- •Ответ 1 Філософія як галузь знань?
- •Ответ 2 Основні проблеми філософії?
- •Ответ3 Філософія в ст. Індії?
- •Вопрос 4 Конфуціанство та даосизм?
- •Вопрос 5 Мілетська філософська школа?
- •Вопрос 6 Діалектика Геракліта?
- •Вопрос7 Філософія піфагорійців?
- •Ответ 8 Матеріалізм і атомізм Левкіпа і Демокрита?
- •Ответ 9 Філософія софістів?
- •Ответ 10 Філософська система Сократа?
- •Ответ 11 Філософія Платона?
- •Ответ 12 Філософське вчення Аристотеля?
- •Ответ 13 Епікурізм?
- •Ответ14 Стоїцизм і скептицизм?
- •Ответ15 Неоплатонізм і занепад античної філософії?
- •Ответ 16 Загальна характеристика античної філософії?
- •Ответ 17 Арабомовна філософія середньовіччя
- •Ответ 18Середньовічна християнська філософія?
- •Ответ 19 Загальна характеристика філософії доби Реннесансу?
- •Ответ 20 Погляди на людину доби відродження?
- •Ответ 21 ф. Бекон і ставлення емпіризму?
- •Ответ 22 р.Декард і ставлення раціоналізму?
- •Ответ 23 Англіське просвітництво 17-18ст.?
- •Ответ 24Францу просвітництво 18 ст. Енциклопедисти?
- •Ответ 25Німецька класична філософія. Її основні риси?
- •Ответ26 Філософсько концепція і. Канта?
- •Ответ27 Філософська система г.Гегеля?
- •Ответ28Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха?
- •Ответ 29 Маркситська філософія 19-20ст.
- •Ответ30 Позивітизм та неопозитивізм?
- •Ответ32 Філософія а. Бергсона та о. Шпенглера?
- •Ответ34 Релігійна філософія хх ст.. Неотонізм?
- •Ответ35 Герменевтика як напрям в філософії хх ст.?
- •Ответ36 екзистенціалізм хх ст.?
- •Ответ37Структуалізм?
- •Ответ 38 Філософія г. Сковороди?
- •Ответ39 Проблема буття в філософії Отнологія?
- •Ответ40 Філософія світогляд. Історичні форми світогляду?
- •2. Історичні типи світогляду
- •Ответ41 Основні проблеми теорії пізнання. Поняття істини?
- •Ответ42 Діалектика. Основні закони діалектики?
- •Ответ43 Альтернативи діалектики. Метафізика Догматизм?
- •Ответ 44 Основне питання філософії. Матеріалізм і ідеалізм?
- •Ответ45 Поняття свідомості. Форми суспільної свідомості?
- •Ответ47 Поняття субекта і об’єкта
- •Ответ48 Матерія. Ознаки і форми матерії.
- •Ответ49 Рух,час і простір в філософії?
- •Ответ50 Принципи діалектики?
- •Ответ51 Категорія відображення?
- •[Править] Эволюция форм отражения
- •- Практическая философия Канта
- •Ответ52 Категорія якості і кількості? Качество и Количество
- •Ответ53 Категорія ідеї і ідеальності?
- •Ответ54 Категорія закону?
- •Ответ55 Гносеологія і майєхвтика?
- •Ответ56 Сенсуалізм і емперіка?
- •Ответ57 Раціоналізм і ірраціоналізм?
- •Ответ58 Практичне в філософії?
- •Ответ59 Проблема творчості в філософії? Проблема творчості в історії розвитку філософської думки
- •Ответ60 Суспільство в філософії?
Ответ 12 Філософське вчення Аристотеля?
Арістотель (384-322 pp. до н.е.). У 17-річному віці прибув до Афін, став учнем Платона. Згодом він стає учителем сина македонського царя Філіпа II Александра. Його роботи — "Метафізика", "Топіка", "Етика Нікомаха", трактат "Про душу" та інші. Арістотель визнається першим, хто здійснив систематичне дослідження праць попередніх мислителів. Тому його називають пер-шотворцем історії філософії. Найбільшу частину своїх праць він присвячує проблемам метафізики — науки про суще. Становлення Арістотеля як філософа відбувалося шляхом вирішення проблем, що виникали під час осмислення надбання його вчителя Платона. Передусім це проблема відношення матерії та ідеї. Послідовне продовження поглядів Платона призводило до виникнення суперечностей, які ставили під сумнів поділ дійсності на матеріальне та ідеальне. Зокрема, вічне, незмінне ідеальне, якому підкоряється кожна конкретна річ, не підкоряє собі матерію — небуття. Отже, не повинно існувати навіть уявлення про матерію, якщо немає ідеї матерії. Як можуть непорушні ідеї бути причиною руху? Як можуть ідеї, якщо вони сутність речей, існувати окремо від останніх? Критика Арістотелем Платона навіть у суспільній свідомості набула істотного значення у вигляді афоризму: "Платон мені друг, але істина — дорожча". Аналізуючи проблеми платонівської філософії, він усвідомлює, що причина, сутність речей, загальне не може існувати окремо від одиничних речей. Тому потрібно, враховуючи цю обставину, вирішити порушену ще Сократом проблему неможливості існування загального як індивідуального, за умови, що загальне не може існувати окремо від одиничного, індивідуального.
