- •Ответ 1 Філософія як галузь знань?
- •Ответ 2 Основні проблеми філософії?
- •Ответ3 Філософія в ст. Індії?
- •Вопрос 4 Конфуціанство та даосизм?
- •Вопрос 5 Мілетська філософська школа?
- •Вопрос 6 Діалектика Геракліта?
- •Вопрос7 Філософія піфагорійців?
- •Ответ 8 Матеріалізм і атомізм Левкіпа і Демокрита?
- •Ответ 9 Філософія софістів?
- •Ответ 10 Філософська система Сократа?
- •Ответ 11 Філософія Платона?
- •Ответ 12 Філософське вчення Аристотеля?
- •Ответ 13 Епікурізм?
- •Ответ14 Стоїцизм і скептицизм?
- •Ответ15 Неоплатонізм і занепад античної філософії?
- •Ответ 16 Загальна характеристика античної філософії?
- •Ответ 17 Арабомовна філософія середньовіччя
- •Ответ 18Середньовічна християнська філософія?
- •Ответ 19 Загальна характеристика філософії доби Реннесансу?
- •Ответ 20 Погляди на людину доби відродження?
- •Ответ 21 ф. Бекон і ставлення емпіризму?
- •Ответ 22 р.Декард і ставлення раціоналізму?
- •Ответ 23 Англіське просвітництво 17-18ст.?
- •Ответ 24Францу просвітництво 18 ст. Енциклопедисти?
- •Ответ 25Німецька класична філософія. Її основні риси?
- •Ответ26 Філософсько концепція і. Канта?
- •Ответ27 Філософська система г.Гегеля?
- •Ответ28Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха?
- •Ответ 29 Маркситська філософія 19-20ст.
- •Ответ30 Позивітизм та неопозитивізм?
- •Ответ32 Філософія а. Бергсона та о. Шпенглера?
- •Ответ34 Релігійна філософія хх ст.. Неотонізм?
- •Ответ35 Герменевтика як напрям в філософії хх ст.?
- •Ответ36 екзистенціалізм хх ст.?
- •Ответ37Структуалізм?
- •Ответ 38 Філософія г. Сковороди?
- •Ответ39 Проблема буття в філософії Отнологія?
- •Ответ40 Філософія світогляд. Історичні форми світогляду?
- •2. Історичні типи світогляду
- •Ответ41 Основні проблеми теорії пізнання. Поняття істини?
- •Ответ42 Діалектика. Основні закони діалектики?
- •Ответ43 Альтернативи діалектики. Метафізика Догматизм?
- •Ответ 44 Основне питання філософії. Матеріалізм і ідеалізм?
- •Ответ45 Поняття свідомості. Форми суспільної свідомості?
- •Ответ47 Поняття субекта і об’єкта
- •Ответ48 Матерія. Ознаки і форми матерії.
- •Ответ49 Рух,час і простір в філософії?
- •Ответ50 Принципи діалектики?
- •Ответ51 Категорія відображення?
- •[Править] Эволюция форм отражения
- •- Практическая философия Канта
- •Ответ52 Категорія якості і кількості? Качество и Количество
- •Ответ53 Категорія ідеї і ідеальності?
- •Ответ54 Категорія закону?
- •Ответ55 Гносеологія і майєхвтика?
- •Ответ56 Сенсуалізм і емперіка?
- •Ответ57 Раціоналізм і ірраціоналізм?
- •Ответ58 Практичне в філософії?
- •Ответ59 Проблема творчості в філософії? Проблема творчості в історії розвитку філософської думки
- •Ответ60 Суспільство в філософії?
Ответ53 Категорія ідеї і ідеальності?
,- Ідеальне — філософська категорія, протилежність матеріального, реального. Ідеальне в ідеалістичної традиції розуміється як самостійне нематеріальне начало, що існує поза простором і часом ( дух, ідеї). Ідеальне в матеріалістичної традиції розуміється як відображення в свідомості зовнішнього світу, суб'єктивний образ об'єктивної реальності. У марксизмі трактується як відображення зовнішнього світу в формах свідомості і діяльності людини як суспільної істоти, продукт і форма соціальної практики (на відміну від простого продукту пасивного індивідуального споглядання). Велике значення проблема ідеального набуває на сучасному етапі розвитку науки, з посиленням ролі науки в розвитку суспільства. Проблема ідеального тісно пов'язана з приватними науками, в різній мірі задіяна у всій системі наук. Наприклад, у фізиці вона виступає у зв'язку з антропним принципом. Поняття психічного як ідеального грає ключову роль у психології та педагогіці. У психології актуальним залишається питання, яким чином і до яких меж психічне (ідеальне) здатне впливати на фізичне. У логіці проблема ідеального коштує як питання про природу та походження ідеальних логічних об'єктів як особливого роду ідеалізованих об'єктів, що володіють особливим буттям (числа, фігури, абстрактні об'єкти науки, загальні поняття). Поява комп'ютерної техніки прямим чином поставило проблему специфіки людської свідомості, його схожості та відмінності, з діяльністю ЕОМ. Розвиток теорії штучного інтелекту в природничо плані йде повним ходом, а філософський аналіз цього явища значно відстає. У свою чергу наукове розуміння проблеми ідеального дасть основу для подальшого наукового прогресу в галузі технічного моделювання розумових процесів.
