6. Вимоги до оформлення пояснювальної записки до курсової роботи

За результатами виконання курсової роботи студент оформлює письмову пояснювальну записку. Оформлена курсова робота здається на кафедру МРВ за три дні до закінчення терміну .

Курсова робота оформлюється відповідно до методичних вказівок по оформленню магістерських, дипломних, курсових та контрольних робіт, які знаходяться в методкабінеті кафедри МРВ.

Пояснювальна записка до курсової роботи складається у такій

послідовності:

• титульна сторінка;

• індивідуальне завдання;

• зміст;

• вступ;

• основна частина ( три розділі), обсяг якої складає 75-100 сторiнок.

• висновки та пропозиції;

• список літератури;

• додатки.

Мова пояснювальної записки - державна, стиль - науковий, чіткий, без орфографічних і синтаксичних помилок, послідовність логічна. Пряме переписування у роботі матеріалів із літературних джерел є неприпустимим.

Пояснювальна записка має бути надрукована на одному боці сторінок стандартного білого паперу формату А4 (210x297 мм). Текст друкується шрифтом Times New Roman; розмір шрифту - 14; інтервал - 1,5. (не, більше за 40 рядків на сторінку).

Текст записки розміщується на аркуші з дотриманням таких розмірів берегів: з лівого боку - не менш за 20 мм, з правого - не менш за 10 мм, зверху - не менш за 20 мм, знизу - не менш за 20мм.

Вписувати у друкований текст звіту по стажуванню окремі іншомовні слова, формули, умовні позначення можна чорнилом, тушшю, пастою лише чорного кольору. При цьому щільність вписаного тексту має бути наближеною до щільності основного тексту.

Титульна сторінка містить найменування вищого навчального закладу, прізвище, ім'я та no- батькові й інші відомості про автора, тему курсової роботи, вчене звання (посаду) керівника , місто і рік (додаток Д).

Зміст містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів та параграфів пояснювальної записки до курсової роботи. Зміст має включати усі заголовки, які є у курсовій роботі, і починаючи зі вступу і закінчуючи додатками.

У вступі вказується місце проходження практики і її характерні особливості,та базове підприємство.. Ув'язується профіль підприємства і його основної продукції з темою індивідуального завдання.

Текст основної частини поділяється на розділи і параграфи згідно з планом, затвердженим у індивідуальнім завданні на виконання курсової роботи.

Висновки повинні містити короткий текст за наслідками проведеної роботи.

Список використаної літератури повинен містити перелік літературних джерел, використаних при написанні звіту по стажуванню і на які є посилання в тексті

Заголовки структурних частин пояснювальної записки "ЗМІСТ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ" (разом з конкретною назвою), "СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ", "ДОДАТКИ" пишуться або друкуються великими літерами симетрично до тексту. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається. Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути не менше, ніж 2 рядки.

Кожну структурну частину курсової роботи слід починати з нової сторінки.

Заголовки підрозділів пишуться або друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу.

Крапка в кінці заголовка не ставиться.

Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту роботи і дорівнювати 5 знакам.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою є титульна сторінка, яка включається до загальної нумерації сторінок і на якій номер сторінки не ставиться. Нумерація без крапки після неї проставляється у правому нижньому куті подальших сторінок.

Структурні елементи ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ та ПРОПОЗИЦІЇ, СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ, ДОДАТКИ не нумерують як розділи.

Зміст ілюстрацій має доповнювати текст , поглиблювати розкриття суті явища, наочно ілюструвати думки автора, і тому в тексті на кожну з них повинно бути посилання з коментарем.

Ілюстрації (схеми, графіки тощо) слід подавати в роботі безносе-редньо після тексту, де їх згадано вперше, або на наступній сторінці. Якщо вони містяться на окремих сторінках роботи, їх включають до загальної нумерації сторінок. Ілюстративні або табличні матеріали, розміри яких є більші за формат А4, враховують як одну сторінку і розмішують у відповідних місцях після згадування в тексті або в додатках.

Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують під ілюстрацією. За необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунко-вий текст). Ілюстрація позначається словом "Рисунок", яке разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних по центру сторінки, наприклад, "Рисунок 3.1 - Організаційна структура". Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад, рисунок 3.2 - другий рисунок третього розділу. Якщо ілюстрація не вміщується на одній сторінці, можна переносити її на інші сторінки, вміщуючи назву ілюстрації на першій сторінці, пояснювальні дані - на кожній сторонці, і під ними позначати:

"Рисунок__, аркуш__".

Цифровий матеріал, як правило, має оформлятись у вигляді таблиці.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назва мас бути стислою і відбивати зміст таблиці. Назву і слово "Таблиця" починають із великої літери. Назву не підкреслюють.

Заголовки граф починаються з великих літер, підзаголовки - з малих, якщо складають одне речення із заголовком, і з великих - якщо вони є самостійними.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті таким чином, щоб її можна було читати без обертання тексту або з обертанням за годинниковою стрілкою. Таблиці нумерують послідовно (за винятком тих, що розміщені в додатках) у межах розділу. Перед назвою розміщують напис "Таблиця" із зазначенням її номера, який складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка: наприклад, "Таблиця 2.3" (третя таблиця другого розділу), далі розміщується назва таблиці.

У разі перенесення таблиці на іншу сторінку над подальшими частинами пишеться: наприклад, "Продовження табл. 2.3".

У таблицях слід обов'язково зазначати одиниці виміру. Якщо всі одиниці виміру є однакові для всіх показників таблиці, вони наводяться у заголовку'. Одиниці виміру мають наводитися у відповідності до стандартів. Числові величини у таблиці повинні мати однакову кількість десяткових знаків. Заголовки колонок таблиць починаються з великої літери.

Формули нумеруються в межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега сторінки на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: "(3.1)" (перша формула третього розділу).

Пояснення значень символів, числових коефіцієнтів у формулах треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані в формулі, і кожне - з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками .Вище і нижче кожної формули потрібно залишати не менш як один вільний рядок. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після зна-ка рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).

Посилання в тексті на джерела інформації слід зазначити порядковим номером посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад:"... у працях [1-9] ....".

Посилання на ілюстрації до тексту оформлюють порядковим номером ілюстрації: наприклад, "рис. 2.3"; на формули порядковим номером формули: наприклад, "у формулі (3.1)". Посилання у тексті на таблиці пишуть скорочено: наприклад, "у табл. 1.2". У повторних посиланнях на таблиці та Ілюстрації треба вживати скорочене слово "дивись": наприклад, "див. табл. 1.2".

Список літератури вимагає розміщення всіх використаних джерел інформації у такій послідовності:

а) закони України (у хронологічній послідовності);

б) укази Президента, постанови уряду у хронологічній послідовності):

в) директивні матеріали міністерств (у хронологічній послідовності);

г) монографії, брошури, підручники (абетковий порядок);

д) статті з журналів (абетковий порядок):

є) інструктивні, нормативні та інші матеріали, що використовуються підприємством (абетковий порядок);

ж) іншомовні джерела;

з) електронні джерела.

Відомості про включені до списку джерела слід подавати згідно з вимогами державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць.

Додатки мають містити інформаційні матеріали, що становлять базу аналітичних досліджень згідно з індивідуальним завданням. Крім того, у додатки доцільно включати допоміжний матеріал, потрібний для повноти сприйняття курсової роботи:

• реальні документи підприємства; -схеми виробничої структури пiдприємства; схеми органiзацiйної структури; посадові інструкції; бухгалтерськi звiти пiдриємства за 5 останнiх років (форма №1 “Баланс пiдприємства”, форма № 2 “Звiт про фiнансовi результати та їх використання”, форма № 3 “ Звiт про фiнансово-майновий стан пiдприємства”).

• рекламні матеріали;

• проміжні математичні доведення, формули, розрахунки;

• таблиці допоміжних цифрових даних;

• ілюстрації допоміжного характеру.

Додатки оформлюються як продовження пояснювальної записки до курсової роботи і розміщуються в порядку посилань у тексті. Кожен додаток повинен починатись з нової сторінки.

Додаток повинен мати заголовок, написаний або надрукований малими літерами з першої великої літери симетрично до тексту сторінки.

Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток" і поряд - велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г,Є, І, ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т. д. Єдиний додаток позначається як додаток А.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: "А.2" - другий розділ додатка А; «В.3.1» перший підрозділ третього розділу додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: "Рисунок - Д. 1.2" - другий рисунок першого розділу додатка Д; "формула (А. 1)" - перша формула додатка А.

Додатки повинні мати спільну з рештою записки наскрізну нумерацію сторінок.

7. Захист курсової роботи

Робота повинна бути подана на кафедру в указаний керівником строк.

Рецензію дає керівник в ході шести днів, після чого робота повертається студенту на опрацювання або захист. Курсова робота, яка оформлена з відступами до вимог, не рецензується. Резензування робіт, які подаються не в строк, проводяться при наявності часу у керівника.

Захист роботи проводиться в строк, який затверджує завідувач кафедри.

Захист роботи: доповідь студента до 10 хвилин. Оцінку дає керівник, а потім вона затверджується або коректується комісією за результатами захисту.

Студенти, які не захистили курсову роботу до іспитів не допускаються.

Література:

Нормативно-правова література:

1. Декларація про державний суверенітет України 1990р.- К.: Видавництво "Україна", 1991.

2. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.91 р. // Вісник Верховної Ради України 1991 - №29,

3. Про систему валютного регулювання і валютного контролю: Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.93р. // Урядовий кур'єр. 1993.- берез.

4. Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19.03.96 // Галицькі контракти. 1996.-№20.

5. Про заходи щодо лібералізації експортної політики в Україні: Указ Президента України від 5.05.94р.// Урядовий кур'єр. 1994.- черв.

6. Про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності спеціальних санкцій - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності та застосування індивідуального ліцензування за порушення чинного законодавства України у сфері зовнішньоекономічних відносин та валютного регулювання: Наказ МЗЕЗ України №103 від 5.06.95 // Галицькі контракти. 1995.-№32.

7. Таможенный кодекс Украины от 2002.07.11 №92 - 4

8. Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті: Закон України від 23.09.94р. // Галицькі контракти. 1994.- лист.

9. Про митну справу: Закон України від 26.06.91 №1262-Х!1 / Українська митниця, К.: Лібра, 1991.

10.Про єдиний митний тариф: Закон України від 6.02.96р. // Галицькі контракти. 1996.-№10.

11. Таможенно-тарифное регулирование внешнеэкономической деятельности в Украине. 1999: 1. Сборник нормативних документов /Сост. И.П. Рашуев, С.Н. Кульвачная- К.: Блиц-Информ, 1999

12.Про заходи щодо здійснення єдиної державної політики регулювання імпорту: Указ Президента України від 21.09.94 р. // Урядовий кур'єр. 1994.- вересень.

13. Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі

зовнішньоекономічних відносин: Указ Президента України від 25.01.95 //

Галицькі контракти 1995.- травень.

14.Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах: Закон України // Галицькі контракти 1995.- № 45.

15.Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів ( конт-рактів ) та типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті: Постанова Кабінету Міністрів та Національного банку України // Галицькі контракти. 1901.-№31.

16. Правила застосування Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", затверджені постановою Верховної Ради України

18.Положення про зону митного контролю: Наказ ДМКУ № 320 від 11.10.94// Галицькі контракти. 1995. лют.

19.Положение о Государственной таможенной службе Украины: Указ Президента Украйни №126/97 от 8.02.97// Митна газета , 1997, № 4.

20.Про лібералізацію експортних операцій: Постанова КМУ №734 від 16.11.94// Урядовий кур'єр, 1995, січ.

21.Про порядок обкладання митом предметів, які вивозяться за кордон України: Закон України від 08.01.94 // Урядовий кур'єр, 1995, квіт.

22.Про порядок внесення обов'язкових платежів у разі імпорту окремих видів товарів: Постанова КМУ № 52 від 23.01.97 // Урядовий кур'єр, 1997, січ.

23.Про ставки митних зборів. Постанова КМУ № 65

Наукова та учбова література.

24.Аверьянов В.Б. Юридична пам'ятка учаснику зовнішньоекономічної діяльності на Україні. -М.:Х.ГС, 1992.

25.Азарян Е.М. Международный маркетинг.- К.,: НВФ "Студцентр", 1998г.

26.Актуальні питання міжнародних валютно-фінансових відносин /За ред. О.В. Плотнікова. - К.: Либідь, 1996.

27.Анализ внешнеэкономической деятельности предприятий. - М.: Финансьіі и статистика, 1991.

28.Белецкий И.Н. внешнеэкономическая деятельность в Украине: правовые, экономические, финансовые аспекты. -К., 1994.

29.Белов А.П. Способы обеспечения исполнения обязательств во внешне-торговых сделках. - М.: Совинтерюр, 1992.

30.Берне В., Хавроненко П.М. Руководство по оценке эффективности инвестиций. -М.:АОЗТ, 1995.

31.Блайер А., Бленяк 3., Забельски Н. Риск колебания курса валютьіі и выбор валюты при заключении сделок внешней торговли. - К.: Украина. 1993.

32.Борсученко З.И. Валютный рынок и валютный режим деятельности предприятий. -К.: УкрИНТЗИ. 1992.

33.Бусыгин А., Ситников П. Как выйти на мировой рынок, -М.: Экономика, 1992.

34.Валютный портфель. - М.: Соминтэн, 1995

35.Вейсвейлер Р. Арбитраж: Возможности и техника операций на финансовых и товарных рынках (перевод с англ.)- М.: Цюрих - ПЗЛ 1995г.

36.Внешнеторговые операции и техника их осуществления К.; НЛП "Норматив".1993.

37.Внешнеэкономическая деятельность предприятия. /Под ред. Л.Е. ДУ Строповского.-М- Закон и право, 1996.

38.Внешнеэкономическая деятельность предприятия: словарь-справочник // Кричевский С.Ю.. Панков Д.А., Бедрицкая Л.В., Толстухова В.Ф. / Под общ. ред. С.Ю. Кричевского. - Минск: Высшая шк., 1992.-208с.

39 .Внешнеэкономические связи: Сб. типовых контрактов М.; Интерсигма, 1990.

40.Воинов О.Н. Пособие по изучению иностранных фирм. -М.: Наука, 1991.

41.Все о внешнеэкономической деятельности: Справочное пособие для бухгалтера. - X.: Фактор, 1997.-324с.

42.Герасименко В.В. Ценовая политика фирмы. - М.: Финсат-информ, 1995.

43.Герчикова И.Н. Маркетинг и международное коммерческое дело. - М., 1990.

44.Герчикова И.Н. Международное коммерческое дело: учебник для вузов.- М.: Банки и биржи, "ЮНИТИ" 1996г.

45.Гражданское и торговое право капиталистических государств, (под редакцией Нарьшникова). - М.: Международные отношения., 1984г.

46.Грачев Ю-Н. Внешнеторговые документы, Приложение к журналу "Внешнеэкономический бюллетень", М.: ЗАО "Бухгалтере кий бюллетень", 1998, 307с.

47.Грачев Ю.Н., Плотников Ю,Н, Практика внешнеэкономической деятельности: рекомендации отечественным предпринимателям. - М.: Междунар. отношения, 1994.

48.Григорьев Ю.А. Учет, анализ й контроль внешнеэкономической деятельности и валютных операций, -М.: ПАИМС, 1993.

49.Гринько И.С. Внешнеторговые сделки.- Сумы: Фирма "Реал", 1994.

50.Гребельник О.П. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник.-Київ: Київ. держ. торг.-екон- ун-т. 1996.

51.Гуляева А.Ю. Коммерция. Краткое учение о торгово-промышленном хозяйстве й законодательстве. М.: 1993г.

52.Джурович Р. Руководство по заключению внешнеторговых контрактов. - М.: Статистика, 1992.

53.Енгибаров А.В., Шибаев С.В. Выходим на мировой рынок.- М.: Полит, лит., 1990.

54.Завьялов П.С., Демидов В.Е. Формула успеха маркетинга.- М.: Междунар. отношения, 1988.

55.Захаров С.Н. Расчеты эффективности внешнеэкономических связей." М.: Экономика, 1995.

56.Захаров С.Н. Эффективность внешнеэкономического комплекса. - М.: Экономика, 1988.

57.Зовнішньоекономічна діяльність: Збірка статей. - К.: Компас, Плюс/Минус. -1997.- 39 с.

58.Зыкин И.С. Внешнеэкономические операции: право и практика.- М.: Междунар. отношения, 1994.-304с.

59.Изменения к товарной номенклатуре внешнеэкономической деятельности (ТНВЗД), внесенные с 1 января 1997 г. - М., 1997. - 266с.

60.Как заключать международные торговые контракты. - К.: Наука. 1991.

61.Ковбасюк М.Р. Соколовская З.Н., Беспалов В.М. Анализ финансовой деятельности предприятия с использованием ПЭВМ,- М,: Финансы и статистика, 1990.

62.Коммерческий портфель (Книга Коммерческого менеджера. Книга аналитика. Книга коммерсанта) / Отв. ред. Ю.Б. Рубин, В.И, СолдаткинАМ' "СОМИНТЕК", 1995.- 752с.

63. Кириченко О.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002. - 384 с.

64.Кочетов З.Г. Ориентиры внешнеэкономической деятельности. М ; Экономика 1992-206с.

65.Лавров С.И., Фролов Б.А. Валютно-финансовые отношения предприятий и организаций с зарубежными партнерами. - М.: Мелатен-Информ, 1994.

66,Линдерт П,Х, Экономика мирохозяйственных связей М • Прогресс, 1992

67.Локшина Т.Я. Оценка эффективности иностранных вложений и регулирование деятельности совместных предприятий. Донецк: Гравнс, 1993.

68 Лук'яненко Д.Г., Білошапка В.А. Концепція інвестиційних полів в аналізі впливу іноземного капіталу на розвиток виробничо-експортного потенціал у, - К,; Київ, Держ. торг.-екон. ун-т, 1995.

69. Лук'яненко Д.Г., Білошапка В А., Пеетрецова 0.1. Спільні підприємства в Україні: Організація і умови ефективного розвитку.- К.: Хвиля-прес. 1995.

70. Международные документы по внешнеэкономической деятельности: Справочник предпринимателя М.: Скаравей, 1993.- 207с.

71.Международная торговля: финансовые операции, страхование и другие услуги. -М.: Изд-во "Бином", 1994-480с.

