Етапи самовиховання:

Перший етап - вироблення системи мотивів, що спонукають до роботи над собою: (перспективи, шляхи самовдосконалення). Мотиви: позитивні (наслідувати прийняті норми моралі; завоювати авторитет; ствердити самостійність; пізнавальні; професійні; любов’ю до близьких. ); негативні (прагнення перевіряти інших; корисні цілі; неправильно засвоєні норми моралі.)

Другий етап - безпосередня організаційна і практична діяльність, аналіз; Складання програм самовиховання за змістом, значенням, послідовністю, вимогливість, самозвіт. Розробка режиму доби, часу місця ситуацій вправ по самовиховання.

Третій етап - систематична робота над собою і потреба в цій роботі.

Методами самовиховання можуть виступати будь - які засоби виховання, які людина вживає по відношенню до себе. Однак, робота над собою повинна мати цілеспрямований характер роботи.

Відомі слідуючи методи: самопримушування, самоумовляння,

самонавіювання,самопідбадьорення,самонаказ,самовговорювання,самозаохочення, самовиявлення, самоінструктаж, самоінформація, самонагадування, самоспостереження.

1. Самоінформація - це розробка програми роботи над собою, самостійне вивчення літератури, засвоєння нових знань (спосіб); продумування прочитаного, конспектування, заучування положень.

2. Самоспостереження - висока вимогливість до себе, співставлення думок про себе з іншими, боротьба з самовтіхою, самонеправдою. Дуже важко по зовнішнім виявам судити про моральні якості. Так мовчазність людини свідчить про її серйозність, або безпорадність; обережність або замкненість.

3. Самоаналіз - встановлення зв’язків між новими знаннями і відомими; систематизація, узагальнення, виділення суттєвих компонентів, сильні, слабкі сторони.

4. Самонаказ - вимагає розвинуті волі, щоб зібрати свої сили на виконання прийнятого рішення; необхідно розвивати самодисципліну.

5. Самоконтроль і самостимулювання - включать такі прийоми: самосхвалення, самопідбадьорення, самозасудження, самоперевірка, самозвіт.

6. Самосхвалення - «Правильно, молодец!..»

7. Самопідбадьорення - «Нічого, все получиться! Я зможу, якщо захочу».

8. Самозасудження - «Теж мені герой».

9. Самозвіт: усний, письмовий.

Існують такі методики самовиховання: аутогенне тренування, довільна саморегуляція м’язових функцій і самовиховання механізмів дихання: раціональна йога, та інші. Аутогенне тренування (аутотренінг - від грецького - сам і народжую) психотерапевтичний метод широкого профілю, використовується у лікуванні захворювань як функційного так і органічного характеру, а також, як засіб психологічної саморегуляції станів. Заснований на використанні прийомів самонавіювання, елементів східних технік, медитації та занурення у релаксаційний стан. Спрямований на оволодінням навичками довільного виклику відчуттів тепла, тяжкості спокою, розслаблення і на цьому фоні нормалізації (активізації протікання основних психофізіологічних функцій). Класичний метод А. Розроблено німецьким психотерапевтом І.Г. Шульцем (1932), широке вживання у практику почалося в 50-х р.р.; у 60-х р.р. використовується як психологічна профілактика і корекція негативних станів в різних видах професійної діяльності і спорті.

І. Г. Шульц розробив декілька вправ А.Т.

1. Самонавіювання, відчуття тяжкості тіла (спочатку у лівій руці, потім у правій, пізніше у двох; у ногах,... серці).

2. Самонавіювання, самоуявлення відчуття тепла.

3. Керівництво роботою серця.

4. Керівництво диханням.

5. Вплив на стан головного мозку.

Аутогенне тренування здійснює позитивний вплив на техніку і організм людини, сприяє появі спокою, точності рухів, підсилює самоконтроль, запобігає стомленню, збільшує протидію стресу.

Довільне розслаблення м’язів, що базується на здатності людини уявно відключати м’язи від імпульсів, які йдуть від рухового центру головного мозку називаємо - релаксацією. Відомо, що у стані емоційного збудження, тривоги страху порушується м’язова координація. Тому довільна саморегуляція м’язів має лікувальне психотерапевтичне значення.

Йога - одна з поширених давніх систем самовиховання. Йога створена практикою давньої культури індійського народу, опробувана багатовіковим досвідом. Система має свою психологію, адже всі моральні і фізичні вправи спрямовані на те, щоб засобом свідомо - вольових зусиль добитися стійкості рефлекцій.

Кожний працівник підрозділу пожежної охорони обирає для себе найбільш придатні методи в залежності від індивідуально - психологічних можливостей. Особливої уваги заслуговує використання методів саморегуляції у переборенні психічних станів, пожежних перед виконанням бойової задачі, уміння змінити хід думок, впливати на дддругу сигнальну систему, виконувати спеціальні вправи, вести самоконтроль за проявом емоцій.