Питання для самоконтролю

1. Дайте характеристику поняттю «зміст освіти».

2. Які основні документи характеризують зміст освіти ?

Тема 17. Психолого-педагогічні основи самоосвіти і самовиховання

Зміст понять «самоосвіта», «самовиховання»,«самопізнання», «аутотренінг», «саморегуляція». Поняття самовиховання і самоосвіти. Засоби самовиховання (самоінформація, самоконтроль, самоаналіз). Шляхи самоосвіти та самовиховання в умовах діяльності ПО. Розвиток та удосконалення умінь саморегуляції. Види саморегуляції: м’язова, емоційна, ментальна. Релаксація. Загальна характеристика методів саморегуляції. Шляхи підвищення психофізіологічної надійності і ефективності праці пожежного.

Термін «самовиховання» закріпився у науковій літературі лише в середині ХІХ ст.. Спочатку він визначав вироблення у себе характеру, у першу чергу - самовладання (Н. Міллер - Красовський, 1859 р.) у працях Г. Кершенштейлера (початок ХХ ст.) під самовихованням розуміється боротьба людини зі своєю природою, з дурними інстинктами як переборення тваринні потреби.

Л. Толстой, Е, Кей розуміли самовиховання як процес формування особистості, як основних шлях розвитку людини, причому самовдосконалення протистояло вихованню. Прагматисти вважали самовиховання шляхом пристосування людини до життя у суспільстві (Д. Блеккі, Д. Бо дунін, С. Орісон).

Американський спеціаліст з психології особистості Г. Олпорт розділяє реакційну концепцію самовиховання розроблену Пітіримом Сорокіним. Представник практичної психології Л. Кронбах пов’язує самовиховання з філософією персоналізма, протиставляє самовиховання, вихованню в колективі.

Представник екзістенціалізму Г. Кнеллер розглядає самовиховання як самопізнання, саморозкриття особистості, що відбивається незалежно від впливів зовнішнього світу. Американський вчений Е. Фромм у своїх працях вважає основним шляхом перебудови суспільства, перебудова самого себе. Сучасний вчений Ю. Орлов називає самовдосконалення - самовихованням, процесом бажаної і радісної діяльності над собою.

Гуманістичний психолог А. Маслоу розробив теорію розвитку особистості, вершиною якої є самоактуалізація («здійснення самого себе»), він розробив ієрархію потреб - ступені розвитку; виявив принцип мотивацію людини. Самоактуалізуюча особистість характеризується: 1) знанням життя, розумінням його; 2) прийняття інших і себе (я поважаю і приймаю тебе таким, яким ти є); 3) орієнтація на професію, діло; 4) самостійність суджень; 5) здатність розуміти інших; 6) постійна новизна; 7) саморозвиток, творчість; 8) готовність до рішення проблем.

Етапи деградації: 1) формування психології «пішака»; 2) залежність від інших; 3) створення соціального оточення на «хороших» і «поганих»; 4) культ самокритики; 5) формування спеціалізованої мови. Висновок який робить психолог простий, «якщо людина впевнена в тому, що сенс життя існує, то людина може піднятися над найскладнішими умовами». Психолог Ю. Орлов пропонує самовдосконаленням, яке прирівнюють самовихованню вважати шлях протилежний насиллю над собою (переборення себе заради цілей). Самовдосконалення за Орловим складається у розгортанні своєї індивідуальності на шляху досягнення мети засобами ненасильственних зусиль, зусиль на межі приємного, бажаного.

Робота над собою з корекції свідомого у нашій поведінці почнемо з розвитку розумових здібностей.

На інтелект людини впливає все наше життя: середовище, природа, товариство, стиль спілкування, знання, вміння, інформація, спадковість, спосіб життя у сім’ї, емоції, самоосвіта. Дж. Грехем Скотт у книзі «Сила розуму» зазначає, що природна інтуїція - велика внутрішня сила, яка допомагає у подоланні стресів, підвищенні енергії, досягненні мети, розуміння людей, ситуацію тощо. Інструкція могутньо діє двома основними методами: а) рецептивним (вироблення проникливості, інформації й розуміння); б) активним (використанням інформації для зміни себе самого).