72. Международные торговые и финансовые обычаи. Том 1,2,3. Под общ. ред.- С.И. Кумек /Составление АОЗТ "Московское финансовое объединение". 1995,-304с.

73.Мищенко В.А. Основы предпринимательства и внешнеэкономической деятельности К.: Либидь. 1993.

74, Муравьев Г,, Михин А, Анализ внешнеэкономической деятельности предприятий М.: Финансы и статистика, 1991.

75.Новицкий В.Ё. Внешнеэкономическая деятельность и международный маркетинг К.: Лыбидь. 1994 .

76.Ноговицин А.Г., Иванов В.В. Валютный курс: формы, динамика. прогнозирование. -М.: ИНФРА, 1995.

77.Огородник В.Н. Работа внешнеторговой фирмы М. -1993.

78.Организация и техника международных коммерческих операций. Методы осуществления // Діловий вісн.- 1992.-.№1-2.

79,Основы внешнеэкономических знаний: Учеб. пособие / Под ред. И.П. Фаминского. - 2-е изд., - М.: Междунар. отношения, 1994.- 480с.

80.Оценка эффективности проектов внешнеэкономического сот руд-ничества //Экономист 1995.-№7.

81.Ориентиры внешнеэкономической деятельности (национальная экономика и предприятия в системе мирохозяйственных связей).- М.: Экономика, 1992-207с.

82.Плотников Ю.Н.. Грачев КЗ.П. Практика внешнеэкономической деятельности, -М.: АО "Интен-Синтез", 1994.

83.Принцип международных коммерческих договоров, /Пер. с англ. А. С. Комарова. - М.: Международный центр финансово-экономического развития, 1996,- 328 с.

84.Про заходи щодо впровадження розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України: Указ Президента України від 4.10.94 // Галицькі контракти. - 1994.- № 51,

85.Прокушев Е.Ф. Внешнеэкономическая деятельность: Учебно-практическое пособие. -М., 1998.

86.Пузакова Е.П.. Бодягин О.В. Внешнеэкономическая деятельность торгово-посреднического предприятия. - М.: Приор. 1996. - 303 с.

87.Риски во внешнеэкономической деятельности предприятий / В.П.Бачарников, С-М.Репецкий, К.В.Захаров, А.В.Цыганок й др. - К.: ИНЗКС. 1997.- 123 с.

88.Пушен Е. И. Маркетинг, менеджмент и ценообразование на предприятиях. - М.: Международные отношения, 1993.

89.Рамусь И.П. Таможенно-тарифное регулирование внешнеэкономи-ческой деятельности в Украине. - К.: Либра, 1996.

90.Романюк П.С. Митна політика України.- К.: Венчур. 1993.

91.Рябиков С.Ю. Агентские соглашения во внешнеэкономических связях.-М.: Совинтерюр, 1992.

92.Савинов Ю.А. Как продать товар на внешнем рынке. - М.: Мысль, 1990.

93.Семенов И. Эффективность участия предприятий в международном разделении труда// Внеш.торговля, 1992. - № 9.

94.Синецкий Б.И. Внешнеэкономические операции: организация и техника." М • Международные отношения, 1989

95.Сусанян И.Г Самая выгодная сделка: лизинг, бартер, товарообмен с зарубежными партнерами. - М.: Зрбар, 1992.

96.Томсинов В.А, Внешнеторговые сделки: практические рекомен-дации по составлению контрактов. - М.: Тантра, 1994.,

97.Турван Г.В. Внешнеэкономическая деятельность: Учеб. Пособие.- Минск: Вышэйшая шк., 1997.-207с.

98.Уидсон Дж. Международная торговля в малом бизнесе /Пер с англ, под ред. А.Е. Стравского. М: Аудит, ЮНКТИ, 1996- 192 с.- Руководство Барклайз Банка по малому бизнесу.

99.Украинская таможня: Справочник,- К.: Либра. 1993.

100.Уніфіковані правила по інкасо /Галицькі контракти. -1996.- №50.

101.Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів // Галицькі контракти. -1996. -№ 50. В.

102.Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч посібник /За загальн. ред. АЛ. Кредісова.-К., 1997.

103.Условия международных перевозок. - К.: Лыбидь. 1993.

104.Федорова Е.А. и др. Организация внешнеэкономической деятельности на предприятии; Учеб. пособие / Е.А.Федорова, В.А.Савенко, В.И.Белоцерковекий -Тула. 1997.-496с.

105.Хойер Вольфганг. Как делать бизнес в Европе: Пособие для сотрудников внешнеторговых организаций, совместных предприятий, смешанных фирм, кооперативов.- М.: Прогресс-1992-253с.

106.Цветков Р.А., Карпухин С.В, Практика проведения расчетов во внешней торговле. -М.: Радис, 1993.

107.Цена товара в контракте // Діловий вісник. -1994. - № 1.

108.Шмиттгофф К. Экспорт: право и практика международной торговли. -М., 1993.

109.Аленічев А. Страхування валютних ризиків, банківських і експортних комерційних кредитів. –М.. 1994.

110.Беклешов Д., Бердніків А. Основи комерційні діяльності на зовнішньому ринку. –М., 1990 –Вип. 1: Зовнішньоторговельні операції і техніка їх здійснення.

111.Беклешов Д., Бердніків А. Основи комерційної діяльності на зовні-ньому ринку. – М., 1990 – Вип. 4: Структура і зміст зовнішньоекономічних контрактів.

112.Бочарніков В.І. та ін. Ризики в ЗЕД підприємств. –К., 1997.

113.Бріхгхем Є. Основи фінансового менеджменту. –К., 1997.

114.Бунько В. Валютно-кредитні операції і розрахунки за зовнішньоторговельними контрактами: Довідково-методичне видання. –Спб., 1995.

115.Міжнародні валютно-кредитні відношення. Підручник./під ред. Филипенко А.С. –К., 1997.

116. Міжнародні валютні і фінансові відносини: підр./під ред. А. Красавіной –М., 1994.

117. Міжнародні документи в зовнішній діяльності. –М., 1993.

118. Нормативно-правове забезпечення ЗЕД залізничного транспорту в Україні. –ДО., 1994. –Вип.1.

119. Пебро М. Міжнародні економічні, валютні і фінансові відносини –м, 1994.

120. Право міжнародної торгівлі. Словник. –М., 1997.

121. Синецький Б. Організація і техніка зовнішньоторгових операцій. –М., 1990.

122. Смірнов В.В. Експортно-імпортні операції в міжнародному бізнесі. –М., 1997.

123. Совенко В., Федора Е. Організація ЗЕД на підприємстві. –Тула, 1997.

124. Спеціальні економічні зони: практичний досвід створення і функціювання. –ДО., 1991.

125. Управління ЗЕД. –Під. Ред. А.І.Кредісова, Навч. посібник, Київ, 1999.

126. Ціноутворення на світовому капіталістичному ринку. –М., 1998.

127. Шмитгоф До. Експорт: право і практика міжнародної торгівлі –М., 1993.

128. Кириченко О., Кавас І., Ятченко А. Менеджмент ЗЕД. –“Фінансист” Київ, 2000.

129. Макеева Е. А. Менеджмент внешнеэкономической деятельности. Курс лекций, Одесса, 2001.

130. Прокушев Е. Ф. Внешнеэкономическая деятельность. Учебное пособие, Москва, 2002.

131. Попов С.Г. Внешнеэкономическая деятельность фирмы. Особенности менеджмента и маркетинга. Учебное пособие. – М.: Издательство «Ось – 89», 2000.

132. Дроздова Г.М. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства: Навчальний посібник. – Київ, ЦУЛ, 2002.

133. Внешнеэкономическая деятельность предприятия: Учебник для вузов/ Л.Е. Стровский – М.: ЮНИТ, 1999.

Додаткова література.

1. Фомичев В.И. Международная торговля . Учебник .-М.: ИНФРА-М,1998.- 496 с.

2. Газета “Бізнес”;

3. Журнал “Компаньйон”;

4. Журнал “Галицькі контракти”;

5. Журнал “Економіка України”.

6. Зовнiшньоеконмiчна дiяльнiсть: Збiрник нормативних актiв /Фiрма "Торговий дiм". - К., 1992. - 61с.

7.Покровская В.В. Международные коммерческие операции и их регламентация. – М.: ИНФРА, 1996. – 336 с.

8.Родников А.Я. Логистика: Терминологический словарь. М.: Экономика, 1995.

9.Експортно-імпортні операції в Україні: Збірник нормативних актів. – К.: Юрінком Інтер, 2003.

10. http://www.compete.org.ua

11.http://www.refine.org.ua/pageid-3209-1.html

12.http://www.zn.kiev.ua

13.http://www.refine.org.ua/index.php?pa=showpage&pid=3171&page=1

14.Герчикова И. Организация и техника внешнеэкономических операций на капиталистическом рынке. – М., 1992.

15. Бабец Е.К., Горлов Н.И..,Жуков С.О.,Теория економического анализа. Днепропетровск.-Наука и образование.-424 с.

16.Бабец Е.К.,Губенко Е.П.Теорія капітального інвестування:

Навчальний посібник. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. – 210 с.

17.Жуков С.О.,Бабець Є.К. Міжнародні стосунки і торгівля.

Дніпропетровськ, Наука і освіта, 2001, 181с.

