Питання для самоконтролю

1. Що називаємо спілкуванням?

2. Які функції виконує спілкування?

3. Дайте характеристику комунікативній, інтерактивній та перцептивній стороні спілкування.

4. Які є засоби спілкування?

5. Дайте визначення поняттю сумісність.

Тема 12 Конфлікти. Соціально-психологічні проблеми колективів

Зміст понять «соціальна напруженість», «конфлікт»; «конфліктна ситуація», соціальна напруженість, причини і механізми виникнення соціальної напруженості. Форми виявлення соціальної напруженості і демографічні процеси (народження, смертності і тривалості життя); кримінальні наслідки, психологічні настрої (тривога, депресія, паніка) недовіра до влади; протест (економічний і політичний), конфліктологія, конфлікт, види конфліктів та їх причини, моделі конфліктів, класифікація конфліктів, техніка зняття соціальної напруженості, виходи з конфліктів.

З метою позначення системи відносин використовуються різні поняття: ”соціальні відносини”, “суспільні відносини ”, “людські відносини” - це багатопланові зв’язки, які виникають між спільнотами, людьми. Вони можуть бути: класовими, правовими, владними, економічними, релігійними, моральними, масовими, міжособистісними, офіційними і неофіційними. Поняття “людські відносини” є більш повним і широким. Засновниками теорій “людських відносин “ вважають Е. Мейо та В. Бехтерева. людські відносини включають різні суб’єктивні прояви взаємодії з іншими об’єктами зовнішнього світу. Відносини особистості з оточуючими її людьми в психології позначаються терміном “міжособистісні відносини”, які можуть бути позитивними та негативними, нейтральними та суперечливі. Міжособистісні відносини – це реальні зв’язки, які складаються і існують в конкретних умовах життя і спілкування людей. В таких відносинах виявляється суспільне обличчя людини, а також її психологічні якості. В групах і колективах існують відносини та взаємовідносини. Відносини – це позиція особистості до всього що її оточує і до самої себе. Почуття, інтереси, увага – це ті психічні процеси які відображають відносини людини її позицію. В групах і колективах існують взаємовідносини – це взаємна позиція одної особистості по відношенню до іншої, до спільноти. Розрізняють ділові і особисті взаємовідносини. Ділові взаємовідносини виникають в ході виконання службових обов’язків які регламентовані статутом, наказом, інструкцією. Дослідженнями встановлено такі види ділової залежності: ділові відносини рівності(однакові права, обов’язки, функції); ділові відносини підпорядкування (начальник-підлеглий). Особисті взаємовідносини виникають на основі психологічних мотивів: симпатії, спільності поглядів, інтересів та ін. в систему особистих взаємовідносин входять дружба, ненависть, товариськість, любов та ін. В процесі спілкування намічаються кілька варіантів співвідношення ділових і особистих взаємовідносин: 1) співпадання позитивної спрямованості; 2) натягнуті ділові відносини; 3) нейтральні ділові.

В групах і колективах виникає соціальна напруженість – це масовий адаптаційний синдром, який відображає міру психологічної адаптації, зростання незадоволення, тривожність тощо. Одним із проявів соціальної напруженості є конфлікт. Конфлікт (від лат. зіткнення)- це суперечка, яка виникає між людьми при вирішенні тих чи інших питань соціального або особистого характеру. Конфлікт – це зіткнення протилежно спрямованих цілий інтересів, позицій, думок, поглядів. конфлікт як соціальне явище вивчає наука конфліктологія. Джерелами конфліктів можуть бути: ситуації, особистісні якості людини (агресивність, егоїзм, зверхність). Умовно конфлікти поділяємо на: внутрішньоособистісні, міжособистісні, міжгрупові, класові, військові, міжнаціональні, міждержавні. Внутішньоособистісний конфлікт – це конфлікт потреб, мотивів, цінностей, почуттів та ін. він виникає коли людина формує реально неосяжні цілі, коли вона постає перед вибором. Міжособистісний конфлікт виникає внаслідок зіткнення різних характерів. Причини таких конфліктів: розподіл ресурсів, взаємозалежність завдань, різниця в цілях і поглядах, відсутність необхідної інформації, різниця в психологічних властивостях (характер, темперамент, потреби, мотиви). Міжособистісні конфлікти можуть виникати: 1) між керівниками і підлеглими; 2) особистістю і групою; 3) між групами. За функціями конфлікт поділяється на: конструктивний та деструктивний. Структура конфлікту. У структурі конфлікту можна виділити такі компоненти: учасники конфлікту, умови перебігу конфлікту, образи конфліктної ситуації, можливі дії учасників конфлікту, наслідки конфліктних дій. Динаміка конфлікту 1) передконфліктна стадія 2) конфліктна ситуація; 3) інтелектуальний етап розвитку 4) критичний етап розвитку; 5) спад напруження; 6) співставлення офіційних та неофіційних оцінок поведінки; 7) рішення конфлікту.

Основні стилі поведінки при розв’язанні конфліктів. К.Томас та Р Кілмен виділяють п’ять основних стилів поведінки в конфліктних ситуаціях: 1) стиль конкуренції (ефективний, коли людина має певну владу, прагне задовольнити власні інтереси), такий стиль викликає відчуження при розв’язанні особистих конфліктів; 2) стиль ухилення доцільно застосовувати у спілкуванні з психічно складною людиною, використовується в ситуаціях, коли позиція не стійка і відсутня співпраця; 3) стиль пристосування означає що людина діє разом з іншою не захищаючі власні інтереси; 4) стиль співпраці вимагає активної участі щодо захисту власних інтересів, але і прагнень до співпраці. Він вимагає певних зусиль на з’ясування причин конфлікту та можливостей виходу з нього; 5) стиль компромісу полягає в частковому задоволенні власних інтересів, найбільш ефективний тоді, коли обидві сторони прагнуть одного і того ж самого. Кожний із стилів ефективний тільки за певних умов.

Урегулювання службових конфліктів може відбуватися за допомогою адміністративних засобів, які застосовує керівник. А саме: 1. Роз’яснення вимог. Чітке формулювання умов виконання завдань. 2. Видача завдань. Врахування характерів, рівня знань, досвіду підлеглих. Завдання можуть формулюватися як прохання, побажання (стосовно висококласних працівників). Як порада ( стосовно авторитетних працівників). Як наказ(стосовно неорганізованих працівників). 3. Система покарань та заохочень. Розпорядження та накази про покарання та нагородження. Подяка. Матеріальне нагородження.

Основними умовами вирішення конфліктів є: відкритість, довіра, визначення суті конфлікту.