Тема6. Методологічні підходи в управлінні.

1. Системний підхід

2. Ситуаційний підхід

3. Процесний підхід.

1..Системний підхід

Школа — відображає окремі сторони процесу, предмету. Матеріал, напрацьований в різних шкілах дозволяє створити перу методологію як цілісний підхід.

Системний підхід виник в 70-ті р. XX ст.. Системний підхід — автор Честер Барнард, теоретик менеджменту. Честер Барнард вважав людину стратегічним фактором організації,

Системний підхід — це не стільки технологія скільки спосіб мислення. Система це об'єднання взаємопов'язаних і взаємозалежних елементів, в системі мислення необхідно вміти вбачати загальні характеристики системи. Мікроелементом системи може бути риса характеру працівника.

Властивості системи:

• загальні характеристика системи не дорівнюють алгебраїчній сумі властивостей елементів, що її утворюють, це якісно нові властивості

• в окремому елементі системи, як у краплині води, відображаються всі властивості системи

• із зміною окремого елементу системи змінюються характеристики системи

В бізнесі елементом системи бізнесу є:

1. Ресурси (часові, людські, матеріальні).

2. Цілі, мета.

3. Технології (виробничі, технічні).

Системи бувають:

1. Закриті (не здатні змінюватися)

2. Відкриті (можуть міняти свої цілі, завдання)

Системність мислення — це вміння бачити зв'язки і їх динаміку. Системні ефекти властивості системи не є простою сумою властивостей її елементів» властивості системи — це якісно більше..

2.Ситуаційний підхід.

Ситуаційний підхід — це завжди управління реальністю, конкретною ситуацією.

Кроки:

1. Професійна підготовка керівника, теоретична підготовка, тренінги, особистісні якості, досвід, майстерність, інтуїція.

2. Здатність передбачати наслідки прийнятих рішень позитивні і негативні, розуміння того, що управління і прийняття рішень — це завжди компроміс, тому що немає абсолютного виграшу, що виникає через обмеженість ресурсів

3. Визначення ієрархії значущості впливаючих факторів в даній ситуації (ранжування).

4. Реалізація прийнятих рішень — визначити хто буде виконувати що, як розподілити обов'язки, як розповсюдити управлінську інформацію (постанови) як проконтролювати роботу.

3.Процесний підхід.

Процесний підхід в управлінні складається з чотирьох основних функцій:

1. Планування

2. Організація

3. Мотивування

4. Контроль

Додаткові функції:

1. Функція прийняття рішень

2. Обмін інформацією — комунікація.

Психологія планування.

Планування це один з найважливіших процесів і є основою для всіх подальших управлінських функцій. Є поняття стратегічного планування - розбивається на конкретні етапи. Початком планування є постановка мети. Головне в плануванні забезпечити два психологічні аспекти:

1. Усунення вузьких місць в середині організації вивільнюються кошти > людині для цього, щоб краще працювати.

2. Вираховування кон'юнктури ринку зовнішні цілі. Вміти передбачити, будуючи плани зміни ринку.

Етапи планування:

• постановка мети

• визначення передумов для майбутнього прийняття рішень

• пошук і визначення альтернатив для прийняття рішень

• вибір найкращих альтернатив

• виконання плану

Для здійснення функції планування враховуються наступні вимоги:

• усуває негативний ефект невизначеності

• зосередити увагу на основних завданнях етапу

• забезпечує складання бюджету

контрольна функція управління

Планування:

• внутрішнє (структура)

• зовнішнє (в коньюнктурі ринку)

Функція організації.

Організація як структура і як управлінська функція.

Метою організації як структури - є виживання без зайвих надзвичайних цілей, в ринкових відносинах, метою організації є заробляти гроші, організації треба не дати загинути, дати вижити. Організація як структура, соціальний інститут (утворення, цілісна одиниця), що має свою мету, функції, права і обов'язки в суспільстві. Ключовими елементами організації згідно з підходом компанії «Маккінсі» під назвою «Схема 7-С» наступні:

1.Спільно визнані цінності.

2.Стратегія.

3. Структура.

4.Системи.

5.Стиль управління.

6.Склад працівників.

7.Сума вмінь та навичок працівників.

Організація як функція управління — це система де функції складаються з елементів, що формують організації визначення того хто що робить з ким пов'язані по роботі (горизонтальні зв'язки) і кому підпорядковуються, звітує (вертикальні зв'язки).

Психологія мотивування

Мотивація, мотивування як процес в менеджменті вважається, що вміння мотивувати одне з найважливіших вмінь керівника. В менеджменті існує дві групи теорійї мотивації.

1. Змістові теорії говорять, що в структурі психіки кожної людини є певний зміст потреб і вони мають свою ієрархію..

2. Процесуальні теорії мотивації спонукають до застосування методів, засобів, прийомів, які спонукають актуальну активність людини (коли потреби перегодять в мотиви).

Види мотивації особистості

• внутрішня – диспозиційна.

• зовнішня – ситуаційна

Мотиви, що утворюють диспозиційну мотивацію(внутрішні):

• потреби

• інтереси

• ідеї

• ідеали

• переконання

• установки

• емоції

• почуття

Мотиви, що пов’язані із зовнішньою мотивацією (зовнішні):

• природні умови

• режим роботи/навчання

• завдання, вимоги, правила, норми

Актуалізація потреб в напрямку виконання функцій.