18.Жуков С.О.,Бабець Є.К. Теоретичні та прикладні аспекти ЗЕД .

Дніпропетровськ, Наука і освіта, 2001, - 149с.

19.Бабець Є.К.,Максимчук А.Г.,Григорьев І.Є.Менеджмент. Кривий Ріг,Видавничий дім,2002.-184с.

20.Антонік В.І., Кононенко В.Д., Ковальчук В.А., Бабець Є.К.,Стасюк В.П

Розміщення продуктивних сил.-Кривий Ріг, Мінерал, 2005.-420с

21.Бабець Є.К.,Максимчук А. Г., Стасюк В.П.,Чернов А.П. Основи менеджменту. Ділові ігри,ситуаційні та тестові завдання.Навчальний посібник Кривий Ріг, Минерал,-2005.-174

22.Бабець Є.К.,Максимчук А. Г., Стасюк В.П.,Чернов А.П. Основи

менеджментуНавчальний посібник Кривий Ріг, Минерал,-2005.-385

23.Основи зовнішньоекономічної діяльності: Курс лекцій/за ред.

Н.С.Логвинової, С.В. Лялікова. - Одеса: ОДЕУ, 2005.-335с.

24 Бабець Є.К.,Юзефович О.А.Економетрична оцінка факторів попиту та пропозиції на українську сировину. Вісник Криворізького технічного університету.- 2005.- № 7,с. 252-255.

25.Бабець Є.К. Єлізарова К.С.Дослідження методик коефіцієнтного аналізу прибутковості (рентабельності) з метою обґрунтування доцільності їх використання на гірничо-збагачу-вальних комбінатах Кривбасу .

Міжнародна науково-технічна конференція Сталий розвиток гірничо-

металургійної промисловості. Збірник доповідей 2004. - № 1 с.

26.Бабець Є.К.,Гончар Т.В., Стеблянко О.О.Аналіз привабливості зовнішніх ринків збуту ВАТ «Суха Балка» за допомогою матриць ВСQ та МеKinsey. Міжнародна науково-технічна конференція Сталий розвиток гірничо-металургійної промисловості. Збірник доповідей 2004. - № с.182-185.

27.Бабець Є.К.,Горлов М.І.,Комірна В.В.,Захарчук Б.І. Удосконалення методики вибору управлінських технологій та пошуку резервів підвищення їх

ефективності на гірничо-видобувних підприєм-ствах. Вісник Криворізького техніч-ного університету.-. Збірник наукових праць.- 2005. - № 9 с. 221-224.

28.Бабець Є.К.,Юзефович О.А.Механізм формування ціни на залізорудну сировину на світовому ринку. Вісник Криворізького технічно-го університету. Збірник наукових праць.- 2006. - № 11 с. 259-263.

30.Бабець Є.К.,Кожемякіна Т.В.Дослідження ефективності участі

України у міжнародній торгівлі. Вісник Криворізького технічного

університету.- Збірник наукових праць.- 2006. - № 4(14) с.237-240

31Припарникова І.Ю.Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни “Менеджмент зовнішньоекономічної та зовнішньоторговельної діяльності».- Дніпропетровськ: ДНУ.-2001.-26 с

32.Краснікова С.І. Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни «Економіка підприємств».-Дніпропетровстк: ДНУ.-2000.-30 с.

Додатки

Додаток А

Приблизна тематика курсових робіт:

1. Управління інформаційним забезпеченням діяльності фірми на зовнішньому ринку.

2. Вдосконалення системи управління маркетингом зовнішньоторгової фірми.

3.Вдосконалення системи управління прогнозуванням і плануванням ЗЕД на підприємстві.

4.Організація роботи менеджера ЗЕД.

5.Системи прийняття рішень в менеджменті ЗЕД.

6.Вдосконалення управління плануванням та організацією експортно- імпортної діяльності фірми.

7.Планування зовнішньоекономічної стратегії підприємства.

8.Оптимізація структури управління зовнішньоекономічною діяльністю

фірми.

9.Управління якістю та забезпечення конкурентоздатності підприємства

на зовнішніх ринка

10.Формування цінової політики фірми на зовнішньому ринку.

11.Система мотивації робітників міжнародних фірм.

12.Організація діяльності представництва фірми чи об`єднання за

кордоном.

13.Організація та управління діловими переговорами в ЗЕД на

підприємстві.

14.Організація ЗЕД торгово-посередницької ланки.

15.Вдосконалення управління передконтрактною роботою. 16.Управління транспортним забезпеченням зовнішньоторгової

діяльності підприємства.

17.Управління контрактною діяльністю у сфері зовнішніх відносин.

18.Система управління ризиками у ЗЕД (на прикладі підприємства).

19.Удосконалення управління валютними та кредитними ризиками під

час здійснення зовнішньоекономічних контрактів.

20.Вдосконалення управління розрахунками у ЗЕД на підприємстві.

21.Оптимізація управління поточними витратами та резерви їх економії

при здійсненні підприємством зовнішньоекономічних операцій.

22. Вдосконалення управління фінансовими ресурсами та

обґрунтування потреби в їх залучені В ЗЕД підприємства.

23.Управління розвитком сфери послуг в ЗЕД фірми.

24.Створення системи контролю у виконанні ЗЕД на підприємстві. 25.Вдосконалення системи аналізу зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

26.Врахування культурного фактору як основи роботи підприємства на

зовнішніх ринках.

27.Державне регулювання ЗЕД і його вплив на підвищення

ефективності ЗЕД на підприємстві.

28.Розробка методики оцінки інвестиційного клімату підприємством

при проведенні ЗЕД.

29.Шляхи оптимізації організаційно-економічної структури спільних

підприємств.

30.Удосконалення механізму формування і розподілу доходів

підприємства від здійснення ЗЕД.

31.Страхування зовнішньоекономічного ризику.

32.Оцінка напрямків підвищення конкурентоспроможності

підприємства при здійснені ЗЕД.

33.Управління розвитком спеціальних економічних зон.

34.Значення світових організацій для управління ЗЕД.

35.Вивчення та вибір іноземного партнера, діючого на світовому

ринку.

36.Зовнішньоекономічна діяльність суб’єктів ринкових відносин

37.Організація та функціонування підприємств з іноземним капіталом

38.Організація та технологія міжнародних перевезень

39.Маркетингові дослідження зовнішнього ринку при здійсненні

експортно-імпортних операцій

40.Ризики в міжнародній торгівлі та міжнародні гарантії

41.Механізм розрахунків у зовнішньоекономічних операціях

42.Фінансування зовнішньої торгівлі

43.Факторинг і форфейтинг

44.Нетрадиційні методи фінансування

45.Ризики в міжнародній торгівлі та міжнародні гарантії

Додаток Б.

Індивідуальні завдання

Завдання 1

Розробити план та прогноз діяльності зовнішньоекономічного підрозділу організації на основі сценарного бізнес-планування, використовуючи висновки аналізу діяльності організації, маркетингові дослідження та стратегію розвитку;

Використовуючи сучасні методики, провести аналіз і розрахунок основних економічних показників діяльності підприємства (підрозділу) з урахуванням інфляції га конвертованості національної валюти;

На основі даних статистичної звітності та бухгалтерського обліку з основних господарських операцій, оцінивши виробничо-економічний потенціал підприємства (підрозділу), розраховувати обсяги зовнішньоекономічної діяльності та динаміку її розвитку, запропонувати довгостроковий прогноз;

За сучасними методиками фінансового планування діяльності з урахуванням галузевих особливостей і макроекономічних прогнозів , з врахування заходів по забезпеченню необхідної якості продукції, на основі багатоваріантних розрахунків цін на продукцію, сформувати цінову політику при виконанні зовнішньоекономічних контрактів.;

Завдання 2

Здійснити оцінку планування потреби у ресурсах (матеріальних, фінансових, трудових):

• .визначати ефективність використання ресурсів на основі сучасних методик, обґрунтовувати шляхи їх заощадження;

• спланувати потреби у матеріальних, фінансових та трудових ресурсах, визначати постачальників, використавши сучасні методики і економіко-математичні моделі.

Завдання 3

Прогнозування динаміки попиту:

• розробити план маркетингових досліджень у своїй галузі з метою визначення сегмента ринку, потенційних споживачів, їх поведінкових особливостей та мотивації попиту, мережі збуту, комунікаційних заходів;

• обґрунтовувати варіанти цінової політики в умовах змін попиту;

• провести аналіз та подати прогноз основних кон'юнктуроутворюючих факторів потенційних ринків збуту ;

• розраховувати місткість ринку, спрогнозувати попит на продукцію

Завдання 4

Формування оптимального асортименту продукції:

• за матеріалами маркетингових досліджень визначати позицію організації на ринку, обрати свій сегмент

• з урахуванням особливостей використання натуральних та фінансових показників у різних галузях на підставі маркетингового підходу подати програму виробництва (реалізації)продукції;

• дослідити і подати прогноз впливу факторів сезонності, скорегувати відповідні зміни обсягів, асортименту, сезонних цін;

• подати план та прогноз обсяг реалізації продукції на різні періоди.

Завдання 5

Організація ділових контактів підприємства із зовнішнім середовищем:

• .визначити вплив факторів зовнішнього середовища на діяльність організації;

• використовуючи нормативно-правові інструменти, на основі дослідження факторів прямої і непрямої дії, запропонувати співпрацю із суб'єктами зовнішнього середовища

• запропонувати механізм встановлення, підтримки та розвитку плідних ділових стосунків з іншими організаціями;

• запропонувати захист інтересів підприємства у системі корпоративного бізнесу.

