Завдання та питання для самоконтролю

1. Виписати з книги Самонова А.П. «Психологическая подготовка пожарных». - М., 1982. Характеристику прийомів регуляцій психічних станів пожежних (С. 26-30).

2. Ознайомитися із комплексом вправ для зниження емоційного напруження з цього ж джерела., С. 30-34.

3. Дайте визначення поняттю самовихованню.

4. Хто з науковців досліджував проблеми самовдосконалення, самовиховання ?

5. Назвіть основні етапи самовиховання.

6. Дайте характеристику методам самовиховання.

Розділ ііі Психолого – педагогічна характеристика основних напрямків діяльності працівників пожежної охорони

Тема 18. Психологічний аналіз діяльності працівників пожежної охорони

Зміст понять «діяльність», «функції діяльності», «фактори діяльності пожежників». Зміст і умови праці оперативних працівників пожежної охорони. Втомленість. Відновлення функціональної системи. Фактори, що визначають психологічну характеристику оперативно-тактичної діяльності особового складу. Наявність екстремальних умов роботи. Межі напруження психіки пожежного.

У вітчизняній психології розроблені концепції діяльності та методичних підходів до її вивчення. Це насамперед загальнотеоретичні праці С.Л. Рубінштейна, А.Н. Леонтьєва, Б.М. Теплова, Б.Г. Ананьєва, Г.В. Суходольського, а також дослідження у галузі психології праці та інженерної психології К.К. Платонова, Б.Ф. Ломова, Д.А. Ошаніна, В.Ф. Рубахіна, Г.М. Зараковського, О.В. Карпова.

С.Л. Рубінштейн писав, що “аналіз психічних механізмів діяльності приводить до функцій і процесів, які вже були предметом нашого вивчення. Однак це не означає, що психологічний аналіз діяльності зводиться до вивчення функцій і процесів і вичерпується ними. Діяльність виражає конкретне ставлення людини до дійсності в якому реально проявляються властивості особистості, що мають більш комплексний та конкретний характер, аніж функції та аналітично виділені процеси”.

Завдання психологічного вивчення професійної діяльності заключається розкритті системи її теоретичних начал, розкритті як в процесі цілеспрямованої активності особистості відбувається практичне перетворення об’єктивного світу, який механізм психічної регуляції діяльності, як в процесі діяльності змінюється сама людина, як діяльність впливає на розвиток можливостей людини.

Діяльність – дії, які пов’язані між собою, спрямовані на досягнення конкретних цілей, що здійснюються як особистістю; це певна форма взаємодії людини з оточуючим середовищем (соціальним та природним).

Основними компонентами функціональної системи діяльності є наступні блоки: мотиви діяльності, цілі діяльності, програми діяльності, інформаційні основи діяльності, прийняття рішень, підсистеми діяльнісно важливих якостей.

Людина, яка обирає професію начебто проектує свою мотиваційну структуру на структуру факторів, пов’язаних з професійною діяльністю, завдяки яким можливе задоволення потреб. Чим ґрунтовніші потреби людини, тим більш високі вимоги пред’являє вона до діяльності. В якісному відношенні виділяються три категорії потреб: матеріальні, духовні, соціальні. Духовні потреби поділяються на естетичні, пізнавальні; матеріальні – на фізіологічно необхідні, соціально, естетично обумовлені; соціальні на потреби в спілкуванні, в соціальному визнання, служінні суспільству, само актуалізації. В процесі засвоєння професії, в ході навчання відбувається розвиток і трансформація мотиваційної структури суб’єкта діяльності (поява нових та еволюція старих мотивів). Для прикладу можна порівняти мотиви діяльності на різних рівнях професіоналізації (випускник 11-го класу, курсант 3-го курсу інституту, випускник інституту, молодий спеціаліст) таке порівняння мотивів дає можливість зробити висновок, що випускники та молоді працівники більш високим балом оцінюють умови праці, взаємовідносини з колегами, ставлення керівництва до служби, побуту та відпочинку. Динаміка мотиваційної структури визначається рівнем професіональної майстерності, а також статтю, віком, сімейним станом та особистими особливостями. Таким чином мотивація організує цілісну поведінку, підвищує трудову та службову активність, значно впливає на формування цілей та на вибір шляхів досягнення. Професійна діяльність дозволяє виділити два види цілі-результату: ціль-образ (безпосередня регуляція діяльності); ціль-діяльність (регуляція діяльності через кінцевий результат).

