Аспекти спілкування

Спілкування являє собою багатоплановий процес із складною внутрішньою структурою, в якій для більш глибокого і всебічного аналізу виділяють три взаємопов’язані сторони або аспекти: КОМУНІКАТИВНИЙ, ПЕРЦЕПТИВНИЙ І ІНТЕРАКТИВАНИЙ.

КОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТ СПІЛКУВАННЯ.

КОМУНІКАТИВНА сторона або аспект спілкування відображає процес обміну інформації між людьми. Міжособистісні комунікації, як стосовно її змісту, так стосовно і її форми притаманні важливі специфічні риси, що суттєво відрізняють її від інформаційного обміну у технічних пристроях.

Специфіка міжособистісної комунікації розкривається у наступних процесах і феноменах: 1) процесі зворотнього зв’язку,2) наявності комунікативних бар’єрів, 3) рівнях передачі інформації.

З в о р о т н і й з в ’ я з о к. Для вирішення завдання напрацювання спільного змісту, єдиної точки зору та згоди з приводу тієї чи іншої ситуації чи проблеми, а не простої передачі інформації у тому чи зворотньому напрямку, працює механізм зворотнього зв’язку. Особа, що передає інформацію називається КОМУНІКАТОРОМ, особа, що приймає інформацію називається РЕЦИПІЄНТОМ. А зворотній зв’язок - це інформація, що містить, окрім змістових аспектів інформації, що поступає від реципієнта до комунікатора, ще й реакцію реципієнта на поведінку комунікатора. Мета зворотнього зв’язку - допомога партнеру по спілкуванню у розумінні того, як сприймаються його вчинки, які почуття вони викликають у інших людей.

Відрізняють прямі і непрямі види зворотнього зв’язку. Прикладом прямого зворотнього може бути фраза: "Я не розумію, про що йде мова" або "Мені неприємне те, про що ти говориш".

Непрямий зворотній зв’язок - це завуальована форма передачі партнеру психологічної інформації. Для цього можуть використовуватись різні риторичні запитання, жарти, іронічні зауваження, різні емоційні реакції. У даному випадку комунікатор сам повинен здогадуватись, що саме хотів сказати реципієнт, яка його істинна реакція і ставлення до комунікатора.

Існують правила ефективного зворотнього зв’язку.

1. Відповідати краще на мові "Я-повідомлень", а не "Ви" - чи "Ти-повідомлень", тобто необхідно формулювати свою реакцію на слова співбесідника через опис власних почуттів і думок. Наприклад: "Я думаю, що ...", "Мені здається...", "У мене таке відчуття..." Значно гірше вживати вирази типа: "Ви мене звинувачуєте...", "Ви мене ображаєте..." і т.п. У такого роду повідомленнях завжди міститься елемент оцінки іншої людини, що може привести до конфронтації. Краще сказати: "Я відчуваю образу, коли ви зі мною розмовляєте у такий спосіб", ніж: - "Ви мене ображаєте".

2. Зворотній зв’язок необхідно давати "тут і тепер", не відкладаючи на потім, тому що міжособистісна інформація з приводу будь-чого може просто спотворюватись через фактор часу.

3. Давати зворотній зв’язок з конкретного питання, вчинку, а не оцінювати особистість взагалі. Людині слід навіювати: "Взагалі ти - хороший, але у даному випадку, мені щось не сподобалось."

4. Вихідна установка - доброзичливість. Якщо зворотній зв’язок дається із наміром образити, це буде відчутно і, імовірно, приведе до агресії у відповідь.

5.Зворотній зв’язок слід давати за потребою партнера, тобто на його прохання або вимогу.

Особливості зворотнього зв’язку у міжособистісному спілкуванню тісно пов’язані із вмінням слухати співбесідника, вміння відчути його стан і відповідно себе налаштувати.

Можна вести мову про ефективне і неефективне слухання. Неефективне слухання не забезпечує правильного розуміння слів і почуттів співбесідника, створюючи відчуття у того, хто говорить, що його не чують, підміняють його проблему іншою, більш зручною для протилежної сторони, вважають його переживання смішними і незначними. Слухання є неефективним, коли не сприяє встановленню довірливих стосунків між партнерами по спілкуванню.

Ефективне слухання - це складний вольовий акт, що вимагає від слухаючого постійної уваги, зацікавленості, готовності відірватися від власних завдань і вникнути у проблеми іншого.

Розрізняють два види ЕФЕКТИВНОГО слухання НЕРЕФЛЕКСИВНЕ і РЕФЛЕКСИВНЕ слухання.

НЕРЕФЛЕКСИВНЕ слухання - це уважне мовчання - застосовується частіше на початкових етапах спілкування, коли проблема тільки формулюється одним із партнерів, або, коли спілкування відбувається по типу "виливання душі", емоційної розрядки перед партнером.

Уважне мовчання передбачає активне використання невербальних засобів - похитувань голови, мімічних реакцій, контакту очей і поз уважного інтересу. Можуть вживатися обмежено і мовні засоби типу повторень останніх слів того, хто говорить ("дзеркало"), вигуків ("угу").

РЕФЛЕКСИВНЕ слухання використовують у ситуації, коли є не стільки потреба у емоційній підтримці, скільки у допомозі при вирішенні певних проблем партнера по спілкуванні. У цьому випадку зворотній зв’язок надається у мовній формі через наступні прийоми:1)задавання відкритих і закритих питань по темі розмови; 2)перефразування слів співбесідника, що позволяє викласти ту саму думку іншими словами (парафраз), 3) узагальнення і викладення проміжних висновків у ході бесіди.

К о м у н і к а т и в н і б а р ’ є р и.

У процесі спілкування стоїть завдання не стільки обмінятися інформацією, скільки добитися її адекватного розуміння партнером.

У психології дослідженим є факт, що інформація має тенденцію до спотворення. Це відбувається з різних причин: форма і зміст повідомлень залежать від особистісних властивостей самого комунікатора, надіслане повідомлення трансформується, змінюється під впливом індивідуально-психологічних властивостей особистості реципієнта, ставлення останньго до комунікатора і т.п.

Важливу роль у адекватності сприймання інформації відіграє наявність чи відсутність комунікативних бар’єрів, що являють собою психологічну перешкоду на шляху передачі інформації між партнерами по спілкуванню. При виникненні бар’єру інформація спотворюється або зовсім не доходить до реципієнта.

Розрізняють такі групи комунікативних бар’єрів: 1. Бар’єри нерозуміння. 2. Соціально-культурні бар’єри. 3. Бар’єри відношення.

Кожна з наведених груп бар’єрів має свій внутрішній розподіл на окремі види.

БАР’ЄРИ НЕРОЗУМІННЯ. 1) ФОНЕТИЧНИЙ бар’єр нерозуміння - породжується невиразною швидкою мовою або використанням іноземної незрозумілої для реципієнта мови; 2) СЕМАНТИЧНИЙ бар’єр нерозуміння - пов’язаний із відмінностями у системах ЗНАЧЕНЬ слів і виразів у учасників спілкування; це проблема жаргонів і діалектів, тощо; 3) СТИЛІСТИЧНИЙ бар’єр нерозуміння - виникає у випадку невідповідності стиля мови комунікатора і ситуації спілкування або стиля мови і актуального психологічного настрою реципієнта і т.п.; 4) ЛОГІЧНИЙ бар’єр нерозуміння – виникає коли логіка міркувань комунікатора або надто складна для сприйняття реципієнта, або здається йому не вірною, протирічить його способу ("чоловіча логіка", "жіноча логіка", "дитяча логіка");