Правила роботи з інфікованим біологічним матеріалом

У кімнатах, призначених для обробки і посіву інфікованого матеріалу, не можна проводити інші роботи і треба дотримуватись таких правил роботи:

1. З інфікованим матеріалом працюють тільки з допомогою інструментів (пінцети, петлі, корнцанги).

2. Заборонено доторкатися руками до досліджуваного матеріалу.

3. Перед роботою сумлінно перевіряють цілісність скляного посуду, прохідність голок і надійність поршнів шприців.

4. У разі посіву матеріалу роблять написи на пробірках, чашках Петрі, колбах, флаконах з зазначенням номера аналізу (культури) і дати посіву.

5. Матеріал висівають поблизу полум’я газового пальника з обпаленням петлі, шпателя, країв пробірки.

6. Розчини, які містять патогенний матеріал, набирають піпеткою з допомогою гумової груші.

7. Набирати ротом, переливати розчин з посудини в посудину через край не можна.

8. Заборонено залишати на робочих столах нефіксовані мазки, чашки Петрі, пробірки та інший посуд з інфікованим матеріалом.

9. 16

   Заборонено приймати їжу, пити, палити, зберігати харчові продукти у приміщеннях, де працюють з інфікованим матеріалом.

14

Центрифугування інфікованого матеріалу здійснюють досвідчені працівники. Якщо під час центрифугування розбивається пробірка, то проводять дезінфекцію і забруднені місця очищують.

Термостати і термостатні кімнати, призначені для роботи з патогенним матеріалом, дезінфікують один раз щомісяця.

Під час зберігання інфікованого матеріалу в холодильнику необхідно запобігати його інфікуванню сторонніми мікроорганізмами, тобто розморожування холодильника доцільно провадити разом з дезінфекцією.

Під час експлуатації парових стерилізаторів необхідно дотримуватись таких вимог:

• здавати під розписку в автоклавну кімнату запломбовані баки та інший посуд з інфікованим матеріалом, не відкривати до стерилізації;

• вести журнал стерилізації;

• у разі відкривання кришки стерилізатора берегти руки від опіків;

• наприкінці робочого дня приміщення стерилізувати.

Під час роботи і після її завершення поверхні робочих столів обробляють дезінфікуючим розчином, приміщення боксів дезінфікують з допомогою бактерицидних ламп і шляхом витирання обладнання, стін і столів дезінфікуючим розчином, бактерицидні лампи вмикають за відсутності персоналу. Руки миють дезінфікуючим розчином, а потім – милом. Під час дезінфекції персонал лабораторії повинен одягати гумові рукавиці.

У випадку перерви у виконанні робіт з інфекційним матеріалом, виході з приміщення лабораторії, бокса, а також після закінчення роботи, прибирання робочого місця і приміщень лабораторії співробітники повинні дезінфікувати руки і мити їх з милом.

Правила роботи з лабораторними тваринами, яких використовують для біологічних досліджень

Біологічними називають методи дослідження, які проводять на лабораторних тваринах (найчастіше використовують білих мишей, морських свинок, кроликів).

Загальні вимоги до роботи з лабораторними тваринами

До виконання експериментальних досліджень на тваринах допускають осіб, котрі мають вищу медичну, ветеринарну, зоотехнічну, фармацевтичну або біологічну освіту, після того, як вони засвоїли правила роботи з лабораторними тваринами і набули відповідних навичок.

Лаборанти, а також студенти вищих медичних, ветеринарних, зоотехнічних, фармацевтичних і біологічних навчальних закладів після засвоєння правил роботи з лабораторними тваринами і набуття певних навичок можуть виконувати нескладні і безболісні процедури, але тільки під контролем наукових співробітників.

Особливо потрібно звертати увагу на те, щоб досліди на тваринах, які супроводжуються больовими подразненнями, проводилися під місцевою анестезією або загальним наркозом.

Тварини, на яких були проведені хірургічні операції, потребують кваліфікованого післяопераційного догляду, призначення обезболювальних та інших лікарських препаратів.

Для кожного конкретного експерименту потрібно підібрати відповідних тварин і врахувати вид, лінійність, стать, вагу, харчовий раціон тощо.

Вид лабораторних тварин, вибраних для проведення медико-біологічного наукового експерименту, їхні анатомо-фізіологічні особливості, якість (здоров’я, генетична однорідність, відсутність збудників захворювань), а також умови догляду, утримання і годування зумовлюють фактичні результати і висновки експериментальної роботи.

У наукових дослідженнях враховують вік піддослідних тварин. Постнатальний розвиток тварин розділяють на такі періоди: молочного вигодовування, статевого дозрівання, репродуктивний і період виражених старечих змін. Кожному з цих періодів відповідає певний вік тварин.

У дослідженнях використовують тільки здорових тварин, які пройшли ветеринарний огляд і мають індивідуальний або груповий паспорт.