Аналіз професійної діяльності дозволяє виділити два типи структур діяльності: константні та перемінні. Константна (передбачає лише одну послідовність виконання дій), перемінна – різні послідовності виконання дій. Програма діяльності відображає структуру діяльності і визначає що кожен суб’єкт повинен робити в конкретні моменти. Програма змінюється в процесі професіоналізації. Інформаційна основа діяльності це сукупність інформації, що характеризує предметні та суб’ктні основи діяльності і дозволяє організовувати її у відповідності з вектором ціль-результат. Визначаються три рівні формування інформаційної основи діяльності: сенсорно-перцептивний, когнітивний, образно-оперативний. Прийняття рішень. Під прийняттям рішень розуміють процес вибору альтернативи із декількох можливих. “Процес рішення завдань відбувається в єдності чуттєвого пізнання, що являє собою цикл взаємодій суб’єкта з об’єктом, і логічного рішення” (Я.А. Пономарьов). Це складна аналітико-синтетична робота. Прийняття рішення відбувається на основі обліку об’єктивних характеристик діяльності, умов її протікання факторів “суб’єктивної ціни”, діяльності і оплати праці, особистісних моментів мотивації, здібностей рівня домагань. Професійно важливі якості. Під професійно важливими якостями маються на увазі якості, які впливають на ефективність діяльності та успішність її засвоєння. Так для пожежних важливі такі професійні якості: переключення уваги, розподілення, концентрація уваги, оперативна пам’ять, просторова уява, окомір, сенсомоторна координація, координація рухів рук.

Аналіз діяльності працівників пожежної охорони дає можливість визначити основні її компоненти. Діяльність пожежного регулюється як зовнішніми (об’єктивними) так і внутрішніми (суб’єктивними) факторами.

Зовнішні фактори – це вимоги, норми, статути, накази, вказівки, наявність та стан засобів пожежегасіння, небезпечні явища, які супроводжують пожежу, службові обставини в черговій варті, зміст бойової задачі та стану колективу підрозділу, які висуваються з боку професії до її праці і наявності певних властивостей та особливостей. Внутрішні фактори – це задатки, здібності, індивідуально психологічні властивості і особливості конкретного пожежного, його мотивація, самооцінка, психологічний захист від помилок та невдач. В ході професійного навчання та набуття досвіду людина “підлаштовується” до професійних вимог, змінює себе, творить себе, розвиває себе.

Службова обстановка на бойовому чергуванні – сукупність умов, які забезпечують стан бойової готовності підрозділів. Характеристика цього стану залежить від загального психічного стану особового складу підрозділу, від його настрою перед чергуванням, при зміні варт, в процесі взаємовідносин із колегами та керівником.

Зміст бойової задачі, яка може бути поставлена перед підрозділом, залежить від елементів обстановки на виділеній ділянці роботи для нього. Чим складніша бойова задача і менше часу на її виконання, тим більший психологічний вплив вона буде здійснювати на психіку особового складу підрозділу. Ефективність виконання бойової задачі залежить від загального психічного стану підрозділу, який прибув на пожежу, і від того, в якому стані його застав сигнал бойової тривоги (під час занять, відпочинку, їди).

Небезпечні фактори пожежі та явища, які її супроводжують (вони викликають нервово-психічне напруження у пожежників, тому їх називають ще стрес-факторами): вогонь, шум, задимленість, висока температура, можливість вибухів, падіння конструкцій, нестача кисню, втрата зв’язку з групою, раптові зміни, паніка, загазованість, струм, замкнений простір, трупи людей, загибель товаришів, несподіваність, низька температура, підвищений рівень радіації і т.і.

При впливові стрес-факторів у особового складу підрозділу при гасінні пожежі можуть викликати позитивні або негативні психологічні реакції. Позитивні психологічні реакції, як правило, сприяють підвищенню ефективності бойових дій підрозділу, що може проявитися у більш швидкому, ініціативному, сміливому виконанні бойової задачі, в тому числі і в екстремальних ситуаціях на пожежі. Такі прояви в основному притаманні психологічно підготовленим і достатньо досвідченим пожежним. Негативні психологічні реакції можуть супроводжуватись помилковими діями. Це може проявлятися, в основному, у достатньо підготовлених пожежних, які мають незначний досвід роботи.

