- •Ответ 1 Філософія як галузь знань?
- •Ответ 2 Основні проблеми філософії?
- •Ответ3 Філософія в ст. Індії?
- •Вопрос 4 Конфуціанство та даосизм?
- •Вопрос 5 Мілетська філософська школа?
- •Вопрос 6 Діалектика Геракліта?
- •Вопрос7 Філософія піфагорійців?
- •Ответ 8 Матеріалізм і атомізм Левкіпа і Демокрита?
- •Ответ 9 Філософія софістів?
- •Ответ 10 Філософська система Сократа?
- •Ответ 11 Філософія Платона?
- •Ответ 12 Філософське вчення Аристотеля?
- •Ответ 13 Епікурізм?
- •Ответ14 Стоїцизм і скептицизм?
- •Ответ15 Неоплатонізм і занепад античної філософії?
- •Ответ 16 Загальна характеристика античної філософії?
- •Ответ 17 Арабомовна філософія середньовіччя
- •Ответ 18Середньовічна християнська філософія?
- •Ответ 19 Загальна характеристика філософії доби Реннесансу?
- •Ответ 20 Погляди на людину доби відродження?
- •Ответ 21 ф. Бекон і ставлення емпіризму?
- •Ответ 22 р.Декард і ставлення раціоналізму?
- •Ответ 23 Англіське просвітництво 17-18ст.?
- •Ответ 24Францу просвітництво 18 ст. Енциклопедисти?
- •Ответ 25Німецька класична філософія. Її основні риси?
- •Ответ26 Філософсько концепція і. Канта?
- •Ответ27 Філософська система г.Гегеля?
- •Ответ28Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха?
- •Ответ 29 Маркситська філософія 19-20ст.
- •Ответ30 Позивітизм та неопозитивізм?
- •Ответ32 Філософія а. Бергсона та о. Шпенглера?
- •Ответ34 Релігійна філософія хх ст.. Неотонізм?
- •Ответ35 Герменевтика як напрям в філософії хх ст.?
- •Ответ36 екзистенціалізм хх ст.?
- •Ответ37Структуалізм?
- •Ответ 38 Філософія г. Сковороди?
- •Ответ39 Проблема буття в філософії Отнологія?
- •Ответ40 Філософія світогляд. Історичні форми світогляду?
- •2. Історичні типи світогляду
- •Ответ41 Основні проблеми теорії пізнання. Поняття істини?
- •Ответ42 Діалектика. Основні закони діалектики?
- •Ответ43 Альтернативи діалектики. Метафізика Догматизм?
- •Ответ 44 Основне питання філософії. Матеріалізм і ідеалізм?
- •Ответ45 Поняття свідомості. Форми суспільної свідомості?
- •Ответ47 Поняття субекта і об’єкта
- •Ответ48 Матерія. Ознаки і форми матерії.
- •Ответ49 Рух,час і простір в філософії?
- •Ответ50 Принципи діалектики?
- •Ответ51 Категорія відображення?
- •[Править] Эволюция форм отражения
- •- Практическая философия Канта
- •Ответ52 Категорія якості і кількості? Качество и Количество
- •Ответ53 Категорія ідеї і ідеальності?
- •Ответ54 Категорія закону?
- •Ответ55 Гносеологія і майєхвтика?
- •Ответ56 Сенсуалізм і емперіка?
- •Ответ57 Раціоналізм і ірраціоналізм?
- •Ответ58 Практичне в філософії?
- •Ответ59 Проблема творчості в філософії? Проблема творчості в історії розвитку філософської думки
- •Ответ60 Суспільство в філософії?
Ответ 44 Основне питання філософії. Матеріалізм і ідеалізм?
Основне́ пита́ння філосо́фії — термін марксизму; питання про первинність ідеї або матерії.
Ставлячи це питання, діалектичний матеріалізм вирішує його однозначно на користь первинності матерії. Відповідно, марксизм поділяє всю попередню філософську думку на дві основні течії: матеріалізм та ідеалізм. У стародавні часи розглядали і зворотню сторону основного питання філософії: «Чи можна пізнати світ?» Відповідно, хто ствердно відповідав на цей запит — називались гностиками, хто спростовував можливість пізнання існуючого — називались агностиками. Матеріалі́зм — один з основних напрямків філософії, який у вирішенні основного питання філософії стверджує, що буття, природа, матеріальне є первинним, а дух, свідомість, ідеальне — вторинним. Визначення первинності і вторинності різне у різних філософів. Представники вульгарного матеріалізму вважали, що думки, ідеї, свідомість, тобто те, що зазвичай відносять до ідеального, теж є матеріальним. Однак, зазвичай, матеріалісти визнають існування ідеального, хоча вважають його породженим складно організованою матерією. Матеріалізм у філософії протиставляє себе різним школам ідеалізму. Ідеалізм — протилежний матеріалізму напрям філософії, вихідним принципом якого є твердження, що в основі речей і явищ об'єктивної дійсності лежить не матеріальне, а ідеальне, духовне начало: світовий розум, ідея, відчуття і т. ін. При вирішенні основного питання філософії — про відношення мислення до буття — ідеалізм виходить з визнання первинності свідомості, духу і вторинності природи, матерії. Є дві форми ідеалізму: об'єктивний та суб'єктивний. Об'єктивний ідеалізм в основу всього існуючого кладе свідомість як таку, світовий дух, абсолютну ідею. Суб'єктивний ідеалізм виходить з визнання, що первинним і реально існуючим є лише наші відчуття, наше «я», а все те, що оточує нас, є лише продуктом, комплексом наших відчуттів
Ответ45 Поняття свідомості. Форми суспільної свідомості?