Завдання 6

Управління якістю та конкурентоспроможністю продукції:

• запропонувати програму забезпечення якості продукції від проектування до експлуатації;

• здійснити порівняльно-аналітичний моніторинг споживчої якості продукції конкурентів, дослідження реакції споживачів на якість продукції;

• запропонувати зміни до існуючих вимог до якості продукції.

Завдання 7

Розроблення раціональних-форм організації управління:

• провести аналіз діючих організаційних структур управління ЗЕД;

• збалансовувати відповідальність та повноваження, визначати та сформувати центри відповідальності;

• на основі розподілу повноважень та відповідальності між ланками та рівнями спроектувати організаційну структуру управління ЗЕД;

• вдосконалити організаційні та технологічні взаємозв'язки між підрозділами та службами підприємства - відділи ЗЕД ,відділ маркетингу, логістики, збуту та постачання, і механізм їх координації;

• розробити посадові інструкції та положення про структурні підрозділи .

Завдання 8

Здійснення комерційної діяльності

• за допомогою маркетингових досліджень і аналізу рекламної діяльності запропонувати маркетингову політику просування продукції на ринку;

• на основі вивчення можливостей потенційних комерційних партнерів, аналізу ефективності господарських зв'язків з урахуванням територіального розміщення продуктивних сил, запропонувати канали реалізації продукції;

• за сучасними методиками визначати, розраховувати й проаналізувати комерційні ризики,

• запропонувати ринкове коригування цін;

• запропонувати оптимальні маркетингові комунікації;

• запропонувати рекламну діяльність по стимулюванню збуту.

Завдання 9

Проаналізувати ефективність виробничо-господарської зовнішньоекономічної діяльності (організації) підприємства:

• визначити продуктивність виробничої системи;

• охарактеризувати конкурентні переваги організації (підприємства) на ринку;

• проаналізувати шляхи розвитку організації (підприємства);

• розкрити основні напрямки стратегічної діяльності організації (підприємства);

• ознайомитися з перспективними технологіями виробництва продукції та надання послуг.

• проаналізувати основні перспективні напрямки діяльності організації (підприємства).

Завдання 10

• Проаналізувати систему якості продукції на підприємстві:

- охарактеризувати відділ, який відповідає за управління якістю продукції (послуг);

• проаналізувати зв’язок якості з конкурентоздатністю продукції(послуг);

• охарактеризувати систему проведення технічного контролю якості продукції;

• проаналізувати методи технічного контролю, що використовуються на підприємстві.

Завдання 11

Управління підприємницькими ризиками в сфері ЗЕД:

• охарактеризувати суть внутрішнього та зовнішнього середовища організації, які є сферою управління підприємницькими ризиками;

• дослідити, які операції у минулому році принесли втрати від ризику внаслідок настання ризикованих операцій на підприємстві;

• визначити види ризиків, які приносять найбільші втрати від можливого зниження обсягу виробництва й реалізації продукції; від можливої перевитрати фонду споживання; внаслідок можливої безгосподарності; від можливого стихійного лиха та екологічних катастроф; від крадіжок та рекету; від зміни політичних факторів; від можливого підвищення закупівельних цін; від можливого зниження цін, за якими продається закуплений товар.

Завдання 12

Проаналізувати систему оподаткування та податкових зобов'язань підприємства:

• дати характеристику інформаційного забезпечення розрахунку податкових платежів підприємства;

• проаналізувати динаміку та структуру податкових платежів підприємства;

• розрахувати показники ефективності оподаткування діяльності підприємства;

• обґрунтувати суму планових податкових платежів в цілому і за видами; визначити можливості їх зменшення за рахунок системи пільг, податкового кредиту тощо.

Завдання 13

Проаналізувати затрати пов’язані з постачальницькою та фінансово-збутовою діяльністю підприємства в сфері імпорту та експорту:

• визначити склад витрат постачальницької та фінансової діяльності. проаналізувати їх величину;

• провести дослідження використання моделі взаємозв’язку прибутку, обсягів виробництва, реалізації, затрат підприємства;

• здійснити розрахунок точки беззбитковості виробництва;

• проаналізувати методи оцінювання вартості матеріальних запасів на підприємстві;

• оцінити ефективність діючої системи контролю витрат на підприємстві.

Завдання 14

Проаналізувати утворення та використання прибутку підприємства:

• розкрити послідовність процесу формування прибутку підприємства згідно з новими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та фактори, що впливають на величину прибутку;

• проаналізувати методи розрахунку прибутку і рентабельності, що застосовуються на підприємстві;

• охарактеризувати напрямки використання прибутку на підприємстві;

• відобразити динаміку прибутку;

• обґрунтувати перспективні напрямки підвищення ефективності формування і розподілу прибутку підприємства.

Додаток В

Структура зовнішньоекономічного контракту

Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається з ряду розділів та підрозділів.

До умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), якщо сторони такого договору (контракту) не погодилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об`акта, мети та інших істотних умов, без погодження яких сторонами договір може вважатися таким, що неукладений, або його може бути визначено недійсним в наслідок недодержання форми згідно з чинним законодавством України, відносяться:

1. Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення.

2. Преамбула

У преамбулі зазначається повне найменування сторін – учасників зовнішньоекономічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані, із зазначенням країни, скорочене визначення сторін як контрагентів (“продавець”, “покупець”, “замовник”, “постачальник” тощо), особа, від імені якої укладається договір (контракт), та найменування документів, якими керуються контрагенти при укладенні договору (контракту).

1.3. Предмет договору (контракту).

У цьому розділі визначається, який товар (роботи, послуги) один з контрагентів зобов'язаний поставити (здійснити) іншому із зазначенням точного найменування, марки, сорту або кінцевого результату роботи, що виконується. У разі бартерного (товарообмінного) договору (контракту) або контракту на переробку давальницької сировини визначається також точне найменування (марка, сорт) зустрічних поставок (або назва товару, що є кінцевою метою переробки давальницької сировини).

Якщо товар (робота, послуга) потребує більш детальної характеристики або номенклатура товарів (робіт, послуг) досить велика, то все це зазначається у додатку (специфікації), який має бути невід'ємною частиною договору (контракту), про що робиться відповідна відмітка в тексті договору (контракту). Для бартерного (товарообмінного) договору (контракту) згаданий додаток (специфікація), крім того, балансується іще за загальною вартістю експорту та імпорту товарів (робіт, послуг). У додатку до договору (контракту) про переробку давальницької сировини зазначається відповідна технологічна схема такої переробки. Технологічна схема переробки давальницької сировини повинна відображати: усі основні етапи переробки сировини та процес перетворення сировини в готову продукцію; кількісні показники сировини на кожному етапі переробки з обґрунтуванням технологічних втрат сировини: втрати виконавця переробки на кожному етапі переробки.

1.4. Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг).

У цьому розділі визначається, залежно від номенклатури, одиниця виміру товару, прийнята для товарів такого виду (у тоннах, кілограмах, штуках тощо), його загальна кількість та якісні характеристики. У тексті договору (контракту) про виконання робіт (надання послуг) визначаються конкретні обсяги робіт (послуг) та термін їх виконання.

1.5. Базисні умови поставки товарів (приймання - здавання виконаних робіт або послуг).

У цьому розділі зазначається вид транспорту та базисні умови поставки (у відповідності до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів чинної редакції, які визначають обов'язки контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої, а також конкретний строк поставки товару (окремих партій товару). У випадку укладення договору (контракту) про виконання робіт (надання послуг) у цьому розділі визначаються умови та строки виконаних робіт (послуг).

1.6. Ціна та загальна вартість договору (контракту).

У цьому розділі визначається ціна одиниці виміру товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг), що поставляються згідно з договором (контрактом), крім випадків, коли ціна товару розраховується за формулою, та валюта контракту. Якщо згідно з договором (контрактом) поставляються товари різної якості та асортименту, ціпа встановлюється окремо за одиницю товару кожного сорту, марки, а окремим пунктом договору (контракту) зазначається його загальна вартість.

У цьому разі цінові показники можуть бути зазначені в додатках (специфікаціях), на які робиться посилання в тексті договору (контракту). При розрахунках ціпи договору (контракту) за формулою зазначається орієнтовна вартість договору (контракту) на дату його укладення. У договорі (контракті) про переробку давальницької сировини, крім того, зазначається її заставна вартість, ціпа та загальна вартість готової продукції, загальна вартість переробки. У бартерному (товарообмінному) договорі (контракті) зазначається загальна вартість товарів (робіт, послуг), що експортуються, та загальна вартість товарів (робіт, послуг), що імпортуються за цим договором (контрактом), з обов'язковим вираженням в іноземній валюті, віднесеній Національним банком України до першої групи за Класифікатора іноземних валют.

1.7. Умови платежів.

Цей розділ визначає валюту платежу, спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору (контракту) зазначаються: умови банківського переказу до (авансового платежу) та/або після відвантаження товару або умови документарного акредитива, або інкасо (з гарантією), визначені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21.06.1995 року № 444 «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті»; умови за гарантією, якщо вона є або коли вона необхідна (вид гарантії: на вимогу, умовна), умови та термін дії гарантії, можливість зміни умов договору (контракту) без зміни гарантій.