Названі фактори дають можливість зробити висновки, що стан засобів пожежегасіння, пожежно-технічне озброєння, стан засобів індивідуального захисту пожежних, правильне експлуатування, утримання, обслуговування техніки згідно нормативних документів залежить від безпосередньої діяльності особового складу підрозділів пожежної охорони.

Відома важлива роль технічного озброєння в підрозділах пожежної охорони при гасінні пожеж, але завжди потрібно пам’ятати, що в відношенні людина і техніка значна роль належить техніці, а вирішальна – людині. Реальна потужність техніки залежить від тих людей, які використовують її.

Самонов О.П. поділяє діяльність пожежних на три етапи: підготовчий, основний, заключний.

Підготовчий етап починається з моменту отримання повідомлення про пожежу до прибуття на місце події. До цього етапу входять подача сигналу тривоги, збір особового складу по тривозі, і прямування до місця пожежі та приведення сил і засобів в стан готовності до бойових дій. Стан пожежників характеризується як стан турботи, тривоги, очікування можливих вірогідних неприємностей і т.д. – специфічні переживання. Сигнал тривоги застає пожежних під час занять, відпочинку, виконання інших дій, згідно розпорядку дня і, як правило, є раптовим сигналом який сповіщає про початок бойових дій.

По сигналу бойової тривоги пожежні зобов’язані: швидко, правильно одягатися, зайняти своє робоче місце в кабіні пожежного автомобілі і в максимально короткий термін прибути на місце пожежі. По дорозі з’ясовуються оперативно-тактичні особливості об’єкту, наявність, наявність, характеристика вододжерел, визначаються шляхи та засоби прокладання рукавних ліній, тощо. Під час слідування зростає нервово-психічне напруження, пов’язане із невідомим, із дефіцитом часу, невизначеністю. Частіше в цей період не чути сміху, жартів, пожежні прагнуть підкорити свої почуття та думки виконанню бойової задачі.

Основний етап включає період від початку проведення розвідки і конкретних дій, спрямованих на реалізацію наказу керівника гасіння пожежі, до моменту повної ліквідації пожежі. Психічний стан пожежних характеризується гострими психічними реакціями, які обумовлені дезадаптацією психіки до умов пожежі, (це початок пожежі, розвідка та пік емоційного стану на який впливають враження від конкретних обставин пожежі, вигляд потерпілих).

Поступово наступає адаптація пожежників. Вони починають діяти згідно (умов) встановлених норм, не виявляючи емоційності, діють психічно стійко при виконанні бойової задачі.

Завершальний етап. Гасіння пожежі характеризується концентрацією всіх вольових зусиль на вирішення основної задачі бойових дій.

Вплив внутрішньої психічної напруженості на результати діяльності пожежного повинен не перевищувати інтенсивності і кордони і границі професійної користі. Якщо пожежні переходять цю грань виникає перенапруження, яке впливає на дії пожежних.

На ефективну діяльність пожежних суттєво виливають емоції. Це пов’язано з тим, що в процесі будь-якої діяльності людина має певне ставлення до самого себе, як до суб’єкту діяльності, до об’єктів праці, до мети діяльності та умов пов’язаних з нею. Таке ставлення може посилювати одні трудові процеси та гальмувати інші. Комплекс цих процесів формує емоційні стани людини. Психологічний аспект діяльності пожежних передбачає розгляд тих станів, які характерні для діяльності пожежних. У військовій інженерній психології визначається такі класи зовнішніх емоціогенних факторів: фізико-хімічні (мікрокліматичні, теплові, радіаційні, механічні, зміна звичних компонентів повітря, газового складу середовища), інформаційні (недостатність інформації, неправильність інформації), семантичні (суспільно-значимі та індивідуально-значимі) та біологічні (голод, спрага, хвороба, втома). Аналіз емоційних станів і емоцій неможливий без характеристики мотивів діяльності її мети та засобів, тому слід розглянути інженерно-технологічну класифікацію.

Емоції мотивів діяльності.