Свідомість у широкому значенні цього слова е сферою люд. духовності, яка включае в себе світ думок, світ почуттів і волю. Люд. е единою істотою на Землі, якій притаманна свідомість, дух життя. Джерело свідомості коріниться в особливостях люд. буття у світі. Люд. здійснюе свій зв”язок зв світом в 3 формах- практичній, пізнавальній, і дух.- практичній. Вона не просто пристосовуеться до навколишнього середовища, але й активно перетворюе, освоюе світ і опановуе його закони. Таке активне опанування світом як об”ектом відбуваеться в формі практ. діял. і теоритичної, пізнавальної діял., засобом і вищою формою якоі е мислення. Пізнавальна діял., і зокрема мислення, спрямовані на нейтральне, об”ективне зображення люд. і світу. Проте люд.-ка дух. активність не обмежуеться лише спрямованностю на об”ект, на реалність “поза себе”. Е і інша форма ідеальної діял., яка спрямована саме на перебудову люд.-кої душі. Це – дух – практична, ціннісна форма свідомості. Люд. свідомість не можна ототжнювати тільки, зі знанням, з пізнанням, мисленням. За своею сутністю свід. е здантістю люд. не лише пізнавати світ, але й усвідомлювати його, наповнювати його сенсом у суб”ект. значенням, співставляти своі знання з цілями власного існування, оцінювати світ свого життя. Свід. е усвідомленням своіх вчинків, іх наслідків, вона нерозривно пов”язана з совістю, з відновідальністю люд. за своі стосунки зі світом природи і сітом людей. Отже, свід, з одного боку, е формою об”ект відображення, формою пізнання дійсності, як незалежнох від люд.-ких прагнень та інтересів. Результатом і метою свід. е як пізнавальної діял. е отримання знань, об”ективної істини. З другого боку, свід. містить в собі прояв. Суб”ективного відношення люд. до дійсності як до світу свого життя, його оцінку, усвідомлення свого знання і себе. Результатом і метою дух. –практичного, цінносного відношення до світу е осягнення сенсу існуючого, міри відповідності світу та його проявів люд.-ким інтересам та потребам, сенсу власного життя. Якщо мислення, пізнавальна діял. потребуе здебільшого тільки ясного вираження знання, дотримання логічних схем оперування ними, то духовне ставлення до світу і його усвідомлення вимагае особистих зусиль, власних роздумів і преживання істини. Дух. світ люд. – це не лише її розум, мислення, але й почуття, емоційні стани, віра, воля, світогляд, самосвідомість, що спираеться на сукупність ціннісних оріентірів і дух. смислів. Свід. не дорівнюе мисленню та знанням, вона е одночасно і переживанням, усвідомленням, оцінкою дійсності. Будь-який прояв духовності відбивае в собі обидві форми дуального відношення до світу – і пізнавальну і ціннісну.
Ответ46 Людина. Співідношення природного і соціального?
Розглядаючи проблему антропосоциогенеза (походження і розвитку людини), не минути проблеми співвідношення в людині біологічного і соціального почав. Незаперечний той факт, що людина двойственен–он і тварина і не тварина. Це істота природна і соціальна. Будучи тваринним, людина володіє тими ж органами чуття, системами (кровеносной, мишечной і так далі) Як істота соціальна, людина розвиває такі види діяльності як працю, свідомість, реч Як співвідносяться в людині ці 2 почала? 1 крайність: зведення людини до тварини, плотського початку. З.Фрейд: у всіх сферах життя людиною рухають головним чином тваринні інстинкти, але людина не вільне, обмеження, заборона і сексуальна енергія прямує на інші форми життєдіяльності. 2 крайність: підкреслюється значення суспільного, соціального в людині і недооцінка і ігнорування біологічних основ існування людини, пояснення біологічних особливостей соціальними причинами: акселерація, неповноцінні діти, вплив радіації на гени. Питання про двох типів спадковості в развітіїі суспільства: Біологічна наследственность–возможность відтворення і розвитку біологічних властивостей людей. Соціальна наследственность–передача соціального досвіду попередніх поколінь, їх культури. Як біосоціальна істота, людина випробовує на собі взаємодію генетичної і соціальної програм. Носій генетичної свойств–молекула ДНК; носій соціальної программи–опит людства, передається шляхом вчення і виховання. Природний відбір вже не має вирішального значення в життєдіяльності людей. А соціальні умови існування стали усе більш визначати розвиток людей і розвиток суспільства.