- •Зміст лекційного курсу
- •Основними складовими психолого-педагогічної підготовки є:
- •Питання для самоконтролю.
- •Розділ і Основи психології
- •Тема 1 Психологія як наука, її предмет і завдання.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2 Психіка та характеристика її структури
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3 Пізнавальні процеси. Відчуття. Сприйняття. Увага
- •Властивості уваги
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 4 Пізнавальні процеси. Пам’ять. Мислення. Уява. Мовлення
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5 Індивідуально-психічні властивості особистості. Темперамент. Характер
- •Якості темпераменту:
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 6. Емоції і почуття. Воля. Вольовий акт
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 7. Психічні стани людини. Професійні стани
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 8. Особистість як об’єкт і суб’єкт професійної діяльності. Шлях до професіоналізму
- •Питання для самоконтролю та завдання
- •Тема 9 Психологія діяльності
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 10. Соціальна група і колектив
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 11. Психологія спілкування
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 12 Конфлікти. Соціально-психологічні проблеми колективів
- •Питання для самоконтролю
- •Розділ іі. Основи педагогіки
- •Тема 13. Педагогіка як наука її предмет і завдання
- •Основні категорії педагогіки
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 14. Навчання в підрозділах пожежної охорони
- •Тема 15. Теорія і технологія виховного процесу
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 16 . Система освіти в Україні
- •Основні історичні етапи розвитку системи освіти в Україні.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 17. Психолого-педагогічні основи самоосвіти і самовиховання
- •Етапи самовиховання:
- •Завдання та питання для самоконтролю
- •Розділ ііі Психолого – педагогічна характеристика основних напрямків діяльності працівників пожежної охорони
- •Тема 18. Психологічний аналіз діяльності працівників пожежної охорони
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 19. Особливості психологічного клімату на пожежі
- •Міри профілактики паніки на пожежі
- •Поведінка людей на пожежах
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 20. Соціально-психологічні причини травматизму і загибелі людей на пожежах
- •Тема 21 . Психологічні особливості діяльності диспетчера служби «01», керівника гасіння пожежі, особового складу підрозділів пожежної охорони, інженерно-інспекторського складу
- •Питання для самоконтролю.
- •Тема 22. Психологічна підготовка пожежників як важливий елемент професійної підготовки. Професійний психологічний відбір працівників пожежної охорони
- •Види психологічної підготовки
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 23. Психологія управління. Особливості управління в підрозділах пожежної охорони
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 24. Психологічні способи впливу в процесі професійного спілкування
- •Тема 25. Психологія і педагогіка на службі працівника пожежної охорони
Якості темпераменту:
сенситивність—особливість людини, що виявляється у виникненні чутливості на зовнішній подразник найменшої сили.
реактивність—особливість людини, що пов’язана із силою емоційної реакції на зовнішні та внутрішні подразники.
активність—здатність людини подолати зовнішні та внутрішні перешкоди.
темп реакцій—швидкість протікання психічних процесів, у деякій мірі психічних станів.
ригідність—особливості людини, що виявляються у здатності її пристосування до нових умов.
екстраверсія—виявляється в активній спрямованості особистості на світ об’єктів; людей, подій, предметів.
інтроверсія—виявляється у активній спрямованості особистості на явища власного суб’єктивного світу, на свої переживання.
Справді поворотним пунктом в історії природно-наукового вивчення темпераментів з’явилося вчення І. П. Павлова про типи нервової системи або, що те ж саме, типах вищої нервової діяльності (загальних для людини і вищих ссавців тваринних). Це вчення було сформульоване великим фізіологом на заключному етапі його наукової діяльності (в 20 30-е рр.).У лабораторіях І. П. Павлова, нарівні із закономірностями роботи кори великих півкуль головного мозку (досліди проводилися на собаках), були відкриті і вивчені відмінності в нервовій діяльності, пов’язані з індивідуальністю тварини. Було помічено, що своєрідності поведінки собаки (наприклад, жвавість і повільність, сміливість або лякливість) закономірно відповідали деякі особливості основних нервових процесів збудження і гальмування. Внаслідок багаторічних досліджень було встановлено, що в основі індивідуальних відмінностей, що вивчалися лежать такі фізіологічні властивості: сила збудження і гальмування, їх рухливість, т. е. здатність швидко зміняти один одну, урівноваженість між збудженням і гальмуванням. Те або інше поєднання цих властивостей і складає тип вищої нервової діяльності. І.П.Павловим була створена класифікація основних типів вищої нервової діяльності: 1) сильний урівноважений швидкий (живий), 2) сильний урівноважений повільний (спокійний), 3) сильний неврівноважений (нестримний) і 4) слабий тип.
