Види міжособистісного спілкування

Виділяють три різних за своєю організацією види міжособистісного спілкування: ІМПЕРАТИВНЕ, МАНІПУЛЯТИВНЕ, ДІАЛОГІЧНЕ.

ІМПЕРАТИВНЕ спілкування - це авторитарна, директивна форма впливу на партнера по спілкуванню з метою досягнення контролю над його поведінкою і внутрішніми установками, примусу до певних дій або рішень.

Партнер по спілкування розглядається як об’єкт впливу, виступає пасивною стороною. Кінцева МЕТА спілкування - примус партнера- НЕ ПРИХОВУЄТЬСЯ від нього.

Засобами впливу виступають накази, настанови, вимоги.

Імперативне спілкування використовується в військових уставних відносинах, у складних виробничих умовах, за надзвичайних обставин.

Застосування імперативу є неконструктивним і неетичним у інтимно-особистісних стосунках, у подружніх і дитячо-батьківських контактах, а також в усій системі виховних педагогічних стосунках.

МАНІПУЛЯТИВНЕ спілкування - досить розповсюджена форма міжособистісного спілкування, при якій вплив на партнера здійснюється з метою досягнення своїх скритих намірів. Партнер по спілкуванню розглядається як об’єкт впливу, як носій певних вигідних іншому партнеру якостей, а не як цілісна унікальна особистість із своїми власними інтересами і намірами. Важливо, що кінцева МЕТА спілкування ПРИХОВУЄТЬСЯ від партнера, завуальовується або підменяється іншою.

Маніпулятивне спілкування припустиме у бізнесі, ділових відносинах. Прикладом маніпуляції є пропаганда і реклама, коли використовуєються наявність певних потреб у людей і їм нав’язується певний вид продукції чи послуг, однак перенос маніпуляції у сферу інтимних стосунків, побудованих на любові, дружбі, взаємній довірі є для них руйнівним.

Професія педагога містить достатньо елементів маніпуляції (зробити крок цікавішим, замотивувати дітей, привернути їхню увагу), тому для особистості педагога існує небезпека маніпулятивної деформації, що часто приводить до формування у професійних педагогів стійкої особистісної установки пояснювати, навчати, доводити. Доречна у предметному навчанні, ця установка може бути згубною у сфері виховання і у стосунках вчителя з іншими людьми.

Символом маніпулятивного способу спілкування давно стала концепція спілкування Д.Карнегі та його чисельних послідовників.

За означенням Е.Шострома, одного з найвідоміших критиків карнегіанської школи спілкування, людей, схильних до маніпуляцій, відрізняє брехливість, примітивність почуттів, апатія і нудьга, цинізм і недовіра до себе та інших.

Порівнюючи імперативний і маніпулятивний способи спілкування, можна виявити їх глибоку внутрішню подібність, що полягає у тому, що вони обидва є різними видами монологічного спілкування. Розглядаючи іншу людину як об’єкт свого впливу, маніпулятор, по суті, спілкується сам з собою, із своїми завданнями і метою, не бачачи істинного співбесідника, ігноруючи його.

Мірою припустимості застосування маніпулятивного способу спілкування є міра дотримання інтересів партнера по спілкуванню. Наприклад, відволікти дитину від небезпечного об’єкту його інтересу, тощо.

ДІАЛОГІЧНЕ спілкування є альтернативою двом першим видам, що позволяє відійти від егоцентричної установки , фіксованої на собі, до установки на співбесідника, реального партнера по спілкуванню. ДІАЛОГ - це рівноправне суб’єкт-суб’єктне спілкування, що має на меті взаємне пізнання і саморозвиток партнерів по спілкуванню. Діалог можливий при умові дотримання наступних правил взаємин:

1.Спілкування за принципом "тут і тепер" з врахуванням тих почуттів, бажань, намірів і фізичного стану, які партнери відчувають у даний момент.

2.Безоціночне сприйняття партнера як рівного, що має право на власну думку і власне рішення.

3.Змістом спілкування повинні бути проблеми і невирішені питання, а не прописні істини і догми.

4.Персоніфікація спілкування - розмова від власного імені, без посилань на думку авторитетів, презентація своїх власних почуттів і бажань.

Діалогічне спілкування ще називають гуманістичним, воно позволяє досягнути великої глибини взаєморозуміння, саморозкриття партнерів, взаємного збагачення.

Такого роду спілкування вимагає як внутрішньої готовності партнерів, так і відповідних обставин. Таке спілкування навряд чи завжди можливе у діловій, професійно заданій ситуації. Разом з тим, здатність до діалогічного спілкування - велике благо для людини, тому що, згідно з думкою відомого американського психотерапевта К.Роджерса, йому притаманні психотерапевтичні властивості, наближає людину до більшого психічного здоров’я, зрівноваженості і цілісності.