59. Капітал підприємства,його структура. Концентрація і централізація капіталу.

Капітал підприємства є основним чинником виробництва. У системі факторів виробництва (капітал, земля, праця) капіталу належить пріоритетна роль, тому що він поєднує усі фактори в єдиний виробничий комплекс.

Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять доход.

У даному випадку він може виступати ізольовано від виробничого фактора у формі інвестованого капіталу.

Капітал підприємства є головним вимірником його ринкової вартості. У цій якості виступає насамперед власний капітал підприємства, що визначає обсяг його чистих активів. Поряд з цим, обсяг використовуваного власного капіталу на підприємстві характеризує одночасно і потенціал залучення їм позикових фінансових засобів, що забезпечують одержання додаткового прибутку. У сукупності з іншими факторами - формує базу оцінки ринкової вартості підприємства.

Динаміка капіталу підприємства є найважливішим показником рівня

ефективності його господарської діяльності.

Процес нагромадження капіталу здійснюється у двох формах: у формі концентрації капіталу та у формі централізації капіталу.

Концентрація капіталу становить собою збільшення капіталу шляхом капіталізації частини додаткової вартості, тобто це відтворення капіталу в розширених масштабах.

Однак процес нагромадження капіталу за допомогою його концентрації є процесом повільним.

За допомогою кредиту відбувається прискорення централізації капіталу, оскільки виникає можливість створювати акціонерні товариства і таким чином стягувати в руки індивідуальних або асоційованих капіталістів розсіяні по всій країні, а то й по світу, грошові кошти. Централізація капіталістів відбувається двома шляхами. По-перше шляхом насильницького захоплення слабких підприємств сильними. По-друге, шляхом злиття багатьох індивідуальних капіталів за допомого10 утворення акціонерних товариств.

Концентрація і централізація капіталу нерозривно зв'язані концентрацією виробництва. В міру розвитку капіталізму виробництво все більше і більше зосереджується в руках незначної кількості великих підприємств. В результаті концентрації виробництва в суспільстві набувають поширення такі процеси, як виникнення монополій, прискорене розорення малих і середніх підприємств, зростання рівня усуспільнення виробництва, загострення внутрішніх суперечностей капіталізму, передусім між суспільним характером виробництва і приватно капіталістичним способом привласнення його результатів.

60. Міжнародні валютно – фінансові відносини.

Останніми десятиліттями набула розвитку ще одна важлива форма міжнародної економічної діяльності — міжнародні валютно-фінансові відносини. Раніше вони виконували переважно допоміжні функції, а зараз набули самостійних ознак.

Міжнародні валютно-фінансові відносини відкривають для приватних агентів значно більші можливості отримання спекулятивних прибутків, тому не дивно, що в грошовому вимірі вони стали переважною формою такої діяльності. Утім, усі елементи міжнародного кругообігу реальних економічних цінностей (а тим більше валютно-спекулятивні операції) опосередковуються міжнародними грошовими платежами.

Міжнародні валютні відносини – це сукупність економічних відносин між країнами, юридичними і приватними особами, міжнародними економічними, фінансово-кредитними організаціями з приводу функціонування і розвитку валюти.

Основою розвитку міжнародної валютної системи є інтернаціоналізація продуктивних сил, міжнародний поділ праці, формування інтернаціонального господарського механізму та інтегрованих форм власності. .Зазначені процеси, у свою чергу, визначаються дією об’єктивних економічних законів у межах світового господарства. Міжнародні валютні відносини справляють активний вплив на розвиток всіх елементів світової економічної системи, зокрема на зовнішню торгівлю, формування і еволюцію міжнародного ринку капіталів, робочої сили, інтелектуальної власності тощо.