Розвивати розум можна шляхами: переробки інформації, розв’язування задач, проблем, написанням творів, веденням щоденника, конструюванням, малюванням, виконуванням доручень. Розвитку розумових здібностей сприяють логіка, мнемоніка, евристика (наука про творчу уяву). Особлива увага зосереджується на розвиткові пам’яті (моторна, словесно - логічна, образна, емоційна). У різних людей розвинені певні види пам’яті: 1. Підвищувати здатність концентрувати увагу на тому, що ви хочете запам’ятати. 2. Підвищувати здатність створювати в думках чітку картину або запис. 3. Поліпшити здатність створювати в пам’яті те, що запам’ятати.

За тисячоліття розвитку цивілізації люди нагромадили стільки відомостей, як залишити здоров’я, що хворіти і безглуздо і соромно. Залишається лише підсумовувати й осмислювати цей досвід, пристосовувати його до наших умов життя. Це методика правильного харчування, уміння правильно дихати; загартування (за П. Івановим, Є. Келлер, П. Брегом та ін.).

З. Фрейд - видатний психоневролог, довів, що низький рівень емоційних проявів підсвідомо викликає в людині почуття дискомфорту, оскільки гальмує потребу людини у взаємодії із навколишнім світом. Ю. Орлов детально займався проблемами пізнання своїх емоцій: особливо питанням управління емоціями. Чи здатні ми управляти своїми емоціями? Людина образилася.... але щоб зробити «вигляд спокою» вона лише приховує її. Образа - як негативна емоція може перерости у гнів, ненависть, помсту. Реакція людини викликана невідповідністю наших очікувань і поведінки іншого. Але звідки береться установка на те, що інша людина залежить від нас? Чому ми ображаємося на тих, кого любимо? Таке програмування поведінки іншого і емоційна реакція на невдачу іде з дитинства - інфантильна реакція. «Образившись, я експлуатую любов іншого і управляю його поведінкою, караю почуттям вини. Ми не ображаємося на тих, хто нас не любить». Людині незалежно від її прогресії слід знайти основи самовиховання. Важливо звертатися до наукових основ самовиховання і самоосвіти представникам такої складної небезпечної професії як пожежний, не тільки знати, а й уміти успішно працювати над собою, знати форми, правила, програми етапи і методи самовиховання, особливо це стосується вольового розвитку.

Самовиховання має суспільний характер і визначається соціальними умовами, існує визначена залежність самовиховання від виховання. В. Сухомлинський писав: ”Самовиховання - це не щось додаткове у вихованні, а міцних його фундамент. Ніхто не зможе виховати людини, якщо вона сама себе не виховає”. Самовиховання - процес інтенсивного розвитку сил, який вимагає великого психічного напруження. Людина не може постійно працювати на собою, оскільки у неї ще не склалися необхідні для цього якості, тому виникають паузи, перерви. В цей час більш активно виникають інші форми саморозвитку - пристосування наслідування.

Щоб виховання переростало у самовиховання необхідні передумови: внутрішні і зовнішні умови.

1. група передумов (зовнішні впливи)

• знання педагогом методики управління процесом самовдосконалення;

• висока стадія розвитку колективу;

• поєднання прийомів самовиховання з педагогічним впливом (спонукає, надихає на самовдосконалення).

1. група передумов (внутрішні передумови)

• рівень самосвідомості, самопізнання особистості (розвиток мислення, психологічний розвиток в цілому).

• розвиток вольової сфери вихованців (недостатність вольового розвитку частіше всього обумовлюють його епізодичність, невдачі, особливо у юності). «Людина без гальмів - несправна машина» (А. Макаренко);

• потреба у розвитку (необхідність у вимогливості до себе, незадоволення собою, прагнення стати краще).

Основні ознаки самовиховання: високий рівень самосвідомості, самоуправління (волі), потреб у розвитку; виникнення самовиховання - результат виховання; самовиховання є своєрідним прискорювачем розвитку психіки людини у вирішальний момент життя; робота над собою вимагає інтенсивного використання усіх сил і здібностей людини.