В філософії Арістотеля вперше здійснюється вирізнення між дослідженням причини усього сущого як такого, що притаманне всім речам, та конкретними науками, які не досліджують загальну природу сущого. На розвиток свого вчення про форми Арістотель робить висновок, що саме знання форм побудови інших форм дає людині знання сутності речей. Досліджуючи властивості людини, він наголошує на універсальній властивості будувати завдяки мисленню будь-які форми руху. Арістотель фіксує перші закони і правила логічного мислення. Йому належать класичні формулювання логічного закону протиріччя, закону виключеного третього. Ним створена перша теорія логічного силогізму.
Ответ 13 Епікурізм?
Эпикуреи́зм — философское учение, исходящее из идей Эпикура и его последователей. Епікуреїзм - філософське вчення, що виходить з ідей Епікура і його послідовників. Эпикуреизм был одним из наиболее влиятельных философских течений в Античности . Епікуреїзм був одним з найбільш впливових філософських течій в Античності . Эпикур основывает свою школу в 307 г. до н. Епікур засновує свою школу в 307 р. до н. э. е.. в Афинах . в Афінах . Школа находилась в саду философа, по этой причине она получила название «Сад», а последователи Эпикура стали именоваться «философами из садов». Школа знаходилася в саду філософа, з цієї причини вона отримала назву «Сад», а послідовники Епікура стали іменуватися «філософами з садів». Эпикурейская философия, в особенности философия самого Эпикура, не имеет конечной целью нахождение теоретической истины, она не ставит перед собой задачу получить некое чистое знание. Епікурейська філософія, особливо філософія самого Епікура, не має кінцевою метою знаходження теоретичної істини, вона не ставить перед собою завдання отримати якесь чисте знання. Эпикуреизм служит вполне конкретным нуждам: ищет способ избавления человека от страдания. Епікуреїзм служить цілком конкретним потребам: шукає спосіб позбавлення людини від страждань. Эпикурейцы считали, что для счастливой жизни человеку необходЕпікурейці вважали, що для щасливого життя людині необхідно:
отсутствие телесного с відсутність тілесного страждання;
невозмутимость души; незворушність душі;
дружба . дружба .
Крупнейшим представителем греческого эллинистического эпикуреизма является в первую очередь сам Эпикур . Найбільшим представником грецької елліністичного епікуреїзму є в першу чергу сам Епікур . Римский эпикуреизм представляли Лукреций и Каций ; это направление повлияло также на римский эклектизм . Римський епікуреїзм представляли Лукрецій і Кацій ; цей напрямок вплинуло також на римський еклектизм . Главный интерес для эпикурейцев представляет чувственный мир, поэтому их основной этический принцип — удовольствие. Головний інтерес для епікурейців представляє чуттєвий світ, тому їх основний етичний принцип - задоволення. Но Эпикур представлял удовольствие не вульгарно и упрощенно, а как благородное спокойствие, уравновешенное удовольствие. Але Епікур представляв задоволення не вульгарно й спрощено, а як благородне спокій, урівноважене задоволення. Он считал, что желания человека безграничны, а средства их удовлетворения ограничены. Він вважав, що бажання людини безмежні, а засоби їх задоволення обмежені. Поэтому необходимо себя ограничить лишь потребностями, неудовлетворение которых ведет к страданию. Тому необхідно себе обмежити лише потребами, незадоволення яких веде до страждання. От остальных желаний следует отказаться, в этом необходимы мудрость и благоразумие. Від решти бажань слід відмовитися, в цьому необхідні мудрість і розсудливість. В отличие от стоиков , которые считали рок неизбежным, эпикурейцы наделяют человека свободой вНа відміну від стоїків , які вважали рок неминучим, епікурейці наділяють людину свободою волі. Человек может предаваться удовольствиям сообразно своим желаниям. Людина може віддаватися задоволень згідно своїм бажанням. Эпикуреец не боится смерти: «Пока мы существуем, нет смерти; когда есть смерть, нас более нет». Епікуреєць не боїться смерті: «Поки ми існуємо, немає смерті; коли є смерть, нас більше немає». Жизнь — вот главное наслаждение. Життя - ось головне насолоду. Умирая, Эпикур принял теплую ванну и попросил принести ему вина. Вмираючи, Епікур прийняв теплу ванну і попросив принести йому вина.