Процес розвитку групи.

Стеннфорд і Роарк виділяють сім стадій групоутворення на прикладі шкільного класу.

1-а стадія. Знайомство.

Спілкування в ділах. Формується уявлення один про одного.

2-а стадія. Формування групових норм.

Виникнення групової самосвідомості. Пристосовування один до одного. Група орієнтована на вирішення емоційних проблем.

3-а стадія. Стадія конфлікту.

Сутички між окремими учнями. Боротьба за лідерство.

4-а стадія. Від конфліктності до збалансованості.

Спілкування між учасниками групи стає більш відкритим і конструктивним, перші ознаки групової солідарності і згуртованості.

5-а стадія. Виникнення почуття “Ми”.

Виникає загальногрупова мета, спрямованість на навчання. Добре керована група.

6-а стадія. Група як сім’я.

Переважання емоційних зв’язків між учасниками групи. Переоцінка групових норм.

7-а стадія. Вищий етап групової зрілості.

Група згуртована і активна у обидвох напрямках – навчанні і емоційних стосунках. Група здатна розв’язувати конфлікти.

Процес згуртування групи. Фактори впливу.

Згуртування має місце на кожному етапі розвитку групи. Суть згуртування у формуванні особливого типу зв’язків у групі, що позволяють перетворити формальну структуру, сформовану ззовні, у психологічну спільноту. Прояви згуртованості:1)Емоційне притяжіння;2)Взаємна прив’язаність членів групи; 3)Прагненні зберегти групове членство, тобто участь у групі;4)Єдність цілей і цінностей учасників групи.

Фактори впливу на процес згуртування групи.

Емоційна привабливість учасників групи один для одного.

Подібність учасників між собою (вікова, соціальна, етнічна, система цінностей)

Стиль взаємодії в групі, провідний соціальний мотив – співпраця, кооперація а не конкуренція.

Специфіка постановки групової мети – чіткість, конкретність і міра співпадіння з особистою метою кожного її учасника.

Висока особиста мотивованість бути членом групи, задоволеність своїм статусом у групі і діяльністю групи в цілому.

Характер керівництва і стиль прийняття рішення.

У групі високого рівня згуртованості зростає самооцінка людини, знижується рівень її тривожності, зростає ефективність будь-яких форм активності групи.

МІЖОСОБИСНІСНІ СТОСУНКИ У ГРУПІ.СУМІСНІСТЬ УЧАСНИКІВ ГРУПИ.

Задоволеність міжособиснісними стосунками у групі може регулюватись двома різними феноменами: СУМІСНІСТЮ (що породжує між особистісну привабливість)і СПРАЦЬОВУВАНІСТЮ(що породжує задоволеність результатами сумісної діяльності.

МІЖОСОБИСТІСНА СУМІСНІСТЬ – складний психологічний ефект поєднання, взаємодії людей, що спілкуються. Розрізняють структурну і функціонально-рольову сумісність.

СТРУКТУРНА СУМІСНІСТЬ - це співпадіння партнерів за структурою їх особистості, тобто, за темпераментом, характером, здібностями і спрямованістю. Важливо зауважити, що для хорошої сумісності, партнери повинні відрізнятись за темпераментом і характером і бути подібними, близькими у здібностях і спрямованості.

ФУНКЦІОНАЛЬНО - РОЛЬОВА СУМІСНІСТЬ – це відповідність в уявленнях партнерів стосовно міжособистісних ролей кожного з партнерів відносно іншого і взагалі, співпадіння сподівань кожного з партнерів про функції і ролі іншого у їхній сумісній діяльності і навіть у житті, якщо йдеться про подружжя.

СПРАЦЬОВУВАНІСТЬ – ефект поєднання і взаємодії людей, що дозволяє досягнути високої успішності сумісної діяльності і задоволення власною діяльністю ( процесом і результатом) і діяльністю партнера.

ПРОЦЕС ПРИЙНЯТТЯ ГРУПОВОГО РІШЕННЯ.

Одним із відомих способів прийняття групового рішення є мозковий штурм- “брейнстормінг”.

Розрізняють 3 фази мозкового штурму.

1-а фаза. Вступна.(15 хв.) Ведучий пояснює суть проблеми, створює невимушену творчу атмосферу і ділить учасників на дві групи - активних і спостерігачів, що виконують роль секретарів, які фіксують усі висловлені ідеї.

2-а фаза. Вузлова.(біля 1 год.) Це творчий процес висловлювання ідей. Підсумком цієї стадії є список повний список запропонованих ідей.

3-ф фаза. Завершальна. Аналіз і обговорення висловлених ідей, розподіл їх на три групи:1)ідеї, що можуть бути реалізовані в даних умовах; 2)ідеї, що можуть бути реалізовані за певних умов: 3)ідеї, що можуть бути застосовані у інших галузях, наприклад, запропоновані діловим партнерам.

Контрольні питання з «Психології управління»

1. Визначення і поняття управління.

2. Об’єкт, предмет, методи психології управління.

3. Психологія особистості керівника..

4. Концепція обмежень Вудкока і Френсіса.

5. Напрямки самовдосконалення керівника за Вудкоком і Френсісом.

6. Зміст поняття управління собою.