У працях психологів Б. М. Теплова, В. Д. Heбиліцина уточнювалися і збагачувалися з’явившись-дослідження про властивості типу вищої нервової діяльності людини. Були відкриті нові властивості нервової системи. Одне з них динамічність (від цієї властивості залежить легкість, швидкість утворення тимчасових зв’язків в корі мозку). Інше лабільність (від цієї властивості залежить швидкість виникнення і припинення нервового процесу, на відміну від рухливості, що характеризує швидкість зміни одного процесу іншим). З’ясувалося, що властивості типу вищої нервової діяльності можуть бути більш загальними, вельми широко що виявляються в динамічній чи стороні психіки, і більш приватними, з більш обмеженою сферою дії. Було показано, що психічна активність як межа темпераменту безпосередньо залежить від особливої властивості типу нервової системи активності (відомості Э. А. Голубєвої). Кожна з властивостей нервової системи впливає на різні сторони темпераменту, а кожна з динамічних особливостей активності, емоційності і моторики залежить не просто від тієї або іншої властивості нервової системи, але і від типу нервової системи загалом (дослідження В. С. Мерліна).Разом з тим в деяких видах діяльності від властивостей темпераменту може залежати не тільки хід їх виконання, але в певній мірі і результат. По відношенню до цих видів діяльності можна говорити про більш сприятливих і менш сприятливих динамічних бісах психіки. У тих областях труда, в тих видах занять, де пред’являються досить жорсткі вимоги до темпу або інтенсивності дій, індивідуальні особливості динамічних виявів психіки можуть стати чинником, що впливає на придатність до діяльності. У деяких професіях вимоги до динамічних властивостей настільки високі, що виникає потреба в попередньому відборі людей по таких властивостях. Наприклад, тим, хто хоче стати льотчиком-випробувачем, або диспетчером на деяких виробництвах, або оволодіти деякими видами циркового мистецтва, треба володіти жвавим і сильним типом нервової системи. Емоційна збудливість як сторона темпераменту необхідна в діяльності актора і музиканта.
Але в більшості професій властивості темпераменту, позначаючись на динаміці процесу діяльності, не впливають на її кінцеву продуктивність. Недоліки темпераменту можуть компенсуватися за рахунок захопленості, підготовки, вольових зусиль.
У перекладі з грецького «характер» це «карбування», «прикмета». Дійсно, характер є прикмети, які придбаває людина, живучи в суспільстві. Подібно тому як індивідуальність особистості виявляється в особливостях протікання психічних процесів (хороша пам’ять, багата уява, кмітливість і і в бісах темпераменту, вона виявляє себе і в рисах характеру.
Характер це сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, що складається і що виявляється в діяльності і спілкуванні, зумовлюючи типові для індивіда способи поведінки.
Характери поділяються на сильні і слабкі, діяльні і без діяльні, суспільно-спрямовані і егоїстичні, цільні і протиречиві. В структурі характеру виділяють: інтелектуальні риси(глибоке мислення, кмітливість, винахідливість тощо), моральні риси(переконаність, принциповість, почуття обов’язку, патріотизм), вольові риси(самостійність, наполегливість, мужність, цілеспрямованість), емоційні риси(врівноваженість, пристрасність, вразливість, поривчастість).
Акцентуація—це ті індивідуальні риси, які мають тенденцію до переходу в патологічний стан. За більшого прояву вони накладають відбиток на особистість.
Класифікація типів акцентуації характеру представляє значну складність і не співпадає по номенклатурі найменувань у різних авторів (К. Леонгард, А. Лічко). Однак опис акцентуйованих меж значною мірою виявляється ідентичним. Це дає можливість дати перелік акцентуацій, запозичаючи найбільш вдалі терміни з обох класифікаційних схем і при цьому навмисно уникаючи прямих аналогій з психіатричною термінологією («шизоїдні» межі, «епилептоїдні» межі і , в зв’язку з тим що розгляд акцентуації характеру передбачає залучення уваги педагога, а не психіатра, хоч історія постановки проблеми акцентуювання сходить до психіатрії і психоневрології.