Змістові теорії мотивації

До змістових теорій мотивації відносять:

• теорія потреб А. Маслоу(1908-1970)

• теорія Мак-Клелланда

• теорія мотивації Герцберга

Теорія потреб А. Маслоу.

Існує 5-ть рівнів потреб:

1. Біологічні потреби (голод, холод, секс);

2. Потреба в безпеці;

3. Потреба в приналежності і любові (бути як всі з усіма разом);

4. Потреба в повазі і визнанні, потреба бути не як всі;

5. Потреба в самореалізації, самоактуалізації, потреба в самовираженні.

Як в організації задовольняються ці потреби:

1. рівень — відповідний дизайн, комфорт, нормальна температура, умови праці, в цілому, зар.плата тощо.

2. рівень (безпека) — безпечні умови праці, буде все передбачуване і стабільне, що буде не дуже висока конкуренція, біжучість кадрів, умовою безпеки є відкритість інформації, прозорість управлінських рішень.

3. рівень (приналежність, любов) — дух команди, корпоративні зустрічі, підтримують неформальні робочі групи, так як вони своєю дружбою допомагають організації, в іншому випадку керівництво підпорядковує собі лідера. Робоча честь, преміювання, заохочення, створення неформальної обстановки, зустрічі з керівництвом.

4. рівень — визнавати, хвалити, нагороджувати, відзначати особливі подарунки, нагороди, щоб людина відчувала, що вона особлива в організації.

5. рівень — можливість кар'єрного зросту, ротація кадрів, рахуватися з думкою людини її позицією.

Теорія Мак Клелланда.

Існує три важливі потреб: — потреба в приналежності і любові, потреба у владі, потреба успіху.

Потреба у владі — потреба керувати кимсь, володіння певною мірою свободи, «я приймаю рішення, я відповідаю», прагнення впливати на інших, потреба відчувати компетентність, свою могутність, заставляти інших робити те, що сам би не робив.

Успіх — відчувати, розуміти, досягнення поставлених цілей, це потреба в визнанні, якщо успіх не визнається, то це призводить до розчарування.

Теорія Герцберга.

Займався дослідженням психологічних захворювань серед працівників на заводі.

2 групи факторів:

1. Гігієнічні (умови праці, заробітна платня, стосунки між керівництвом і підлеглим)

2. Мотиваційні (кар’єрний ріст, самовизначення)

Процесуальні теорії мотивації.

Теорія справедливості.

Люди ніби знають, яка оплата повинна бути за ту чи іншу роботу. Люди активно працюють тоді, коли вважають, що їхня оплата є справедлива і відповідає рівню оплати на інших підприємствах за таку ж с аму роботу.

Теорія сподівань (очікувань).В. Врума

Працівники сподіваються на певний вид винагороди за свої зусилля, її важливо, щоб керівник знав сподівання своїх підлеглих щодо винагороди , тобто, винагорода повинна бути такою, на якуу сподіваються працівники.

Теорія Портера - Лоулера.

Найкращим мотиватором людської поведінки успіх.

Психологія контролю.

Контроль — це послуга працівнику з боку організації щодо задоволення його потреби в увазі, в підтримці. Тому правильний контроль - це підтримуючий.

Є контроль результату і контроль процесу. Для здійснення контролю результату — повинні бути чітко окреслені критерії. Не можна порівнювати одного працівника з іншим, важливо порівнювати результати попередні і теперішні одного й того самого працівника..

Види неправильного контролю:

• епізодичний;

• формальний;

• як вираз недовіри;

• тотальний;

• прихований;

• поверхневий;

• не інформуючи про результат;

• заради пошуку «цапа - відбувала»

Психологія прийняття рішень.

.

Прийняття рішення (ф-я) — це основна функція в управлінні, має декілька етапів:

• предмет прийняття рішення, тобто визначається проблема, яку необхідно розв’язати;

• придумати варіанти рішення;

• вибір альтернативи;

• реалізація рішення;

• ефективний контроль за реалізацією рішення.

Типи неправильних рішень:

• коли відкладається рішення і приймається в умовах дефіциту часу — необдумані рішення;

• сліпі рішення, коли не продумуються наслідки;

• егоцентричні рішення, орієнтовані на себе і власну вигоду;

• «геніальні» рішення - за натхненням, в той час, коли потрібно приймати можливі і своєчасні рішення;.

• емоційні рішення, що приймаються на основі симпатій, антипатій, відидучи раціональні міркування;.

• самозадоволені рішення приймаються, не враховуючи думки і порад інших людей;

• вперті рішення, коли — людина не хоче бачити власних помилок, і вперто їх повторює у наступних рішеннях..

Стилі управління.

За класифікацією Курта Левіна , існують наступні стилі керівництва (лідерства);

• Авторитарний (автократичний);

• Демократичний

• Ліберальний.

Здебільшого розглядають Авторитарну і Кооперативну (демократичну) моделі управління

Автократичний швидке прийняття рішення, найкращий, якщо керівник добрий, ідеальний.

Демократичний - люди приймають рішення, обговорюють недоліки, вимагається високий рівень свідомості працівників, вимагає довше часу.