Тема 15. Людина і міське середовище.

1.Негативний вплив міста на населення.

2. Якість середовища проживання людей.

3 Рівень захворювання жителів міст.

В умовах сучасної урбанізації, більша частина населення планети проживає в містах. Міське населення, що користується благами цивілізації , відчуває на собі її негативні наслідки. Перш за все це виражається в забрудненні атмосферного повітря. За даними багаторічних спостережень, із загального об’єму забруднень, що потрапляє в атмосферу, близько 86 % надходить з міських територій. Джерелами забруднення повітряного басейну міст є транспорт, промислові підприємства і міська територія. Викиди пилу та шкідливих газів і вогнища тепла, які створюються тепловими і атомними електростанціями, металургійними заводами формують в містах своєрідний мікроклімат, сприяють утворенню смогів, що негативно позначається на стані здоров’я міських жителів.

Другим негативним фактором, що впливає на здоров’я населення міст, є незадовільна якість питної води. Через забруднення джерел водопостачання, а також низький рівень водо підготовки якість питної води не відповідає вимогам стандарту. В зв’язку з цим все більшої актуальності набуває децентралізоване постачання населення питною водою високої якості.

Нерегулярне вивезення побутових відходів, їх накопичення та гниття викликає постійний сморід і сприяє розмноженню мух, які є перенощиками кишкових інфекцій.

Відсутність мокрого прибирання вулиць чи нерегулярне проведення сприяє підвищенню рівня запиленості,що негативно впливає на органи дихання.

Міський шум, інтенсивність якого особливо велика поблизу автомагістралей та залізничних шляхів, а також в районі аеродромів та окремих підприємств, що є джерелом підвищеного виробничого шуму, створює несприятливий вплив на нервову систему жителів міст.

Висока густота населення в містах, масові скупчення людей у транспорті, на виробництві та в учбових закладах сприяє швидкому поширенню інфекцій і виникненню епідемій.

Громадський та особистий транспорт в тій чи іншій степені сприяє гіподинамії, яка є причиною багатьох хвороб.

Вагомим фактором, що погіршує загальний стан організму є відірваність міських жителів від природних об’єктів. Заміські ландшафти, тиша, чисте повітря, купання у відкритих водоймах сприяє повноцінному відпочинку, укріплює нервову систему і загальний стан організму.

Питання екологічно безпечного проживання людини стосується в більшій мірі міських урбанізованих територій. Сукупність різноманітних хімічних, фізичних і біологічних факторів формує специфічне урбанізоване середовище існування людини, яке у більшості випадків не є оптимальним для її здоров’я.

У наш час існує ряд класифікацій екологічної безпеки міст, одна з них виділяє три категорії екологічної безпеки міста.

Перша – екологічно благополучні, тобто такі міста, де викиди шкідливих забруднюючих речовин антропогенного походження в атмосферу не створюють перевищень гранично допустимих концентрацій, встановлених для природних середовищ.

Друга категорія – екологічно складні. В цих містах

2.Вже визначено, що сучасна міська квартира є додатковим джерелом забруднення так званого квартирного середовища,де людина проводить більшу частину свого життя. На відміну від міської урбосистеми, яка має значні розміри у просторі, у невеликому об’ємі квартири на людину впливає одночасно комплекс фізичних, хімічних, біологічних та психологічних факторів.

Дослідження показали, що у житлових приміщеннях існують додаткові джерела забруднення внутрішнього атмосферного повітря. Це полімерні та азбоцементні будівельні та оздоблювальні матеріали; побутовий пил, здатний адсорбувати шкідливі гази та мікроорганізми; продукти життєдіяльності людини та домашніх тварин; продукти згоряння побутового газу; засоби догляду за житлом (миючі засоби, засоби для чищення, побутові клеї, косметичні препарати та інше ); телевізори, комп’ютери, кондиціонери, СВЧ-печі.

У пробах повітря, відібраних у житлових приміщеннях м. Києва було виявлено близько 50 хімічних органічних сполук.

Відомо, що лише синтетичні полімерні матеріали виділяють у повітря більше 40 хімічних сполук. Всі вони не тільки токсичні, але 60% з них мають виражену алергенну дію.

Давно відомо, що у повітрі існують позитивно і негативно заряджені іони. Високий вміст озону у повітрі, а значить і негативних іонів кисню підвищує імунітет організму. Екрани телевізорів і монітори комп’ютерів знешкоджують негативні іони та генерують позитивні, що дуже шкідливо для організму людини. Внаслідок цього сьогодні з’явився новий термін «електронний смог». Якщо у повітрі існує багато позитивних іонів, то людина відчуває нестачу кисню, наступає швидка втома,знижується працездатність, порушується сон. Необхідний вміст негативних іонів повинен становити 600 іонів/см³, оптимум 2000-4000 іонів/см³ .У більшості житлових приміщень спостерігається вміст не більше 200 іонів/см³ (морське чи лісове повітря містить 2000-5000 іонів/см³).

«Штучна атмосфера», яку створює людина навколо себе, погіршує її стан здоров’я і скорочує життя. Забруднювачі повітря приміщень можуть бути поділені на дві групи: забруднювачі, що самовільно виділяються з будівельних матеріалів, меблів та забруднювачі,що виділяються з речей внаслідок діяльності людини. До першої групи відносять аміак, формальдегід, фенол. До другої – оксид азоту, вуглецю, тютюновий дим, речовини, що виділяються з засобів гігієни та побутової

хімії.

ЛІТЕРАТУРА

1. Апостолюк С.О., Джигирей В.С., Апостолюк А.С. Промислова екологія. – К.: «Знання», 2005. с.474;

2. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології – К.: Вища школа, 2004, с.370;

3. Запольський А.К. Фізико-хімічні основи технології очищення стічних вод – К.: «Лібра», 2000, с.551;

4. Клименко Л.П. Техноекологія – Миколаїв, МФ НаУКМА, 2000, с.302;

5. Сухарев С.М., Чудак С.Ю., Сухарева О.Ю. Техноекологія та охорона навколишнього середовища – Львів: «Новий Світ-2000», 2004, с.256;

6. Царенко О.М., Нєсвєтов С.О., Кабацький М.О. Основи екології та економіка природокористування – Суми: «Університетська книга», 2001, с.326.

7. Артемова Н.Е., Бондарев А.А. Допустимые выбросы радиоактивных и вредных химических веществ в приземный шар атмосферы.- Москва: Атомиздат,2005– 235 с.

8. Перегут Е.А. Химический анализ воздуха промышленных предприятий. –Ленинград: “Химия”, 2003.– 440 с.

9. Перегут Е.А., Горелик Д.О. Инструментальные методы контроля загрязнения атмосферы. –Ленинград: “Химия”, 2003. – 382 с.

10. Руководство по химическому анализу поверхностных вод суши/ Под редакцией А.О.Семенова. – Ленинград: Гидрометеоиздат, 2007. – 550 с.

ЗМІСТ