1. Емоції позитивних мотивів:

• соціально-обумовлені: обов’язку, ідеалів, відповідальності;

• особистістно-обумовлені емоції: емоції настрою, пізнання, інтересів.

• Емоції негативних мотивів: соціально-обумовлені, емоції принадження, емоції страху, невідповідності рівнів домагань.

2. Емоції обумовлені метою діяльності: емоції оцінки мети, значимості мети, наближеності мети, визначеності мети.

3. Емоції обумовлені засобами діяльності: емоції пов’язані з інформаційними характеристиками, про засоби озброєння та зв’язку.

4. Емоції обумовлені засобами діяльності: емоції обумовлені процесом прийняття рішень, емоції творчості, емоції ризику, пошуку та ціни рішень; емоції реалізації рішень: емоції реалізації рішення, емоції невизначеності успіху, емоції наближеності до мети; емоції пов’язані з особистісними факторами поведінки (престижу, змагання, рольових характеристик, групової атмосфери); емоції вартості діяльності. Емоції пов’язані із зовнішніми факторами діяльності (емоції середовища та емоції небезпеки).

Стан втоми. Спеціаліст в галузі психічних станів Н.Д.Левітов визначив як позитивний так і негативний вплив станів на успішність поведінки і діяльності. Найбільш актуальним він вважає - стан втоми. Втомлення визначає стан після виконання важкої фізичної або розумової праці. Дослідник визначає такі компоненти цього стану: порушення уваги, сенсорних процесів, моторних функцій, пам’яті. Втома буває психічною та фізичною. Однією з причин втоми пожежного є тривалий вплив сильних звуків та шуму під час пожежі, нерегулярні звукові подразники, що викликають підвищену увагу; сильне м’язове навантаження, відсутність відпочинку, негативні емоції в ході виконання діяльності, психологічна несумісність представників підрозділу.

Особливо слід звернути увагу на характеристику стану емоційної напруженості, який виникає в ускладнених умовах діяльності (обмеження часу для виконання діяльності, ситуацій підвищеної відповідальності, необхідність діяльності в присутності безпосередніх начальників, а також обмеженість інформації). Стан напруженості залежить від умов діяльності, і в той же час впливає на її ефективність. Помірність напруження викликає підвищену активність, добре самопочуття, вмотивованість на досягнення високих результатів. Підвищена напруженість супроводжується почуттям дискомфорту, розгубленості і приводить до вибуху діяльності. Сучасні дослідники (В.Л. Марищук, К.К. Платонов, Є.А. Мілерян та ін.) визначили чотири форми поведінки в екстремальних умовах: напружений тип (характеризується загальмованістю, скованістю або сильною імпульсивністю та хаотичністю), гальмівний тип (характеризується повною загальмованістю дій), боягузницький тип поведінки (характеризується проявом апатії, пасивності та ухиленням від втручання в хід подій), прогресивний тип поведінки. Існує категорія людей, які с екстремальних умовах досягають найбільшої ефективності діяльності, складності та небезпека їх надихають, підвищують працездатність, мобілізують фізичні та психічні сили. Психологи пропонують три основних способи профілактики психічної напруженості: психологічний відбір, виховання емоційних вольових якостей, створення позитивного психологічного клімату та оптимізація умов діяльності.

Дослідник Столяренко О.М. визначає 3 рівня (межі напруженості):

1. рівень (межа) – починає зникати винахідливість, здібність творчо вирішувати задачі, виникають провали в пам’яті, знижується швидкість переробки інформації. Добре відпрацьовані дії здійснюються з помилками (малими – великими - грубими). Послаблюються спостережливість, увага, тремтять руки, ноги, порушується координація руху, змінюється голос.

2. рівень (межа) – межа зростання напруженості, виникають вольові, моральні порушення: послаблюється бойова активність, знижується самоконтроль, з’являються ілюзії, нерішучість, необережність переростає у боягузтво, погіршується виконання наказів, з’являється недисциплінованість.

3. рівень (межа) – ця межа максимального напруження, характеризується тимчасовою втратою свідомості, втратою контролю над собою, повним гальмуванням, нерухомістю, байдужістю; гострими психічними реакціями, агресивністю. Керівники підрозділів повинні знати особливості такого стану та вчасно реагувати: знімати з бойової ділянки, звільняти від виконання завдання, підтримувати.