Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
filosofia-to-print.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
27.04.2019
Размер:
688.13 Кб
Скачать

Ответ53 Категорія ідеї і ідеальності?

,- Ідеальне — філософська категорія, протилежність матеріального, реального. Ідеальне в ідеалістичної традиції розуміється як самостійне нематеріальне начало, що існує поза простором і часом ( дух, ідеї). Ідеальне в матеріалістичної традиції розуміється як відображення в свідомості зовнішнього світу, суб'єктивний образ об'єктивної реальності. У марксизмі трактується як відображення зовнішнього світу в формах свідомості і діяльності людини як суспільної істоти, продукт і форма соціальної практики (на відміну від простого продукту пасивного індивідуального споглядання). Велике значення проблема ідеального набуває на сучасному етапі розвитку науки, з посиленням ролі науки в розвитку суспільства. Проблема ідеального тісно пов'язана з приватними науками, в різній мірі задіяна у всій системі наук. Наприклад, у фізиці вона виступає у зв'язку з антропним принципом. Поняття психічного як ідеального грає ключову роль у психології та педагогіці. У психології актуальним залишається питання, яким чином і до яких меж психічне (ідеальне) здатне впливати на фізичне. У логіці проблема ідеального коштує як питання про природу та походження ідеальних логічних об'єктів як особливого роду ідеалізованих об'єктів, що володіють особливим буттям (числа, фігури, абстрактні об'єкти науки, загальні поняття). Поява комп'ютерної техніки прямим чином поставило проблему специфіки людської свідомості, його схожості та відмінності, з діяльністю ЕОМ. Розвиток теорії штучного інтелекту в природничо плані йде повним ходом, а філософський аналіз цього явища значно відстає. У свою чергу наукове розуміння проблеми ідеального дасть основу для подальшого наукового прогресу в галузі технічного моделювання розумових процесів.

Иде́я (др.-греч. ἰδέα — видность, вид, форма, прообраз) в широком смысле — мысленный прообраз какого-либо предмета, явления, принципа, выделяющий его основные, главные и существенные черты. В ряде философских концепций — умопостигаемый и вечный прообраз реальности. В древнегреческой философии идеей называлась умопостигаемая и неизменная структура, лежащая в основании вещи. Само слово сделал философским термином Демокрит, который называл идеями атомы — неделимые умопостигаемые формы. Атомы неизменны, но из них состоят изменчивые вещи.

Для Платона и неоплатоников идея или эйдос — это идеальная (умопостигаемая) вечная сущность вещи в противоположность чувственному и изменчивому (преходящему) в вещи. Идеи бестелесны, находятся вне конкретных вещей и явлений; они составляют особый идеальный мир (царство идей), который и есть подлинная реальность, трансцендентный мир истинного бытия. Идея представляет собой сущность не отдельной вещи, но какого-либо вида вещей. Вещи чувственной реальности существуют благодаря идеям, и идеи являются их образцами.

У Аристотеля термины «идея» и «эйдос» настолько меняют свой смысл по сравнению с платоновским, что по-русски их традиционно переводят термином форма или (в логике) «вид»[1].

Ответ54 Категорія закону?

.Філософський зміст поняття «закон»

Мова не йде про юридичні закони. Ми ведемо мову про закони збережен­ня енергії та речовини чи про закон всесвітнього тяжіння, то було б безглуздям стверджувати, що ми зможемо їх скасувати чи свідомо за­гальмувати їхню дію. Це стосується також і об'єктивних законів розвит­ку суспільства, таких, зокрема, як залежність суспільної свідомості від суспільного буття, чи основного соціологічного закону про вирішальну роль способу виробництва. Найсуттєвішою ознакою закону буде те, що він відображає об'єктивний стан речей, об'єктивні зв'язки між речами, предметами, явищами. Іншою важливою ознакою закону є необхідність такого зв'язку, що неминуче виявляється в процесі розвитку того чи іншого явища. Якщо виникає щось нове, то воно обов'язково пов'язане із старим, стоїть на його "плечах", не відкидає старого цілком, а з необхідністю "знімає" потрібне для подальшого розвитку. Цей зв'язок є необхідним і загаль­ним, тобто він є постійним, внутрішнім і таким, що неминуче повто­рюється, якщо виникають умови для дії такого зв'язку. Можливість уза­гальнення якраз і грунтується на тому спостереженні, що приблизно за однакових умов можуть відбуватися схожі події, тобто необхідні суттєві зв'язки між речами будуть зберігатися. В законі, за висловом Гегеля, є "сталість, що зберігається". Саме явище — змінне, нестабільне. Закон же — спокійне, стійке відображення існуючого світу. "Царство законів, — писав Гегель, — містить у собі лише простий, незмінний, але різнома­нітний зміст існуючого . "царство законів — це спокійне відображення існуючого світу, що з'являється.

Закон — це зв'язок між сутностями, який є: 1) об'єктивним; 2) необ­хідним; 3) загальним; 4) внутрішнім; 5) суттєвим; 6) повторювальним.

Можна виділити три групи законів: 1) часткові закони, притаманні лише певним формам руху матерії (закони механіки, хімії, біології тощо);

2) загальні закони, притаманні усім або багатьом формам руху ма­терії (закони математики, кібернетики, закони збереження);

3) універсальні закони (закони діалектики).

Слід розрізняти закони природи і закони суспільства.

Є також динамічні та статистичні закони. У динамічних законах перед­бачення мають однозначний характер — "так, а не інакше піде процес розвитку". У статистичних законах передбачення носять імовірний ха­рактер" — "може бути, а може ні". Останнє зумовлене дією багатьох випадкових факторів. Статистичні закони виявляються в результаті взає­модії значної кількості елементів певної системи.

Динамічний закон — закон класу явищ. При цьому початковий стан однозначно і цілком визначає подальший стан цього явища. Динаміч­ний закон — закон, що відображає відношення між станами однорідних явищ. Такий закон не визначає повністю зміни кожного явища, але зу­мовлює загальну тенденцію зміни усієї сукупності таких явищ. При цьо­му сума законів розвитку окремих явищ, зв'язаних із сукупністю, не дає закону сукупності, бо у ній внаслідок інтеграції, взаємодії виникають нові властивості, відмінні від тих, що були притаманні окремим явищам.

З категорією "закон" пов'язана категорія "закономірність". Зако­номірність є ширшим, ніж закон поняттям. Це сукупна дія багатьох за­конів, що конкретизують, наповнюють певним змістом закономірність розвитку природи і суспільства.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]