1.2. Аналіз наукової літератури та досвіду викладачів – експериментаторів з проблеми формування позитивної мотивації студентів до фізичного виховання

Програма фізичного виховання в навчальному закладі передбачає форми організації занять, які можуть певною мірою компенсувати дефіцит рухової активності студентів, що виникає в умовах насиче­ного загальноосвітнього процесу. Однак в реальних умовах функціонує тільки одна форма - урок фізкультури, що прово­диться один раз на тиждень у вигляді пари. Доповненням є самостійні заняття фізичними вправами, які здійснюються стихійно у вигляді ру­хових і спортивних ігор. Організованими формами занять в спортивних секціях та фізкультурно-оздоровчих центрах за даними досл­ідників (В.В.Петровський, 1997; В.В.Добринський, 1999) охоп­лено близько 35% студентів. Незважаючи на досить широку літературу з проблем мотивації до навчання фізичним вправам , їх класифікації, групу­вання за певними ознаками мало вивчені, оскільки недостатньо ви­світленим є питання основних ха­рактеристик технологій навчання у фізичному вихованні студентської молоді. Проте існують і такі технології на­вчання, які скоріше можна розгля­дати як моделі.

Незважаючи на варіативність підходів, у вчи­тельському середовищі з'явилися й улюблені технології і моделі на­вчання. За останні роки у процесі фізичного виховання у навчальних закладах І-ІІ рівня акредитації України прижилася техноло­гія індивідуального засвоєння навчально­го матеріалу (рис.1.2).

В.А.Віннік та Н.А.Захаров вважають, що навчання за цією технологією має таку послідовність [24, с.50].Автори стверджують, що спочатку відбувається організація студентів для роботи за пропонованою схемою. Далі студентам пояснюється, що треба зробити і засвоїти. Також де­монструються відомі фізичні вправи, вправи тестового характеру, які студенти здають після вивчення кожного навчального модуля (гімнастика – тест на гнучкість, спортивні ігри – тест на спритність, легка атлетика – тести на швидкість та витривалість). Оцінка за тести визначається за еталоном виконання [24, с.50].

Технологія індиввдуального засвоєння навчального матеріалу з'явилася у США. Вітчизняні технології, які мають певні відмінності від аме­риканських, розробили відомі вчителі-новатори та вчені-дидакти колишнього СРСР — В.Шаталов, М.Гузик, В.Тоболін, П.Юцявічене, Є.Сковін.

Вивчаючи досвід роботи викладачів кафедри фізичної культури Луцького педагогічного коледжу зупинімося на одній цікавій і достатньо поширеній технології — техноло­гії індивдуального засвоєння матеріалу, автором якої є В.Шаталов.

Вихідним положенням у тех­нології є те, що всі студенти талано­виті і всі без винятку здатні оволодіти программою з фізичної культури в умовах колледжу. Позиція викладача спрямована на пошук шляху до кожного студента, на створення умов для розвитку здібностей, закладених у кожно­му, на допомогу студентові усвідоми­ти себе особистістю. Суть техно­логії полягає у кількаразовому вивченні навчального матеріалу з використанням схемно-знакових моделей (рис.1.2).