Иде́я (др.-греч. ἰδέα — видность, вид, форма, прообраз) в широком смысле — мысленный прообраз какого-либо предмета, явления, принципа, выделяющий его основные, главные и существенные черты. В ряде философских концепций — умопостигаемый и вечный прообраз реальности. В древнегреческой философии идеей называлась умопостигаемая и неизменная структура, лежащая в основании вещи. Само слово сделал философским термином Демокрит, который называл идеями атомы — неделимые умопостигаемые формы. Атомы неизменны, но из них состоят изменчивые вещи.
Для Платона и неоплатоников идея или эйдос — это идеальная (умопостигаемая) вечная сущность вещи в противоположность чувственному и изменчивому (преходящему) в вещи. Идеи бестелесны, находятся вне конкретных вещей и явлений; они составляют особый идеальный мир (царство идей), который и есть подлинная реальность, трансцендентный мир истинного бытия. Идея представляет собой сущность не отдельной вещи, но какого-либо вида вещей. Вещи чувственной реальности существуют благодаря идеям, и идеи являются их образцами.
У Аристотеля термины «идея» и «эйдос» настолько меняют свой смысл по сравнению с платоновским, что по-русски их традиционно переводят термином форма или (в логике) «вид»[1].
Ответ54 Категорія закону?
.Філософський зміст поняття «закон»
Мова не йде про юридичні закони. Ми ведемо мову про закони збереження енергії та речовини чи про закон всесвітнього тяжіння, то було б безглуздям стверджувати, що ми зможемо їх скасувати чи свідомо загальмувати їхню дію. Це стосується також і об'єктивних законів розвитку суспільства, таких, зокрема, як залежність суспільної свідомості від суспільного буття, чи основного соціологічного закону про вирішальну роль способу виробництва. Найсуттєвішою ознакою закону буде те, що він відображає об'єктивний стан речей, об'єктивні зв'язки між речами, предметами, явищами. Іншою важливою ознакою закону є необхідність такого зв'язку, що неминуче виявляється в процесі розвитку того чи іншого явища. Якщо виникає щось нове, то воно обов'язково пов'язане із старим, стоїть на його "плечах", не відкидає старого цілком, а з необхідністю "знімає" потрібне для подальшого розвитку. Цей зв'язок є необхідним і загальним, тобто він є постійним, внутрішнім і таким, що неминуче повторюється, якщо виникають умови для дії такого зв'язку. Можливість узагальнення якраз і грунтується на тому спостереженні, що приблизно за однакових умов можуть відбуватися схожі події, тобто необхідні суттєві зв'язки між речами будуть зберігатися. В законі, за висловом Гегеля, є "сталість, що зберігається". Саме явище — змінне, нестабільне. Закон же — спокійне, стійке відображення існуючого світу. "Царство законів, — писав Гегель, — містить у собі лише простий, незмінний, але різноманітний зміст існуючого . "царство законів — це спокійне відображення існуючого світу, що з'являється.
Закон — це зв'язок між сутностями, який є: 1) об'єктивним; 2) необхідним; 3) загальним; 4) внутрішнім; 5) суттєвим; 6) повторювальним.
Можна виділити три групи законів: 1) часткові закони, притаманні лише певним формам руху матерії (закони механіки, хімії, біології тощо);
2) загальні закони, притаманні усім або багатьом формам руху матерії (закони математики, кібернетики, закони збереження);
3) універсальні закони (закони діалектики).
Слід розрізняти закони природи і закони суспільства.
Є також динамічні та статистичні закони. У динамічних законах передбачення мають однозначний характер — "так, а не інакше піде процес розвитку". У статистичних законах передбачення носять імовірний характер" — "може бути, а може ні". Останнє зумовлене дією багатьох випадкових факторів. Статистичні закони виявляються в результаті взаємодії значної кількості елементів певної системи.
Динамічний закон — закон класу явищ. При цьому початковий стан однозначно і цілком визначає подальший стан цього явища. Динамічний закон — закон, що відображає відношення між станами однорідних явищ. Такий закон не визначає повністю зміни кожного явища, але зумовлює загальну тенденцію зміни усієї сукупності таких явищ. При цьому сума законів розвитку окремих явищ, зв'язаних із сукупністю, не дає закону сукупності, бо у ній внаслідок інтеграції, взаємодії виникають нові властивості, відмінні від тих, що були притаманні окремим явищам.
З категорією "закон" пов'язана категорія "закономірність". Закономірність є ширшим, ніж закон поняттям. Це сукупна дія багатьох законів, що конкретизують, наповнюють певним змістом закономірність розвитку природи і суспільства.