1.8. Умови – приймання - здавання товару (робіт, послуг).

У цьому розділі визначаються строки та місце фактичної передачі товару, перелік товаросупровідних документів. Припмання-здавання проводиться за кількістю згідно з товаросупровідними документами, за якістю - згідно з документами, що засвідчують якість товару.

1.9. Упаковка та маркування.

Цей розділ містить відомості про упаковку товару (ящики, мішки, контейнери тощо), нанесене на неї відповідне маркування (найменування продавця та покупця, помер договору (контракту), місце призначення, габарити, спеціальні умови складування і транспортування та інше), а за необхідності також умови її повернення.

1.10. Форс-мажорні обставини.

Цей розділ містить відомості про те. за яких випадків умови договору (контракту) можуть бути не виконані сторонами (стихійні лиха, воєнні дії, ембарго, втручання з боку влади та інше). При цьому сторони звільняються від виконання зобов'язань на строк дії цих обставин, або можуть відмовитися від виконання договору (контракту) частково або в цілому без додаткової фінансової відповідальності. Строк дії форс-мажорнпх обставин підтверджується торгово-промисловою палатою відповідної країни.

1.11. Санкції та рекламації.

Цей розділ встановлює порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред'явлення рекламації у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов'язань. При цьому мають бути чітко визначені розміри штрафних санкцій (у відсотках від вартості недопоставленого товару (робіт, послуг) або суми несплачених коштів, строки виплати штрафів - від якого терміну вони встановлюються та протягом якого часу діють, або їх граничний розмір), строки, протягом яких рекламації можуть бути заявлені, права та обов'язки сторін договору (контракту), способи врегулювання рекламацій.

1.12. Урегулювання спорів у судовому порядку.

У цьому розділі визначаються умови та порядок вирішення спорів у судовому порядку щодо тлумачення, невиконання та/або неналежного виконання договору (контракту) з визначенням назви суду або чітких критеріїв визначення суду будь-якою зі сторін залежно від предмета та характеру спору, а також погоджений сторонами вибір матеріального і процесуального права, яке буде застосовуватися цим судом, та правил процедури судового урегулювання.

1.13. Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.

При цьому зазначаються місцезнаходження (місце проживання), повні поштові та платіжні реквізити (номер рахунка, назва та місцезнаходження банку, контрагентів договору (контракту).

За домовленістю сторін у договорі (контракті) можуть визначатися додаткові умови: страхування, гарантії якості, умови залучення субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації па товар, збереження торгових марок, порядок сплати податків, митних зборів, різного роду захисні застереження, з якого моменту договір (контракт) починає діяти, кількість підписаних примірників договору (контракту), можливість та порядок внесення змін до договору (контракту) га інше.

1.14 Перелік нормативно-правових актів України

Перелік нормативно-правових актів України, що регулюють питання форми, порядку укладання та виконання зовнішньоторговельних договорів (контрактів): Цивільний кодекс України; Хазяйський кодекс України; Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»; Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в Іноземній валюті»; Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»; Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності»: Указ Президента України від 04.11.1994 року № 566 «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України»; Указ Президента України від 04.11.1994 року № 567 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів; Указ Президента України від 10.02.1996 року Закон України 124 «Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-ціпової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності»: Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»: постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21.06.1995 року № 444 «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті».

Відповідно до Указу № 659, окремі види договорів підлягають обов'язковій реєстрації у Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України. До таких договорів відносяться договори (контракти), які укладаються суб'єктами ЗЕД України всіх форм власності, предметом яких є:

• товари походженням з України, щодо яких міжнародними договорами передбачені добровільні обмеження експорту на уникнення демпінгу;

• товари, реекспорт яких регулюється чинним законодавством України і міжнародними договорами України;

• товари походженням з України, імпорт яких в інші держави квотується, контингентується, ліцензується відповідно до законодавства цих держав або нормативних актів економічних угруповань, митних союзів;

• товари походженням з України, щодо яких здійснюються антидемпінгові процедури;

• товари походженням з України, експорт яких здійснюється в межах бартерних (товарообмінних) операцій чи операцій із зустрічної торгівлі.

• документ про оплату послуг за реєстрацію зовнішньоекономічного договору (контракту).

Додаток Г

Основні задачі транспортної логістики при розробці та виконанні комерційної угоди

Під час виконання курсової роботи студент ,як Менеджер ,аба Директор умовного підприємства повинен виконати наступні дії:

• визначити можливості фірми по організації й здійсненню всіх транспортних і допоміжних операцій;

• провести вибір відповідної базисної умови поставки й розробки транспортних умов контракту;

• розглянути реалізацію умов контракту з транспортних питань шляхом вибору перевізника/експедитора та зробити висновок до відповідної угоди;

• розглянути дії по виконанню положень угоди, що стосуються додаткових і сполучених операцій (упакування, маркування, митні операції);

• здійснити вибір оптимального способу руху товарів як при складському, так і транзитному варіанті;

• забезпечити скоординовану взаємодію транспорту зі сполученими галузями (експедирування, зберігання, митні операції й т.д.);

• визначити ризики випадкової загибелі або ушкодження товару, яким він піддається під час доставки, і розповити дії по керуванню ними шляхом утримання, скорочення або страхування;

• дослідити ведення транспортного документообігу (зовнішній та внутріфірмового);

• провести розрахунок оптимальних витрат, пов'язаних з доставкою товару, і ефективності угоди в цілому, тобто логістичних витрат у всьому ланцюжку;

• провести облік транспортних операцій і аналіз результатів транспортної ланки в кожній угоді;

• організувати спостереження за знаходженням товару в шляху, у тому числі за допомогою електронних засобів зв'язку;

• розгланути здійснення розрахунків за транспортні та сполучені операції.

Менеджерові необхідно знайти компроміси між всіма функціями, щоб одержати загальну дію системи на основі балансу "вартість/ефективність".

1. Вибір перевізника, експедитора або оператора

У цей час в умовах ринкових відносин в Україні, так само як і в інших країнах, спостерігається тенденція розширення діапазону та комбінації послуг перевізників, експедиторів та операторів.Це означає, що споживачам пропонується широкий спектр якості будь-якої послуги, у будь-який момент та у будь-якому сполученні.

Споживачі ж у межах своїх фінансових ресурсів вільні купувати дані послуги у такому наборі, що вони вважають найбільше підходящим для себе.

Вибір фірмою оптимального перевізника, експедитора або оператора перевезення здійснюється на основі наступних критеріїв:

• види й комплексність надаваних послуг (пакет послуг);

• якість послуг (забезпечення транспортування в необхідний час, мобільність, тобто виконання термінових замовлень, час реалізації поточних ордерів);

• рівень пропонованих тарифів і умови перевезення;

• можливість організації доставки вантажів за різними системами (JІT - "від дверей до дверей", КапВап і т. д.);

• досвід роботи на ринку, наявність ліцензії;

• фінансове становище фірми, кредитоспроможність;

• надійність виконання всіх умов договору перевезення, поводження при виникненні претензійних справ;

• забезпечення схоронності вантажу при доставці;

• наявність страхування відповідальності транспортної/експедиторської фірми перед клієнтом;

• характеристика рухливого складу;

• використання інновацій міжнародного транспортного прогресу;

• наявність розвитий мережі представництв фірми в регіонах країни й за кордоном, особливо для експедиторських/операторських компаній;

• налагоджена система інформації про вантаж.

Крім цих загальних параметрів, можуть бути спеціальні додаткові вимоги, зв'язані зі специфікою товару та виконання торговельної угоди

2. Вибір виду транспорту

Існують різноманітні способи транспортування вантажів між країнами. Плануючи відправлення вантажів і вибір виду транспорту, необхідно враховувати низку обставин.

Вид вантажу. Інколи можливість вибору відсутня. Вантажі, що швидко псуються, перевозяться авіатранспортом. Водночас авіаперевезення недопустимі для легкозаймистих, вибухонебезпечних вантажів. Основну частину міжнародних морських перевезень складають перевезення масових наливних і навалочних вантажів: сирої нафти і нафтопродуктів, залізної руди, кам'яного вугілля, зерна. Серед інших вантажів морської торгівлі виділяються т.зв. готова промислова продукція, напівфабрикати, продовольство.

Відстань і маршрут перевезення. Місце відправлення і вантажу та кінцевий пункт перевезення є також визначальними при виборі виду транспорту. У внутрішньоконтинентальних перевезеннях використовується залізничний, автомобільний та авіаційний транспорт. Вирішальними при виборі одного з них є, окрім виду вантажу, такі умови.

Фактор часу. Очевидно, що найшвидший спосіб доставки вантажу - авіатранспорт. Однак він дорогий і тому застосовується тільки в екстрених випадках, коли необхідно доставити вантаж якнайшвидше. В інших випадках розробляють добре сплановані програми поставок, орієнтуючись на плани перевезень транспортних компаній. Товари слід закуповувати, якщо це можливо, у тих країнах, з яких їх зручніше доставляти.

