1. Предмет та метод політекономії

Політекономія – це наука, яка вивчає закономірності відносин між людьми в процесі виробництва, розподілу, обліку і споживання матеріальних благ.

Інші тлумачення:

А.Сміт визначив політекономію, як науку про управління багатством

Д.Рікардо вважав, що політекономія повинна вивчати закони, які керують розподілом суспільного блага

В.Ленін визначив політекономію, як науку про капіталістичні відносини.

Маржиналізти – політекономія займається дослідженням життєдіяльності людського суспільства

Методи:

Метод пізнання – спосіб або шлях дослідження предмета науки

Діалектичний – будь-яке економічне явище передбачається в русі: явище зароджується, розвивається та занепадає

Сруктурно-функціонувальний – розглядає будь-яке явище в системі з обов’язковим аналізом функцій

Специфічний (спеціальний) – метод наукової абстракції і виділення основних рис

Абстрактний метод включає в себе й такі методи пізнання ви­робничих відносин, як аналіз і синтез. Зокрема, в процесі аналізу предмет дослідження розчленовується, мислення йде від видимого, конкретного до абстрактного. В процесі синтезу досліджується економічне явище у взаємозв'язку і взаємодії його складових частин. Мислення тут іде в зворотному порядку - від абстрактного до конкретного, від розуміння суті відносин до прояву їх у конкретній ситуації. Отже, аналіз сприяє відкриттю істотного в явищі, а синтез завершує розкриття суті, дає можли­вість показати, в яких формах ця суть проявляється в реальній економічній дійсності.

Метод індукції та дедукції. Індукція – іде від окремого до загального, а дедукція означає перехід від загального до окремого

2. Функції і методи

Методи – 1 пит.

Функції:

Теоретико-пізнавальна – розкриває зміст законів, явищ, категорій, вона покликана вивчати та пояснювати явища економічного життя суспільства, досліджувати умови та характер функціонування суспільного виробництва

Практична – політекономія повинна виробляти концепції, програми практичної реалізації суспільства в умовах економічних законів

Методологічна – служить основою використання загальнонаукових та філософських принципів і обґрунтування базових економічних категорій

Світоглядна – формує новий тип політ економічного мислення

3. Сутність і роль економічних законів

Економічний закон виявляє суттєві стійкі і необхідні причинно-наслідкові зв’язки і взаємозалежності даного економічного процесу

Класифікація законів:

Всезагальні – властиві будь-якому типу економічної системи. Ці закони виражають напрями поступового розвитку суспільства, об’єктивні основи зростання, відносини власності

Загальні – виражають такі особливості економічних відносин, які є спільними для декількох типів економічної системи

Специфічні – діють лише в умовах певного економічного ладу

Економічні закони існують об’єктивно, незалежно від волі свідомості і намірів людей. Вони діють не вічно. Відрізняються від законів природи, тому що вони виникають, розвиваються і функціонують в процесі діяльності людини

4. Історія розвитку політекономії як самостійної науки

Термін «політекономія» вперше був застосований Антуаном Монкритьєном у 1615 р.

В розвитку політекономії модна виділити 4 фази:

1. Фаза до наукового розвитку (до 18ст.)

2. Фаза зародження економічної науки (1750-1800)

3. Фаза відкритів і розробок основних теоретичних принципів (1870-1930)

4. Сучасна фаза

1.На цьому етапі Аристотель вперше створив економічний аналіз і вперше визначив політекономію, як науку про багатство, поклав початок теорії вартості, ціни і грошей.

Меркантилізм – економічна політика держави періоду пізнього феодалізму. Для досягнення позитивного сальдо, меркантилісти вважали встановити макс. високі ціни на товари, що експортуються, обмежити імпорт товарів, не допускати вивозу з країни золота, срібла. Таким чином, ранні меркантилісти вбачали багатство в золотих і срібних грошах і вважали, що багатство ств. у сфері обігу, тобто торгівлі. Теорію раннього меркантилізму вважають теорією «грошового балансу»

Пізній меркантилізм з’явився у другій пол. 17 ст. На відмінну від ранніх, вони рекомендували вивозити золото і срібло для здійснення вигідних торгівельних угод. Допускати імпорт товарів для збереження в країні активного торгового балансу + треба завойовувати зовн. ринки, пропонуючи дешеві товари та перепродуючи товари одних країн в інші.

Політ. їх отримала назву «торгівельний баланс». Меркантилізм сприяв первісному нагромадженню капіталу і розв. товарно-грошових відн.

У 18 ст. виникає нова школа – фізіократів. Вони перенесли свої дослідження із сфери обігу в сферу с/г вироб-ва. Джерело багатства вбачали не в торгівлі, а у вироб-ві, промисловість не продуктивна галузь.

В працях представників класичної політекономії основним об’єктом вивчення була сфера виробництва. Класики започаткували теорію «вартості», згідно з якою, людська праця є єдиним джерелом вартості, вони проаналізували, що таке капітал, розмежували капітал на основний та оборотний.

К.Маркс продовжив класичну теорію «вартості» і на основі її ств. теорію «додаткової вартості». Довів, що додатковий продукт створюється не просто працею, а працею найманих робіт, розробив теорію первісного нагромадження капіталу і відтворення, відкрив закон товарного-грошового обігу.

Марксиналізм (границя) – з1явився в середині 19 ст., основою його є теорія «граничної корисності», згідно з якою ринкова ціна на товар визначається не суспільно-необхідною працею, а корисністю

С учасна економічна теорія

Інституціоналізм Кейсіанство Неокласична Інститути, які працюють головне – втручання монетризм(зменшення

на людину держави в економіку витрат на соц. потреби)

неолібералізм ( не втруча-

ння держави в економіку)

неокласичний синтез