуття, сприйняття, пам’яті, мислення, уяви.

ДРУГА характеристика свідомості - чітко закріплене в ній розрі­знення суб’єкта і об’єкта, тобто розрізнення «Я» і «Не-Я» людини. Людина є єдиною з живих істот, яка здатна здійснювати самопізнан­ня, вивчати й досліджувати саму себе.

ТРЕТЯ характеристика свідомості - забезпечення цілеспрямованої діяльності людини. До функцій свідомості належить формування мети діяльності. При цьому зважуються її мотиви, приймаються вольові рішення, береться до уваги перебіг дій, вносяться корективи тощо.

ЧЕТВЕРТА характеристика свідомості - наявність у її складі пев­ного ставлення до когось чи чогось. Ставлення проявляється в по­чуттях, що їх можна назвати індикаторами міжособистісних сто­сунків. Наприклад, під час захворювань із порушенням свідомості відбувається розлад саме у сфері почуттів і ставлення: хворий може зненавидіти свою матір, яку доти гаряче любив.

Обов’язковою умовою формування і прояву всіх зазначених вище специфічних якостей свідомості є МОВА.

Несвідоме - це сукупність психічних процесів, актів і станів, зу­мовлених явищами дійсності, вплив яких суб’єкт не усвідомлює (А. В. Петровський). Залишаючись психічним, несвідоме являє собою таку форму відображення дійсності, за якої втрачається повнота орієнтування в часі та місці дії, порушується мовленнєве регулювання поведінки. У несвідомому стані, на відміну від свідомого, неможливі ціле­спрямований контроль людиною здійснюваних нею дій та оцінка наслідків цих дій.