Вартість перевезення. Не існує якихось певних правил, які дозволяють визначити точний відсоток вартості транспортних витрат по відношенню до вартості товарів. Здоровий глузд підказує, що це повинен бути невеликий процент, за винятком тих випадків, коли вибір відсутній і можна використати тільки один доступний шлях - повітряний чи сухопутний. У цьому разі повітряні перевезення автоматично прирівнюються до сухопутних перевезень. Невеликі та середні за обсягом партії вантажу можна доставляти і повітрям, і сушею приблизно за однаковими цінами.

Безпечність транспортування. Крихке і дороге обладнання найкраще перевозити авіатранспортом, навіть якщо поставка даного вантажу не термінова. Товари, для яких ступінь ризику крадіжки високий (запчастини автомашин, конторське автоматизоване та звичайне обладнання, фармацевтичні товари та медикаменти і т. д.) доставляються, як правило, традиційним способом -морем, в основному у контейнерах, хоч коштує це трохи дорожче. Треба пам'ятати, що виплата страхового відшкодування вантажоодержувачу є лише фінансовою компенсацією і ніколи не відшкодує йому ті незручності, які здатна створити партія вантажу, що прибула у поганому стані [14].

3. Роль маркетингу в транспортній логістиці

Величезний вплив на ухвалення правильного рішення в області руху товарних потоків і досягнення сінергетичного ефекту при виконанні угоди може зробити маркетингова служба, сфера діяльності якої повинна включати наступні напрямки:

• моніторинг транспортного ринку, ринку допоміжних послуг і складське господарство, зокрема: аналіз кон'юнктури транспортного ринку, ступеня дефіцитності необхідної послуги, наявності альтернативних варіантів транспортування або каналів придбання послуги одного виду транспорту;

• збір і аналіз інформації про транспортні та експедиторські компанії;

• створення інформаційної бази даних по маршрутах перевезення, тарифам, транспортним засобам і т. д.;

• відстеження правового середовища бізнесу, тобто змін у національному та міжнародному транспортному законодавстві

• Базисні умови поставки товару

Базисними умови зовнішньоторгового контракту купівлі-продажу називаються тому, що встановлюють базис ціни залежно від того, чи включаються витрати на транспортування (та інші витрати) в ціну товару чи ні. Базисні умови визначають:

• хто і за чий рахунок забезпечує транспортування товарів по території країн продавця, покупця, транзитних країн, а також при перевезенні товару морським, річним і повітряним транспортом;

• становище вантажу по відношенню до транспортного засобу, що визначає обов'язок продавця за встановлену в контракті ціну доставити вантаж у певне місце чи повантажити товар на транспортний засіб, чи підготовити його до завантаження, чи передати транспортній організації;

• обов'язки продавців щодо пакування та маркування товарів, а також обов'язки сторін зі страхування вантажів;

• обов'язки сторін щодо оформлення комерційної документації відповідно до існуючих у практиці міжнародної торгівлі вимог;

• де і коли переходять від продавця до покупця права власності на товар;

• заходи, пов'язані з ризиком випадкової втрати чи пошкодження товару, та витрати, які можуть виникнути у зв'язку з цим.

Базисні умови спрощують складання й узгодження контрактів, допомагають контрагентам знайти способи розподілу відповідальності та вирішення неузгодженостей, що виникають. Особливості базисних умов регламентовані міжнародною практикою. Міжнародна торгова палата розробила і випустила в 1953, 1980 1990 та 2000 роках збірники «Міжнародні правила тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС»

Подані в ІНКОТЕРМС торгові терміни становлять універсальний набір умов, знання та застосування яких полегшує здійснення торгових операцій. Однак потрібно враховувати, що використання правил ІНКОТЕРМС має низку особливостей. По-перше, ІНКОТЕРМС не регулює наслідки, які може мати контракт щодо права власності на товар, і не містить засобів правового захисту у разі порушення контракту однією зі сторін. По-друге, тільки пряме посилання на застосування умов ІНКОТЕРМС у тексті контракту є підставою для тлумачення цього контракту відповідно до ІНКОТЕРМС По-третє, при наявності у контракті посилання на умови ІНКОТЕРМС і водночас статей, які суперечать їм або обмежують їх, такі статті є превалюючими.

Вживаний при позначенні базисних умов термін «франко» (від французького “Franco”) походить від слова «вільно». Він означає, що покупець вільний від ризику і всіх витрат на доставку товару до пункту, позначеного словом «франко». У контрактах після позначення базисної умови вказується назва географічного пункту. Цими пунктами можуть бути морські та річкові порти, залізничні станції, аеродроми, склади, місцеперебування продавців, покупців, вантажоодержувачів, бірж, аукціонів, прикордонні пункти, заводи-виробники продукції, будівельні площадки об'єктів.

Залежно від ступеня розподілу між продавцем і покупцем зобов'язань щодо поставки товару та відповідальності за ризик пошкодження чи втрати вантажу і пов'язаних із цим витрат усі умови ІНКОТЕРМС можна поділити на чотири групи: група Е, група F, група С і група D.

1. Група Е регламентує зобов'язання продавця та покупця при здійсненні поставки тільки на умові франко-завод. За цієї умови зобов'язання продавця вважаються виконаними після того, як він представив покупцеві товар на своєму підприємстві. Продавець не відповідає за повантаження товару на наданий покупцем транспортний засіб чи очистку товару від мита на експорт, якщо не обумовлено інше. Покупець бере на себе всі витрати та ризик, пов'язані з перевезенням товару з підприємства продавця до місця призначення. Ця умова передбачає мінімальні зобов'язання для продавця.

2. Група F містить умови:

• «Франко-перевізник» - FСА;

• ФАС або «Франко - вздовж борту судна» — FАS;

• ФОБ або «Франко - борт судна» - FОВ.

Відповідно цих умов продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання, після того, як він передав товар перевізнику згідно з інструкціями, отриманими від покупця. Ці умови передбачають, що в обов'язки покупця входить вибір перевізника, укладення з ним договору перевезення. Продавець повідомляє покупцеві про готовність товару до відвантаження, після чого покупець укладає договір перевезення і дає продавцеві інструкції з приводу того, кому, коли і як передати куплений товар. Тому у контрактах, укладених на F-умові, вся ця процедура повинна бути визначена якомога ясніше для обох контрагентів.

Умова «франко-перевізник» застосовна для перевезень будь-яким видом транспорту. При цьому під терміном «перевізник» розуміють не тільки фірму, яка справді виконує перевезення вантажів, але і ту, яка забезпечує здійснення перевезення, бере на себе зобов'язання щодо перевезення товару. Такі фірми називаються експе­диторськими.

ФАС - FAS - Free Alongside Ship (вільно вздовж борту судна). За цих умов експортер зобов'язаний за власний кошт поставити товар і документи, що підтверджують його відповідність вимогам контракту; упакувати товар для транспортування морем і сухопутним транспортом; доставити товар у контрактні строки до порту та складувати його на пристані вздовж борту судна; повідомити покупця про розміщення товару на пристані і передати йому розписку порту про прийняття вантажу; сприяти покупцеві на його прохання і за його рахунок в отриманні додаткових документів для ввозу товару у країну імпортера.

Імпортер зобов'язаний: зафрахтувати судно та повідомити експортера про дату його прибуття у порт; застрахувати вантаж; оплатити повантаження товару на судно; оплатити товар експортеру.

Ризик пошкодження чи втрати вантажу, а також право власності переходять від експортера до імпортера з моменту розміщення товару на пристані.

ФОБ - FОВ - Free on Board (вільно на судні). За цих умов базисних умов експортер зобов'язаний: як і в попередньому разі, за власний кошт поставити товар із підтверджуючими документами; упакувати його, доставити до порту; повідомити про це імпор­тера. Окрім того він повинен за власний кошт: отримати експортну ліцензію та виконати митні формальності; повантажити товар на судно; повідомити покупця про повантаження; передати йому документи, включаючи морський коносамент про прийняття вантажу на судні.

Обов'язки імпортера від попереднього варіанта відрізняються тим, що він оплачує не повантаження, а розміщення товару на судні.

Ризик пошкодження чи втрати товару, як і право власності, переходить від продавця до покупця у момент перетинання вантажем борту судна.

3. Група С включає такі умови:

«Вартість і фрахт» - СFR;

• «Вартість страхування і фрахт» - СІF;

• «Доставка оплачена до ...» - СРТ;

• «Доставка та страхування оплачені до ...» - СІР.

За цими умовами, продавець самостійно укладає договір перевезення, оплачує перевезення до вказаного у контракті місця прийому товару покупцем, а також повідомляє покупця про деталі відправлення й очікуваний час прибуття вантажу в узгоджене місце прийняття поставки. При морських перевезеннях, коли товар перебуває в дорозі тривалий час, повідомлення покупця робить капітан корабля згідно з умовами договору перевезення.

За контрактами на С-умовах продавець звільняється від відповідальності та ризику з моменту передачі товару перевізнику у своїй країні, хоч і зазнає витрат на доставку товару у країну покупця. Продавець зобов'язаний оплатити перевізнику всю вартість транспортування товару незалежно від того, чи фрахт повинен бути оплаченим до повантаження товару чи оплата допускається після його доставки у місце призначення (окрім додаткових витрат, пов'язаними з певними обставинами, які виникли після повантаження та відправлення товару не з вини перевізника).

Якщо доставка товару потребує перевантажень у проміжних пунктах, то продавець може укласти кілька договорів перевезення. Він має оплатити всю вартість доставки до місця призначення, включаючи вартість перевантажень товару. Але якщо перевантаження спричинене необхідністю уникнути наслідків непередбачених обставин (природні явища, страйки, урядові акти, війна чи воєнні дії), то додаткові витрати повинен нести покупець.