Перед початком наукових досліджень лабораторні тварини потрібно підготувати до початку наукової програми досліджень на них. Тривалість цього періоду визначає експериментатор відповідно до завдань дослідження, вибору об’єкта, обстановки, в якій будуть проведені дослідження. Тварини не мають відчувати дискомфорту від зміни обстановки. У зимовий період не можна їх переохолоджувати, а в літній – тримати у незахищених від сонця місцях.

Для запобігання перенесення захворювань від лабораторних тварин до людини і від людини до тварин необхідно дотримуватись правил особистої гігієни і всіх вимог асептики та антисептики.

Особи, котрі працюють з лабораторними тваринами повинні проходити періодичний медичний огляд. Співробітників, які не пройшли інструктажу, до роботи з лабораторними тваринами не допускають.

Утримання лабораторних тварин

Утримують лабораторних тварин у віваріях. Це приміщення, де під контролем спеціалістів утримують відносно невелику кількість тварин, яких використовують для експериментальної роботи.

Віварій складається з карантинного відділення, відділення для утримання тварин, маніпуляційної та операційної кімнат, дезінфекційної кімнати та кімнати для зберігання чистих кліток, службового відділення, кормокухні. У віварії мають бути вольєри для вигулу собак, кролів, морських свинок.

Лабораторних гризунів утримують у клітках, розміщених на металевих стелажах у кілька ярусів. При чому розраховують, що на 1см² площі дна клітки має припадати 1 г маси тварини.

На одну собаку розраховують не менше 1,5м² площі, на одну кішку – 0,5м² площі.

На кожній клітці у віварії чіпляють етикетки, в яких вказують усі відомості про тварину (вид, лінія, стать, вік, маса), кому вона належить, хто проводить експерименти (прізвище наукового співробітника), дата початку експерименту, назва або шифр експерименту.

Щоденно чистять, прибирають і обробляють клітки, в яких знаходяться тварини. Забезпечують їх сухою і чистою підстилкою.

У віварії дотримуються відповідних санітарно-гігієнічних умов, зокрема, рівень шуму становить не більше 70–85 дБ, температура повітря 18–22°С, наявна належна вентиляція. В кінці кожного робочого тижня у приміщеннях віварію необхідно проводити вологе прибирання підлоги із застосуванням дезінфікуючих засобів, заходи з ліквідації переносників інфекційних захворювань лабораторних тварин.

Категорично заборонено заходити у віварій стороннім людям.

Нових тварин спочатку утримують у карантинному приміщенні, роблять профілактичні щеплення, у разі виникнення масових захворювань хворих тварин знищують, про що записують у спеціальному журналі.

Не рідше двох разів на рік проводять загальну профілактичну дезінфекцію приміщень віварію. Годівниці і поїлки щоденно миють у теплому 3–5% содовому розчині або прокипячують один раз на тиждень.

Клітки дезінфікують крутим окропом, або гарячим розчином 10% їдкого натрію, полум’ям газового пальника.

Годують тварин в один і той же час, режим годування у вихідні дні має бути таким же, як і у звичайні дні. Годувати тварин потрібно згідно з кормовими нормами і повноцінними раціонами. Питна вода для тварин теж має бути доброякісною.

Експериментальне зараження

Усі роботи, пов’язані з прийомом і первинною обробкою біологічного матеріалу – від людей, гризунів, ектопаразитів, проб з об’єктів довкілля і таке інше, а також зараження тварин та їхнє дослідження, – необхідно провадити тільки в приміщеннях блоку для інфікованих тканин.

Живих гризунів, призначених для розтину, умертвляють хлороформом, ефіром або іншими речовинами, що відповідають вимогам біологічної безпеки і характеру дослідження. Під час розтину труп гризунів захоплюють довгими щипцями (корнцангами), занурюють його на 10–15 с у 3% водно-мильний розчин, дають розчину стекти (на сітці), тушку тварини переносять на дошку для розтину. Розітнутих тваринок, після взяття матеріалу для дослідження, знезаражують. Для утилізації твердих знезаражених відходів тушок тварин використовують крематорій або виділені та узгоджені з територіальними установами Держсанепіднагляду місця поховання. За умови відсутності крематорію і виділених місць поховання на території установи викопують яму якомога далі від комунікацій або колодязя.

У лабораторіях повинна бути достатня кількість дезінфікуючих розчинів, а також недоторканий їхній запас на випадок аварії. Ємності з дезінфікуючими розчинами маркують.

Лабораторії, які провадять роботу з біологічним матеріалом, необхідно забезпечити на випадок ліквідації наслідків аварії аптечкою екстреної профілактики, запасом робочого і захисного одягу, гідропультом або автоматом, які тримають у спеціально визначеному місці „умовно-заразної” зони.