Укладаючи контракт, сторони мусять домовитися про те, хто оплачуватиме повантаження товару у місці призначення. При перевезенні товару на регулярних судноплавних лініях у вартість фрахту звичайно вже входить вартість повантаження. Тому якщо характер вантажу передбачає перевезення саме лінійним судном, то ці витрати автоматично несе продавець. При перевезеннях чартерними суднами продавець може взяти на себе витрати на розвантаження, додавши у контракті після термінів СІФ чи КАФ слово «landed» (включаючи розвантаження).

СІФ - СІF - Cost, Insurance, Freight (ціна, страхування, фрахт). Ці умови практично збігаються з попередніми, за винятком того, що експортер повинен ще застрахувати вантаж до порту призначення.

Перевезення оплачене до... - Freight Carriage paid to. За цих умов експортер за власний кошт зобов'язаний: поставити товар із документами, що підтверджують його відповідність вимогам контракту; укласти договір про перевезення товару до вказаного у контракті пункту; оплатити перевезення; передати товар до обумовленого у контракті терміну перевізнику; повідомити імпортера та передати йому комплект документів, у т. ч. і квитанцію про прийом вантажу до перевезення; отримати експортну ліцензію й оплатити вивізні мито, податки, збори.

Оскільки транспортування може здійснюватися різними видами транспорту і послідовно кількома транспортно-експедиторськими фірмами, то зобов'язання експортера вважаються виконаними після передачі вантажу першому перевізнику.

Імпортер зобов'язаний: застрахувати за власний кошт товар; оплатити всі інші витрати, пов'язані з транспортуванням; оплатити товар експортеру; покрити всі витрати на ввіз товару в його країну.

Ризик і право власності переходить від продавця до покупця у момент передачі експортером вантажу першому перевізнику.

4.Група D передбачає умови:

• ДАФ або «Поставлено на кордон» - DАF;

• «Поставлено з борту судна» - DЕS;

• «Поставлено з пристані» - DЕQ;

• «Поставлено без сплати мита» - DDU;

• «Поставлено зі сплатою мита» - DDР.

Контракти на D-умовах можна поділити на дві категорії. До першої належать контракти, укладені на умовах «Поставлено на кордон», «Поставлено з борту судна» та «Поставлено без сплати мита».

Відповідно до цих умов продавець не очищує товар для імпорту. У другу категорію входять: «Поставлено з пристані» та «Поставлено І зі сплатою мита». За цими умовами продавець повинен отримати і усі необхідні імпортні ліцензії, а також оплатити мито, митні збори та податки. Загалом умови групи D є найпривабливішими для покупця, оскільки продавець зобов'язаний доставити товар у вказане місце, беручи на себе всі витрати та ризик щодо поставки товару. Тому контракти на D-умовах відносяться до групи «доставкових контрактів», тоді як контракти на С-умовах називаються «відвантажувальними контрактами».

Деякі з базисних умов, що містяться в ІНКОТЕРМС, застосовуються у сучасній практиці зовнішньої торгівлі дуже часто. Розглянемо їх детальніше.

Поставлено на кордон - Delivered at Frontier. Особливістю цих умов є те, що зобов'язання експортерів закінчуються на митному кордоні імпортуючої держави. Експортер за власний кошт і у визначені строки зобов'язаний: поставити товар, що відповідає вимогам контракту, у прикордонний пункт; повідомити про це покупця; передати йому комплект документів, у т.ч. транспортні; отримати експортну ліцензію; виконати митні формальності та оплатити всі витрати до передачі товару покупцеві. Експортер оплачує вартість транспортування та всі інші витрати на транзит вантажу через треті країни, а також розвантаження товару у пункті призначення. Він також бере на себе весь ризик під час транзиту. Після прибуття вантажу у призначений пункт експортер повинен повідомити про це покупця. При прямому залізничному й автомобільному сполученні експортер на прохання імпортера, за його рахунок і на його ризик може укласти договір про перевезення вантажу і по території імпортуючої країни від кордону до місця призначення. Однак турбота про отримання імпортної ліцензії та виконання митних формальностей лежить на імпортерові.

Окрім оплати товару, імпортер зобов'язаний покрити всі витрати, пов'язані із ввозом товару у транзитну чи свою країну.

Поставлено з оплатою мита - Delivered Duty Paid. У практиці міжнародної торгівлі ці умови поширилися під впливом загострення проблеми збуту. Вони накладають на експортерів відповідальність і витрати, пов'язані з доставкою товару до місця, вказаного імпортером. Це може бути склад заводу-споживача товару, склад посередника чи будівельна площадка споруджуваного об'єкта. В обов'язки експортера входить отримання експортних та імпортних ліцензій, виконання митних формальностей по обидва боки кордону, оплата мита, а також усіх інших податків і зборів, пов'язаних із доставкою товару. Експортер бере на себе весь ризик випадкового пошкодження та втрати товару аж до поставки його у пункт призначення. Він передає покупцеві всі документи, необхідні для отримання товару від перевізника.

Імпортер, окрім оплати товару, покриває всі випадкові витрати, що можуть виникнути під час транспортування, а також бере на себе ризик і витрати після передачі йому товару.

З усіх описаних базисних умов учасники зовнішньоторгових угод надають перевагу умовам ФОБ і СІФ. А в практиці міжнародної торгівлі «ціна ФОБ» розуміється як експортна ціна товару, «ціна СІФ» - як імпортна.

Поставка товару на цих умовах вигідна для продавця, оскільки ризик випадкової втрати чи пошкодження товару з моменту завантаження товару на судно й отримання коносаменту (а іноді з моменту прийняття товару до повантаження у порту відправлення) переходить на покупця. До того ж, уклавши угоду на умовах СІФ, продавець має змогу фрахтувати судно на свій розсуд і тим самим отримує додатковий прибуток за рахунок різниці між вартістю фрахту, закладеною в ціні, та фактично сплаченою фрахтівнику, а також за рахунок використання зафрахтованого тоннажу для перевезення зворотнім рейсом своїх імпортних вантажів.

Основні умови Інкотермс 2000 (скорочений варіант)

Умови постачання	Митне очищення для вивозу	Митне очищення для ввозу	Договір на перевезення	Місце постачання	Перехід ризику	Перехід витрат	Страхування від транспортних ризиків
Група Е
EXW-EX Works(«Франко завод»)	покупець	покупець	покупець	Завод продавця	Завод продавця	Завод продавця	-
Група F
FCA – Free Carrier(«Франко транспортна компанія»)	продавець	покупець	покупець	Місце передачі транспортної компанії	Місце передачі транспортної компан`Ії	Місце передачі транспортної компанії	-
FAS – Free Alongside Ship(«Вільно уздовж борта судна»)	продавець	покупець	покупець	Уздовж борта судна в порту навантаження	Уздовж борта судна в порту навантаження	Уздовж борта судна в порту навантаження	-
FOB – Free on Board(«вільно на борті»)	продавець	покупець	покупець	Судно в порту навантаження	Поручні судна в порту	Поручні судна в порту	-
Група C
CFR – Cost and Freight(«Вартість і фрахт»)	продавець	покупець	продавець	Судно в порту навантаження	Поручні судна в порту навантаження	Порт призначення	-
CIF – Cost, Insurance and Freight(«вартість, страхування і фрахт»)	продавець	покупець	продавець	Судно в порту навантаження	Поручні судна в порту Навантаження	Порт призначення	За рахунок продавця
CPT – Carriage paid to(«франко фрахт»)	продавець	покупець	продавець	Місце передачі першій транспортній компанії	Місце передачі першій транспортній компанії	Місце призначення	-
CIP – Carriage and Insurance paid to(«за перевезення і страхування сплачено до…»)	продавець	покупець	продавець	Місце передачі першій транспортній компанії	Місце передачі першій транспортній компанії	Місце призначення	За рахунок продавця

68

Додаток Д

Класифікація товарів відповідно до Української класифікації товарів ЗЕД

Систематизований перелік товарів являє собою Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі — УКТ ЗЕД), у якій кожен товар має своє певне місце. У товарній номенклатурі товари систематизовано за розділами, розділи поділено на групи, а групи — на товари. Навіщо ж потрібен код товару при митному оформленні?

Важливе при декларуванні товарів для проведення їх митного оформлення заповнення граф 31 та 33 ВМД. У графі 31 вказується комерційна і фірмова назва товару, його характеристики, що включають у себе асортимент, розміри, номери моделей, стандарти, типи, комплектність та інші відомості про товар, які дають можливість однозначно класифікувати його кодом, указаним у графі 33.

Ставки мита в Митному тарифі України наведено відповідно до кодів товарів. Нетарифні обмеження (тобто ліцензування, квотування та ін.) також в основному застосовуються до товарів, указаних у вигляді кодів товарів чи товарних позицій.

Структура групи УКТ ЗЕД включає найменування розділу, код та найменування групи, код та найменування товарної позиції, кодове позначення товару, найменування товару , преверенційна, пільгова , повна ставка мита та скорочене позначення додаткових одиниць його виміру.

Елементами структури УКТ ЗЕД є система кодування та система класифікації,відповідно до статті 311 Митного кодексу України.